Рішення

від 11.04.2023 по справі 914/3031/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 Справа № 914/3031/22

За позовом: Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Воловецької селищної ради, Комунального некомерційного підприємства «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради», смт. Воловець, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут», м. Львів

про стягнення 68 575,16 грн

Суддя Наталія Мороз

При секретарі Соломії Дицькій

Представники:

Від прокуратури: Панькевич Р. В.

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача: Морганюк Ю.Є.

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Воловецької селищної ради, Комунального некомерційного підприємства «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» про стягнення 68 575,16 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.01.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. у відрядженні з 10.01.2023 по 13.01.2023 (включно), розгляд справи № 914/3031/22, призначений на 10.01.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 16.01.2023 підготовче засідання призначено на 24.01.2023.

Ухвалою від 24.01.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» про поновлення строку на подання відзиву; продовжено підготовче провадження на 30 днів з 13.02.2023 та відкладено підготовче засідання на 14.02.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Мороз Н. В. на лікарняному з 14.02.2023 по 17.02.2023 (включно), розгляд справи № 914/3031/22, призначений на 14.02.2023 не відбувся.

Ухвалою суду від 20.02.2023 підготовче засідання відкладено на 07.03.2023.

07.03.2023 підготовче засідання відкладено на 21.03.2023 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою від 21.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.04.2023.

В судове засідання 11.04.2023 прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивачі явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Позиція прокурора та позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовано укладенням між ТзОВ «Благогаз Збут» та Комунальним некомерційним підприємством «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» додаткових угод в порушення норм ЗУ «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору № 1 постачання природного газу від 23.01.2020, згідно з якими зменшено обсяги поставок газу та збільшено вартість ціни природного газу, внаслідок чого, у зв`язку з переплатою ТзОВ «Благогаз Збут» безпідставно отримано 68 575,16 грн.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву та судових засіданнях відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що додаткові угоди підписані сторонами договору за їх вільним волевиявленням, без порушень норм чинного законодавства. Підняття ціни за 1 тис. м куб. природного газу по договору відбулось до 10% пропорційно збільшенню ціни на ринку, що підтверджується довідками з Харківської торгово-промислової палати, у яких можна прослідкувати динаміку цін у бік збільшення та факт наявності коливання, а також, використано офіційне джерело інформації - дані з сайту ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що на думку відповідача, не порушує вимоги ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Обставини справи.

Комунальним некомерційним підприємством «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» (позивач) проведено процедуру закупівлі природного газу ДК 021:2015:09120000-6 газове паливо.

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТзОВ «Благогаз Збут» (відповідач) з ціновою пропозицією 778 050,00 грн.

23.01.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» укладено договір постачання природного газу № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядки, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу становить 123 500 куб. м (п.1.2). Ціна газу становить 5 250,00 грн за 1000 куб. м, крім того, ПДВ 1050,00 грн всього з ПДВ 6 300,00 грн (п.3.3). Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 778 050,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20% (п.3.7).

Пунктом 3.8 договору передбачений порядок зміни ціни за одиницю товару протягом дії договору. Зокрема, визначено, що внесення змін до договору про закупівлю на цій підставі повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. У випадку виникнення підстав для перегляду вартості ціни за одиницю товару постачальник звертається до споживача із відповідними зверненням, в якому подає розрахунок зростання вартості товару з моменту підписання договору у відсотках. До звернення додаються підтверджуючі документи, які містять інформацію про рівень цін на товар, що є предметом закупівлі на момент укладання договору (додаткової угоди до договору) та рівень цін на момент перегляду цін (наприклад, довідки з Управління статистики, довідки з Торгово-промислової палати). За наявності згоди між сторонами укладається додаткова угода. Загальна сума договору при цьому залишається незмінною. Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності) (п.13.5). Договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.13.1).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, у період з 10.12.2020 до 02.02.2021 між сторонами укладено п`ять додаткових угод, чотирма з яких збільшено ціну за одиницю товару на 44,38 %.

Зокрема, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 10.12.2020, згідно якої викладено у новій редакції п. 3.3 договору та визначено, що ціна за 1000 куб.м газу становить з моменту укладення договору до 30.09.2020 5 250,00 грн за 1 000 куб.м, крім того, ПДВ 1 050,00, всього з ПДВ - 6 300,00 грн; з 01.10.2020 по 31.12.2020 5 775,0 грн за 1 000 куб.м, крім того, ПДВ 1 155,00 грн, всього з ПДВ - 6 930,00 грн та зменшено річний плановий обсяг газу до 117,12309 тис. куб. м (обсяг газу за договором становив 123,500 тис. куб.м).

Додатковою угодою № 2/1 від 22.12.2020 збільшено ціну газу за 1000 куб.м з моменту укладення договору до 30.09.2020 5 250,00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1 050,00 грн, всього з ПДВ 6 300,00 грн; з 01.10.2020 по 31.10.2020 - 5 775,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 155,00 грн, всього з ПДВ - 6 930,00 грн; з 01.11.2020 по 31.12.2020 6 350,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1270,00 грн, всього з ПДВ - 7 620,00 грн. Річний плановий обсяг газу зменшено до 111,34872 тис. куб м.

Додатковою угодою № 4 від 02.02.2021 збільшено ціну газу за 1 000 куб.м: з моменту укладення договору до 30.09.2020 - 5 250,00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1 050,00 грн, всього з ПДВ - 6 300,00 грн;з 01.10.2020 по 31.10.2020 - 5 775,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 155,00 грн, всього з ПДВ - 6930,00 грн; з 01.11.2020 по 30.12.2020 - 6350,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 270,00 грн, всього з ПДВ - 7 620,00 грн; з 31.12.2020 по 31.12.2020 - 6980,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 396,00 грн, всього з ПДВ - 8 376,00 грн.

Додатковою угодою № 5 від 02.02.2021 збільшено ціну газу за 1 000 куб.м.: з моменту укладення договору до 30.09.2020 - 5 250,00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1 050,00 грн., всього з ПДВ - 6 300,00 грн; з 01.10.2020 по 31.10.2020 - 5 775,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 155,00 грн, всього з ПДВ - 6930,00 грн; з 01.11.2020 по 30.12.2020 - 6350,00 грн за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 270,00 грн, всього з ПДВ - 7 620,00 грн; з 31.12.2020 по 31.12.2020 - 6980,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 396,00 грн, всього з ПДВ - 8 376,00 грн; з 01.01.2021 по 28.02.2021 - 7 580,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1516,00 грн, всього з ПДВ - 9 096,00 грн.

Таким чином, до укладеного між сторонами договору № 1 від 23.01.2020 за період його виконання чотири рази вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення та зменшено обсяг постачання газу на 9,8 %.

За інформацією Комунального некомерційного підприємства «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» укладення додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтована відповідними листами ТзОВ «Благогаз Збут» від 22.10.2020, 20.11.2020 та 18.01.2021. До вказаних листів постачальником долучено інформацію Харківської торгово- промислової палати відносно ціни на природний газ з офіційного сайту ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Так, у листі № 22/10-01 від 22.10.2020 товариство посилається на те, що ціна на газ стрімко зросла з 23.12.2019 по 28.09.2020. При цьому, слід врахувати те, що договір укладено у січні 2020, а не у грудні 2019.

Як вказано прокурором, у відповідності до розміщеного на сайті www.naftogaz.com прейскуранта на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 14.01.2020, на час укладання договору № 1 від 23.01.2020, ціна на ринку природного газу становила 6 600,00 грн з ПДВ за 1000 куб.м. Упродовж січня-серпня 2020 ціна на газ на ринку знижувалась до 3 578,00 грн з серпня місяця дещо зросла.

Згідно даних з сайту «Українська енергетична біржа», ціна 23.01.2020 (на момент укладання договору) за 1000 куб. м газу становила 5 774,53 грн, а 01.10.2020 (дата, з якої починалося збільшення ціни у жовтні за додатковою угодою № 1) 5 465,55 грн (тобто, ціна на ринку зменшилась на 5,4 %).

Натомість, чотирма додатковими угодами (№ 1, № 2/1, № 4, № 5) змінено ціну на 44,38% та вказано, що період дії даних угод починається з жовтня 2020. У той час, постачання природного газу передбачено і здійснювалось у жовтні 2020 лютому 2021.

Як зазначено у позовній заяві, додаткові угоди укладались з 10.12.2020 до 02.02.2021, тобто у період, коли ціна на газ була сталою.

Оскільки, на думку прокурора, вищевказані додаткові угоди є нікчемними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі від 23.01.2020, а саме 6 300,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м природного газу.

Згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі ТзОВ «Благогаз Збут» поставило природний газ загальним обсягом 116,94803 тис. куб.м. на загальну суму 752 889,79 грн, які сплачені Комунальним некомерційним підприємством «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради».

Загальна сума оплати згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень також становить 752 889,79грн.

Як зазначено прокурором у позовній заяві, Комунальне некомерційне підприємство «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» повинна сплатити за поставлений природний газ загальним обсягом 108,62137 тис. куб. м кошти у розмірі 684 314,63 грн. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газове паливо шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 68 575,16 грн.

Враховуючи неналежне виконання своїх зобов`язань щодо поставки Комунальному некомерційному підприємству «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» природного газу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» безпідставно отримано в результаті укладених нікчемних угод, які не тягнуть за собою правових наслідків, кошти на загальну суму 68 575,16 грн, які підлягають поверненню на підставі ч.1 ст.670 ЦК України, внаслідок чого прокурор звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінка суду.

Щодо здійснення представництва інтересів держави прокурором в суді.

Як встановлено ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з ч. 5 ст. 22 вищевказаного Кодексу, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки фінансування Комунального некомерційного підприємства «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» здійснювалося за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, саме за рахунок цих коштів здійснювалася оплата за відповідним договором.

Як зазначено прокурором, про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель щодо необґрунтованого збільшення ціни на газове паливо Комунальному некомерційному підприємству «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» стало відомо з моменту скерування листа Мукачівської оружної прокуратури 16.08.2022 № 07.51-95-1519 вих-22.

У той же час, до Комунального некомерційного підприємства «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» скеровано лист окружної прокуратури 07.51-95-1660 вих-22 від 01.09.2022 з вимогою, щодо вчинення заходів.

У відповідь на зазначений лист, адміністрація КНП «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» повідомила, що дане питання не вивчалось, позови до суду не подавались та в подальшому звернень до суду не буде.

Листом від 05.10.2022 № 999 Воловецька селищна рада Мукачівського району Закарпатської області повідомила, що останньою не вивчались договори, укладені КНП «Воловецька центральна Воловецької селищної ради» за результатами відкритих торгів щодо закупівлі природного газу, а тому звертатися до суду з приводу їх дотримання та виконання селищна рада не буде.

На виконання вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», Мукачівською окружною прокуратурою повідомлено позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.

Беручи до уваги те, що Воловецька селищна рада та до Комунальне некомерційне підприємство «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не забезпечили захист інтересів держави щодо повернення коштів до бюджету, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави вказаними органами та наявність підстав, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, а відтак, Мукачівська окружна прокуратура обґрунтовано звернулася з даним позовом до суду.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлює Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з ст. 1 вказаного Закону, договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про публічні закупівлі». Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо (ст.36 ЗУ «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 наведеного Закону, тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Системний аналіз положень ч.1 ст. 525, статті 526, ч.1 ст.651 ЦК України та положень ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Як встановлено судом, в обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару постачальник (відповідач) посилався на довідки Харківської торгово-промислової палати, які засвідчили факт коливання ціни товару (природного газу) на ринку в сторону збільшення, відтак за доводами ТзОВ «Благогаз Збут», сторони правомірно вносили зміни у частині ціни за одиницю товару.

Проаналізувавши вказану інформацію, господарським судом встановлено, що вказані довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни природного газу за 1 куб. м у бік збільшення ціни, а лише визначають середню ринкову ціну на вказаний товар.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 Верховний Суд вказав, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Подані відповідачем довідки не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки такі довідки за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру (фактографічно-інформаційними як вказано в примітці до цих документів), що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому, в них немає інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Внаслідок підписання між КНП «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» (споживачем) та ТзОВ «Благогаз Збут» (постачальником) оспорюваних додаткових угод, ціна за 1 куб. м природного газу для споживача збільшилась з 6 300,00 грн до 9 096,00 грн, тобто, на 44,38%, у той час, як обсяг поставки зменшився на 9,8%.

Суд зауважує, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик та укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Дії постачальника, в даному випадку, призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів, оскільки держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших їх учасників та була змушена оплачувати природний газ за ціною, на 9,8% вищою аніж встановлена договором, укладеним внаслідок торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Суд погоджується із релевантністю для спірних правовідносин наведеної прокурором правової позиції за постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, згідно з якою внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим - у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.08.2021 у справі № 912/994/20, викладено правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Метою регулювання, передбаченого ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі», а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Суд зазначає, що перемога в тендері, укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку постачальника.

В даному випадку, відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на природний газ; водночас при зверненні до споживача з пропозиціями підвищити ціну, не обґрунтовано, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Згідно актів приймання-передачі, ТзОВ «Благогаз Збут» поставило природний газ загальним обсягом 116,94803 тис. куб. м на загальну суму 752 889,79 грн, які сплачені КНП «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради». Загальна сума оплати, згідно платіжних доручень, становить 752 889,79 грн.

Відповідно до абз.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи наведене, правовідносини з постачання газу між КНП «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» та ТзОВ «Благогаз Збут» у період укладення додаткових угод з 10.12.2020 по 02.02.2021 регулюються та підлягають обрахуванню відповідно до ціни, встановленої договором № 1 від 23.01.2020.

Відтак, Комунальним некомерційним підприємством «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради», повинно бути сплачено за поставлений природний газ загальним обсягом 108,62137 тис.куб.м кошти у розмірі 684 314,63 грн. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газове паливо, шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 68 575,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст.1212 ЦК регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки додаткові угоди є недійсними в силу закону, відтак, підстава для оплати природного газу за такою ціною фактично відпала, а ТзОВ "Благогаз Збут" повинно повернути КНП «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» грошові кошти в розмірі 68 575,16 грн, як безпідставно набуте майно (752 889,79 грн - 684 314,63 грн).

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 68 575,16 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем. Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 43, офіс 406, ідентифікаційний код 41849377) на користь Комунального некомерційного підприємства «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради» (89100, Закарпатська область, смт. Воловець, вул. Карпатська, 23, ідентифікаційний код 01992529) кошти в сумі 68 575,16 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благогаз Збут» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 43, офіс 406, ідентифікаційний код 41849377) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а, ідентифікаційний код 02909967, розрахунковий рахунок ІВАN UA228201720343130001000018475, Державна казначейська служба України м. Київ) 2 481,00 грн судового збору.

Рішення складено 14.04.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.