Рішення

від 05.04.2023 по справі 925/122/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/122/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

про витребування майна,

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Представники учасників справи:

Прокурор Антощук С.В.

Позивач ОСОБА_3 ;

Відповідач не з`явився;

Третя особа ОСОБА_2 ;

Третя особа ОСОБА_1 не з`явилась.

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

23.01.2023 Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ (ідентифікаційний код 38368920, адреса місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Благовісна, 341, кв. 20).

Змістом позовупрокурора є вимога про витребування з власності Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ на користь Черкаської міської ради квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2056600371101).

25.01.2023 24.11.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 925/122/23, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.02.2023 на 09 год. 00 хв.

Ухвала суду від 25.01.2023 про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи, зокрема прокурору, позивачу та відповідачу - рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які 31.01.2023 вручені прокурору та позивачу, відповідачу не вручений та повернутий на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 117-120).

20.02.2023 Черкаська міська рада подала до суду заяву (а. с. 121) про розгляд справи без участі її представника.

21.02.2023 Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав до суду заяву про залучення до участі у справі третіх осіб (а. с. 123-125), у якій просив залучити до участі у справі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

В обґрунтування заяви прокурор вказав, що відповідно до інформації Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 19.05.2022 № 6544-01-11 на квартиру АДРЕСА_1 , 18.11.1981 виданий ордер № 1127 на ім`я ОСОБА_1 на склад сім`ї з 4 осіб: чоловіка ОСОБА_4 , синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Згідно з довідкою Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 14.04.2021 за вказаною адресою зареєстрований з 05.02.1982 та по теперішній час фактично проживає ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, фактичними мешканцями та титульними володільцями квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 . Рішення господарського суду може вплинути на права третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки після повернення майна у комунальну власність територіальної громади міста вони зможуть реалізувати своє право на приватизацію вказаного житла в установленому законом порядку.

У підготовче судове засідання 21.02.2023 з`явилась прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Антощук Світлана Вікторівна. Представники позивача та відповідача у підготовче судове засідання не з`явились.

21.02.2023 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 28.02.2023 до 12 год. 00 хв.

Ухвала суду від 21.02.2023 про перерву у судовому засіданні надіслана учасникам справи, зокрема прокурору - електронною поштою, позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який відповідачу не вручений та повернутий на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 146-148).

У підготовче судове засідання 28.02.2023 з`явилась прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Антощук Світлана Вікторівна та представник позивача Луніна Ксенія Вікторівна. Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився.

Прокурор Антощук С.В. у підготовчому судовому засіданні подала суду докази для приєднання до матеріалів справи, зокрема запит прокурора від 22.02.2023 за вих. №15/2-190 вих-23 та відповідь Управління державної міграційної служби України в Черкаській області від 27.02.2023 №6447-23. Просила заяву прокурора задовольнити та залучити вказаних у заяві осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки рішення у справі вплине на їх законне право на приватизацію вказаного житла в установленому законом порядку. Представник позивача Луніна К.В. підтримала клопотання прокурора.

Відповідно до інформації Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 19.05.2022 № 6544-01-11 (а. с.93) на квартиру АДРЕСА_1 , 18.11.1981 виданий ордер № 1127 на ім`я ОСОБА_1 на склад сім`ї з 4 осіб: чоловіка ОСОБА_4 , синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою Управління державної міграційної служби України в Черкаській області від 27.02.2023 №6447-23 щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання гр.: ОСОБА_1 , 1949 р.н. та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Черкаській області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою з 27.11.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 ; гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованим з 27.11.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 .

28.02.2023 суд задовольнив клопотання Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про залучення до участі у справі третіх осіб. Залучив до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Оголосив перерву у підготовчому засіданні до 22.03.2023 до 10 год. 30 хв.

Ухвала суду від 28.02.2023 про залучення третіх осіб до участі у справу надіслана учасникам справи в установленому порядку, зокрема прокурору, позивачу електронною поштою, які 01.03.2023 доставлені до електронної скриньки прокурора та позивача (а.с.177-178), відповідачу, третім особам - рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які 04.03.2023 вручені третій особі ОСОБА_2 (а.с. 179), не вручені відповідачу та третій особі ОСОБА_1 та повернуті на адресу суду з довідками АТ "Укрпошта" про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 192-199).

10.03.2023 прокурор подав до суду заяву про долучення доказів (а.с.180-181), у якій просив приєднати до справи докази направлення копій позову та доданих матеріалів справи третім особам, запиту прокурора на адресу Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради №15/2-248вих23 від 03.03.2023 та відповідь прокурора №7635-23 від 07.03.2023.

У підготовче судове засідання 22.03.2023 з`явилась прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Антощук Світлана Вікторівна, представник позивача Луніна Ксенія Вікторівна, третя особа Куліш Ігор Михайлович. Представник відповідача та третя особа ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явились.

22.03.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023 на 10 год. 30 хв., про що учасники справи, які з`явились у судове засідання, повідомлені під розписку (а.с. 203).

Ухвала суду від 22.03.2023 про призначення справи до судового розгляду по суті надіслана учасникам справи, зокрема прокурору, позивачу електронною поштою, які 22.03.2023 доставлені до електронної скриньки прокурора та позивача (а.с.211), прокурору, представнику позивача та третій особі Куліш І.М. вручено 22.03.2023 під розписку (а.с. 207 на звороті), відповідачу, третій особі ОСОБА_1 - рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які не вручені відповідачу та третій особі ОСОБА_1 та повернуті на адресу суду з довідками АТ "Укрпошта" про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 212-217).

Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи норми пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення відповідачу та третім особамухвал суду від 25.01.2023, 21.02.2023, 28.02.2023, 22.03.2023 є день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження 31.01.2023(а. с. 117), 24.02.2023 (а.с. 146), 08.03.2023 (а.с. 196), 30.03.2023 (а.с.215) та 04.03.2023, 22.03.2023 день вручення судового рішення під розписку третій особі ОСОБА_2 (а. с. 179, 211 на звороті), є день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про відсутність третьої особи ОСОБА_6 за адресою місцезнаходження 08.03.2023 (а.с. 192), 31.03.2023 (а.с.212).

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

25.01.2023, 21.02.2023, 28.02.2023, 22.03.2023 суд з метою забезпечення прав відповідача та третіх осіб бути поінформованими про розгляд справи №925/122/23 за їх участю оприлюднив інформацію про їх виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 113,140, 174-176, 208-210).

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача та третіх осіб про розгляд справи за їх участю.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався. Треті особи не скористалися правом на подання письмового пояснення щодо позову.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання 05.04.2023 з`явилась прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Антощук Світлана Вікторівна, представник позивача Луніна Ксенія Вікторівна, третя особа Куліш Ігор Михайлович. Представник відповідача та третя особа ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Суд ухвалив розглядати справу без участі відповідача та третьої особи ОСОБА_1 .

05.04.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.

Прокурор Антощук Світлана Вікторівна, представник позивача Луніна Ксенія Вікторівна третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні просили суд позов задовольнити повністю.

05.04.2023 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/122/23.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову прокурора в інтересах держави є вимога про витребування з власності Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ на користь Черкаської міської ради квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2056600371101).

Підставами позову є обставини, якими прокурор доводить відсутність правових підстав набуття відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Спірна квартира вибула із комунальної власності міста Черкаси поза волею власника.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справі є встановлення підстав набуття відповідачем у власність майна, дотримання вимог закону під час державної реєстрації права власності, порушення суб`єктивного права та/або охоронюваного законом інтересу, за захистом якого прокурор в інтересах держави в особі позивача, звернувся до суду.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування прокурор подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 87-90) 18.03.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області Танцюрою Олександром Федоровичем прийнято рішення № 51668731 про державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2056600371101). Підставою для державної реєстрації є акт приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ (а.с. 32), серія та номер: 1-764, 1-765, виданий 04.03.2020, видавник: ОСОБА_7 та керівник ТОВ ВЕСТА ++ Белінська Т.М., засвідчив державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В.

У відповідь на запит Головного управління національної поліції у Черкаській області державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Лариса Василівна повідомила: - в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій державного нотаріуса Починок Ю.В. за 04.03.2020 року відсутній запис про засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Веста ++", складеного за участю ОСОБА_8 та директора ТОВ "Веста ++" Белінської Тетяни Миколаївни"; - бланк нотаріальних дій серії НОК 864349 було використано для засвідчення справжності підпису на заяві про прийняття спадщини та не використовувався для засвідчення справжності підпису на акті приймання передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Веста ++".

У свідоцтві про право власності на житло від 01.03.1996 (а.с. 27-28) орган приватизації Соснівського райвиконкому посвідчує, що квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної, сумісної власності ОСОБА_7 . Квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Загальна площа квартири становить 67,9 кв.м, а відновна вартість на момент приватизації - 644000 грн. Квартира АДРЕСА_3 зареєстрована Черкаським Бюро технічної інвентаризації на праві приватної, спільної (сумісної) або часткової власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за № НОМЕР_1 .

16.05.2022 Виконавчий комітет Черкаської міської ради у листі №6246-01-11 старшому слідчому слідчого управління ГУНП в Черкаській області Дилевському А. (а.с. 91)повідомив, що в реєстрі приватизованого житла м. Черкаси відсутня інформація про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , відповідно і свідоцтво про право власності від 01.03.1996 на ім`я ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 органом приватизації Соснівського райвиконкому не видавалося. Житловий будинок АДРЕСА_4 відповідно до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", є міською комунальною власністю. Що стосується питання про власника вище вказаної квартири, то відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно га квартиру АДРЕСА_3 16.03.2020 зареєстровано право власності за ТОВ ВЕСТА ++.

26.04.2021 Комунальне підприємство "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" у листі Слідчому управлінню ГУНП в Черкаській області № 276 (а.с. 92) повідомило, що згідно з даними сховища для зберігання матеріалів технічної інвентаризації КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа на квартиру АДРЕСА_3 в архіві не зареєстрована. В КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" інвентаризація та реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 не проводилась, технічний паспорт на вище вказаний об`єкт не виготовлявся. Довідка КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації"№2865/2о від 22.01.2020 про те, що станом на 01.01.2013 квартира АДРЕСА_3 зареєстрована у Черкаському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_8 , не видавалась.

На підставі рішення виконкому Соснівської Ради народних депутатів міста Черкаси від 18.11.1981 №495 (а.с. 34-35) та списку на заселення громадян (а.с. 36) ОСОБА_1 видано ордер № № 1127 серія С на склад сім`ї з 4 осіб: чоловіка ОСОБА_4 , синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на право заняття 3 кімнат загальною житловою площею 42,87 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 (а.с 40).

26.06.2003 Черкаська міська рада ухвалила рішення №3-531 (а.с. 37), яким затвердила перелік об`єктів права міської комунальної власності та повноважних органів, яким вони передаються в оперативне управління у новій редакції згідно з додатками 1, 2 (а.с. 38-39).

Згідно із довідкою Управління державної міграційної служби України в Черкаській області від 27.02.2023 №6447-23 (а.с. 152-153) щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання гр.: ОСОБА_1 , 1949 р.н. та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Черкаській області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою з 27.11.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 ; гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованим з 27.11.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 19-20) від 15.04.2021 у кримінальному провадженні №12021250000000377 за результатами досудового розслідування за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 та направлено до Черкаського районного суду м. Черкаси для розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих прокурором доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані прокурором докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким прокурор обґрунтовує підстави позову, прокурор подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані прокурором отримані з порушенням закону. Тому подані прокурором докази суд визнає допустимими.

Подані прокурором докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані прокурором, достовірними.

Відповідач доказів на спростування обставин, яким прокурор обґрунтовує свої вимоги не подав.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

- 18.03.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області Танцюрою Олександром Федоровичем прийнято рішення № 51668731 про державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2056600371101).

- підставою державної реєстрації є акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++;

- в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій державного нотаріуса Починок Ю.В. за 04.03.2020 року відсутній запис про засвідчення справжності підпису на акті приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Веста ++", складеного за участю ОСОБА_8 та директора ТОВ "Веста ++" ОСОБА_9 »;

- бланк нотаріальних дій серії НОК 864349, на якому складено акт-приймання передачі майна до статутного капіталу та подано для державної права власності ТОВ "Веста ++", було використано для засвідчення справжності підпису на заяві про прийняття спадщини та не використовувався для засвідчення справжності підпису на акті приймання передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Веста ++";

- в реєстрі приватизованого житла м. Черкаси відсутня інформація про приватизацію квартири АДРЕСА_3 ;

- свідоцтво про право власності від 01.03.1996 на ім`я ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 органом приватизації Соснівського райвиконкому не видавалося;

- інвентаризаційна справа на квартиру АДРЕСА_3 у КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" не зареєстрована; технічний паспорт на вище вказаний об`єкт не виготовлявся;

- довідка КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації"№2865/2о від 22.01.2020 про те, що станом на 01.01.2013 квартира АДРЕСА_3 зареєстрована у Черкаському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_8 , не видавалась.

- житловий будинок АДРЕСА_4 відповідно до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", є міською комунальною власністю;

- 18.11.1981 на підставі рішення виконкому Соснівської Ради народних депутатів міста Черкаси від 18.11.1981 №495 та списку на заселення громадян ОСОБА_1 видано ордер № 1127 серія С на склад сім`ї з 4 осіб: чоловіка ОСОБА_4 , синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на право заняття 3 кімнат загальною житловою площею 42,87 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 ;

- з 27.11.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та станом на час розгляду справи проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- станом на час розгляду справив право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++;

- 15.04.2021 за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021250000000377 за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 та направлено до Черкаського районного суду м. Черкаси для розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками процесуальних прав та виконанні обов`язку щодо доказів у суду не виникло.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З огляду більшу вірогідність доказів, що спростовують юридичний факт набуття у власність ОСОБА_8 у порядку приватизації квартири АДРЕСА_3 , суд визнає доведеними обставини, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, зокрема належність квартира АДРЕСА_3 до комунальної власності та відсутність волі власника квартири на її відчуження, й, зокрема у порядку приватизації.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Причиною виникнення спору між сторонами є вибуття із володіння територіальної громади міста Черкаси квартири АДРЕСА_3 .

Передумовою виникнення спору є державна реєстрація права власності відповідача ТОВ "Веста ++" на квартиру АДРЕСА_3 .

Спірна квартира вибула із володіння власника поза його волею.

Прокурор в інтересах органу місцевого самоврядування звернувся з позовом до відповідача про витребування майна на користь міської ради.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (Такий висновок наведено у пункті 37 постанови Великої плати Верховного Суду від 06.07.22 у справі №914/2618/16).

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння (Такий висновок наведено у пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.18 у справі № 653/1096/16-ц).

Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння майном шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таке майно.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може. (Такі висновки наведені у пунктах 62-67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.21 у справі №359/3373/16-ц).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовну презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. (Такі висновки наведені у пунктах 62-67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.21 у справі №359/3373/16-ц).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.22, справа №199/8324/19)

Якщо позивач вважає, що його право власності порушене тим, що воно зареєстроване за відповідачем (зокрема без достатньої правової підстави), то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна. Рішення суду про його задоволення дозволяє внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.22, справа №914/2618/16).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. (Такі висновки наведено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.18 у справі №488/5027/14-ц).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (Такі висновки наведено у пунктах 80-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.21 у справі №359/3373/16-ц).

Не є порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Відповідач набув майно шляхом передання цього майна до статутного капіталу відповідача. Майно до статутного капіталу передала особа, яка є чоловіком директора відповідача.

Не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно, якщо вона знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону.

Відповідач, якому було відчужено нерухоме майно, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття ними цього майна. Тому відповідач не може вважатися таким, який покладався на легітимність та добросовісність своїх дій.

Дії відповідача з набуття майна є недобросовісними.

Внаслідок незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нерухомим майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) і далі повинно належати позивачу його власнику. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння тієї особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.

Водночас з огляду на висновок про відсутність добросовісного набуття права власності на спірне майно відповідачем та особою, яка відчужила відповідачу таке майно, зазначені норми не підлягають застосуванню в частині вимог до відповідача. Відповідач не набув права власності на спірну квартиру, яка перебуває у комунальній власності.

Недобросовісне заволодіння відповідачем чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Витребування майна від відповідача без будь-якої компенсації у даному випадку не є порушення справедливого балансу, є пропорційним та відповідає легітимній меті втручання у право на володіння майном. Витребування майна від відповідача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Одним і способів судового захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про вибуття майна із володіння позивача поза його волею, всупереч закону та внаслідок недобросовісних дій відповідача.

Вимогу прокурора про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ на користь власника Черкаської міської ради квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2056600371101) суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний прокурором є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 статі 5 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що під час розгляду справи, суд має керуватись принципом juranovitcuria («суд знає закон»). При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Змістом позову прокурора є вимога про витребування майна із власності відповідача на користь міської ради.

Водночас, задоволення позову та витребування майна з незаконного володіння відповідача на користь власника не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, а, з урахуванням принципу jura novit curia, відповідає способу захисту, встановленого законом, відповідно до змісту порушеного права позивача, характеру його порушення та спричинених таким порушенням наслідкам.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Незаконне позбавлення права власності на нерухоме майно, що належить до комунальної власності, завдає значної шкоди територіальній громаді, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування, порушує інтереси держави, унеможливлює виконання гарантованих ст. 47 Конституції України житлових прав громадян, які потребують соціального захисту.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

18.03.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області прийнято рішення № 51668731 про державну реєстрацію права приватної власності за на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2056600371101). Рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ ВЕСТА ++ прийнято державним реєстратором на підставі: заяви керівника ТОВ ВЕСТА ++ ОСОБА_9 та акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ ВЕСТА ++.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (частина 1 статті 345 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках), де мешкають два і більше наймачів.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Відповідно до листа Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.05.2022 №6246-01-11 (а.с. 91) у реєстрі приватизованого житла м. Черкаси відсутня інформація про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , відповідно і свідоцтво про право власності від 01.03.1996 на ім`я ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_3 органом приватизації Соснівського райвиконкому не видавалося. Житловий будинок АДРЕСА_4 відповідно до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління", є міською комунальною власністю.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Положеннями частини 4 статті 18 Закону обумовлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.

Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Відповідно до пункту 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року); 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки); 4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.

З огляду на закріплені у статтях 9 та 19 Закону положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Суд установив, що державна реєстрація права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2056600371101) за ТОВ "ВЕСТА++" здійснена державним реєстратором виконавчого комітету Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області Танцюрою О.Ф. на підставі документів, які в установленому законом порядку не видавалися уповноваженими особами, а саме свідоцтва про право власності на житло від 01.03.1996 та довідки КП "Черкаського ОБТІ" № 2865/2о від 22.01.2020. Акт приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ВЕСТА ++" складено на бланку для вчинення нотаріальних дій, який не використовувався для вчинення цієї дії, його було використання для складення заяви про прийняття спадщини.

Отже, спірна квартира АДРЕСА_3 незаконно вибула із володіння територіальної громади міста Черкаси поза волею власника та перебуває у незаконному володінні ТОВ "ВЕСТА++".

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1 статті 388 Цивільного кодексу України).

7. Підстави представництва прокурором інтересів держави у справі.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (стаття 23 Закону України Про прокуратуру).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Черкаська міська рада, як власник комунального майна, була обізнана про факт безпідставного проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 з листів слідчого СУ ГУНП в Черкаській області від 12.05.2021 № 1941/24/85-2021,06.05.2022 № 1806/24/85-2022, проте належних заходів, направлених на припинення порушень, що виникли внаслідок неналежної поведінки відповідача, повернення об`єкта нерухомого майна у комунальну власність не вжила.

18.11.2022 Черкаська обласна прокуратура надіслала Черкаській міській раді лист № 15/2-971 вих- 22 щодо наміру звертатися з позовом до суду з метою захисту майнових інтересів територіальної громади міста Черкаси у спірних правовідносинах.

09.12.2022 Черкаська міська рада у відповіді № 17459-01-21 повідомила обласну прокуратуру про відсутність наміру самостійно звернутися до суду з позовом.

Суд дійшов висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Черкаської міської ради про неможливість самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси позивача свідчить про те, що Черкаська міська рада неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави шляхом припинення порушень відповідача, які виникли внаслідок неналежної поведінки відповідача, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та у постанові Верховного Суду у справі № 910/7916/20.

Бездіяльність Черкаської міської ради є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки Черкаська міська рада впродовж тривалого часу не відновила майнових прав та інтересів територіальної громади, у спільній власності якої перебуває спірне майно.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді. Підстав для залишення позову без розгляду суд не встановив.

8. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позову Черкаською обласною прокуратурою сплачено за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 8647,50 грн на підставі платіжного доручення №5 від 09.01.2023 (а. с. 18).

У позові перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури просив стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 8647,50 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги прокурора задоволенні повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури у розмірі 8647,50 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ (ідентифікаційний код 38368920, адреса місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Благовісна, 341, кв. 20) на користь власника Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542, , адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) квартиру №37 у будинку 62 по вулиці 30-річчя Перемоги у місті Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2056600371101).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ++ (ідентифікаційний код 38368920, адреса місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Благовісна, 341, кв. 20) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 8647,50 грн (вісім тисяч шістсот сорок сім гривень 50 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.04.2023.

СуддяА.І. Гладун