Постанова

від 28.03.2023 по справі 904/3214/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3214/18 (922/2714/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участі секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш",

ліквідатор, арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович, особисто, (в судове засідання 28.03.2023 не з`явився),

відповідач 1- Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш",

представник відповідача 1 - не з`явився,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп",

представник відповідача 2 - Дорошенко О.М., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця",

кредитор - Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР Банк" Луньо І.В.,

представник кредитора - Рибкіна Н.В., адвокат, довіреність від 26.12.2022,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Акціонерного товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР Банк" Луньо І.В.

на рішення Господарського суду Харківської області

від 21.07.2022

у складі судді: Лавренюк Т.А.

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 08.11.2022

у складі колегії суддів: Шевель О.В. (головуючий), Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК"

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи за заявою

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог та руху справи

1. В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 904/3214/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш".

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (далі - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", боржник, Позивач) визнано банкрутом;

відкрито ліквідаційну процедуру;

припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (далі - ліквідатор Демчан О.І.).

3. У серпні 2020 ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (далі-Відповідач 1) та ТОВ "Ві-Славія Груп" (далі - Відповідач 2), в якій заявник просив суд:

1) визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, а саме:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-а, який складається із: корпусу № 1, ангару № 2 з прибудовою "Е"; прибудови в ангарі № 2 "Е1", загальною площею 2 355,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 296977512214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2733, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-б, який складається із: корпусів №№ 2, 3, агрегатного цеху № 2 "Г"; прибудови до цеху № 2 "г"; корпусу № 3, цеху № 2 "В", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297020312214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2737, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-в, який складається із: корпусу № 5, цеху № 4, ЕМВ, гальваніки "X"; корпусу №7, столярної майстерні "Ч", корпусу № 17, будівлі гаража на 4 бокси "Л"; корпусу № 42, будівлі гаража на 6 боксів "ЛІ"; корпусу №22, котельні "Ж"; пожежних резервуарів "Бас Басі"; корпусу № 34, будівлі УПОС (ремонт та виготовлення трубопроводів, опресування балонів) "Ф"; корпусу № 41, компресорної "З"; холодних сховищ "М", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297055412214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2741, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-г, який складається із: корпусу № 14, ангару № 3 СЛІ, цеху № 4 (ПАРМ) "4", прибудови до ангару № 3 (лабораторія) "Д"; прибудови до ангару № 3 "Д", загальною площею 1247,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297090112214).

2) витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння Відповідача 2, а також визнати за боржником право власності на таке нерухоме майно.

3.1. Правовою підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів та витребування майна ліквідатором визначено положення статей 203, 215, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

4. Ухвалою від 20.10.2020 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за № 2729, № 2733, № 2737, № 2741, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності;

скасував арешт, накладений ухвалою суду від 05.10.2020 на об`єкти нерухомого майна відповідно до зазначеного переліку (том 14, а. с. 160 - 173).

4.1. Місцевим господарським судом встановлено, що за укладеними 08.11.2016 договором № 2729 ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (покупець) зобов`язалося сплатити ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" (продавець) за придбане майно - 336 915,60 грн.; за договором № 2733 - 183 382,80 грн.; за договором № 2737 - 611 851,20 грн.; за договором № 2741 - 176 002,80 грн.

4.2. Судом встановлено, що розрахунків за зазначеними правочинами ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не здійснило, що підтверджується заявою представника ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" про визнання позову (вх. № 22081 від 23.09.2020).

4.3. Судом встановлено, що у продавця та покупця учасниками та керівником є одні й ті ж особи, що в розумінні положень статті 1 КУзПБ є заінтересованими особами щодо боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш". З огляду на це місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними в силу статті 42 КУзПБ.

4.4. Суд встановив, що ТОВ "Ві-Славія Груп" не є стороною оспорюваного правочину, однак є набувачем і власником нерухомого майна, відчуженого за спірними договорами купівлі-продажу. Зазначене стало підставою для його залучення до участі у цій справі при розгляді заяви ліквідатора про визнання таких правочинів недійсними.

4.5. З урахуванням положень статей 256, 257, 261 ЦК України та заяви ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за номерами 2729, 2733, 2737, 2741 від 08.11.2016 сплила 08.11.2019.

4.6. Суд дійшов висновку, що жодна з підстав, передбачених положеннями статті 388 ЦК України, не може бути застосована до ТОВ "Ві-Славія Груп", оскільки майно не було загублено власником чи викрадено у нього, так як і не було порушено волевиявлення власника ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" щодо відчуження спірного майна.

4.7. Зважаючи на відмову у задоволенні заяви ліквідатора в частині вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 392 ЦК України.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 апеляційні скарги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" в особі ліквідатора Демчана О.І. та АТ "Сбербанк" задоволено частково;

ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741;

в скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741 - задоволено;

визнано недійсними договори відповідно до зазначеного в постанові переліку;

в іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 904/3214/18 залишено без змін.

5.1. Апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності на підставі заяви Відповідача 2. Апеляційний суд дійшов висновку, що Відповідач 2 не є учасником відповідних правовідносин і оскаржуваних правочинів, тому не має права заявляти про застосування позовної давності.

5.2. Апеляційний суд зазначив, що ліквідатором не спростовано факту того, що Відповідач 2 є добросовісним набувачем, не доведено наявності законних підстав для витребування у нього спірного майна в порядку статті 388 ЦК України. Відповідач 2 є таким, що набув право власності на спірне майно з моменту укладення оспорюваних договорів від 23.06.2017 і 24.06.2017 з Відповідачем 1, які не визнані судом недійсними, тому відсутні підстави для визнання права власності боржника на таке нерухоме майно.

6. Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційні скарги ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Акціонерного товариства "Сбербанк" (нова назва - Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК") задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі №904/3214/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно - скасовано, в скасованій частині справу № 904/3214/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

6.1. Суд касаційної інстанції вказав, що Відповідачем 2 заявлено про застосування позовної давності заявлено відносно вимоги про витребування майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, а не щодо права ліквідатора та кредиторів на звернення до суду у справу про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, у порядку статті 42 КУзПБ.

6.2. Висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви ТОВ "ВІ-Славія Груп" та застосування позовної давності з посиланням на те, що ТОВ "ВІ-Славія Груп" є учасником справи про банкрутство, однак не набуло процесуального статусу відповідача у цій справі та не є стороною оскаржуваних правочинів, Суд визнав необґрунтованими.

6.3. Визначення судами попередніх інстанцій процесуального статусу ТОВ "Ві-Славія Груп" у цьому майновому спорі як учасника справи про банкрутство без надання йому статусу відповідача за вимогами ліквідатора боржника про визнання оспорюваних правочинів недійсними, віндикацію майна та визнання права власності матиме наслідком порушення права такої особи на ефективний захист у випадку встановлення судами необґрунтованості позовних вимог та у разі встановлення судами пропуску позовної давності за такими вимогами за відсутності поважних причин для поновлення позивачу строку на звернення з відповідним позовом.

6.4. Суди попередніх інстанцій не вирішили питання про повернення спірного майна до ліквідаційної маси, не дослідили обставини щодо можливості/неможливості такого повернення та не з`ясували, чи є можливим відшкодування вартості спірного майна Відповідачем 1, яким було фактично отримано грошові кошти за спірне нерухоме майно від Відповідача 2, за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину відповідно до положень частини третьої статті 42 КУзПБ.

6.5. Суд касаційної інстанції встановив, що суди першої та апеляційної не досліджували обставин пропуску ліквідатором строку на звернення до суду на підставі статті 388 ЦК України з метою витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Ві-Славія Груп".

6.6. Приймаючи рішення про визнання оспорюваних правочинів недійсними, в порушення вимог частини третьої статті 42 КУзПБ суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є можливим повернення до складу ліквідаційної маси майна від кредитора, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - застосування наслідків у вигляді відшкодування Відповідачем 1 вартості майна грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочинів.

7. 07.06.2022 на адресу Господарського суду Харківської області від ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить суд прийняти дану заяву до розгляду, вважати вірними пункт 4 та пункт 5 в наступній редакції:

- витребувати із чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" на користь ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21;

- визнати за ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" право власності на комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21.

7.1. Заява мотивована змінами, що відбулися у складі майна, що є предметом позову у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 відмовлено в задоволенні позовних вимог ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" на користь ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" комплексу будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21, та про визнання за ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" права власності на відповідне нерухоме майно.

9. Рішення мотивоване тим, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу від 08.11.2016), які визнано недійсними, оскільки боржник здійснив відчуження нерухомого майна (актив) безоплатно, зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника, відтак наявні правові підстави для задоволення позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку статті 388 ЦК України.

10. Разом з тим, ліквідатор Демчан О.І. звернувся до суду з заявою про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння 19.08.2020 - тобто поза межами позовної давності, про застосування якої звернувся другий відповідач - ТОВ "Ві-Славія Груп"; будь-яких доказів, які би свідчили про поважність обставин пропуску позовної давності, суду подано не було.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 апеляційну скаргу АТ "МР БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. та апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) залишено без змін.

12. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що до першого відповідача, ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", який є першим набувачем майна боржника за недійсними правочинами від 08.11.2016, позивачем у даному провадженні не було заявлено вимог в порядку частини 3 статті 42 КУзПБ про виконання передбаченого вказаною нормою обов`язку щодо повернення до ліквідаційної маси спірного майна або щодо відшкодування його вартості. А відтак, на думку колегії суддів, самостійне вирішення місцевим господарським судом вказаного питання було б виходом за межі позовних вимог - що є неприпустимим в силу імперативних приписів статті 14 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

13. АТ "МР БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі №904/3214/18(922/2714/20) Господарського суду Харківської області, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення вимог ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в особі ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3214/18 (922/2714/20), визначено склад суду: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя- Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.12.2022.

15. 22.12.2022 суддею Верховного Суду Пєсковим В.Г. подана заява про самовідвід у справі № 904/3214/18 (922/2714/20).

16. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2022 заяву судді Пєскова В.Г. від 22.12.2022 про самовідвід у розгляді справи № 904/3214/18 (922/2714/20) за касаційною скаргою АТ "МР БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 задоволено.

17. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.12.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/3214/18 (922/2714/20) у зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В.Г. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М. (головуючий), Банасько О.О., Жуков С.В.

18. 16.01.2023 суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніком К.М. та Жуковим С.В. подана заява про самовідвід у справі №904/3214/18(922/2714/20).

18.1. В обґрунтування наявності підстав для самовідводу, суддями Огородніком К.М. та Жуковим С.В. у заяві зазначено, що ухвалою Верховного Суду від 01.09.2021 було задоволено заяву про самовідвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С.В., Огородніка К.М. у справі № 904/3214/18 за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про визнання банкрутом ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (учасниками у даній справі зокрема були боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп").

18.2. Справа № 904/3214/18 (922/2714/20) розглядається в межах справи №904/3214/18.

19. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 заяву суддів Огородніка К.М. та Жукова С.В. від 16.01.2023 про самовідвід у розгляді справи № 904/3214/18 (922/2714/20) за касаційною скаргою АТ "МР БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 задоволено.

Справу № 904/3214/18 (922/2714/20) передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з урахуванням їх спеціалізації.

20. У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Огородніка К.М. та Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3214/18 (922/2714/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023.

20.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

20.2. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.

20.3. За положеннями пункту 2.3 розділу ІІ Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8 для розгляду судової справи колегією суддів АСДС визначає суддю-доповідача, в порядку передбаченому пунктом 1.7 цих Засад.

Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійної колегії суддів, до якої входить суддя-доповідач, з урахуванням наявності процесуальних повноважень на момент автоматизованого розподілу.

20.4. Зборами суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду затверджено Рішення "Про затвердження складу судових палат, персонального складу постійних колегій суддів у складі судових палат, спеціалізації судових палат та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду" від 17.10.2022 № 12, яким затверджено персональний склад постійної колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі суддів: Білоус В.В., Васьковський О.В., Погребняк В.Я.

20.4. Таким чином, враховуючи положення частин 1, 2 статті 32 ГПК України, пункту 2.3 розділу ІІ Тимчасових засад, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8, Рішення Зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 №12, у зв`язку з самовідводом головуючого судді Огородніка К.М. (визначеного автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3214/18 (922/2714/20), протокол від 06.12.2022), автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3214/18 (922/2714/20) (Протокол від 17.01.2023) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що є постійним складом колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2023 поновлено АТ "МР БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. строк на касаційне оскарження;

відкрито касаційне провадження у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) за касаційною скаргою АТ "МР БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022;

датою проведення судового засідання визначено 21.03.2023.

22. 27.02.2023 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР Банк" Луньо І.В. надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) в режимі відеоконференції.

23. 28.02.2023 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчана О.І. надійшов Відзив, в якому арбітражний керуючий повністю підтримав вимоги касаційної скарги АТ "МР БАНК".

24. 06.03.2023 до Верховного Суду від ТОВ "Ві-Славія Груп" надійшов Відзив на касаційну скаргу АТ "МР БАНК" з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

25. 14.03.2023 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від ТОВ "Ві-Славія-Груп" надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) в режимі відеоконференції.

26. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 Клопотання АТ "МР БАНК" та ТОВ "Ві-Славія-Груп" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

27. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) за касаційною скаргою АТ "МР БАНК" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) Господарського суду Харківської області, датою проведення судового засідання визначено 28.03.2023.

28. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX, Верховний Суд розглядає справу № 904/3214/18 (922/2714/20) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

29. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (28.03.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 28.03.2023.

30. Представник АТ "МР БАНК" у засіданні суду 28.03.2023 повністю підтримав вимоги заявленої касаційної скарги з підстав викладених у ній. Просив Суд рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) Господарського суду Харківської області скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення вимог ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в особі ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

31. Представник ТОВ "Ві-Славія Груп" в судовому засіданні 28.03.2023 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів касаційної скарги заперечив, з підстав викладених у Відзиві. Просив Суд рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі №904/3214/18(922/2714/20) Господарського суду Харківської області залишити в силі.

32. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(АТ "МР БАНК")

33. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки, при ухваленні оскаржуваних рішень, судами не було враховано висновки щодо застосування норми права (статей 256, 261, 267 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах: від 08.08.2019 у справі № 902/1722/14, від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, від 14.09.2022 у справі № Б8/180-11(911/1704/21), а також на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України: неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 256, 261, 267 ЦК України, частина 1 статті 42 КУзПБ) та порушення норм процесуального права.

Доводи ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш"

(арбітражний керуючий Демчан О.І.)

34. Арбітражний керуючий доводить неправильне застосування статей 256, 261 ЦК України та статті 42 КУзПБ про пропуск ліквідатором строку позовної давності для повернення майна до ліквідаційної маси.

35. Арбітражний керуючий вказує на те, що приписи статті 267 ЦК України про поважність причин пропуску позовної давності застосовані без врахування правових позицій Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 14.09.2022 у справі № Б8/180-11(911/1704/21), від 16.04.2019 у справі № 902/357/18, від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14.

Доводи ТОВ "Ві-Славія Груп"

36. Відповідач доводить:

36.1. Судом правильного встановлений факт спливу позовної давності щодо вимог до відповідача;

36.2. для юридичної особи - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", як сторони недійсних правочинів, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день укладення договорів;

36.3. Господарським судом Харківської області та Східним апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вірно було взято до уваги висновки Верховного Суду у цій справі щодо спливу позовної давності;

36.4. у справі були відсутні об`єктивно непереборні обставини, що перешкоджали ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" своєчасно звернутися з позовом;

36.5. у справі відсутні докази, що бездіяльність арбітражного керуючого Кошовського С.В. визнана протиправною у судовому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

37. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

38. Банкрутство є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

39. Як про це зазначено вище, у серпні 2020 ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" та ТОВ "Ві-Славія Груп" про визнання недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016 (запис в реєстрі № 2729, запис в реєстрі № 2733, запис в реєстрі № 2737, запис в реєстрі № 2741), витребування спірного майна із чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп", а також про визнання за боржником права власності на таке нерухоме майно (пункт 3 цієї Постанови).

39.1. Правовою підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів ліквідатором визначено положення статей 203, 215, 388, 392 ЦК України, статті 42 КУзПБ.

40. Питання застосування статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів знайшло своє відображення, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 904/7905/16 (постанова від 02.06.2021), правову позицію у якій було уточнено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 911/1012/13 (постанова від 28.10.2021), зокрема, щодо критеріїв застосування норми статті 42 КУзПБ, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу.

40.1. Втім, неможливість застосування до спірних правовідносин норм спеціального Закону (статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовом про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) чи інших законів.

Такий правовий висновок викладений у пункті 138 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, та підстав відступлення від нього або уточнення Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/1012/13 не вбачав.

41. Водночас, як вбачається з тексту постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 904/3214/18 (п. 27 вказаної Постанови "Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції"), перегляд оскаржених судових рішень, враховуючи задоволення Судом заяви ТОВ "Ві-Славія Груп" про відмову від касаційної скарги від 30.08.2021, здійснювався Верховним Судом в межах доводів, викладених у касаційних скаргах АТ "Сбербанк" (АТ "МР БАНК") та ліквідатора Демчана О.І., тобто в частині відмови в задоволенні позову щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Відтак, враховуючи приписи статті 300 ГПК України, оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування приписів статті 42 КУзПБ, під час перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, колегією суддів не здійснювалась.

42. Оспорені договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016 (запис в реєстрі № 2729, запис в реєстрі № 2733, запис в реєстрі № 2737, запис в реєстрі № 2741) були визнані недійсними постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.

В цій частині, враховуючи наведене вище у пункті 41 цієї Постанови, судове рішення жодним з учасників процесу не оскаржувалося.

43. Враховуючи викладене, предметом цього судового розгляду є позов ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана О.І., заявлений у серпні 2020, в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння на користь боржника та визнання права власності за ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" на спірне майно, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.06.2022 (пункт 7 цієї Постанови).

44. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

45. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування, оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

46. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

47. Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

48. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

49. При цьому, слід зазначити, що встановлення законодавцем у статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними не виключає можливості захисту прав і законних інтересів особи в межах справи про банкрутство, у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, зокрема, у справі, що розглядається, - шляхом віндикації в порядку статті 388 ЦК України.

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Ві-Славія Груп" набуло право власності на спірне нерухоме майно за відплатними договорами, вказане товариство є кінцевим набувачем і власником нерухомого майна, відчуженого за договорами купівлі-продажу від 08.11.2016, які, станом на час нового розгляду справи, визнані судом недійсними.

51. Судами досліджено питання добросовісності останнього набувача майна, та встановлено відсутність порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який спрямований на встановлення балансу інтересів боржника та кредиторів у справі про банкрутство та повернення в ліквідаційну масу відчуженого за недійсним правочином майна, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

52. В цій частині слід звернути увагу на практику ЄСПЛ, зокрема: рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02. 1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 2.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014.

53. Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи (відчуження спірного майна на підставі правочинів, які визнані недійсними, тобто всупереч волі власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів), суди дійшли вірних висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння незалежно від того, чи доведено факт добросовісності останнього набувача майна, оскільки вищенаведені обставини (пункт 9 цієї Постанови) є безумовною підставою для витребування майна навіть у добросовісного набувача.

54. Верховний Суд зауважує на тому, що до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна, заявлених на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі №910/2868/16.

55. Як встановлено судами та про це було зазначено у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №904/3214/18, ТОВ "ВІ-Славія Груп" було заявлено вимогу про застосування позовної давності.

56. Суд апеляційної інстанції, на підставі аналізу змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 (в частині, не скасованій постановою Верховного Суду від 14.12.2021 у цій справі), вірно встановив про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсними договорів на підставі заяви другого відповідача, який не є учасником оскаржуваних правочинів, тому не має права заявляти в межах спірних правовідносин про застосування позовної давності.

57. Верховний Суд, у постанові від 14.12.2021 у справі № 904/3214/18, вказав на те, що вимоги Відповідача 2 про застосування позовної давності заявлено відносно вимоги про витребування майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, а не щодо права ліквідатора та кредиторів на звернення до суду у справу про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, у порядку статті 42 КУзПБ.

58. Відтак, у цьому провадженні щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 14.12.2021, місцевий господарський суд правомірно прийняв до розгляду заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування позовної давності, оскільки вимога про витребування цього майна в порядку статті 388 ЦК України стосується прав та інтересів зазначеного товариства як володільця спірного майна.

59. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

60. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

61. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

62. Як про це вірно вказано судом апеляційної інстанції, що підтверджується позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та позицію Касаційного господарського суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16, до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

63. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

64. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

65. У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

66. Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

67. Відтак, для правильного вирішення спору у цій справі належить встановити початок перебігу позовної давності.

68. Для суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину (договору), днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18.

69. У розвиток наведених позицій у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020, у справі № 10/5026/995/2012 сформовано висновок про те, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

70. Відтак враховуючи, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність, Верховний Суд акцентував, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності.

71. Водночас слід зазначити, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

72. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

73. У наведеній постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

74. З огляду на зазначене, враховуючи усталену на час касаційного перегляду цієї справи правову позицію щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами ліквідатора в інтересах боржника з моменту як боржник довідався або міг довідатися про порушення своїх прав (протиправного відчуження майна), колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності у цій справі за позовом ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана О.І. про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп", а також визнання за боржником права власності на таке нерухоме майно має відліковуватися саме з 08.11.2016 - дати укладення договорів купівлі-продажу, за якими спірне майно вибуло із власності позивача (суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину).

Враховуючи встановлення дати початку перебігу позовної давності та, встановлений законодавством до позовних вимог, зокрема, про визнання витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України, загальний строк позовної давності у три роки, суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що такий строк сплив 08.11.2019.

75. Поміж тим, судами встановлено, що арбітражний керуючий Демчан О.І. (в усних поясненнях) звертався до суду з щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності.

76. Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

77. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

78. Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

79. Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропущення позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропущення позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

80. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).

81. У пункті 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 сформовано висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропущення позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропущення цього строку.

82. Так, суд апеляційної інстанції, з посиланням на правові позиції щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, зазначив, що наведені скаржниками обставини (подання представником боржника у 2019 році заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та подальше залишення її без розгляду судом за клопотанням арбітражного керуючого) не свідчать про переривання позовної давності.

82.1. Також, встановлено, що у листопаді 2019 року особи, уповноважені діяти від імені боржника (розпорядник майна Кошовський С.В. та представник боржника Овсій Д.Ю.) зверталися до суду із заявами про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016 та про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" майна, відчуженого за вказаними договорами. Відтак, станом на листопад 2019 року (тобто в межах трирічного строку після укладення договорів від 08.11.2016) представникам боржника було відомо як про факт порушення прав ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", чиє майно було відчужено внаслідок укладення вказаних правочинів, так і про особу (ТОВ "Ві-Славія Груп"), в якої це майно перебуває станом на вказаний час.

82.2. За висновками апеляційного суду, подальше відкликання цих заяв іншим представником ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражним керуючим Демчаном О.І., який вважав неефективним обраний заявниками спосіб захисту та у серпні 2020 року (тобто після закінчення позовної давності) подав позовну заяву з іншими вимогами, не є об`єктивно непереборними обставинами, що перешкоджали своєчасному поданню позовної заяви.

82.3. Суд зауважив, що дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Кошовського С.В. не було визнано в судовому порядку протиправними.

83. Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та сталу судову практику щодо застосування приписів частини п`ятої статті 267 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність в даному випадку об`єктивних перешкод для звернення з позовом без пропущення позовної давності.

84. При цьому колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц про те, що суд касаційної інстанції не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції.

85. Верховний Суд зауважує на тому, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем поряд із віндикаційною вимогою (стаття 388 ЦК України) також заявлено вимогу про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості (стаття 392 цього Кодексу).

85.1. Положеннями статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

85.2. Верховний Суд ураховує, що віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанням чи оспорюванням відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Однак у всякому випадку такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо.

Аналогічну позицію щодо можливості об`єднання зазначених позовних вимог викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

85.3. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок про застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

86. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана О.І. про витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" на користь боржника та визнання права власності на спірне майно за боржником.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

88. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

89. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанцій та постанову апеляційного господарського суду - без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

90. Доводи касаційної скарги (пункт 33 цієї Постанови) не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, порушень судами норм матеріального чи процесуального права колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Крім того, висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 08.08.2019 у справі № 902/1722/14, від 18.01.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, від 14.09.2022 у справі № Б8/180-11(911/1704/21).

Судові витрати

91. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР Банк" Луньо І.В. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 904/3214/18 (922/2714/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський