Рішення

від 31.03.2023 по справі 161/17983/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17983/22

Провадження № 2/161/370/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Гичці М.В.,

за участю представника позивача Студницького А.Б.,

представника відповідача Римарчука А.В.,

розглядаючи в судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитфактор» до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Пік Нерухомість», Луцької міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання недійсним рішення щодо оформлення права власності, скасування свідоцтв про право власності та повернення нерухомого майна в попередній стан, -

В С Т А Н О В И В:

21.12.2022 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитфактор", звернувся в суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість", Луцької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень щодо оформлення права власності, скасування свідоцтв про право власності та повернення нерухомого майна в попередній стан.

В обґрунтування позову ТОВ "Фінансова компанія "Кредитфактор" зазначає, що 25 серпня 2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредитфактор" та АТ «МЕГАБАНК» укладено договір факторингу (відступлення права вимоги) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. зареєстрований в реєстрі за №799 згідно якого набув права вимоги за: -Кредитним договором № 172/2007 від 15 листопада 2007 року з додатковими угодами до нього укладений між АТ Мегабанк та ОСОБА_2 ; -Кредитним договором № 161/2007 від 31 жовтня 2007 року з додатковими угодами до нього укладений між АТ Мегабанк та ОСОБА_1 ; -Кредитним договором № 162/2007 від 31 жовтня 2007 року з додатковими угодами до нього укладений між АТ Мегабанк та ОСОБА_3 ; - іпотечним договором укладеним між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 посвідченого 15.11.2007 року приміщення офісу №17-18 загальною площею 135,3 кв.м., а саме, приміщення з 1 по 7, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитфактор», зазначає, що не має змоги отримати задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості за кредитними договорами в порядку примусового звернення стягнення на іпотечне майно приміщення офісу №17-18 загальною площею 135,3 кв.м., а саме, приміщення з 1 по 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки всупереч іпотечного договору укладеного між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 від 15.11.2007 року іпотечне майно без згоди іпотекодержателя було неправомірно реконструйовано та відчужено.

Діями відповідачів порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитфактор», як іпотекодержателя .

Порушення права позивача полягає в тому, що Позивач не може реалізувати своє право кредитора шляхом звернення стягнення на предмет нерухомості, який перебував в іпотеці, оскільки іпотечне майно вибуло з права власності іпотекодавця, через те, що іпотекодавець гр. ОСОБА_1 всупереч вимог іпотечного договору та маючи намір ухилитися від виконання зобов`язань за кредитним договором вжила заходів щодо реконструкції іпотечного майна шляхом його поділу та в подальшому реєстрації окремих частин іпотечного майна, як самостійних об`єктів нерухомості з новими реєстраційними номерами.

А томупросить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1 в частині оформлення права власності ТзОВ "Пік Нерухомість", на офіс загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 та торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 .;визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 03.11.2009 року на офіс загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03 листопада 2009 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1; скасувати запис вчинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на приміщення офісу загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 реєстраційний номер №2847370 від 18.10.2009 року вчинений на підставі Свідоцтва про право власності № 774-1 від 29.10.2009 року видане виконкомом Луцької міської ради 03.11.2009 року відповідно до якого за ТзОВ "Пік Нерухомість" код ЄРДПОУ 36699050 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03 листопада 2009 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1; скасувати запис вчинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на торгове-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 реєстраційний номер №28473140 від 18.10.2009 року вчинений на підставі Свідоцтва про право власності № 774-1 від 29.10.2009 року видане виконкомом Луцької міської ради 03.11.2009 року відповідно до якого за ТзОВ "Пік Нерухомість" код ЄРДПОУ 36699050 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення; відновити становище, яке існувало до порушення, а саме повернути приміщення офісу загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 в попередній майновий стан, а саме відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_1 здійснений на підставі Свідоцтва про право власності від 21.09.2009 року видане на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 17.09.2009 №678-9; відновити становище майна, яке існувало до порушення, а саме повернути приміщення офісу загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 в попередній правовий стан, а саме відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_1 здійснений на підставі Свідоцтва про право власності від 21.09.2009 року видане на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 17.09.2009 №678-9; визнати недійсним Протокол №1 установчих зборів засновників ТОВ «Пік нерухомість» від 12.10.2009 року про передачу торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м на АДРЕСА_2 було ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «Пік нерухомість».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13 січня 2023 року справі відкрито загальне провадження, призначено підготовче засідання та залучено третю особу,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спорунасторонівідповідача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

13.02.2023 на адресу суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , в якому просить відмовити в частині позовних вимог щодо нього, оскільки вважає, що жодним чином не порушив права та інтереси позивача, одночасно просив проводити судові засідання без його участі.

13.02.2023 на адресу суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1 , в якому відповідач вказує, що вона дійсно перебувала з первісним кредитором, правонаступником якого є позивач в кредитних правовідносинах, вчиняла дії щодо реалізації свого права власності. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Одночасно просила проводити розгляд справи у її відсутності.

В судовому засіданні 13.02.2023 представник ТзОВ «Пік Нерухомість» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що товариство жодного відношення до кредитних договорів та зобов`язань ОСОБА_1 немає, оскільки позивач на момент набуття права власності не перебував у правовідносинах з ОСОБА_1 , а відтак жодних його прав не було порушено. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2023 року справі за клопотанням представника позивача про витребування доказів, витребувано у Луцької міської ради: копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №330-14 від 30.04.2009 року в частині надання дозволу на проектування реконструкції офісу на під торгово-офісні приміщення; копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №78-12 від 05.02.2009 року в частині надання дозволу на проектування реконструкції офісу на під офісні приміщення; копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №678-9 від 17.09.2009 року в частині оформлення права приватної власності на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м офісу загальною площею 60 кв.м; копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №774-1 від 29.10.2009 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ «Пік Нерухомість» на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м та офіс загальною площею 60кв.м.

22.02.2023 на адресу суду надійшли завірені копії витребуваних судом документів виконавчого комітету Луцької міської ради.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав повністю та просив задовольнити, судові витрати просив залишити за ним.

Представник відповідача ТзОВ «Пік Нерухомість» Римарчук А.В. заперечував щодо задоволення позову за безпідставністю.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, по невідомій суду причині, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.10.2007 року між ВАТ "Мегабанк" (правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 161/2007 за яким останній було надано кредит в розмірі 750 000 грн.

15.11.2007 року між ВАТ "Мегабанк"(правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №172/2007 на отримання в кредиту 2 500 000 грн (а.с.62-65).

Згідно іпотечного договору укладеного між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_1 посвідченого 15.11.2007 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. за реєстровим номером №9098, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №172/2007 ОСОБА_1 передала в іпотеку приміщення офісу №17-18 загальною площею 135,3 кв.м., а саме, приміщення з 1 по 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20392530 (а.с.66-71).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.11.2011 року частково зміненим Рішенням апеляційного суду Волинської області № 2-2112/11 від 20.03.2012 року позов ПАТ "Мегабанк" було задоволено частково, стягнено солідарно заборгованість:

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за Кредитним договором № 161/2007 від 31.10.2007 р. в сумі 719765 грн. 84 коп.

- з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за Кредитним договором № 162/2007 від 31.10.2007 р. в сумі 832005 грн. 81 коп.

- з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за Кредитним договором № 172/2007 від 15.11.2007 р. в сумі 2691 433 грн. 26 коп.

Право власності зареєстроване за ОСОБА_1 в електронному реєстрі прав власності за реєстраційним номером 20392530. На зазначене іпотечне майно нотаріусом були накладені обмеження щодо заборони відчуження без згоди іпотекодержателя.

25 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитфактор» та Акціонерне Товариство «МЕГАБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 09804119), уклали Договір факторингу (відступлення права вимоги) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. і зареєстрований в реєстрі за №799 (а.с.43-54).

Згідно зазначеного Договору Акціонерне Товариство «МЕГАБАНК» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредитфактор» набуло всі права кредитора та іпотекодержателя по: кредитному договору № 172/2007 від 15.11.2007 з додатковими угодами до нього; кредитному договору № 161/2007 від 31.10.2007 з додатковими угодами до нього; кредитному договору № 162/2007 від 31.10.2007 з додатковими угодами до нього; іпотечному договору від 15.11.2007; іпотечному договору від 31.10.2007 (а.с.55-57).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №330-14 від 05.02.2009 року дозволено гр. ОСОБА_1 проектування реконструкції офісу на проспекті Перемоги 5 під торгово-офісні приміщення (а.с.130-131).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №73-12 від 05.02.2009 року дозволено за гр. ОСОБА_1 проектування реконструкції офісу на АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення (а.с.132-133).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №678-9 від 17.09.2009 року оформлено гр. ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 : на офіс № 1 загальною площею 46,6 кв.м; офіс №2 загальною площею 34,6 кв.м; торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м; та офіс загальною площею 60 кв.м (а.с.134).

Протоколом №1 установчих зборів засновників ТОВ «Пік нерухомість» від 12.10.2009 року торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м на АДРЕСА_1 та офіс загальною площею 60 кв.м на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було передано до статутного фонду. Актом прийому-передачі приміщення передано торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м на АДРЕСА_2 від ОСОБА_1 до ТОВ «Пік нерухомість» (а.с.72-75).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.10.2009 року №774-1 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Пік Нерухомість" вирішено оформити право власності право приватної власності на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 : на офіс № 1 загальною площею 46,6 кв.м; офіс №2 загальною площею 34,6 кв.м; торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м; та офісу загальною площею 60 кв.м (а.с.135).

03.11.2009 ТОВ "Пік Нерухомість" видано Свідоцтва про право власності на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м на АДРЕСА_1 та офіс загальною площею 60 кв.м на АДРЕСА_1 (а.с.76).

З зазначеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 використовуючи отримані дублікати свідоцтв про право власності на приміщення, здійснила реконструкцію шляхом зміни площі приміщення офісу за пл.135.3 кв.м на два офіси 75.3 кв.м та 60 кв.м. після чого отримала нові свідоцтва про право власності та внесла майно до статутного фонду ТОВ «Пік нерухомість». ОСОБА_1 спочатку провела реконструкцію (поділила майно на два об`єкти), а потім передала майно до статутного фонду юридичної особи ТОВ «Пік нерухомість». Після чого, ТОВ «Пік нерухомість» було оформлено у власність зазначене майно та отримано свідоцтва про право власності.

Зокрема, ТОВ «Пік нерухомість» звернулось до виконкому Луцької міської ради та в подальшому отримало від останнього Свідоцтво про право власності від 03.11.2009 року на офіс загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03 листопада 2009 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1; та Свідоцтво про право власності на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03 листопада 2009 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1.

Отже, відповідач ОСОБА_1 вчинила ряд дій, що свідчать про намагання уникнути повернення позивачу суми заборгованості за кредитом, а саме: - не виконала рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, провела реконструкцію майна, яке перебувало в іпотеці, відчужила майно шляхом передачі до статутного фонду підконтрольної юридичної особи, що підтверджується наступним:

- ОСОБА_1 відчужила нежитлові приміщення на користь ТОВ "Пік нерухомість" з очевидним наміром не виконувати свої зобов`язання за кредитним договором перед Позивачем;

- нежитлові приміщення були відчужені на користь ТОВ «Пік нерухомість» безоплатно, шляхом передання майнових прав на майно до статутного фонду цього товариства;

- внаслідок такого відчуження, ОСОБА_1 позбулася майна, за рахунок якого можливо було б повернути позивачу кредитні кошти.

- ОСОБА_1 не було здійснено жодних дій щодо виконання обов`язку з погашення заборгованості перед Позивачем, а лише були дії, спрямовані на уникнення від його виконання.

Відчуження майна було вчинено з метою приховання нежитлових приміщень від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу.

Будь-яке відчуження майна, вчинене боржником у період настання в нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду підтримала та конкретизувала висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 583/780/17 (провадження № 61-11198св20) зазначено, що укладення особою, яка заподіяла шкоду, договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на це майно в рахунок відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому такий правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 липня 2018 року у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору відчуження може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора й бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/ неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (постанови Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019 р., № 910/8357/18 від 28.11.2019 р.). Боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення в нього зобов`язання з повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року по справі № 922/1903/18). Цивільний правочин, яким здійснюється відчуження майна не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник, який має заборгованість, зловживає правами стосовно кредитора, коли укладає правочин відчуження майна, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Вважається, що така протизаконна ціль, як укладення особою правочину з метою приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи. Це стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

У постанові від 25.05.2016р. по справі № 6-605 цс16 Верховний Суд України вказав, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) Правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зазначено, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У іншій своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом також зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Виконання рішення суду у справі № 2-2112/11 від 20.03.2012 року про стягнення заборгованих кредитних коштів з ОСОБА_1 на користь позивача може бути реалізоване шляхом звернення стягнення на майно, яке на думку позивача, було незаконно відчужено відповідачем ОСОБА_1 на користь відповідача ТзОВ «Пік Нерухомість» з метою уникнення повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу заборгованості за кредитним договором.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Відповідно до абзацу другого пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.3 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Саме ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату у простіший спосіб; і винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації або які вимагають подальших звернень особи, чиї права порушені, до суду або до інших державних органів, не відповідає нормам Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пункти 28 - 36, Series A N 18) 13 січня 2011 року (остаточне) у справі Чуйкіна проти України нагадав, що стаття 6 Конвенції втілює право на суд, а тому застосування ефективного способу захисту порушеного права, як обов`язок держави покладається на суд, а не на особу, яка звернулась до суду з позовом.

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 6, 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає згадуваній нормі Конвенції.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

Способи захисту є передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права або охоронюваного законом інтересу. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності суду по захисту прав. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

За змістом норм ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" законодавець з метою ефективного захисту порушених прав уточнив, що ухвалення судових рішень про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено реєстрацію прав, має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 і враховується судом відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України.

Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до прямої вказівки закону (стаття 12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч.2 п.21 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2013 № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ: «Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права».

Згідно п. 27 зазначеної Постанови пленуму Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв`язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.ст. 15 ч.1 та 16 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено,що всуперечвимог договоруіпотеки, ОСОБА_1 здійснила переплануваннята поділпредмету іпотекиі передалабезоплатно (відчужила)його достатутного фондуТзОВ «ПікНерухомість»,що унеможливлюєвиконання рішенняЛуцького міськрайонногосуду простягнення коштівз ОСОБА_1 ;іншого майна,на якеб кредиторміг бизвернути стягненняв ОСОБА_1 немає.

Отже, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Наявність незаконно виданого свідоцтва про право власності ТОВ "Пік Нерухомість" на приміщення офісу площею 75.3 кв.м та 60 кв.м. робить неможливим задоволення вимог кредитора за рахунок майна, яке перебувало в іпотеці, чим порушується право позивача на задоволення своїх вимог.

Враховуючи зазначене та той факт, що під час здійснення зазначених дій приміщення офісу №17-18 загальною площею 135,3 кв.м. перебувало в іпотеці ПАТ "Мегабанк" ОСОБА_1 було порушено вимоги договору іпотеки зазначеного майна та Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відновлення його прав, як іпотекодержателя в порядку п.4 ч.1 ст.16 ЦК України шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме скасування актів та документів, за допомогою яких ОСОБА_1 здійснила відчуження майна, яке перебувало під забороною та відновлення майнового стану майна, який був станом на день укладення договору іпотеки, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Для відновлення прав позивача підлягає також скасуванню свідоцтво про право власності на офіси площею 75.3 кв.м та 60 кв.м., видані на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.10.2009 року №774-1 Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Пік Нерухомість" та повернення майна в попередній майновий стан.

Керуючись ст.ст.5,12,13,81,141,211,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Кредитфактор» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю«Пік Нерухомість»,Луцької міськоїради, ОСОБА_2 , третя особа,яканезаявляє самостійнихвимогщодопредмета спорунасторонівідповідача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання недійсним рішення щодо оформлення права власності, скасування свідоцтв про право власності та повернення нерухомого майна в попередній стан - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1 в частині оформлення права власності ТзОВ "Пік Нерухомість", на офіс загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 та торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 03.11.2009 року на офіс загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03 листопада 2009 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1.

Скасувати запис вчинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на приміщення офісу загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 реєстраційний номер №2847370 від 18.10.2009 року вчинений на підставі Свідоцтва про право власності № 774-1 від 29.10.2009 року видане виконкомом Луцької міської ради 03.11.2009 року, відповідно до якого за ТзОВ "Пік Нерухомість" код ЄРДПОУ 36699050 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТзОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03 листопада 2009 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 29 жовтня 2009 року №774-1.

Скасувати запис вчинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на торгове-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 реєстраційний номер №28473140 від 18.10.2009 року вчинений на підставі Свідоцтва про право власності № 774-1 від 29.10.2009 року видане виконкомом Луцької міської ради 03.11.2009 року, відповідно до якого за ТзОВ "Пік Нерухомість" код ЄРДПОУ 36699050 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення.

Відновити становище, яке існувало до порушення, а саме повернути приміщення офісу загальною площею 60,0 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 в попередній майновий стан, а саме відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_1 здійснений на підставі Свідоцтва про право власності від 21.09.2009 року видане на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 17.09.2009 №678-9.

Відновити становище майна, яке існувало до порушення, а саме повернути приміщення офісу загальною площею 75,3 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 в попередній правовий стан, а саме відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_1 здійснений на підставі Свідоцтва про право власності від 21.09.2009 року видане на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 17.09.2009 №678-9.

Визнати недійсним Протокол №1 установчих зборів засновників ТОВ «Пік нерухомість» від 12.10.2009 року про передачу торгово-офісного приміщення загальною площею 75,3 кв.м на АДРЕСА_1 та офіс загальною площею 60 кв.м на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «Пік нерухомість».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредитфактор», адреса: 01021, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код ЄДРПОУ 42865489.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пік Нерухомість», адреса: 43026, м. Луцьк, пр. Соборності, буд.24, кв.40, код ЄДРПОУ 36699050.

Відповідач: Луцька міська рада, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), адреса: 43001 Волинська м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 27-А.

Повне судове рішення складено 10.04.2023.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк