Рішення

від 04.04.2023 по справі 761/33927/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33927/19

Провадження № 2/761/1098/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Ткачук Х.І.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісовий клуб», ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном; зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В серпні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-7 т. 1) до відповідача АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця», третя особа ТОВ «Лісовий клуб» (далі по тексту - третя особа 1), в якому просив суд:

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» внести виправлення до його технічної документації, яка забезпечує використання дволанцюгової лінії електропередачі 10кВ «Підгірці-Безрадичі 1» величиною розрахункового навантаження 9990 кВТ для постачання електричної енергії, а саме: внести дані щодо обсягів потужності, які визначені для позивача, як основного споживача, у обсязі 9030 кВт, внести виправлення стосовно розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін на підставі: актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта «Повтряно-кабельної лінії 10 кВ від тяглової ПС «Підгірці-Безрадичи» від 29 грудня 2008р. (власник ЛЕП - ОСОБА_1 ) та наданих ОСОБА_1 погоджень на виділення потужності субспоживачам: ОСОБА_3 , (40 кВт), ОСОБА_4 (25 кВт), ОСОБА_5 (240 кВт), ОСОБА_6 (25 кВт), Рестораний комплекс ТПС Підгірці КТП-176 (ТОВ «Лісовий Клуб») (630 КВт);

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» внести виправлення до договору про постачання електричної енергії від 23 травня 2018р. № УЗ/ЕЕЦ/К-18-01/010152, встановивши ОСОБА_1 , власника ЛЕП, основним споживачем, із зазначенням дозволеної потужності 9030 кВт та з внесенням змін до додатків №№ 1-10 до договору про постачання електричної енергії від 23 травня 2018р. № УЗ/ЕЕЦ/К-18-01/010152 у відповідності до актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта «Повітряно-кабельної лінії 10 Кв від тяглової ПС «Підгірці-Безрадичи» від 29 грудня 2008р. (власник ЛЕП - ОСОБА_1 ) та наданих ОСОБА_1 погоджень на виділення потужності субспоживачам: ОСОБА_3 , (40 кВт), ОСОБА_4 (25 кВт), ОСОБА_5 (240 кВт), ОСОБА_6 (25 кВт), Рестораний комплекс ТПС Підгірці КТП-176 (ТОВ «Лісовий Клуб») (630 КВт).

В процесі розгляду справи стороною позивача було подано заяву про зміну предмету позову (а.с. 101-104 т.2), в якій відповідач просив суд:

- усунути перешкоди в користування майном, шляхом встановлення відсутності права АТ «Українська залізниця» здійснювати підключення нових субспоживачів електричної енергії (видавати технічні умови та укладати договори на підключення)до двох ланцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж ПЛ-10кВ «Підгірці-Безрадичі», яка знаходиться у Обухівському районі Київської області без письмової згоди власника такої двох ланцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж ПЛ-10кВ «Підгірці-Безрадичі» ОСОБА_1 (далі по тексту - вимога № 1);

- усунути перешкоди в користування майном, шляхом заборони АТ «Українська залізниця» здійснювати підключення нових субспоживачів електричної енергії (видавати техніні умови та укладати договори на підключення) до дволанцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж ПЛ -10 кВ «Підгірці-Безрадичі», яка знаходиться у Обухівському районі Київської області без письмової згоди власника такої довхланцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж ПЛ-10 кВ «Підгірці-Безрадичі» ОСОБА_1 (далі по тексту - вимога № 2);

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» здійснити відключення ОСОБА_2 від двох цепної лінії електромереж ЛЕП 10 кВ «Підгірці-Безрадичі» (далі по тексту - вимога № 3).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником дволанцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж ПЛ-10кВ «Підгірці-Безрадичі». В свою чергу, на думку сторони позивача, відповідачем порушуються його право власності на зазначені електричні мережі, шляхом підключення без його згоди іншим споживачів. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, з метою захисту порушеного права позивача на теперішній час і в майбутньому, він вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

04 лютого 2020р. на адресу суду надійшов відзив на первісну редакцію позовної заяви (а.с. 202-206 т. 1), в якому відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2020р. судом було залучено до участі у справі, в якості третьої особи ОСОБА_2 , за заявою сторони відповідача.

25 травня 2021р. на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову (а.с. 101-104 т.2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просила суд позов задовольнити.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач наголошував, що він є власником дволанцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж ПЛ-10кВ «Підгірці-Безрадичі», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 105 т.2), та копією технічних умов № Е-01/319/1.ТУ07 від 06 лютого 2007р. (а.с. 106 т.2).

Як встановлено судом, з зазначеного Витягу (а.с. 105 т.2) позивач ОСОБА_1 є лише співвласником частки культурно -розважального центру готельного типу з кафе-баром, в тому числі і дволанцюгової повітряно-кабельної лінії електричних мереж. При цьому копія технічних умов, на які посилається сторона позивача, на підтвердження права власності на електричні мережі, відомості про власника цих мереж не містить (а.с. 106 т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 925/642/19 від 02 лютого 2021р. зазначила, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

У відповідності до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з вимогами № № 1, 2, сторона позивача допускала, що може мати порушення його прав, як власника електричних мереж, зі сторони відповідача.

За змістом ч.1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Суд наголошує, що позивачем у позовній заяві не зазначено обставин та не надано суду належних та допустимих доказів у їх підтвердження, щодо обґрунтованості вимог № 1 і № 2, які б свідчили про те, що саме відповідач оспорює або не визнає права власності позивача, або вживає інших дій, які мають наслідком порушення прав та інтересів позивача, а лише констатовано можливе порушення, що є припущенням та не може бути свідченням порушення або невизнання прав та інтересів позивача, які потребують судового захисту.

Таким чином позивачем не наведено, а судом не встановлено факту порушення прав та інтересів позивача, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог № і № 2.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача не могла пояснити суду, чому в заяві про зміну предмету позову, стороною позивача було заявлено вимоги до іншого відповідача АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), замість первісного відповідача АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» (код ЄДРПОУ 40081221) АТ «Українська залізниця», при цьому з заявою, в порядку ст. 51 ЦПК України, сторона позивача до суду не зверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з ч. 2 цієї статті якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у ч. 1 і 2 ст. 51 ЦПК України, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Зазначений висновок висловлено ВП Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018р. у справі № 523/9076/16-ц, аналогічні правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020р. в справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020р. в справі № 639/6295/16-ц, від 14 липня 2020р. в справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020р. в справі № 612/808/18.

Крім того, зі змісту остаточної редакції позовної заяви (зміни позовних вимог), вбачається, що на думку сторони позивача його права та цивільний інтерес фактично був порушений і третьою особою 2 - ОСОБА_2 , і з метою захисту порушеного права, сторона позивача вважає належним способом захисту, зобов`язати відповідача вчинити дії по відношенню до третьої особи 2, при цьому вимог до третьої особи 2 стороною позивача не заявлено, що процесуально є недопустимим, оскільки правовідносини, які виникли між стороною відповідача та третьою особою 2, як зазначає сторона позивача є договірними.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення і вимоги № 3, враховуючи також положення ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 358, 391 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісовий клуб» (код ЄДРПОУ 37204046, місцезнаходження: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27-А), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні майном; зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 квітня 2023р.

Суддя: