Постанова

від 13.04.2023 по справі 440/1572/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 440/1572/20

касаційне провадження № К/9901/168/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (головуючий суддя - Головко А.Б.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калиновський В.А.; судді - Макаренко Я.М., Кононенко З.О.)

у справі № 440/1572/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надійне обладнання та свердловинний сервіс»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» (далі - ТОВ «Надійне обладнання та свердловинний сервіс»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2019 року № 0005340506, від 13 грудня 2019 року № 0005360506, від 13 грудня 2019 року № 0005370506.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «РСК Капітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Група», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта постачання плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Орландо Плюс».

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, при взаємовідносинах з постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг НГВ» за період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «РСК Капітал» за період з 01 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лтава капітал груп» за період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Група» за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта постачання плюс» за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Орландо плюс» за період з 01 березня 2019 року по 31 травня 2019 року і контрагентами покупцями щодо подальшої реалізації отриманих товарів/послуг від зазначених постачальників та достовірності задекларованих показників при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 - 2018 роки та перше півріччя 2019 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2019 року № 1473/16-31-05-06-09/39109641.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання підпірного елеватора, ємності та втулок у Товариства з обмеженою відповідальністю «РСК Капітал», послуг з проведення аналізу стану (дефектоскопії) трубної продукції в Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Група», підпірного насоса, паливного бака, рами несучої, клапана в зборі насоса, обсадних труб, ємностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта постачання плюс», труб, гайок, динамометра в Товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо плюс» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на те, що поставлені контрагентами товари та послуги на адресу платника в постачальників не придбавалися, податкові накладні з такою номенклатурою до складу податкового кредиту з податку на додану вартість не відносилися, що свідчить про реалізацію вищевказаними контрагентами товару/послуг невідомого походження, введених в обіг шляхом оформлення недостовірних документів.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 13 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005340506, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1928674,00 грн за основним платежем та 482168,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005370506, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 783283,00 грн; № 0005360506, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1023594,00 грн за основним платежем та 255898,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: специфікацій; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; оборотно-сальдових відомостей; акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; заявки на проведення аналізу стану (дефектоскопії) трубної продукції; акта проведення дефектоскопії; акта надання послуг; податкових накладних; банківських виписок; документів, які свідчать про господарський характер понесених платником витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження ГУ ДПС у Полтавській області про те, що поставлені контрагентами товари та послуги на адресу платника в постачальників не придбавалися обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

За таких обставин доводи судових інстанцій про безпідставність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова