Постанова

від 21.12.2020 по справі 440/1572/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 р.Справа № 440/1572/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача Предибайло А.І.

представник позивача Чала О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.08.20 року по справі № 440/1572/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.12.2019 року № 0005340506, № 0005360506, № 0005370506.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивачем не доведено реальності господарських операцій пов`язаних із наданням посередницьких послуг та економічної мети залучення ним інших суб`єктів господарювання та сплати їм коштів за таку діяльність.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" зареєстроване як юридична особа 24.02.2014 року за № 15881020000013804 та є платником податку на додану вартість з 01.04.2014 року /том 1, а.с. 32/.

З 29.10.2019 року по 18.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ "Інжиніринг НГВ" за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року, ТОВ "РСК-Капітал" за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року, ТОВ "Лтава капітал груп" за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року, ТОВ "Лідер-Група" за період з 01.08.2018 року по 31.08.08.2018 року, ТОВ "Дельта постачання плюс" за період з 01.09.2018 року по 31.12.2018 року, ТОВ "Орландо плюс" за період з 01.03.2019 року по 31.05.2019 року і контрагентами покупцями щодо подальшої реалізації отриманих товарів/послуг від зазначених постачальників та достовірності задекларованих показників при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 - 2018 роки і І півріччя 2019 року /том 1, а.с. 31-79/.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження: - податку на прибуток на загальну суму 1928674,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 1889525,00 грн., за І півріччя 2019 року у сумі 39149,0 грн.; - податку на додану вартість на загальну суму 1023594,00 грн., у тому числі за жовтень 2017 року в сумі 36400,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 839142,00 грн., за жовтень 2018 року в сумі 109548,00 грн., за листопад 2018 року в сумі 38504,00 грн.; та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 783283,00 грн., у тому числі за травень 2019 року в сумі 783283,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 13.12.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005360506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1279492,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1023594 грн., за штрафними санкціями в сумі 255898,50 грн.;

- № 0005370506 про визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 783283 грн.;

- № 005340506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2410842,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1928674 грн., за штрафними санкціями в сумі 482168,50 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено завищення задекларованих ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" показників у рядку 10.1 декларацій "Операції, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" на загальну суму 1806876,31 грн., в тому числі: за жовтень 2017 року в сумі 36400,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "РСК Капітал"; за серпень 2018 року в сумі 126400,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Лідер-Група"; за вересень 2018 року в сумі 727189,72 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Постачання Плюс"; за жовтень 2018 року в сумі 273750,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Постачання Плюс"; за листопад 2018 року в сумі 307962,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Постачання Плюс"; за грудень 2018 року в сумі 298925,83 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Постачання Плюс"; за березень 2019 року в сумі 26799,48 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Орландо Плюс"; за квітень 2019 року в сумі 9449,28 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Орландо Плюс".

Також в акті перевірки відповідач дійшов висновків, що ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" неправомірно визначено показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств за рахунок заниження доходів від безоплатно одержаних оборотних активів в загальній сумі 10082858,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на доводах відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "РСК Капітал", ТОВ "Лідер-Група", ТОВ "Дельта Постачання Плюс", ТОВ "Орландо Плюс" у зв`язку з реалізацію вищевказаними контрагентами товару невідомого походження, введених в обіг шляхом оформлення недостовірних документів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "РСК Капітал" (Постачальник) та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (Покупець) укладено договір поставки № 27102017 від 27.10.2017 року /том 2, а.с 109-113/.

За умовами договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки другій Стороні - Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується приймати Товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та (або) товарних накладних, що є невід`ємними частинами договору.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду договір поставки № 27102017 від 27.10.2017 року та специфікацію до нього; видаткову накладну № 41 від 30.10.2017 року; товарно - транспортну накладну № 10/30 від 30.10.2017 року; податкову накладну № 41 від 30.10.2017 року; оборотно - сальдову відомість пор рахунку 631; /том1, а.с. 115-117/.

Розрахунок між ТОВ "РСК Капітал" та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками /том 2, а.с. 118-119/.

Згідно акт приймання - передачі (внутрішнього перемішення) основних засобів від 30.11.2017 року елеватор 27/8 введено в експлуатацію. Інший придбаний товар знаходиться на складі, що підтверджується оборотно сальдовою відомістю по рахунку 281 /том 2, а.с.121-123/.

Суми ПДВ за податковою накладною включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2017 року.

08.08.2018 року між ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (Замовник) та ТОВ "Лідер-Група" (Виконавець) укладено договір на надання послуг по проведенню аналізу стану (дефектоскопії) трубної продукції № 08/08-18 /том 2, а.с 67-71/.

За умовами договору Виконавець зобов`язується за узгодженням із Замовником надавати, а Замовник приймати й оплачувати послуги з проведення аналізу стану (дефектоскопії) трубної продукції. Послуги включають в себе, але не обмежуються: візуальну інспекцію тіла труби і з`єднань; візуально - вимірювальну, ультразвукову та магнітопорошкову дефектоскопію; надання детального технічного звіту по проведеній роботі з аналізу стану (дефектоскопії) трубної продукції.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду: заявку на проведення аналізу стану (дефектоскопії) трубної продукції; акт проведення дефектоскопії № 100818 від 10.08.2018 року; акт надання послуг; податкові накладні № 5 від 10.08.2018 року, № 58 від 27.08.2018 року /том 2, а.с. 72-84/.

Розрахунок між ТОВ "Лідер-Група" та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками /том 2, а.с. 85-86/.

Трубна продукція (обсадна труба VAM TOP*10,4), аналіз стану якої було проведено згідно договору № 08/08-18 від 08.08.2018 року, в подальшому реалізована позивачем на адресу Дочірнього підприємства із 100% іноземним капіталом "Юсенко Україна" згідно договору поставки № 01-3008/18UU-JIA від 30.08.2018 року, на підтвердження чого позивачем надані: договір поставки № 01-3008/18UU-JIA від 30.08.2018 року з додатками; видаткова накладна № 58 від 18.09.2018 року, податкова накладна № 105 від 18.09.2018 року, банківські виписки, оборотно - сальдові відомості по рахунку 361.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2018 року.

03.09.2018 року між ТОВ "Дельта Постачання Плюс" (Постачальник) та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (Покупець) укладено договір поставки № 03/09-18 /том 1, а.с 170-175/.

За умовами договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар. Найменування, кількість та асортимент Товару вказані в специфікаціях, що додаються до Договору, та є його невід`ємними частинами.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду податкові накладні, видаткові накладі, товарно - транспортні накладні, рахунки на оплату /том 1, а.с. 177-240/.

Розрахунок між ТОВ "Дельта Постачання Плюс" та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками /том 1, а.с. 241-250, том 2, а.с. 1-7/.

Частина товару реалізована позивачем на адресу ТОВ "Полтавська бурова компанія", ТОВ "Спецмехсервіс", ТОВ "Квант Плюс" на підтвердження чого позивачем надані: договори поставки з додатками, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки, оборотно - сальдові відомості по рахунку 361; а також була використана під час виконання робіт з ремонту обладнання ТОВ "Лтава Капітал Груп" /том 2, а.с. 10-66/.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди.

24.01.2019 року між ТОВ "Орландо Плюс" (Постачальник) та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (Покупець) укладено договір поставки № 24/01-19 /том 1, а.с 111-116/.

За умовами договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар. Найменування, кількість та асортимент Товару вказані в специфікаціях, що додаються до Договору, та є його невід`ємними частинами.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду податкові накладні від 27.03.2019 року № 7, від 16.04.2019 року № 3; видаткові накладі 27.03.2019 року № 2, від 16.04.2019 року № 5; товарно - транспортні накладні від 27.03.2019 року № 27/03, від 16.04.2019 року № 16/04 /том1, а.с. 118-123/.

Розрахунок між ТОВ "Орландо Плюс" та ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками /том 1, а.с. 124-140/.

Частина товару реалізована позивачем на адресу ТОВ "Бейкень енергетика Україна" згідно договору поставки № 12/03-19 від 12.03.2019 року, на підтвердження чого позивачем надані: специфікація № 1 від 12.03.2019 року, видаткова накладна № 49 від 01.04.2019 року, рахунок на оплату № 50 від 15.03.2019 року, товарно - транспортну накладну № 01/04 від 01.04.2019 року, податкову накладну № 53 від 01.04.2019 року, банківську виписку, номенклатуру товару.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за березень, квітень 2019 року.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Надані суду податкові та видаткові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "РСК Капітал", ТОВ "Лідер-Група", ТОВ "Дельта Постачання Плюс", ТОВ "Орландо Плюс" товару та є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "РСК Капітал", ТОВ "Лідер-Група", ТОВ "Дельта Постачання Плюс", ТОВ "Орландо Плюс" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Контрагенти позивача під час здійснення господарської операції та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарських операцій були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність реальності спірних господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни свого контрагента, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому суд відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі 826/4571/16 (номер в ЄДРСР 73596822), від 08.05.2018 у справі 814/937/15 (номер в ЄДРСР 73843667), в постанові від 30.01.2018 у справі № 1570/5614/2012 (номер в ЄДРСР 71979102).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів вважає хибними посилання скаржника на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України, як на підставу для винесення спірних рішень, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача, тим більше по ланцюгу постачання, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі № 440/1572/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі № 440/1572/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 24.12.2020 року