Постанова

від 12.04.2023 по справі 752/15588/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/15588/22 Головуючий у суді І інстанції: Шевченко Т.М.

провадження №22-ц/824/6611/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Кулікової С.В., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Бау Експрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що наказом № 14-к від 31.08.2021 року вона була прийнята на роботу у ТОВ "Бау Експрес" на посаду менеджера з адміністративної відповідальності. Наказом № 12/08 від 12.08.2022 року позивач була звільнена з вказаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Проте відповідач не здійснив розрахунок при звільненні, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 64 500 грн за період з листопада 2021 року по серпень 2022р.

За таких підстав, позивач просила стягнути з відповідача ТОВ «Бау Експрес» невиплачену заробітну плату в сумі 64 500,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2022 р. по 01.11.2022 року у розмірі 13 000,00 грн.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 64 500,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2022 року по 01.11.2022 року у розмірі 13 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Бау Експрес» на користь держави 2 481,00 грн судового збору.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року залишено без задоволення заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бау Експрес" - Пономаренка Максима Івановича про перегляд заочного рішення.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з оскаржуваним заочним рішенням, вважає його безпідставним та таким, що підлягає скасування у зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Обрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував, заявлені позивачем вимоги в позовній заяві є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки з 19 жовтня 2021 року позивач не з`являвся на роботі з нез`ясованих причин, свої посадові обов`язки не виконував, на зв`язок з позивачем не виходив. Відсутність позивача на робочому місці підтверджується щоденними, щонедільними та щомісячними актами про відсутність на роботі, табелями обліку робочого часу, що надавалися разом із заявою про перегляд заочного рішення.

У зв'язку з цим, заробітна плата позивачу з листопада 2021 року по 12 серпень 2022 року (дати звільнення) не нараховувалась та не виплачувалась.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовував також тим, що звертаючись з заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції зазначив, що ці обставини перевірялись судом при розгляді справи, однак на момент винесення оскаржуваного заочного рішення в матеріалах справи не містилося жодних документів, що свідчили про невихід позивачем на роботу в період з 19 жовтня 2021 року по дату звільнення 12.08.2022 року, про невихід на роботу протягом зазначеного періоду не зазначала і позивачка у своїй позовній заяві, а оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд першої інстанції не міг знати та перевірити ці обставини.

Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір і задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітної плати у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від товариства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 64500,00 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.09.2022р. по 01.11.2022 року у розмірі 13000,00 грн.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що наказом № 14-к від 31.08.2021р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду менеджера з адміністративної відповідальності ТОВ «Бау Експрес».

Згідно наказу № 12/08 від 12.08.2022р. ОСОБА_1 була звільнена з вказаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 12).

Згідно відомостей Пенсійного фонду України ОСОБА_1 в період з листопада 2021 року по серпень 2022 року заробітна плата не нараховувалась. (а.с. 17-18).

З позову вбачається, що відповідач при звільненні не здійснив повний розрахунок по виплаті заробітної плати та не видав позивачу трудову книжку, у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 64 500 гривні 00 копійок. Крім того, відповідач має сплатити їй компенсацію за затримку виплати заробітної плати за 2 місяці в розмірі 13 000 гривень.

У січні 2023 року відповідач ТОВ "Бау Експрес" звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суд міста Києва від 15.12.2022 року (а.с. 33-162).

З матеріалів справи вбачається, що судом була складена довідка про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "шевченко відкриття наказне пр-ня" від 04.11.2022 по справі № 752/15588/22 було надіслано 08.11.2022 12:40:52 одержувачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29).

При цьому в матеріалах справи відсутні данні про належність вищезазначеної електронної пошти відповідача. А направлений документ "шевченко відкриття наказне пр-ня" не мають відношення до справи що розглядається. Судом апеляційної інстанції також встановлено відсутній інших доказів, які б свідчили про направлення та отримання відповідачем позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження.

Отже суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідача належним чином не було повідомлено про відкриття провадження у справі та він був позбавлений можливості надати докази разом з відзивом на позовну заяву.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає допустимим прийняти докази надані відповідачем разом з заявою про скасування заочного рішення та додані до апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 19.10.2021 року позивач не з'являвся на роботі з нез'ясованих причин, свої посадові обов'язки не виконував, на зв'язок з товариством не виходив. Зазначене підтверджується щоденними, щонедільними та щомісячними актами про відсутність на роботі (а.с.115-130).

У зв'язку з цим, заробітна плата позивачу з листопада 2021 року по 12 серпень 2022 року (дати звільнення) не нараховувалась та не виплачувалась.

Відсутність позивача на робочому місці підтверджується табелем обліку робочого часу з відповідними відмітками за зазначений період (а.с.65-104).

Також встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача, зокрема листами № 68 від 10.11.2021 року та №17/02-1 від 17.02.2022 року з проханням повідомити про причини невиходу на роботу та роз`яснення про те, що позивача не можна звільнити без з`явлення на робочому місці і без підписання відповідних заяви про звільнення, підписання наказу про звільнення та особистої видачі трудової книжки (а.с. 108-110, 111-114).

08.07.2022 року відповідач поштовим відправленням отримав від позивача заяву про звільнення за угодою сторін від 18.10.2021 року та заяву з проханням направити трудову книжку та наказ поштовим відправленням від 30.06.2022 року (а.с. 131-134).

Відповідач повідомив позивача, що не може задовольнити її заяву про звільнення, оскільки вона датована минулим роком.

12.08.2022 року відповідач отримав від позивача заяву про звільнення з посади менеджера з адміністративної діяльності відповідача згідно ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 137-139).

12.08.2022 року відповідачем був виданий Наказ № 12/08 від 12.08.2022 року про звільнення позивача з посади менеджера з адміністративної діяльності відповідача 12.08.2022 року за угодою сторін (а.с. 140).

Оскільки позивач 12.08.2022 року була відсутня на робочому місці, наказ № 12/08 від 12.08.2022 року та трудова книжка, разом із супровідним листом у відповідності до заяви позивача від 30.06.2022 року, були направлені останній на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.143).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач був позбавлений можливості в день звільнення провести з позивачем остаточний розрахунок у зв`язку з відсутністю останньої на робочому місці.

22.08.2022 року відповідач отримав від позивача заяву про виплату їй розрахункових коштів, при звільненні на вказані нею реквізити.

Відповідач 23.08.2022 року виплатив остаточний розрахунок при звільненні, на рахунок зазначений позивачем у заяві, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.08.2022 року (а.с. 146-149).

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У частині першій статті 116 КЗпП передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази, які були додані до заяви про перегляд заочного рішення, є належними та допустимими та такими, що підтверджують доводи які викладені в апеляційній скарзі та в самій заяві.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач з 19.10.2021 року по дату звільнення включно 12.08.2022 року не з`являвся на роботі з нез`ясованих причин, свої посадові обов`язки не виконував, що підтверджується актами про відсутність на роботі, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заробітної плати.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що позивачу в повному обсязі виплачена заробітна плата за період з 01.09.2021 року по 18.10.2021 року (зі сплатою всіх обов`язкових податків та зборів), що підтверджується завіреними копіями відомостей про суми нарахування доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за вересень 2021 року та відомостей про суми нарахування доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за жовтень 2021 року.

Також як вже встановлено судом апеляційної інстанції 23.08.2022 року відповідач виплатив позивачу кошти, належні їй при звільненні на рахунок, вказаний останньою в заяві від 22.08.2022 року, а саме виплачено розрахунок компенсації за невикористану відпустку при звільненні. А тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є безпідставними та спростовуються наданими відповідачем доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що трудові та майнові права позивача ОСОБА_1 не були порушені відповідачем ТОВ "Бау Експрес".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1488,60 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау Експрес» (код ЄДРПОУ 37722840, адреса: 01013, м. Київ, вул. Набережно-печерська дорога, буд. 9-А) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «12» квітня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.І. Олійник

С.В. Кулікова