Ухвала

від 05.04.2023 по справі 757/51/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судового засідання Солонухи Д.Л.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики у сумі 30 000 доларів США.

Подана позовна заява обґрунтована тим, що у 02.09.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до умов якого кредитор надав а позичальник одержав у позику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які в готівковій формі були передані кредиторомп до моменту підписання цього договору. Позивач вказує, що свої зобов`язання, згідно договору позики від 02.09.2019 виконав повністю, відповідач отримав грошові кошти від позивача, однак вчасно не повернув, на вимоги та претензії позивача не реагує. На підтвердження отримання грошових коштів між сторонами складений Догорів Позики від 02.09.2019. Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути одержані в позику грошові кошти в строк до 31.12.2019.

Відповідачем в установлений строк грошові кошти не повернуті, на підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 02.09.2019 у розмірі 30 000 доларів США, 3 % за користування грошовими коштами з 01.01.2020 до 26.12.2022 у розмірі 2 687, 67 доларів США та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2023 заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, залишено без задоволення.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявила повторне клопотання про забезпечення позову, у якому просить накласти арешт на частки ОСОБА_4 у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання:

- ТОВ «ПАН КОЦЬКИЙ» (ідентифікаційний код 38316049) в розмірі 100 % , що складає 1 000 грн;

- ТОВ «ТЕХНОСКАР» (ідентифікаційний код 38603276) в розмірі 100 % , що складає 500 грн;

- ТОВ «ЛОТОСТАРТ» (ідентифікаційний код 40287253) в розмірі 100 % , що складає 1000 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначила, що з метою уникнення недобросовісних дій відповідача та того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення є потреба у забезпеченні позову.

Вказала, що з матеріалів справи та доказів доданих до позову вбачається, що між сторонами існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Представник позивача просить заяву про забезпечення позову задовольнити, шляхом накладення арешту на частки ОСОБА_4 у статутних капіталах вказаних суб`єктів господарювання, адже такий захід забезпечення позову не створить будь-яких перешкод третім особам тому, що вказані корпоративні права, належать відповідачу, що підтверджується Витягом з сервісу перевірки контрагентів «YouControl».

Також, представник позивача зазначає, що відповідач станом на час подання заяви має відкриті виконавчі провадження у яких вчиняються дії щодо їх виконання, а це може характеризувати відповідача, як особу, яка не має наміру добровільно виконувати свої зобов`язання.

Представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував, вказуючи на її необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вислухавши пояснення представників сторін у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Як вбачається з доводів заяви та наданих представником позивача доказів, зокрема копії договору позики від 02.09.2019, між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення заборгованості.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вбачається, що відповідач у справі має частки у наступних суб`єктах господарювання: ТОВ «ПАН КОЦЬКИЙ» (ідентифікаційний код 38316049) в розмірі 100 % , що складає 1 000 грн; ТОВ «ТЕХНОСКАР» (ідентифікаційний код 38603276) в розмірі 100 %, що складає 500 грн; ТОВ «ЛОТОСТАРТ» (ідентифікаційний код 40287253) в розмірі 100 % , що складає 1000 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 167 Господарського Кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 756/3322/19, накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав в якості забезпечення позову у цивільній справі про стягнення боргу за договором позики, за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості такого виду забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики, як накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав (статутного капіталу) в товаристві з обмеженою відповідальністю.

Представником позивача надано докази того, що відповідач є боржником у відкритих виконавчих провадженнях, у яких вчиняються дії щодо їх виконання, відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За таких обставин, заборона відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження належних йому часток в статутному капіталі юридичних осіб, є необхідним заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, не становитиме надмірний та непропорційний тягар для відповідача та вказаних вище юридичних осіб і є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи наведене та розмір позовних вимог, суд приходить висновку про те, що вимоги поданої заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на частки у статутних капіталах суб`єктів господарювання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, при накладенні арешту на належні відповідачу частки в статутному капіталі, суд виходить з того, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на частки у статутних капіталах суб`єктів господарюванням без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права та законні інтереси власника частки у статутному капіталі товариства.

На підставі викладеного та керуючись 149-153, 247, 258-261, 353-354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про забезпечення позову, задовольнити.

Накласти арешт на частки ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання:

- ТОВ «ПАН КОЦЬКИЙ» (ідентифікаційний код 38316049) в розмірі 100 % , що складає 1 000 грн;

- ТОВ «ТЕХНОСКАР» (ідентифікаційний код 38603276) в розмірі 100 % , що складає 500 грн;

- ТОВ «ЛОТОСТАРТ» (ідентифікаційний код 40287253) в розмірі 100 % , що складає 1000 грн;

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, її оскарження не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя Ю. Г. Головко