Рішення

від 16.08.2023 по справі 757/51/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Солонухи Д.Л.,

представник позивача Горголь І. С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Горголь Ірини Сергіївни звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у сумі 30 000 доларів США та 3 % річних за користування грошима з 01.01.2020 по 26.12.2022 в сумі 2687,67 доларів США та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у 02.09.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого кредитор надав а позичальник одержав у позику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які в готівковій формі були передані кредитором до моменту підписання цього договору. Позивач вказує, що свої зобов`язання, згідно договору позики від 02.09.2019 виконав повністю, відповідач отримав грошові кошти від позивача, однак вчасно не повернув, на вимоги та претензії позивача не реагує. На підтвердження отримання грошових коштів між сторонами складений Догорів позики від 02.09.2019. Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути одержані в позику грошові кошти в строк до 31.12.2019.

Відповідачем в установлений строк грошові кошти не повернуті, на підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 02.09.2019 у розмірі 30 000 доларів США, 3 % за користування грошовими коштами з 01.01.2020 до 26.12.2022 у розмірі 2 687,67 доларів США, відповідно до статті 625 ЦК України та понесені позивачем судові витрати.

23.01.2023 ухвалою Печерського районного суду м. Києва провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2023 заяву представника позивача Горголь І. С. про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на частки ОСОБА_3 у статутних капіталах суб`єктів господарювання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2023 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримала, надала пояснення відповідно до вимог позову.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. У підготовчому засіданні 05.04.2023, представник відповідача адвокат - Стеблевський А. О. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Мотивував тим, що ОСОБА_3 мав з ОСОБА_2 та іншими особами ділові відносини, у яких виникли труднощі. Вказує, що договір позики від 02.09.2019 з позивачем не підписував, когось на укладання цього договору не уповноважував та грошових коштів у позивача не позичав.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

02.09.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого Кредитор надав, а Позичальник одержав у позику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, які в готівковій формі були передані Кредитором Позичальнику до моменту підписання Договору.

Відповідно до п. 2 вказаного Договору, Позичальник зобов`язується повернути одержані в позику грошові кошти в строк до 31.12.2019.

Пунктом 3 Договору визначено, що повернення грошових коштів, наданих у позику, відповідно до цього Договору повинно бути здійснено в готівковій формі.

Про факт повернення Позичальником грошових коштів в готівковій формі Кредитор видає Позичальнику розписку, або власноруч робить відповідний запис на оригінальному примірнику цього Договору.

Згідно п. 7 Договору, у разі прострочення Позичальником виконання зобов`язання щодо повернення позики у повному розмірі і в строки визначені в цьому Договорі, на вимогу Кредитора Позичальник зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення.

Договір підписано власноруч сторонами 02.09.2019.

Як зазначає позивач, відповідач уникає сплати боргу, суми позики у визначений в договорі позики строк не повернув, чим не виконав взяті на себе зобов`язання.

18.12.2022 засобами поштового зв`язку позивач направив позивачу вимогу про сплату боргу, однак відповіді на вимогу ОСОБА_3 не надано, борг за договорами позики не повернуто.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених правил, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договорами позики, внаслідок порушення позичальником умов таких договорів за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики від 02.09.2019 за період з 01.01.2020 по 26.12.2022 складає 2687,67 доларів США.

Представник відповідача при розгляд цього позову стверджував, що відповідач грошових коштів від позивача не одержував, у них та інших осіб були ділові відносини між собою, проте, на підтвердження свої доводів відповідачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів на підтвердження вказаної інформації. Також, наполягаючи на тому, що грошових коштів відповідач від позивача не отримував, представник відповідача під сумнів поставив справжність вчиненого підпису відповідача ОСОБА_3 у Договорі від 02.09.2019. Проте, жодних клопотань щодо проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи стороною відповідача заявлено не було.

Крім того, положеннями ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц.

Враховуючи, що відповідачем взяті на себе договірні зобов`язання виконанні не були, у зв`язку з порушенням щодо повернення боргу в установлений сторонами строк, внаслідок чого у позивача виникає право вимоги на стягнення на користь суми основного боргу, яка складає 30 000 доларів США, 3 % річних у розмірі 2687,67 доларів США.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див.: пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи встановлено, що представництво інтересів позивача в Печерському суді м. Києва здійснювала адвокат Горголь Ірина Сергіївна, повноваження якої підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1325269 від 26.12.2022, виданим адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9236/10 від 31.07.2020, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 31.07.2020 № 81.

Відповідно до Додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Горголь І. С., сторони врегулювали порядок, умови та розмір гонорару, виплата якого передбачена п. 2.1. договору, розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у цій справі складає 60 000, 00 грн.

З акту прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2023, підписаним ОСОБА_2 та адвокатом Горголь І. С. убачається, що адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі №757/51/23-ц, що включає підготовку та подання необхідних процесуальних документів, представництво адвокатом інтересів клієнта у судових засіданнях, а клієнт прийняв такі надані послуги.

У заяві представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначено, що позивач не має змоги сплатити, передбачений п. 2.1. договору, розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у справі, оскільки, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи та пенсіонером, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивача вказує, що виконати зобов`язання за договором про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022 позивач зможе після виконання рішення суду або добровільної сплати коштів відповідачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд вважає, що відсутність доказів оплати послуг з правової допомоги, або не проведення такої оплати до винесення судового рішення, щодо визначення розміру судових витрат, може обмежити права позивача на захист та на отримання правової допомоги, що має ознаки дискримінації за майновим станом і буде суперечити висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

Так, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Тому відсутність у матеріалах справи доказів повної чи часткової оплати за надані послуги адвокатом Горголь І. С. не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про компенсацію витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги складність справи та виконаних робіт, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, та приходить висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн.

За нормами ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 11977, 45 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Україна, серія та номер НОМЕР_2 , виданий Печерським РВ ГУ ДМС України; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України, серія НОМЕР_4 , виданий Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.03.2011) суму боргу за договором позики від 02.09.2019 у розмірі 30 000 доларів США та 3 % річних за користування грошима з 01 січня 2020 року до 26 грудня 2022 року в розмірі 2 687,67 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Україна, серія та номер НОМЕР_2 , виданий Печерським РВ ГУ ДМС України; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України, серія НОМЕР_4 , виданий Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.03.2011) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Україна, серія та номер НОМЕР_2 , виданий Печерським РВ ГУ ДМС України; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір 11977 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 45 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко