Рішення

від 05.04.2023 по справі 215/1300/22

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/1300/22

2/215/356/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Квятковського Я.А.

за участю: секретаря - Манько В.В.

представника відповідача - Коломоєць О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2022 вищезазначена позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду з Дніпровського апеляційного суду .

Свої вимоги мотивує тим, що не отримав відповіді на свою заяву від 26.04.19року вх.№ 696 поданудо комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної. У подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка В.В. про визнаннябездіяльності протиправноюта зобов`язаннявчинити певнідії -задоволено частково,визнано протиправноюбездіяльність виконуючогообов`язки головноголікаря Комунальногонекомерційного підприємства«Криворізька міськалікарня №8»Дніпропетровської обласноїради МельніченкаВолодимира Васильовича,яка виразиласьу нерозгляді заяви(запиту) ОСОБА_1 від26.04.2019року вх.№696по сутізвернення увстановлений закономстрок;зобов`язаноповно тавсебічно розглянутизаяву (запит) ОСОБА_1 від26.04.2019року вх.№696та надатине неїобґрунтовану відповідь,згідно вимогчинного законодавстваУкраїни. Вказує, що відповідачем рішення не виконується, тому порушено його право на інформацію під час виконання відповідачем владних (управлінських) функцій та службових обов`язків, внаслідок чого спричинено йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1240500 грн., вказує, що неправомірна поведінка відповідача переповнює життя позивача негативними емоціями, викликає у нього психологічне напруження у зв`язку з очікуванням законної відповіді.

Ухвалою суду від 20.10.2022 р. у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.11.2022.

01.11.2022 до суду надійшов відзив від відповідача, яким представник просить відмовити у позові, оскільки заяву позивача розглянуто і надано відповідь, крім того позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди позивачу.

Ухвалою суду від 08.11.2022 продовжено строк підготовчого судового, наступна дата 26.12.2022.

Ухвалою суду від 26.12.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 20.02.2023.

20.02.2023 справу знято з розгляду на 05.04.2023.

08.08.2021 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача комунального некомерційногопідприємства «Криворізькаміська лікарня№8»Дніпропетровської обласноїради, в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до головного лікаря комунального некомерційногопідприємства «Криворізькаміська лікарня№8»Дніпропетровської обласноїради із заявою від 26.04.2019 № 696 (а.с. 70). На вказане звернення позивач відповіді не отримав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка В.В., визнано протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка Володимира Васильовича, яка виразилась у не розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 26.04.2019 року вх. №696 по суті звернення у встановлений законом строк; зобов`язано повно та всебічно розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 26.04.2019 року вх. №696 та надати не неї обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України, в іншій частині позовних вимог- відмовлено (а.с.39-42).

Позивач вказує про спричинення йому моральної шкоди неналежним розглядом звернення, неотримання відповіді, яку він оцінює у розмірі 1 240 500 грн.

Листом від 17.01.2022 № 60 на виконання судового рішення ОСОБА_1 було надіслано відповідь на його лист від 26.04.2019 (а.с.68, 69).

Оцінка суду.

Частиною 1 ст.4та ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 129 Конституції Українивизначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Так, згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 Цивільного кодексу України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідач же повинен доводити відсутність своєї вини.

Таким чином, враховуючи положення ст.1174 Цивільного кодексу України, котрими передбачено відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди, та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 2-4ст. 12, ст.76 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності, достовірності , достатності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

При цьому суд зазначає, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Наявність самого факту визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними є недостатнім у такій категорії справ.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 04 березня 2020 року по справі №815/2215/15 та від 29 квітня 2020 року по справі №818/1371/17.

Як випливає з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою від 26.04.2019 рокуза вх..696,проте всупереччинного законодавстваїї небуло розглянуто,у звязкуз чимрішенням суду визнанопротиправною бездіяльність в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка В.В. щодо нерозгляду даної скарги ОСОБА_1 , зобов`язано розглянути заяву позивача та надати обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України. Відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та направлено відповідь.

Тобто факт протиправних дій відповідача - неналежний розгляд звернення мав місце.

Однак, на думку суду, позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння внаслідок вищевказаних дій відповідача душевних страждань позивачу, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, відтак підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.

Водночас, суд зазначає, що доводи позивача в частині неотримання відповіді після розгляду справи адміністративним судом не підлягають перевірці в порядку цивільного судочинства, та відносяться до компетенції адміністративного суду.

Оскільки у даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову відповідно до ч.2 п.13 ст.3 Закону України "Про судовий збір", та позивачу відмовлено в позові, судовий збір слід віднести за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави України в особі комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , інн. НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради, місцезнаходження за адресою: 50082, м.Кривий Ріг, вул.Сергія Колачевського, 55.

Повний текст судового рішення складено 14.04.2023.

СУДДЯ: