Постанова

від 08.08.2023 по справі 215/1300/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5972/23 Справа № 215/1300/22 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - держава Україна в особі комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участі учасників справи впорядку спрощеногопозовного провадження, цивільнусправу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , нарішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року, ухваленого суддею Квятковським Я.А. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 14 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.

В обґрунтування позову зазначив, що він не отримав відповіді на свою заяву від 26.04.19року вх.№696 подану до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної.

У подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка В.В. про визнаннябездіяльності протиправноюта зобов`язаннявчинити певнідії -задоволено частково,визнано протиправноюбездіяльність виконуючогообов`язки головноголікаря Комунальногонекомерційного підприємства«Криворізька міськалікарня №8»Дніпропетровської обласноїради МельніченкаВолодимира Васильовича,яка виразиласьу нерозгляді заяви(запиту) ОСОБА_1 від26.04.2019року вх.№696по сутізвернення увстановлений закономстрок;зобов`язаноповно тавсебічно розглянутизаяву (запит) ОСОБА_1 від26.04.2019року вх.№696та надатине неїобґрунтовану відповідь,згідно вимогчинного законодавстваУкраїни.

Вказує, що відповідачем рішення не виконується, тому порушено його право на інформацію під час виконання відповідачем владних (управлінських) функцій та службових обов`язків, внаслідок чого спричинено йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1240500 грн., вказує, що неправомірна поведінка відповідача переповнює життя позивача негативними емоціями, викликає у нього психологічне напруження у зв`язку з очікуванням законної відповіді.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року відмовлено в повному обсязі у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до держави України в особі комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати, оскільки рішення не відповідає вимогам п.3 ч.2,5 ст.11, ст.ст.1166,1167, 1177 ЦК України, ст.ст.2-4, 10,18, ч.1-5 ст.263 ЦПК України, статтям 56,124, 144 Конституції України, зміст якого не відповідає нормам статей 258, 260 ЦПК України бо не забезпечує абсолютні фундаментальні конституційні гарантії, затверджує інший правовий порядок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю протиправним бездійством, надає хибної визначеності виконанню в розумінні статей 144 Конституції України рішення від 10.12.2020 Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №215/3409/19.

Позивач вказує, що суд застосовує закон, який не підлягає застосуванню чим створює умови диктатури судової влади для використання свого домінуючого положення з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призвело до судової помилки та по суті звузило зміст та обсяг існуючих зазначених право, відчужило та порушило їх, що суперечить правовій позиції ст.ст.21,33,56 Конституції України і є підставою для скасування судового рішення. Вважає, що суд надає іншу визначеність зазначеному фундаментальному праву на відшкодування за рахунок держави і органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконною (протиправною) бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, яке не потребує такої визначеності рішенням від 05 квітня 2023 року. Зазначає, що у справі відсутній доказ виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Дніпровського апеляційну суду від 12 червня 2023 року призначено справу до апеляційного розгляду на 11.00 год. 08 серпня 2023 року та доручено Тернівському районному суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області забезпечити проведення у призначений день та час судового засідання в режимі відеоконференції в приміщені цього суду та участь у ній позивача ОСОБА_1 .

В призначений день та час ОСОБА_1 не з`явився до Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області для участі в апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради із заявою від 26.04.2019 №696 (а.с. 70). На вказане звернення позивач відповіді не отримав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка В.В., визнано протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №8» Дніпропетровської обласної ради Мельніченка Володимира Васильовича, яка виразилась у не розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 26.04.2019 року вх.№696 по суті звернення у встановлений законом строк; зобов`язано повно та всебічно розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 26.04.2019 року вх. №696 та надати не неї обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України, в іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.39-42).

Позивач вказує про спричинення йому моральної шкоди неналежним розглядом звернення, неотримання відповіді, яку він оцінює у розмірі 1 240 500 грн.

Листом від 17.01.2022 №60 на виконання судового рішення ОСОБА_1 було надіслано відповідь на його лист від 26.04.2019 (а.с.68, 69).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів виходив з їх недоведеності та безпідставності.

Так судпершої інстанціїдійшов висновку,що фактпротиправних дійвідповідача -неналежний розглядзвернення мавмісце,однак на думку суду, позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння внаслідок вищевказаних дій відповідача душевних страждань позивачу, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції і не може погодитись з доводами позивача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Частиною 1 ст.4та ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 129 Конституції Українивизначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Так, згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2, 3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст.1174 Цивільного кодексу України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідач же повинен доводити відсутність своєї вини.

Отже, враховуючи положення ст.1174 Цивільного кодексу України, котрими передбачено відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди, та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.2-4ст.12, ст.76 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності, достовірності , достатності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Доказами,які дозволятьсуду встановитинаявність моральноїшкоди,її характерта обсяг,в даномувипадку можутьбути,зокрема,довідки змедичних установ,виписки зісторії хвороби,чеки заоплату медичноїдопомоги тапридбання ліків,тощо.Наявність самогофакту визнаннядій суб`єктавладних повноваженьнеправомірними єнедостатнім утакій категоріїсправ,що кореспондуєправовій позиціївикладеній упостанові Верховного суду від 04 березня 2020 року по справі №815/2215/15 та від 29 квітня 2020 року по справі №818/1371/17.

Відповідно до норм ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що у даному випадку факт протиправної бездіяльності відповідача мав місце, однак після ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 10.12.2020 року, Комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська лікарня №16» Криворізької міської ради, яке є правонаступником Комунального підприємства Криворізька міська клінічна лікарня №8» Криворізької міської ради листом №60 від 17.01.2022 надав позивачу письмову відповідь на його звернення від 26.04.2019 за вх.№696, тобто відповідач на виконання судового рішення надав обґрунтовану відповідь за зазначену заяву позивача.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння внаслідок вищевказаних дій (бездіяльності) відповідача душевних страждань позивачу, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районногосуду м.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від05квітня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2023 року.

Головуючий:

Судді: