Ухвала

від 10.04.2023 по справі 639/2421/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/2421/22 (1-кс/639/277/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/352/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022221210000628 від 23.08.2023, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 204 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022221210000628 від 23.08.2023, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 204 КК України.

Згідно ухвали накладено арешт на майно, вилучене 08.02.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у громадянина ОСОБА_8 , шляхом заборони користування, володіння, розпорядження вилученим майном, а саме:

-мобільний телефон IPhone XR номер моделі MT312LL/A, s/n НОМЕР_1 , ємкість 64 ГБ, з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , пароль НОМЕР_3 .

Місцем зберігання арештованого майна - мобільного телефона, визначено ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області.

На зазначену ухвалу слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги представник власника майна посилався на те, що у слідчого не було правових підстав для вилучення цього майна. Вказує, що слідчий під час обшуку не встановив відомостей, які містяться на електронних носіях та мають відношення до обставин кримінального провадження. Вказує, що слідчий суддя наголосив на недопустимості вилучення електронних носіїв інформації, але надав дозвіл на зняття з них інформації, що було проігноровано слідчим. Також зазначає, що слідчий, в своєму клопотанні, не зазначив мету арешту майна.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_8 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_8 повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги та вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_8 .

Прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_8 .

Враховуючи наведене, а також вимоги ч4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо її задоволення та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2022 за № 12022221210000628 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.

27.01.2023 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Харкова постановлено ухвалу з дозволом на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

08.02.2023 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон IPhone XR номер моделі MT312LL/A, s/n НОМЕР_1 , ємкість 64 ГБ, з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , пароль НОМЕР_3 .

09.02.2023 року прокурор звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене 08.02.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, володіння та розпорядження вилученим майном.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що вказане майно імовірно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204 КК України, та має бути використано для проведення подальших слідчих (розшукових) дій, має значення для подальшого встановлення кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються підчас кримінального провадження. Вказував, що триває проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Відсутність рішення про накладення арешту на вилучене майно унеможливлює належне проведення слідчих (розшукових) дій з таким майном. Зазначив, що постановою слідчого від 08.02.2023 року вищевказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні. Вказував, що в матеріалах кримінального провадження маються достатні дані вважати, що вилучений мобільний телефон має відношення до кримінального провадження та його повернення унеможливить досягти мети досудового розслідування, а також враховуючи, що після повернення вказаного майна його місце знаходження встановити буде неможливо, оскільки відомості, які можуть в ньому міститись можуть бути знищені, а тому підлягає арешту, шляхом заборони користування, володіння та розпорядження вилученим майном.

Постановляючи рішення про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції мотивував таке рішення тим, що

Вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Метою накладення арешту на вилучене майно є його збереження, оскільки, його повернення призведе до неминучого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, передачі майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання прокурора ґрунтується на нормах чинного КПК України.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку мобільного телефону ознакам речових доказів, оскільки він може містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вилучений, під час обушку, мобільний телефон підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна з підстав того, що вони не містять на собі слідів злочину не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_8 , майно, відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.

Більш того, постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 від 08.02.2023 року вилучені 08.02.2023 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022221210000628 від 23.08.2022 року (а.с. 16-18).

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 не надав будь-яких фактичних відомостей на спростування доводів прокурора, а саме про те, що цей мобільний телефон не належить ОСОБА_8 .

За наявністю таких відомостей, питання належності мобільного телефону, а також можливості існування відомостей, які можуть міститись в цьому мобільному телефоні і мати відношення до цього кримінального правопорушення, належить з`ясовувати в межах досудового розслідування.

Разом з тим, накладення арешту на майно не позбавляє можливості зацікавлених осіб під час досудового розслідування надати всі необхідні відомості щодо його походження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ані власником майна, ані його представником не доведено, що мобільний телефон, який був вилучений за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , належать будь-якій іншій особі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 є непереконливими та необґрунтованими.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання їх як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником майна, ані його представником не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2023 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді: