Рішення

від 11.04.2023 по справі 902/135/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2023 р. Cправа №902/135/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Агро", м.Вінниця

до Селянського фермерського господарства "Валентин", с.Станіславчик Жмеринського району Вінницької області

про стягнення 21891,27 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" з позовом про стягнення з Селянського фермерського господарства "Валентин" 21891,27 грн заборгованості, яка нарахована в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №20 від 10.03.2021 щодо оплати за отриманий товар, яка складається з: 1772,40 грн пені; 16375,20 грн штрафу та 3743,67 грн відсотків річних.

Ухвалою суду від 06.02.2023 відкрито провадження у справі №902/135/23, призначено судове засідання на 07.03.2023.

07.03.2023 до суду надійшов відзив б/н від 19.02.2023 (а.с.40-41), в якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, зокрема, зауважив, що на час звернення з позовною заявою до суду у нього відсутні будь-які боргові зобов`язання перед позивачем, а наявна затримка у оплаті послуг пояснюється скрутним матеріальним становищем, що доводиться долученими до відзиву доказами. Відтак, на його думку, вимога про стягненню штрафних санкцій є необґрунтованою та надмірним тягарем для Селянського фермерського господарства "Валентин".

За результатами судового засідання, 07.03.2023, за клопотанням представника відповідача, оголошена ухвала (що занесена до протоколу судового засідання) про перерву в судовому засіданні до 11.04.2023. Зазначене судове рішення постановлено з метою надання сторонам можливості для подання усіх належних доказів в обґрунтування вимог і заперечень, на формування своїх пояснень та міркувань щодо процесуальних питань, які виникають під час здійснення провадження у справі.

10.04.2023 відповідач звернувся до суду з письмовою заявою б/н від 10.04.2023 (вх. канц. суду №01-34/3383/23 від 10.04.2023), якою просив зменшити заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань на 70% в разі коли суд при ухваленні рішення у справі №902/135/23 дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На визначену судом дату, 11.04.2023, представники сторін не з`явились, хоча про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином в судовому засіданні 07.03.2023 під розпис (а.с.50).

11.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Пинзара І.В. б/н від 11.04.2023 (вх. канц. суду №01-34/3457/23 від 11.04.2023) про розгляд справи без його участі.

Аналогічного змісту заява 11.04.2023 також надійшла від представника відповідача адвоката Залокоцької В.Д. (вх. канц. суду №01-34/3429/23 від 11.04.2023).

Враховуючи наведене, неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому справа розглянута за відсутності учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

10.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" (надалі за текстом також - Постачальник) та Селянським фермерським господарством "Валентин" (надалі за текстом також - Покупець) укладено договір поставки №20 (надалі за текстом також - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник в порядку і на умовах визначених цим Договором зобов`язується передати Товар у власність Покупця виробничо-технічного призначення (засоби захисту рослин, насіння, мікродобрива, надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах цього Договору.

Пунктами 2.2.-2.5. Договору сторонами погоджено, що ціна Товару та його вартість, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках та/або накладних в національній валюті, а також визначається їх еквівалент у іноземній валюті.

Загальна ціна (вартість) Договору визначається Додатками та накладними, що зазначені в п. 2.1. та які є невід`ємною частиною цього Договору і складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору.

Враховуючи те, що Товар постачається в Україну виключно по зовнішньоекономічних контрактах, ціна на Товар вказується у гривнях та додатково визначається грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, використовуючи середній Міжбанківський валютний курс продажу (ASK) відповідної іноземної валюти за даними сайту lntp://minfin.com.ua/currency/mb/archive на дату, що передує даті підписання договору та відповідного додатка до договору.

У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару, в порівнянні з даними у відповідних видаткових накладних. Сторони при розрахунках застосовують дані з видаткових накладних. Видаткова накладна є невід`ємною частиною Договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Як вказано в п. 3.1., пп. 3.2.5., п. 3.6. Договору Покупець здійснює оплату кожної партії Товарної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірах і строках, які відображаються у відповідних додатках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У разі, якщо міжбанківський курс долара США до гривні на дату оплати вартості Товару є нижчим за міжбанківський курс долара США до гривні на дату укладення, застосовується міжбанківський курс долара США до гривні, який склався на дату укладення цього Договору.

Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору згідно накладних підлягає повній оплаті у строк, визначений умовами Додатку до цього Договору, також у Додатку встановлено найпізніший строк оплати аналогічного виду Товару.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що Постачальник поставляє Товар Покупцеві окремими партіями на базових умовах СРТ- (поставлено у пункт Покупця ), або на базових умовах EXW - (склад Постачальника), відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2010», умови поставки зазначаються у Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 8.5.-8.7. Договору у разі прострочення строків оплати Товару, відповідно до розділу 3 цього Договору, допущеного Покупцем при оплаті вартості поставленого Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

У разі допущення Покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого Товару на строк понад один місяць, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено.

У разі, якщо Покупець не здійснив розрахунок за поставлений Товар в строки передбачені розділом 3 цього Договору та/або в Додатках, Покупець відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу за порушення грошового зобов`язання, зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 36% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Положеннями п. 8.10. Договору сторонами погоджено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 12.1. Договору, останній вважається укладеним, набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. В частині виконання зобов`язань Сторін Договір діє до моменту повного виконання своїх зобов`язань Сторонами.

На виконання умов Договору, з метою конкретизації його положень, сторонами складено та підписано наступні додатки до Договору (а.с.17-19):

- додаток №3 від 11.05.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" зобов`язалось поставити до 31.05.2021 склад відповідача Товар на загальну вартість 20776,08 грн (742,00 доларів США в еквіваленті). Умовами додатку погоджено строк повної оплати за Товар - до 01.10.2021;

- додаток №6 від 17.06.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" зобов`язалось поставити до 30.06.2021 склад відповідача Товар на загальну вартість 28000,00 грн (1000,00 доларів США в еквіваленті). Умовами додатку погоджено строк повної оплати за Товар - до 01.10.2021;

- додаток №7 від 02.08.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" зобов`язалось поставити до 15.08.2021 склад відповідача Товар на загальну вартість 33099,88 грн (1182,14 доларів США в еквіваленті). Умовами додатку погоджено строк повної оплати за Товар - до 01.10.2021.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами видаткові накладні, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором (а.с.20-22) та платіжні доручення, що підтверджують оплату поставленого Товару (а.с.23-25), а саме:

- поставку Товару, визначеного в Додатку №3 від 11.05.2021 до Договору, загальною вартістю 20776,08 грн, що підтверджується видатковою накладною №142 від 21.05.2021, яка була оплачена згідно платіжного доручення №149 від 17.12.2021 в повному обсязі;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №6 від 17.06.2021 до Договору, загальною вартістю 28000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №290 від 06.07.2021, яка була оплачена згідно платіжного доручення №128 від 18.11.2021 в повному обсязі;

- поставку Товару, визначеного в Додатку №7 від 02.08.2021 до Договору, загальною вартістю 33099,88 грн, що підтверджується видатковою накладною №324 від 05.08.2021, яка була оплачена згідно платіжного доручення №129 від 18.11.2021 в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, відповідач розрахувався за поставлений Товар за Договором в повному обсязі, однак враховуючи порушення термінів оплати, позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №20 від 10.03.2021 в частині своєчасної оплати одержаного товару.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого просив стягнути 1772,40 грн пені; 16375,20 грн штрафу та 3743,67 грн відсотків річних.

Умовами додатків № 3, 6, 7 до Договору встановлено, що Покупець зобов`язався здійснити оплату 100% вартості Товару в строк до 01.10.2021.

Водночас, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15).

Отже відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за додатками № 3, 6, 7 до Договору з 02.10.2021.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за видатковими накладними (а.с.20-22). Разом з тим, в порушення умов Договору, відповідачем оплачено поставлений товар 18.11.2021 та 17.12.2021.

Стосовно вимог про нарахування штрафу в розмірі 16375,20 грн, суд зазначає.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 8.6. Договору визначено, що у разі допущення Покупцем факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого Товару на строк понад один місяць, Покупець зобов`язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості кожної партії Товару, оплату якої було прострочено.

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 02.10.2021 і строк прострочення по кожній партії Товару становить понад один місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу в розмірі 16375,20 грн (20776,08х20%+28000,00х20%+33099,88х20%).

Щодо вимоги про нарахування пені в розмірі 1772,40 грн за період з 11.10.2021 по 17.12.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.8.5. Договору у разі прострочення строків оплати Товару, відповідно до розділу 3 цього Договору, допущеного Покупцем при оплаті вартості поставленого Товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

Разом з тим, суд враховує положення абз.1 пп.1.9. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, згідно з яким день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 1733,69 грн пені з відповідача, а тому в позові в частині стягнення 38,71 грн пені слід відмовити.

Перевіривши вимогу про стягнення 3743,67 грн 36% річних за період з 11.10.2021 по 17.12.2021, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, у разі, якщо Покупець не здійснив розрахунок за поставлений Товар в строки передбачені розділом 3 цього Договору та/або в Додатках, Покупець відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу за порушення грошового зобов`язання, зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 36% річних від простроченої (неоплаченої) суми (п.8.7. Договору).

Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 3662,93 грн річних з відповідача, а тому в позові в частині стягнення 80,74 грн річних слід відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань на 70%, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- за період дії договірних відносин, відповідач погасив усю наявну заборгованість за Договором;

- період прострочення виконання зобов`язань відповідачем по Договору не перевищує двох місяців;

- позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем за договором;

- відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені, 36% річних та штрафу на 50% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 866,85 грн, 36% річних в розмірі 1831,47 грн та штраф в розмірі 8187,6 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, розмір якого, за правилами ст.7 Закону України "Про судовий збір", не може бути меншим за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представник позивача в клопотанні б/н від 11.04.2023 (вх. канц. суду №01-34/3457/23 від 11.04.2023) просив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Також, в позовній заяві наявне клопотання позивача про неможливість до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат (а.с.4).

Так, відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника позивача та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Валентин" (Україна, 23160, Вінницька обл., Жмеринський район, с.Станіславчик, вул.Шевченка, буд.3, ідентифікаційний код: 20105882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" (Україна, 21036, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Трамвайна, буд.3, корп.2, офіс 38, ідентифікаційний код: 43905218) 1831,47 грн 36% річних; 866,85 грн пені; 8187,6 грн штрафу та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 1912,2 грн 36% річних; 905,55 грн пені; 8187,6 грн штрафу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/135/23 на 11 травня 2023 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 17 квітня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" (aquaagrogroup@gmail.com);

3 - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Агро" адвокату Пинзару І.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

4 - представнику Селянського фермерського господарства "Валентин" адвокату Залокоцькій В. Д. ІНФОРМАЦІЯ_2