Рішення

від 13.04.2023 по справі 906/104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/104/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Риданової Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Пособчук І.В., виписка з ЄДР

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" КУБ ЕНД КО"

про стягнення 484095,54 грн.

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 19.01.23р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ ЕНД КО" про стягнення 484 095, 54 грн розглянуто за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначено на 28.02.23р. о 10:00.

Відповідно до ухвали суду від 28.02.23р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.03.23р. до 12:30.

Ухвалою від 09.03.23р. закрито підготовче засідання на 21.03.23р. до 10:00.

Відповідно до ухвали суду від 21.03.23р. відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.04.23р. о 14:30.

В судовому засіданні 13.04.23р. з розгяду справи по суті судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач ТОВ "Продмаркетпром" звернувся з позовом до відповідача ТОВ "КУБ ЕНД КО" про стягнення 484 095, 54 грн, з яких: 340 002, 66 грн основного боргу, 59 989, 51 грн пені, 8 774, 86 грн 3% річних та 75 328, 51 грн інфляційних втрат (надалі за текстом - Позивач, Відповідач).

В обґрунтування підстав поданого позову Позивач посилається на невиконання Відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за отриманий товар згідно умов, порядку та строків, визначених Договором поставки №20/09-21/П.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує позовні вимоги Позивача та доводить, що не виконав грошове зобов`язання перед Позивачем після 24.02.2022 через дію форс-мажорних обставин, які прямо перешкодили здійсненню господарської діяльності та отримання доходу. Підстави для притягнення його до відповідальності у формі стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відсутні.

У відповіді на відзив Позивач спростовує аргументи Відповідача та просить позов задовольнити у повному обсязі та доводить, що Відповідач, як суб`єкт господарювання, свідомо порушив вимоги ст.ст. 193, 226 ГК України в частині вжиття всіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов`язань за договором. На спростування доводів Відповідача щодо посилання на форс-мажорні обставини зазначає, що відповідачем не надано Сертифікату виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "КУБ ЕНД КО", який би засвідчував факт неможливості виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, саме через настання форс-мажору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.09.21р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (як постачальник) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "КУБ ЕНД КО" (як покупець) був укладений Договір поставки №20/09-21/П (надалі за текстом - Договір поставки №20/09-21/П), відповідно до якого на підставі даного Договору і в порядку, передбаченому ним, Постачальник зобов`язався поставити і передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним Договором вироби з металу та металопрокат, надалі - товар (п. 1.1. Договору поставки №20/09-21/П).

Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, визначається сторонами у Специфікації (додатками до Договору) або у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору, за умови підписання сторонами та скріплення печатками сторін, які складаються на основі письмової або усної заяви покупця (п. 1.2. Договору поставки №20/09-21/П).

Загальна сума Договору, вартість товару, який буде поставлений становить 6 000 000, 00 грн (шість мільйонів гривень 00 коп), у тому числі ПДВ 1 000 000, 00 грн (один мільйон гривень 00 коп) (п. 2.1. Договору поставки №20/09-21/П).

Сума Договору не є остаточно узгодженою і може бути змінена як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, за взаємною згодою сторін. У такому випадку загальна сума Договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, накладних, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.2. Договору поставки №20/09-21/П).

У випадках розбіжності даних у Додатках до цього Договору та у видаткових накладних щодо кількості товару перевагу має видаткова накладна (п. 2.3. Договору поставки №20/09-21/П).

Постачальник продає покупцю товар за договірними цінами. При здійсненні купівлі-продажу партії товару ціни на товар щоразу узгоджується сторонами та зазначаються в рахунках або накладній. Підписана покупцем накладна засвідчує факт продажу партії товару (п. 3.1. Договору поставки №20/09-21/П).

Ціни на товар та вартість партії товару, що вказана у накладній, вважається узгодженою з моменту підписання сторонами накладної на партію товару, а при продажу товару на умовах 100% передоплати (часткової передоплати) - з моменту зарахування передоплати на банківський рахунок постачальника. При цьому, покупець має право та зобов`язаний перевірити відповідність ціни товару, що вказана у накладній, ціні товару що було узгоджена між сторонами до поставки партії товару, протягом наступного робочого дня з моменту отримання партії товару. У випадку виявлення невідповідності ціни товару узгодженій ціні, покупець зобов`язаний у день виявлення невідповідності письмово повідомити постачальника про виявлену невідповідність із зазначенням реквізитів конкретної накладної (накладних) та суті виявлених порушень, в іншому випадку покупець вважається таким, що згідний із ціною на товар, що вказана у накладній, та не має права відмовитися від оплати та/або прийняття товару з причин невідповідності ціни товару узгодженій та/або підписання накладних не уповноваженими особами (п. 3.2. Договору поставки №20/09-21/П).

Якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов`язаний здійснити оплату партії товару на умовах 100% попередньої оплати (п. 3.3. Договору поставки №20/09-21/П).

Сторони вправі домовитися про продаж партії товару на умовах оплати часткової попередньої оплати партії товару та оплати решти оплаченої частини партії товару з відстроченням платежу. Факт передачі партії товару із здійсненням покупцем часткової попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін щодо оплати партії товару на умовах, передбачених даним пунктом (п.3.5. Договору поставки №20/09-21/П).

В усіх випадках, коли партію товару продано на умовах інших, ніж вказаних в п.3.3 даного договору, покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за таку партію товару протягом (не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту її отримання (п.3.6. Договору поставки №20/09-21/П).

Покупець відповідає за несвоєчасну проведену оплату поставленого товару, шляхом сплати на письмову вимогу постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка буде встановлена на дату порушення, від вартості неотримання товару, за кожний день прострочення платежу, і не звільняється від виконання зобов`язань (п. 6.3. Договору поставки №20/09-21/П).

Відповідно до п.8.1. Договору поставки №20/09-21/П: даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами всіх зобов`язань.

Позивач згідно видаткових накладних №1350 від 16.02.22р. на суму 8 039, 32 грн, №1353 від 16.02.22р. на суму 60 221, 26 грн, №1355 від 16.02.22р. на суму 137 047, 64 грн та №1356 від 16.02.22р. на суму 134 694, 44 грн, загалом на суму 340 002, 66 грн поставив Відповідачу товар (а.с.10-13).

Відповідач за отриманий товар кошти не сплатив, у зв`язку з чим 29.06.22р. Позивач надіслав претензію за вих. №29/06/22-1 з вимогою про сплату заборгованості (а.с.15-16).

Несплата заборгованості в досудовому порядку зумовила Позивача звернутися з позовом до суду про стягнення з Відповідача заборгованості на суму 340 002, 66 грн.

Додатково Позивач заявив до стягнення 59 989, 51 грн пені та 75 328, 51 грн інфляційних втрат, 8 774, 86 грн 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір поставки №20/09-21/П за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статусі постачальника товару може бути як його безпосередній виробник, так і суб`єкт господарювання, який придбав цей товар у виробника або інших суб`єктів господарювання.

За загальним правилом ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін, однак у будь-якому разі із погодженням трьох істотних умов: предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Стаття 266 ГК України у частині 1 предметом поставки визначає насамперед визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, однак допускає можливість поставки виробів, визначених індивідуальними ознаками.

Стаття 267 ГК України передбачає, що поставка товару здійснюється у строки, погоджені сторонами договору поставки, зокрема у графіку поставки, та які можуть визначатися місяцем, декадою, добою тощо (ч. 4 цієї статті).

Предметом поставки продукції за Договором поставки №20/09-21/П є товар, визначений у видаткових накладних №1350 від 16.02.22р. на суму 8 039,32 грн, №№1353 від 16.02.22р. на суму 60 221, 26 грн, №1355 від 16.02.22р. на суму 137 047, 64 грн та №1356 від 16.02.22р. на суму 134 694, 44 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ЦК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач не здійснив оплату коштів за отриманий товар.

Позовна вимога про стягнення основного боргу на суму 340 002, 66 грн обґрунтована та підлягає задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 59989,51 грн пені, нарахованої за період 03.03.2022 по 02.09.2022, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що за несвоєчасну проведену оплату поставленого Товару, шляхом сплати на письмову вимогу Постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде встановлена на дату порушення , від вартості неоплаченого Товару, за кожний день прострочення платежу, і не звільняється від виконання зобов`язань.

Відповідно до умов п.6.3 договору, позивачем нарахована пеня в розмірі 59989,51 грн за період 03.03.2022 по 02.09.2022, яку просить стягнути з відповідача.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним (а.с.18).

Так, розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

І період : 03.03.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ)

340 003,00 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 92 днів (прострочення) : 100 = 17 139,88 грн.

ІІ період :

03.06.2022 - 02.09.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ)

340 003,00 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 92 днів (прострочення) : 100 =42 849,69 грн.

Всього штрафних санкцій: = 59 989,57 грн.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені за нормою ст. 617 ЦК України.

Насамперед суд приймає до уваги, що за умовою п. 6.2 договору сторони погодили, що жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов`язана терміново повідомити у письмовій формі іншу сторону протягом 3 ( трьох) календарних днів, з дня настання таких обставин.

З аналізу наведеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок, у строк, визначений Договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин (а.с. 47).

Поряд з цим, відповідно до п.2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями).

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово- промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 регламенту).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд апеляційної інстанції встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14 та 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Суд надаючи оцінку аргументам відповідача про наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили), які відповідно до ст.218 ГК України та 617 ЦК України звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання з 24.02.2022, зазначає наступне.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У відзиві на позов відповідач доводить, що від початку введення воєнного стану в Україні його господарська діяльність призупинилася в силу дії непереборних обставин. Наказом № 1-3 від 28.02.2022 року, з 28.02.22 року у відповідача на підприємстві було запроваджено простій, у зв`язку з неспроможністю здійснювати свою господарську діяльність. В подальшому через відсутність господарської діяльності у відповідача та неотримання ним доходів та інших фінансових надходжень, у нього з`явилася заборгованість перед позивачем.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Так, у постанові від 23.03.2021 р. у справі №921/580/19 Верховний Суд дотримується позиції про те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.02.22р. у справі №927/436/21 , від 01.02.23р. у справі №914/3203/21 та інші).

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18).

Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Так, згідно із статтею 233 ГК України здійснюючи право на зменшення розміру санкцій суд приймає до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником,

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні,

- інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, суд ухвалює зменшити розмір пені на 50% з обґрунтованої до стягнення суми 59 989,51 грн до суми 29 994,75 грн. У стягненні 29 994,75 грн пені суд відмовляє.

3. Щодо вимог про стягнення 8744, 86 грн 3% річних та 75328,51 грн інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України були нараховані відповідачу 75328,51грн інфляційних втрат та 8774,86грн 3% річних за період 03.03.2022 по 10.01.2023 (а.с.18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі № 910/15411/21).

Не є релевантними до застосування для вирішення спірних відносин за аналогією висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про те, що суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

І з цього випливає, що у разі пред`явлення кредитором вимог про стягнення річних у розмірі трьох відсотків, який є законодавчо встановленим (ч.2 ст. 625 ЦК України), відсутні підстави для зменшення їх розміру.

Суд також звертає увагу, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), дійшов висновку, що останній є арифметично правильним (а.с.18).

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) = 1.23010358

Інфляційне збільшення: 340 003,00 x 1.23010358 - 340 003,00 = 78 235,91 грн.

Оскільки позивач заявив до стягнення 75328,51грн інфляційних втрат, суд задовольняє позовну вимогу у заявленому розмірі.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), дійшов висновку, що останній є арифметично правильним (а.с.18).

Розрахунок 3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

з 03/03/2022 до 10/01/2023 із суми боргу 340 003,00 x 3 % x 314 : 365 : 100 = 8 774,87 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач довів обґрунтованість позовних вимог у заявленому складі та розмірі.

Щодо розподілу судового збору

При зверненні з цим позовом до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром»" сплачено 7261,44 грн судового збору ( платіжна інструкція № 3467 від 10.01.23 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

П.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50% з обґрунтованої до стягнення суми 59989,51грн до суми 29 994,75 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ ЕНД КО» (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, оф.1/26, код ЄДРПОУ 36863714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром» (10014, м. Житомир, вул. Кафедральна , буд. 5-ф, офіс 313, код ЄДРПОУ 41107135): 340 002,66грн основного боргу за поставлений товар; 29994,75грн пені; 8774,86грн 3 % річних; 75328,51грн інфляційних витрат; 7261,43грн судового збору.

Видати наказ.

4. У стягненні 29 994,75 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 17.04.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (рек. з повідомл.) + на ел. пошту: wow02020@ukr.net

3- відповідачу (рек. з повідомл.) + на ел. пошту: kubandco.com.ua, office@kubandco.com.ua