Рішення

від 14.04.2023 по справі 927/237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/237/23 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді НоувенМ.П.,

розглянувши справу №927/237/23, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингком",

вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04080;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Іванова Максима Вадимовича,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 238 496,05 грн;

представники сторін не викликались;

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингком" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Іванова Максима Вадимовича про стягнення 238 496,05 грн заборгованості, з яких: 210 748,08 грн - борг по договору фінансового лізингу, 87,97 грн - пеня, 27 660,00 грн - штраф.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 21.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400056416481.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400056416473.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору фінансового лізингу від 24.12.2020 № 04/2020.

20.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, 20.03.2023 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку, відповідно до якого останній просить визнати причину пропуску строку поважною та продовжити процесуальний строк на подання відзиву на 15 днів.

Ухвалою суду від 06.04.2023 у задоволенні заяви відповідача відмовлено.

Так, суд в ухвалі зазначив наступне.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 21.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400056416481.

Таким чином, строк подачі відзиву на позов сплив 08.03.2023.

Відповідно до ст. ч.2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто, заява про поновлення строку на подання відзиву та доказів повинна бути подана Відповідачем у строк до 08.03.2023.

Зважаючи на те, що відповідачем заява про продовження строку на подання відзиву подана 16.03.2023 (надійшла до суду 20.03.2023), тобто після закінчення строку для подання відзиву, встановленого ухвалою суду від 14.02.2023, суд відмовив в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Іванова Максима Вадимовича про продовження строку для подання відзиву у справі №927/237/23.

Відтак, відзив на позов не приймається судом до розгляду.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

28.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

З урахуванням того, що судом не прийнято до розгляду відзив на позов, відповідь на відзив розцінюється судом як письмові пояснення по справі.

Суд долучив пояснення до матеріалів справи.

13.04.2023 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву на позов.

Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що тільки 02.04.2023 між відповідачем та адвокатом був укладений договір про надання правничої допомоги, 03.04.2023 адвоката в системі «Електронний суд» було долучено до участі у справі, відправлена 07.02.2023 позовна заява та додані до неї документи станом на 14.03.2023 не була отримана відповідачем (відповідно до даних Трекінгу відправлень знаходиться - 01800 Термінал Україна).

Все вищеперелічене перешкоджало вчасно скористатися своїм правом на надання відзиву на позов.

Як встановлено судом, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 21.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400056416481.

Таким чином, строк подачі відзиву на позов сплив 08.03.2023.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч.1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13.

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.

Крім того, поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Суд зазначає, що неотримання відповідачем копії позовної заяви з додатками, направленої належним чином, для суду не мають значення.

Крім того, з урахуванням того, що відповідач з 21.02.2023 був обізнаний про наявність справи у суді, у нього було достатньо часу для реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами справи та пошуку адвоката для належного представництва його інтересів в суді.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена поважність пропуску строку на подання відзиву на позов.

Клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 8 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "ФПК "ГРОСС" проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "Гержик проти України") суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції", "Смірнова проти України").

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення зобов`язань Відповідача по договору.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- договору фінансового лізину,

-акту приймання-передачі,

- розрахунок заборгованості,

- виписок по рахункам,

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГКОМ» (далі - Лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем Івановим Максимом Вадимовичем (далі - Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 041/2020 (далі - Договір), відповідно до його умов позивач надає відповідачу в платне володіння та користування новий Трактор Беларус 892.2, 2020 року випуску, вартістю 553200 грн (з ПДВ), з метою його використання відповідачем у власній фінансово-господарській діяльності на визначений строк та за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до пункту 1.3. Договору строк користування предметом лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Згідно з пунктом 1.4. Договору передача предмету лізингу відповідачу повинна відбутися у термін до 31 грудня 2020 року, але не раніше дати його фактичного отримання.

Приймання-передача предмету лізингу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.2. договору).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що з моменту підписання Акта (-тів) приймання-передачі Предмету лізингу Лізингоодержувач приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому у фінансовий лізинг Предмет лізингу, несе ризики щодо усіх видів майнової шкоди, випадкового знищення, викрадення, втрати , виходу з ладу Предмету лізингу чи його частини, випадкового пошкодження Предмету лізингу, конфіскації, помилок, що допущені при експлуатації, користуванні Предметом лізингу, за несплачену Страхувальником, або не усунену гарантією виробника шкоду, а також ризики невідповідності Предмету лізингу цілям Лізингоодержувача щодо його використання, тощо; зобов`язується вживати усіх можливих заходів по відведенню Предмету лізингу від пошкодження.

Відповідно до пункту 3.1. Договору відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до даного Договору).

Пунктом 3.6. Договору сторони передбачили, що у випадку існування прострочених лізингових платежів Сторони по даному Договору узгодили, що всі платежі Лізингоодержувача по Договору, зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашаються прострочені лізингові платежі; в третю чергу погашаються поточні лізингові платежі згідно Договору. У випадку існування прострочених лізингових платежів Лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача грошові кошти відповідно до вищенаведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Лізингоодержувач не має права вимагати від Лізингодавця жодного відшкодування, відстрочення терміну сплати або зменшення сум лізингових платежів за Договором у випадку перерви в експлуатації Предмету лізингу незалежно від причин виникнення такої перерви (навіть з причин пошкодження або викрадення Предмету лізингу) (п. 3.7. Договору).

Пунктом 5.8. Договору сторони обумовили, що Предмет лізингу повинен бути обладнаний Лізингоодержувачем системою проти викрадення, встановлення якої покладається на Лізингоодержувача.

У випадку знищення, крадіжки (викрадення) Предмету лізингу, чи його одиниці Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингові платежі до дня розірвання Договору та лізингові платежі в частині відшкодування вартості Предмету лізингу за всіма лізинговими платежами за Договором в частині, що не покрита страховим відшкодуванням, відшкодувати документально підтверджені витрати Лізингодавця на виконання Договору, що не ввійшли до сплачених лізингових платежів та, в разі наявності - відшкодувати збитки, нанесену шкоду, наявні передбачені Договором, штрафні санкції Лізингодавцеві та здійснити інші дії, встановлені умовами даного Договору (п. 5.10. Договору).

Умовами Договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов`язаний укладати договір страхування.

Крім того, п. 5.14. Договору сторони обумовили, що територією, на яку розповсюджується страхування є територія України за виключенням Донецької та Луганської областей, Автономної республіки Крим.

Сторони по даному договору узгодили, що страхування не покриває збитки, по яким відшкодування не виплачується згідно з умовами договору страхування, а саме:

-військових, мобілізаційних, антитерористичних, бойових операцій, заходів чи дій;

- надзвичайного, особливого чи військового /воєнного стану, оголошеного органами влади в країні, її певній частині та/або на території дії Договору;

-громадських заворушень, масових безладів, масових зібрань (мітингів),з броїних конфліктів неміжнароного та міжнародного характеру, революції, заколоту, повтсання, страйку, путчу, війни або будь-якої події, викликаної збройним конфліктом (міжнародним та/або неміжнародним), локауту, терористичного акту або дії наслідків терористичної діяльності;

- протиправних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або осіб цих органів, в тому числі тих, що сталися внаслідок видання вищевказаними органами та посадовими особами документів, які не відповідають вимогам законодавства.. При цьому, факт протиправних дій (бездіяльності) відповідних органів чи невідповідність документів законодавству встановлюються судом або в іншому передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до п. 6.4. Договору:

п.п.6.4.1. У випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, та відшкодовує збитки ,завдані Лізингодавцю, понад зазначену пеню.

п.п. 6.4.3. За порушення вимог Розділів: 3 «Лізингові платежі», 4 «Використання, технічне обслуговування та ремонт Предмету лізингу», 5 «страхування Предмету лізингу», розділу 10, п.п.12.4 Договору про надання звітності даного Договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф в розмірі 5% від загальної вартості Предмету лізингу, визначеної п. 1.1. Договору, за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до умов Договору:

п. 8.1. Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала свої зобов`язання за цим Договором не відповідає перед іншою Стороною, якщо доведе, що належне виконання зобов`язань виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин при конкретних умовах конкретного періоду часу які не залежать від волі Сторін, і які Сторони не могли передбачити, уникнути або усунути шляхом вжиття необхідних та достатніх заходів. До обставин непереборної сили Сторони віднесли явища стихійного характеру: землетрус, повінь, пожежа, вибух, удар блискавки, війна, природні катаклізми які не дають можливості використати Предмет лізингу згідно технічних умов, а також мораторій органів влади та управління, владні приписи вищих державних органів, нормативно-правовий акт органу державної влади та місцевого самоврядування і інші обставини. В разі настання форс-мажорних обставин, строк виконання зобов`язань за Договором продовжується на час дії форс-мажорних обставин або усунення їх наслідків.

п.8.2 Сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 (десяти) календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 30 (тридцяти) календарних днів надати підтверджуючі документи, видані торгово-промисловою палатою України. В іншому випадку, Сторона яка зазнала форс-мажорних обставин не має права посилатись на них як на підставу від звільнення від відповідальності за невиконання або не належне виконання зобов`язань за вказаним Договором.

У випадку, якщо строк дії форс-мажорних обставин перевищує 3 (три) місяці Сторони проводять переговори щодо подальшого врегулювання відносин за даним Договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і стає обов`язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Всі додатки до договору є його невід`ємними частинами (пункт 12.1. договору).

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

30.12.2020 між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі Майна (Предмета лізину) за Договором фінансового лізингу№ 04/2020 від 24.12.2020, відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у володіння та користування Новий Трактор Беларус 892.2 в кількості 1 од.рік випуску - 2020, номер шасі, кузова НОМЕР_1 , вартістю 553200 грн (з ПДВ).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку та наданих виписок по рахунку лізингові платежі за період з 28.12.2020 по 20.01.2022 (лізингові платежі № 1-14) сплачені відповідачем в сумі 376980,64 грн.

За період з 20.02.2022 по 20.01.2023 (лізингові платежі № 15-26) лізингові платежі в сумі 210713,52 грн відповідачем не сплачені.

З урахуванням залишку боргу по платежу від 20.01.2022 в сумі 34,56 грн заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів №15-26 становить 210748,08 грн.

За прострочення щомісячних лізингових платежів позивачем нараховано 87,97 грн пені за період прострочення з 21.01.2022 по 23.02.2022, а також 27660,00 грн штрафу.

Відповідач доказів оплати лізингових платежів за заявлений період не надав.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з порушенням умов спірного Договору відповідачем.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна положення викладено ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», згідно з якою фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено обов`язок лізингоодержувача відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами Договір № 04/2020 від 24.12.2020 є договором фінансового лізингу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у володіння та користування предмет лізингу - Новий Трактор Білорус 892.2, 2020 року випуску, загальна вартість - 553220 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом приймання-передачі Майна від 30.12.2020. Акт підписано сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до наявних у матеріалах справи виписок по рахунку (а.с.23-41) відповідачем здійснені лізингові платежі згідно з Графіком сплати за період з 28.12.2020 по 20.01.2022.

За період з 20.02.2022 по 20.01.2023 лізингові платежі відповідачем не здійснювались у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 210713,52 грн.

З урахуванням залишку боргу по платежу від 20.01.2022 в сумі 34,56 грн заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів за період з 20.02.2022 по 20.01.2023 (№15-26) становить 210748,08 грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті лізингових платежів позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 87,97 грн пені, а саме:

58,65 грн за період прострочення з 21.01.2022 по 20.02.2022;

29,32 грн за період прострочення з 21.02.2022 по 23.02.2022.

Крім того, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 27660 грн штрафу на підставі п.п.6.4.3. п. 6.4 Договору із розрахунку 553200 грн*5%.

Враховуючи, що розділ третій Договору включає в себе пункт 3.1., яким визначено, що відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, а судом вище встановлено факт порушення відповідачем виконання зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 87,97 грн та 5% штрафу в сумі 27660 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

При аналізі доводів сторін суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З урахуванням умов Договору зобов`язання лізингоодержувача зі збереження Предмету лізингу та виплати лізингових платежів зберігаються на весь час дії договору.

Тобто, згідно з умовами договору фінансового лізингу з моменту передачі предмету лізингу до лізингоодержувача перейшли всі ризики, пов`язані з володінням і користуванням транспортним засобом, включно із ризиками незаконного заволодіння.

В свою чергу, зобов`язання зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу у випадках, зокрема, викрадення предмету лізингу, зберігаються в повному обсязі, і не є обставиною, яка звільняє від обов`язку щодо сплати заборгованості.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів.

В свою чергу суд щодо обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року вважає за необхідне зазначити наступне.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N 915/531/17, від 26.05.2020 у справі N 918/289/19, від 17.12.2020 у справі N 913/785/17, наведено висновок що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 справа № 904/3886/21, зокрема, вказав «належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторони від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат».

Про необхідність офіційного підтвердження обставин непереборної сили Торгово- промисловою палатою України сторони обумовили і в п. 8.2 договору фінансового лізингу.

Разом з тим, військова агресія російської федерації проти України з 24.02.2022 є загальновідомим фактом, не потребує доказування і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили. Однак, дана обставина не звільняє сторін від доведення того, що виконання зобов`язання за договором стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Матеріали справи не містять наявність прямих причинно-наслідкових зв`язків між військовою агресією російської федерації проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором лізингу щодо оплати лізингових платежів (відсутність коштів у зв`язку з форс-мажором, тощо).

Відповідно до ч.2 п.8.2 сторони погодили, що у випадку, якщо строк дії форс-мажорних обставин перевищує 3 (три) місяці Сторони проводять переговори щодо подальшого врегулювання відносин за даним Договором.

Матеріали справи не містять доказів проведення будь-яких переговорних дій, у тому числі і з ініціативи відповідача щодо врегулювання відносин по договору.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2023 справа № 923/878/21 вказав «Також той факт, що « 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022», - сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягала доведенню відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах».

З огляду на вищенаведене зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання за Договором, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в сумі 3577,45 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингком», код 41067758 до Фізичної особи - підприємця Іванова Максима Вадимовича, код НОМЕР_2 про стягнення 238496,05 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іванова Максима Вадимовича, код НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингком», код 41067758, заборгованість по лізинговим платежам в сумі 210748,08 грн, пеню в сумі 87,97 грн, штраф в сумі 27660 грн, судовий збір в сумі 3577,45 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен