Постанова

від 12.04.2023 по справі 716/1071/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 716/1071/15-ц

провадження № 61-969св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державна інспекція сільського господарства у Чернівецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Попова-Завгородня Сніжана Григорівна, на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б.,

Височанської Н. К., Лисака І. Н., від 15 грудня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року прокурор Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави звернувся до суду з позовами, з подальшою зміною їх підстав, до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державна інспекція сільського господарства у Чернівецькій області, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки.

Ухвалами Заставнівського районного суду Чернівецької області

позови прокурора об`єднано в одне провадження та присвоєно справі № 716/1071/15-ц.

Прокурор просив суд:

- визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області від 15 червня 2015 року за № 24-490/14-15-СГ, № 24-491/14-15-СГ, № 24-492/14-15-СГ, № 24-493/14-15-СГ, якими затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) із кадастровими номерами: 7321555400:02:005:0001, 7321555400:02:004:0002, 7321555400:02:004:0003, 7321555400:02:005:0032, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , розташованих за межами смт Кострижівка Чернівецького району Чернівецької області;

- визнати недійсними договори оренди землі від 12 червня 2015 року про передачу в оренду земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 77,6063 га, з кадастровим номером 7321555400:02:005:0001, площею 51,5837 га, з кадастровим номером 7321555400:02:004:0003, площею 45,4981 га, з кадастровим номером 7321555400:02:004:0002, площею 50,9402 га, з кадастровим номером 7321555400:02:005:0032, які 21 липня 2015 року зареєстровані реєстраційною службою Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити та повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області зазначені земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення;

- скасувати державну реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 12 червня 2015 року на спірні земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 із заявами про надання в оренду земельних ділянок до Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області не звертався. Оригінали оспорюваних наказів Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області

від 15 червня 2015 року не виявлені. Документація із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в територіальних органах Держгеокадастру відсутня.

Ухвалами Заставнівського районного суду Чернівецької області

від 09 червня 2022 року та від 14 червня 2022 року за клопотанням керівника Чернівецької окружної прокуратури залучено до участі у справах Чернівецьку окружну прокуратуру, як правонаступника прокуратури Заставнівського району Чернівецької області.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області, у складі судді Пухарєвої О. В., від 13 жовтня 2022 року провадження у цивільній справі за позовними заявами керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державна інспекція сільського господарства у Чернівецькій області, про визнання недійсними наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки закрито.

Суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір стосується земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2022 року апеляційну скаргу керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави задоволено, ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів виходила з того, що із заявою про надання земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в цих правовідносинах є неправильним. Крім того, фермерське господарство «Агролідер-Дністер» на момент пред`явлення позовів створене не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Попова-Завгородня С. Г. , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - Попова-Завгородня С. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, вказуючи на те, що спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Вважає, що апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, неправильно застосував приписи пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Наголошує на тому, що на момент відкриття провадження у справі вже було зареєстрованим фермерське господарство створене ОСОБА_1 , а тому справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

12 червня 2015 року між Головним управлінням Держкомзему в Чернівецькій області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровими номерами: 7321555400:02:005:0001, площею 77,6063 га, 7321555400:02:004:0002, площею 45,4981 га, 7321555400:02:004:0003, площею 51,5837 га, 7321555400:02:004:0032 площею 50,9402 га.

Вказані договори оренди укладено на підставі наказів Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області, зокрема: № 24-492/14-15-СГ

від 15 червня 2015 року (відносно земельної ділянки із кадастровим номером 7321555400:02:004:0002), № 24-490/14-15-СГ від 15 червня

2015 року (відносно земельної ділянки із кадастровим номером 7321555400:02:004:0003), № 24-493/14-15-СГ від 15 червня 2015 року (відносно земельної ділянки із кадастровим номером 7321555400:02:005:0001); № 24-491/14-15-СГ від 15 червня 2015 року (відносно земельної ділянки із кадастровим номером 7321555400:02:005:0032).

Реєстраційною службою Заставнівського районного управління юстиції у Чернівецькій області 21 липня 2015 року зареєстровано право оренди на вказані земельні ділянки за ОСОБА_1

28 серпня 2015 року та 31 серпня 2015 року прокурор в інтересах держави звернувся до Заставнівського районного суду з позовами про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки.

08 вересня 2015 року зареєстроване фермерське господарство «Агролідер-Дністер», до числа засновників якого належить ОСОБА_1 .

Ухвали про відкриття провадження у справах за позовними заявами прокурора постановлені 15 вересня 2015 року.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, після її перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», у редакції станом на момент передачі земельних ділянок в оренду, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг

18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до компетентного органу.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» слідує, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Згідно з положеннями статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб громадянина.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

У постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила (пункти 6.36.-6.40.), що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jureотримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de factoвін діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня

2022 року у справі № 922/1830/19 вважала за необхідне відступити

від висновків, викладених у власних постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18,

від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, і з метою забезпечення єдності та сталості судової практики зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня

2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року в справі № 201/13239/15-ц (пункт 43)).

За таких обставин, посилання апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року в справі № 376/331/16-ц не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції про закриття провадження у цивільній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із правової позиції, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, спір у розглядуваній справі, який виник щодо земельних ділянок, які оспорюваними наказами Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області були передані в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, має розглядатися господарським судом незалежно від дати створення фермерського господарства ОСОБА_1 і того факту, чи отримував він раніше земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій правильно визначив предметну юрисдикцію спору та обґрунтовано на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд скасував законне судове рішення районного суду, постанова апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня Сніжана Григорівна, задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2022 року скасувати, а ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2022 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович