Рішення

від 17.04.2023 по справі 420/2934/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2934/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 13 лютого 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кілійської міської ради, в якій позивач просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Кілійської міської ради №1574/VIII/27 від 25.11.2022 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення Фермерського господарства та надання в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні в оренду земельних ділянок строком на 25 років для ведення Фермерського господарства 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га з кадастровим номером та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підставі частини другої ст.134, пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України;

2. Зобов`язати Кілійську міську раду надати в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2022 було скасовано та змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 по справі №420/22832/21 за позовом ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 ». Зобов`язано Кілійську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків та правової оцінки наведеної апеляційним судом у даному судовому рішенні.

На виконання рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та надання їх в оренду, розташованих на території Одеської області Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради та прийняв рішення № 1574/VI/27 від 25.11.2022, згідно якого відмовив в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок на підставі ст. 79-1 п.1 ст.23 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», при цьому затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради та відмовив позивачу у наданні в оренду земельних ділянок строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підставі ч.2 ст.134 п.27 Розділу Х «Перехідних положень Земельного кодексу України.

Вважаючи зазначене рішення відповідача в частині відмови у передачі ділянок в оренду протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 15 лютого 2023 року суд ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).

Копію ухвали суду від 15 лютого 2023 року отримано відповідачем 16 лютого 2023 року (а.с.53-54).

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

28.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Кільської міської ради із заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачі в оренду строком на 25 років, а саме: земельної ділянки площею 29,6320 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 та земельної ділянки площею 15,3680 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166.

Однак, за наслідками розгляду вказаного звернення Кілійською міською радою 30.07.2021 прийнято рішення №675-VІІІ-10 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 ».

Вказаним актом індивідуальної дії орган місцевого самоврядування:

1) відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га, з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою пункту 7 статті 186 Земельного кодексу України;

2) відмовив ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га, розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) на підставі статей 123, 124 частини 1 статті 134, статті 136 Земельного кодексу України та статті 6 Закону України «Про оренду землі»;

3) відмовив ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) на підставі статей 123, 124 частини 1 статті 134, статті 136 Земельного кодексу України розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Не погодившись із вказаним рішенням Кілійської міської ради від 30.07.2021 №675-VІІІ-10 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 », позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся з позовом до суду (справа №420/22832/21).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №420/22832/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 »; зобов`язано Кілійську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського району (колишнього Кілійського району), загальною площею 45 га., згідно заяви ОСОБА_1 від 28.05.2021.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2021 у справі №420/22832/21 апеляційну скаргу Кілійської міської ради задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №420/22832/21 скасовано; прийнято у справі нове судове рішення; адміністративний позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №675-VIII-10 від 30.07.2021, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 »; зобов`язано Кілійську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків та правової оцінки наведеної апеляційним судом у даному судовому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25 листопада 2022 року Кілійською міською радою прийнято рішення №1574/VIII/27 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та надання в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради» (а.с.12-15), яким керуючись статтями 12, 31, 79-1, пунктом 1 статті 123, 124, частиною другою статті 134 у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів»), статтею 186, пунктом 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільним кодексом України, статтями 19, 30, 33 Закону України «Про оренду землі», статтею 50 Закону України «Про землеустрій», Законом України «Про Держаний земельний кадастр», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, Указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, Законом України «Про подовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 №2119-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-Х. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-IX, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 757/2022, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 № 720-р, враховуючи висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, що правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди, висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 р. у справі №380/624/16-ц, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку, враховуючи постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №420/22832/21 про визнання протиправним та скасувати рішення Кілійської міської ради від 30.07.2021 №675-VII-10 «Про відмову у затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 », з урахуванням висновків та правової оцінки, наведеної в даному судовому рішенні, копією ухвали Верховного Суду від 20.09.2022, у зв`язку з вимогою суду про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.05.2021 № 3256/12/21, враховуючи висновки та правові оцінки суду, розглянувши копію проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, беручі до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га - є сформованою, відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 79-1, пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, а чинним законодавством України не передбачено повторного затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та право комунальної власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин від 23.11.2022 № 25.1.12, Кілійська міська рада, рада вирішила:

1. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №420/22832/21 взяти до відома.

2. Відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в частині земельної ділянки кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га, розташовано: на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підставі статті 79-1, пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій».

3. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради.

4. Відмовити ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянк строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га розташованої на територі Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підстав частини другої статті 134, пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України

5. Відмовити ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянк строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га розташованої на територі Одеської області, Ізмаїльського району. Дмитрівської сільської ради на підстав частини другої статті 134, пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

6. Доручити виконавчому комітету Кілійської міської ради в особі Кілійського міського голови звернутися до державного реєстратора з метою реєстрації речового права комунальної власності за Кілійською міською радою на земельну ділянку зазначену в пункті 3 цього рішення, згідно з вимогами чинного законодавства.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Кілійської міської ради №1574/VIII/27 від 25.11.202 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення Фермерського господарства та надання в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні в оренду земельних ділянок строком на 25 років для ведення Фермерського господарства 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га з кадастровим номером та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підставі частини другої ст.134, пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час зверненням позивача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачі в оренду строком на 25 років), згідно із якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 16 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України у редакції, що діяла до 03.04.2016, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» №1012-VIII від 18.02.2016 змінено частину 2 статті 134 Земельного кодексу України, зокрема абзаци 6, 14, 17,18, 20, 21, 23 та 26 виключено, а абзац 16 частини 2 викладено в новій редакції: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Отже, з абзацу 16 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України були виключені положення про можливість передачі без проведення земельних торгів в орендне користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів. Вказаний закон набрав чинності з 03.04.2016.

Втім, відповідно до частини 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» №1012-УІІІ від 18.02.2016 передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Отже, законодавцем передбачено можливість реалізації особами, які отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою, набутого ними до внесення вказаних змін права на відведення відповідної земельної ділянки без проведення земельних торгів. З огляду на вказані правові норми, суд зазначає, що в такому випадку розпорядник земель не вправі посилатись на необхідність проведення земельних торгів як на підставу для відмови особі у затвердженні проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 16 травня 2019 року у справі №817/252/18.

Так, як встановлено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2021 року у справі №420/22832/21 07.06.2012, ОСОБА_1 звернувся до Кілійської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 25 років земельної ділянки площею 45га ріллі для ведення фермерського господарства на території Дмитрівської сільської ради за межами населеного пункту.

Отже, вказано у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2021 у справі №420/22832/21 передача ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів.

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд при розгляді даної справи надає оцінку спірному рішенню з урахуванням вищевикладеного з урахуванням висновків, викладених у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2021 у справі №420/22832/21, зокрема, що передача ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", та який заінтересований в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності, визначеної спеціальним інвестиційним договором як необхідна для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, має право замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) без надання дозволу органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що передає земельну ділянку у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, про що він зобов`язаний письмово повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів. До письмового повідомлення додається копія договору про виконання робіт із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія укладеного спеціального інвестиційного договору.

Згідно ч.4 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частинами 15, 16 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали даної справи свідчать, що

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га - є сформованою, відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 79-1, пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України;

- відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради.

У спірному рішенні відповідачем, окрім покликань на ст.ст. 12, 31, 79-1, п. 1 ст. 123, 124, ч.2 ст.134 у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів»), ст. 186, п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільний кодексом України, ст.ст. 19, 30, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Закон України «Про Держаний земельний кадастр», Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану», Укази Президента України про введення воєнного стану в Україні та продовження його строків, не наведено підстав для відмови у наданні земельних ділянок з кадастровими номерами 5122381200:01:004:0167 та 5122381200:01:004:0166 у оренду.

Тобто у спірному рішенні не зазначено жодних фактичних причин та мотивів відмови у наданні позивачу в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 5122381200:01:004:0167 та 5122381200:01:004:0166.

Щодо покликань відповідача на п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, то суд зазначає, що на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII.

Зокрема, суд зазначає, що пунктом 12 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, визначено, що передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Відповідно до п. 23 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.

В той же час, судом встановлено, що наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.06.2022 року №141 «Про відновлення функціонування Державного земельного кадастру» наказано відновити функціонування Державного земельного кадастру.

Відтак, станом на момент прийняття рішення оскаржуваного рішення, Державний земельний кадастр функціонував.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття, проте, спірне рішення таким вимогам не відповідає

Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача суд надає з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб`єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС України.

Суд, зокрема, перевіряє, чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, на підставі викладеного, суд робить висновок, що рішення Кілійської міської ради №1574/VIII/27 від 25.11.202 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення Фермерського господарства та надання в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні в оренду земельних ділянок строком на 25 років для ведення Фермерського господарства 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га з кадастровим номером та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підставі частини другої ст.134, пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України є протиправним та належить до скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Кілійської міської ради надати в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного суду.

Так, зокрема у постанові Верховного суду від 21.08.2018 року по справі № 810/3393/17 зазначено, що:

«…На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд».

Аналогічну правову позицію висловлено Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.

У постанові від 05.09.2018 року в справі №826/9727/16 ВС, проаналізувавши п.4 ч.2 ст.245 КАС України, дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач неповно розглянув заяву позивача, не з`ясував всі обставини, що впливають на можливість прийняття правомірного рішення, зважаючи на межі судового розгляду спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача надати в оренду позивачу вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами 5122381200:01:004:0167 та 5122381200:01:004:0166.

В той же час, зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати Кілійську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1076,60 грн (а.с.10).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, виходячи з положень статті 139 КАС України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кілійської міської ради №1574/VIII/27 від 25.11.2022 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення Фермерського господарства та надання в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні в оренду земельних ділянок строком на 25 років для ведення Фермерського господарства 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га з кадастровим номером та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради на підставі частини другої ст.134, пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Зобов`язати Кілійську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320 га та кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Кілійської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Кілійської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Кілійська міська рада (68303, Одеська область, м. Кілія, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 25426148).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА