Ухвала

від 17.04.2023 по справі 198/114/23

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/114/23

Провадження №2-з/0198/3/23

17.04.2023

У Х В А Л А

іменем України

17.04.2023 року суддя Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області Жмуд Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

11.04.2023 року до суду подано вищевказаний позов. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 29.02.2016 року між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га, розташованої на території Чернявщинської сільської ради (на теперішній час Юр`ївської селищної ради) Юр`ївського району (на теперішній час Павлоградського району) Дніпропетровської області строком на 7 років.

В 2019 році повноваження з розпорядження земельною ділянкою перейшли до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яка відповідним рішенням та додатковою угодою до договору оренди погодилась змінити цільове призначення вказаної земельної ділянки з земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами).

Бажаючи скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ОСОБА_1 до закінчення строку договору направив органу місцевого самоврядування відповідну заяву з проектом додаткової угоди, однак отримав відмову, оформлену відповідачем у вигляді листа. Зокрема, на засіданні постійної комісії селищної ради з питань регулювання земельних відносин в ході обговорення питання про поновлення ОСОБА_1 договору оренди на новий строк встановлено, що вищевказана земельна ділянка, знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», тобто на території природно-заповідного фонду, де не може здійснюватись діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, тому договір поновленню не підлягає.

ОСОБА_1 вважає, що він як добросовісний орендар належним чином виконував всі умови договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016 року, тому має право на поновлення договору, а відповідач, діючи всупереч законодавству, порушив процедуру розгляду його заяви, оскільки органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях, в результаті чого приймається рішення ради, а не рішення постійної комісії. Крім того, на думку позивача відсутня землевпорядна документація, яка підтверджує віднесення вказаної земельної ділянки, до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, позивач просить визнати укладеною між ОСОБА_1 та Юр`ївською селищною радою Павлоградського району Дніпропетровської області додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016 року, якою договір поновлюється на строк сім років, до 01 березня 2030 року.

Ухвалою судді від 13.04.2023 року відкрито провадження по справі.

13 квітня 2023 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом: 1) заборони Юр`ївській селищній раді Павлоградського району Дніпропетровської області та виконкому Юр`ївської селищної ради вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення з приводу відчуження або передачі в заставу, оренду, емфітевзис, користування іншим особам земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га, у тому числі заборони вчиняти будь-які дії щодо припинення права оренди, виключення відомостей з державної реєстрації речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) заборони проведення будь-яких реєстраційних дій усім органам, установам, особам, які мають право здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам) щодо припинення права оренди, виключення відомостей з державної реєстрації речового права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що протягом розгляду справи і до моменту відновлення прав щодо користування вказаною земельною ділянкою відповідачі можуть передати землю в користування іншій особі, перед цим зареєструвавши припинення права оренди за договором від 29.02.2016 року. ОСОБА_1 вважає, що в результаті таких дій інше речове право оренди земельної ділянки може бути зареєстроване за третіми особами, а це в подальшому значно ускладнить чи навіть унеможливить реалізацію рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.

Ознайомившись з матеріалами позову та заяви про його забезпечення, суд доходить таких висновків.

Нормами статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України, одним з яких є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого між сторонами положення до набрання законної сили судовим актом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії поняття ефективний засіб передбачає запобіганню порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії в рішенні від 17 липня 2008 року, Європейський суд з прав людини вказав, що дляКонвенціїбуло б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 395 ЦК України речовими правамина чужемайно єсеред іншого право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, яке підлягає державній реєстрації (стаття 1, частина 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Перелік речових прав на нерухоме майно, права на які підлягають державній реєстрації, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За нормами ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону серед інших речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, державній реєстрації підлягає право оренди (суборенди) земельної ділянки та припинення такого права.

Виходячи з доданих до позову копій документів, 29.02.2016 між орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області строком на 7 років. Оскільки речове право за договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.03.2016 року, то строк дії договору закінчився 01 березня 2023 року.

Предметом спору є вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки про продовження дії договору, тобто вимоги немайнового характеру.

На теперішній час власник земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617 або особа, уповноважена розпоряджатись земельною ділянкою, має можливість в будь-який момент звернутись до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про реєстрацію припинення іншого речового права ОСОБА_1 за договором від 29.02.2016 року, що може створити можливості для вирішення питання про передачу вказаної земельної ділянки в оренду іншим особам шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (або іншого договору, в результаті якого може виникнути речове право на нерухоме майно) та призведе до реєстрації речових прав третіх осіб у відповідних розділах Державного реєстру. В свою чергу, внаслідок цього позивачу в майбутньому необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення своїх майнових прав на оренду земельної ділянки у випадку задоволення позовних вимог.

Таким чином, припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є обґрунтованим.

Разом з тим, суд не може погодитись з позивачем у питанні необхідності забезпечити позовні вимоги не тільки шляхом заборони органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії з припинення права оренди, а і шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення з приводу відчуження або передачі в заставу, оренду, емфітевзис, користування іншим особам земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617.

Зокрема, наявність самого по собі позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки про продовження дії договору в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатись майном власнику або уповноваженій особі з огляду на те, що право власності на цю землю позивачем не оспорюється, а предметом позову є виключно договірно-правові відносини стосовно права на продовження строку дії договору оренди.

Отже, із поданого позову та наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів, обґрунтувань виходить, що між сторонами дійсно виникли спірні правовідносини, ОСОБА_1 на його думку має певні майнові права, які орган місцевого самоврядування у разі реєстрації припинення іншого речового права має можливість до вирішення справи по суті передати іншій особі, тобто існує реальна загроза утруднення забезпечення ефективного захисту за рішенням суду у випадку задоволення позову.

Крім того, такий спосіб забезпечення позову, як заборона здійснювати реєстрацію припинення права оренди, відповідає позовним вимогам, співмірний та пов`язаний з предметом позову, не вплине на можливість володіння земельною ділянкою, тому заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Суд зауважує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період розгляду спору по суті, та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210, 293 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області та виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки заборонити державним реєстраторам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, здійснювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо припинення права оренди, виключення відомостей державної реєстрації іншого речового права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0617, площею 27,3845 га, номер запису про інше речове право 13590578.

В іншій частині заяви відмовити.

Роз`яснити позивачу, що у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені уч. 1 ст. 155 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Роз`яснити, що за вмотивованим клопотанням учасника справи суд може скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно з дня її постановлення незалежно від оскарження.

Строк пред`явлення до виконання 17.04.2026.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в порядку, визначеному ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення або складення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталя ЖМУД