Постанова

від 13.04.2023 по справі 396/341/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2023 року м. Кропивницький

справа № 396/341/23

провадження № 22-ц/4809/565/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Чельник О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Рівнянська спеціальна школа Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Дригаль В. М.) від 28 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом до Рівнянської спеціальної школи Кіровоградської області в якому вимагав:

1)визнати бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 26 січня 2023 року протиправною;

2)зобов`язати відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 26 січня 2023 року у встановленому законом порядку;

3)зобов`язати відповідача сплатити ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 2000 грн.

Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, відповідач порушив вимоги ст.. 20 Закону України «Про звернення громадян» та не надав у встановлений законом строк відповідь на його звернення від 26 січня 2023 року, яке ним було надіслане на електронну адресу відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Суд мотивував свої рішення тим, що між сторонами виник публічно-правовий спір, а саме спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації, який відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимагає скасувати ухвалу суду першої інстанції і повернути справу до того ж суду.

Апелянт посилається на неправильність висновку суду про публічно-правовий характер виниклого між ним і відповідачем спору так, як Рівнянська спеціальна школа Кіровоградської області не являється суб`єктом владних повноважень, а справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Апелянт ОСОБА_1 був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, але до суду не з`явився, надіславши електронний лист з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але явку до суду свого представника не забезпечив.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Згідноз п.6ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції вважав, що позивач неправильно визначив юрисдикційну належність справи та помилково звернувся з позовом до суду в порядку цивільного судочинства, в той час, як між сторонами по справі виник публічно-правовий спір, який належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим та передчасним.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення першої інстанції (ухвала) не відповідає.

Згідно зі ст.55 Конституції Україниправа та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Тожнормами ст. 55 Конституції України, а також ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожній особі гарантується право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазмістом ст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на це вважається «судом, встановленим законом» лише той судовий орган, котрий має відповідну юрисдикцію щодо розгляду та вирішення конкретної справи.

Своєю чергою судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктнийсклад правовідносин,предмет спорута характерспірних матеріальнихправовідносин уїх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 та інших.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 2, 7 ст. 4 КАС України наведено визначення ряду понять:

публічно-правовийспір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владнихповноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, нормою якого керувався суд першої інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, місцевий суд безпідставно вважав, що спір виник між фізичною особою і розпорядником публічної інформації щодо оскарження його бездіяльності у частині доступу до публічної інформації та що спірні правовідносини сторін є публічно-правовими.

По-перше, стосовно суб`єктного складу сторін у спорі, то очевидно, що позивачем є фізична особа, а от що відповідачем є не просто юридична особа, а суб`єкт владних повноважень, який владно впливає на права чи інтереси позивача, суд не встановив.

По-друге, суд помилився з визначенням характеру спірних матеріальних правовідносин. Так в позовній заяві позивач зазначив, що підставами позову є стверджувальне ним порушення відповідачем його права на своєчасне отримання відповіді на своє звернення, унормоване ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Згідно зф ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Натомість суд чомусь вирішив, що спір стосується захисту прав позивача на доступ до публічної інформації (відображена та задокументована інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством), а спірні правовідносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Такі висновки суду не узгоджуються зі змістом позову.

Визначення відповідача, предмета та підстав позову є виключно правом позивача.

Таким чином, з урахуванням складу сторін, заявлених позивачем підстав і предмету позову висновок суду про наявність публічно-правового спору, вирішення якого на підставі п.7ч.1ст.19КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів, є помилковим.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що оскаржувана ухвала Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. При цьому вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367,374,379,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник