Ухвала

від 18.04.2023 по справі 192/26/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/26/23

Провадження № 2/192/169/23

У Х В А Л А

18 квітня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Тітової О.О., за участю: секретаря судового засідання Макаренко В.В., позивача ОСОБА_1 , пр. відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВКА АГРО» про розірвання договорів оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СОФІЇВКА АГРО» про розірвання договорів оренди землі. В поданому позові позивач просить розірвати договори оренди землі від 14.12.2018, а також від 09.03.2019 укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Софіївка Агро» та скасувати їх державну реєстрацію.

03 квітня 2023 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача адвоката Ремез К.І. про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог в яких позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права власності, у тому числі права користування, на земельну ділянку кадастровий номер 1225083000:02:001:0017 та 1225083000:02:001:0206, які розташовані на території Іверської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 5,58 га та 5,69 га відповідно, шляхом їх витребування у відповідача ТОВ «СОФІЇВКА АГРО» на користь позивача, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, зобов`язання ТОВ «СОФІЇВКА АГРО» повернути позивачу зазначені земельні ділянки.

В підготовчому судовому засіданні позивач підтримала заявлене клопотання, зазначила, що окрім розірвання договору оренди просить також усунути перешкоди у здійсненні права власності на спірні земельні ділянки шляхом їх витребування у відповідача.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача проти зміни предмету позову заперечувала, зазначила, що фактично позивач змінює і предмет і підстави позову, про підстави для витребування земельної ділянки в позові не зазначено, а з`ясувати це можна лише з дослідження поданих разом з даною заявою клопотань про призначення експертизи, такі дії позивача суперечать вимогам ЦПК України та позбавляє відповідача надати свої контраргументи.

Суд вислухав позивача та пр.відповідача виходить з такого.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, відповідно до яких позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з вимогами про розірвання договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації позивач як на підставу позову посилалась на те, що відповідач не здійснив оплату за користування земельними ділянками відповідно до вимог договорів. Також зазначала, що при візуальному огляді вбачаються різні підписи від орендодавця на договорі від 14.12.2018 та від 09.03.2019.

Тобто, позивач обрала зобов`язально-правовий спосіб захисту при зверненні до суду.

Згідно заяви про зміну предмету позову позивач доповнила вимоги та просила усунути перешкоди у здійсненні права власності на спірні земельні ділянки, зокрема права користування ними, шляхом їх витребування у відповідача при цьому підстав доповнення вимог не навела посилаючись на правову необізнаність.

Тобто, позивачем фактично додатково заявлено вимоги характерні для негаторного позову.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 02.11.2022 у справі 922/3166/20 негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов,actioinrem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов`язального правовідношення.

Вказане відображається в правових висновках Великої Палати Верховного Суду. У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, зокрема, встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.

Отже, обґрунтованими є твердження про те, щопозов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини.

Метою позову є захист інтересів власника як учасника зобов`язальних відносин, та розрахований він на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов`язальних правовідносинах. Тобто позов про розірвання договору не є негаторним позовом, як про це зазначено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддівКасаційного цивільного суду від 12.06.2019 у справі № 527/600/17 та від 25.03.2020 у справі № 527/605/17. Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про те, щопозовна вимога про розірвання договору оренди землі є негаторним позовом.

Враховуючи зазначене, суд вбачає, що у заяві про зміну предмету позову, що надійшла на адресу суду 04 квітня 2023 року фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, та не допускається.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову та повернення заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, 189, 196-198, 260, 353-354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В прийнятті заяви про зміну предмету позову від 03 квітня 2023 року відмовити та повернути її заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя О.О. Тітова