Рішення

від 05.04.2023 по справі 506/159/22

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/159/22

Провадження № 2/506/17/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2023 року с.м.т. Окни

05 квітня 2023 року Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретарів судового засідання Паламарчук М.О., Яцькова К.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Новака Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯГОРЛИК" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯГОРЛИК» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Ухвалою від 02 травня 2022 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

24 червня 2022 року по справі продовжено строк підготовчого провадження до 31 липня 2022 року.

31 серпня 2022 року ухвалою суду було прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «ЯГОРЛИК» заборгованості по виплаті орендної плати у сумі 10257.80 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми, що складає 307.80 грн. у зв`язку із сплатою відповідачем вказаних сум.

31 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13 вересня 2022 року ухвалою суду було зупинено провадження по справі у зв`язку із подачею відповідачем апеляційної скарги на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року про прийняття відмови від частини позовних вимог позову (в частині стягнення з ТОВ «ЯГОРЛИК» судових витрат по сплаті судового збору).

25 листопада 2022 року ухвалою суду було поновлено провадження у справі та призначено справу до слухання.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_2 помер і після його смерті він, ОСОБА_1 , у порядку спадкування після смерті батька, набув права власності на земельну ділянку площею 6,19 га, кадастровий номер 5123181700:01:002:0057, яка розташована на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя його батько ОСОБА_2 19 лютого 2008 року уклав з СВК «ЯГОРЛИК» на 20 років договір оренди землі № 167 щодо вказаної земельної ділянки площею 6,19 га, кадастровий номер 5123181700:01:002:0057, яка розташована на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області. Договір був зареєстрований у Красноокнянському районному відділі Одеської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру, про що було вчинено запис №040952600128 від 06 вересня 2009 року. Укладаючи вказаний договір, сторони погодили, що відповідно до п.п.7, 8, 9 цього договору орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5% вартості земельної ділянки 970 грн. По натуральній оплаті додаткова угода. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у строки 20.08. та 30.12.

Однак відповідачем на час звернення до суду орендна плата за 2020-2021 рр позивачу не сплачена, чим, на думку останнього, порушені вимоги п.9 договору про оренду землі.

Як зазначає позивач, після реєстрації ним права власності в порядку спадкування на зазначену земельну ділянку ним було направлено до ТОВ «ЯГОРЛИК» копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію витягу з державного земельного кадастру, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , довідку про розрахунковий рахунок для здійснення орендної плати. Крім того, він неодноразово звертався з заявою про укладення додаткової угоди до договору, однак відповідей від відповідача так і не отримував. Крім того, він звертався до відповідача з листом претензією про внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

Таким чином, на думку позивача, відповідач, будучи обізнаним, що позивач як спадкоємець є стороною оспорюваного договору і він повідомляв про реквізити банківського рахунку для перерахування йому відповідачем орендної плати, свідомо порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою за 2020 -2021 роки, не пізніше 30 грудня кожного року, нехтуючи терміном, передбаченим п.9 договору оренди землі, що є систематичним порушенням істотних умов договору. Саме тому, на підставі ст.ст.610, 611 ЦК України, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань, позивач просив розірвати договір оренди землі та стягнути орендну плату за вказаним договором за 2020-2021 роки.

В подальшому, 28 липня 2022 року позивач звернувся із заявою про прийняття відмови від частини позовних вимог щодо стягнення орендної плати.

Відповідач ТОВ «ЯГОРЛИК» подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що дійсно між ОСОБА_2 та СВК «ЯГОРЛИК» 19 лютого 2008 року було укладено договір оренди землі №167, відповідно до умов якого відповідачу було передано в оренду земельна ділянка площею 6,19 га, кадастровий номер 5123181700:01:002:0057, строком на 20 років. Сторонами були погоджені всі істотні умови договору, які належним чином виконувалися. Однак з 2016 року, у зв`язку зі смертю орендаря ОСОБА_2 , було призупинено виплату орендної плати до встановлення спадкоємців орендованої земельної ділянки. 02 березня 2020 року до ТОВ « ЯГОРЛИК» звернувся ОСОБА_1 як спадкоємець щодо проведення розрахунку за користування земельною ділянкою, вказавши банківські реквізити.

Після отримання цих даних ТОВ «ЯГОРЛИК» було вплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2016-2019 роки у сумі 22000 грн. із розрахунку 5500 грн. за кожен рік (після сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору). При цьому, нормативна оцінка землі з 2016 року не змінювалася (27619,11 грн. х 6,19 га = 170962,3 грн.), і, виходячи із п.7 Договору, розмір орендної плати повинен становити 2564,44 грн. (170962,3 га х 1,5% ). При цьому ТОВ «ЯГОРЛИК» позивачу було нараховано за кожен рік 6832,30 грн., і навіть якщо виходить із мінімального розміру орендної плати 3%, то такий розмір мав би становити 5128.87 грн (170962,3 га х 3%).Таким чином, ТОВ «ЯГОРЛИК» було виплачено позивачу орендну плату за 2016-2019 рр у значно більшому розмірі, чим передбачено Договором.

Під час звернення ОСОБА_1 до ТОВ «ЯГОРЛИК» про виплату призупиненої орендної плати йому було надано проект додаткової угоди для погодження та підписання, у якій, зокрема, передбачалося, внести зміни до п.7 Договору щодо орендної плати, розмір якої пропонувався у грошовій формі та мав становити 6% від середньої вартості земельної частки (паю). Крім того, передбачалося надання Орендодавцеві одноразової матеріальної допомогу на поховання у розмірі 3000 грн.

Однак ОСОБА_1 одразу вказану додаткову угоду не підписав, повідомивши, що йому треба подумати.

Тому виплату орендної плати було призупинено до укладання додаткової угоди або відмови від її укладання, оскільки до того моменту встановити належний розмір орендної плати було неможливо.

07 червня 2022 року ТОВ «ЯГОРЛИК» було сплачено ОСОБА_1 орендну плату за користування вищезазначеною земельною ділянкою за 2020-21 роки у розмірі 5500 грн. за кожен рік, і цей розмір оплати є значно більшим, ніж розрахований самим позивачем.

Таким чином, на думку відповідача, затримка у виплаті позивачу орендної плати відбувся з об`єктивним причин і на момент подачі вказаного відзиву заборгованість у відповідача перед відповідачем відсутня, і навіть наявна переплата. При цьому, затримка у виплаті орендної плати, передбаченої договором, на думку відповідача, не є підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до п. «д» ст.141 ЗК України та ч.2 ст. 651 ЦК України. Тому, на думку відповідача, підстав для задоволення позову немає.

Позивач склав відповідь на відзив, де зазначив, що, на його думку, відповідач намагається ввести суд в оману, посилаючись як на підставу призупинення йому виплати орендної плати нібито надання йому проекту додаткової угоди для погодження та підписання. Він категорично заперечує, що йому надавався якийсь проект угоди. Навпаки, саме він протягом 2 років звертався до відповідача з проектом угоди, так як його не влаштовував розмір орендної плати. Крім того, він неодноразово просив надати йому завірені належним чином бухгалтерські документи щодо орендної плати за 2008-2019 рр, однак з ним ніхто не бажав будувати діалогу. Тому посилання відповідача на те, що затримка у виплаті орендної плати відбулося з об`єктивних причин, та навіть є переплата, на думку позивача, є маніпуляцією. До того ж, на думку позивача, у даному випадку є саме систематична несплата орендної плати, а не затримка у виплаті і саме таку думку висловила ВП Верховного Суду у п.10.1 своєї постанови у справі №912/1385/17( провадження № 12-201гс18), а так як на час звернення ним до суду з позовною заявою відповідачем було допущено систематичну несплата орендної плати , тобто істотне порушення стороною договору умов договору, то є підстави для розірвання такого договору.

Представником відповідача були подані заперечення на відповідь на відзив, де він зазначив, що позивач вводить суд в оману, стверджуючи, що не отримував проект додаткової угоди для погодження та підписання, так як цей проект угоди був вручений працівником відповідача особисто. При цьому, відповідач будь-яких проектів додаткових угод від позивача не отримував, а надані позивачем докази про нібито отримання відповідачем такої угоди як то копія рекомендованого повідомлення та копія поштової квитанції не є належними доказами, так як відсутні будь-які відмітки про вручення відповідачу вказаного відправлення. Посилання позивача на те, що ним нібито направлялися велика кількість різних заяв, не відповідає дійсності, так як відповідачем було отримано лише заяву від 02 березня 2020 року щодо приведення розрахунку за користування земельною ділянкою, в якій він вказав свої банківські реквізити, та лист- претензію від 24 вересня 2021 року, яка не була задоволена, так як вимоги позивача щодо сплати орендної плати із розрахунку 12 % від нормативної грошової оцінки землі були безпідставними. Враховуючи, що затримка у виплаті орендної плати відбулася з об`єктивних причин, а на теперішній час заборгованість ТОВ «ЯГОРЛИК» по сплаті орендної плати перед позивачем відсутня, підстав для задоволення позову, на думку відповідача, немає.

28 липня 2022 року позивач відмовився від частини позовних вимог щодо стягнення орендної плати і ухвалою суду така відмова була прийнята.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги щодо розірвання договору оренди, надавши суду пояснення, аналогічні вищевикладеному, доповнивши, що відповідач продовжує порушувати умови договору та на час розгляду справи не виплатив йому орендну плату за 2022 рік та за всі роки так і не уклав додаткової угоди по натуральній оплаті, жодного разу не здійснивши такої оплати.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на безпідставність таких вимог, про що було викладено як у відзиві на позов, так і у запереченнях на відповідь на відзив. Крім того, представник відповідача зазначив, що, на його думку, всі дії позивача направленні лише на розірвання договору з надуманих підстав, тоді як відповідач без жодних заперечень, у більшому, чим передбачено договором, розмірі сплатив орендну плату за роки, коли позивач оформлював свої спадкові права, а потім пропонував переглянути умови договору в частині збільшення орендної плати . Тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та СВК «Ягорлик» у простій письмовій формі укладено договір оренди землі №167, за умовами якого ОСОБА_2 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку розміром 6,19 га з кадастровим номером 5123181700:01:002:0057, яка розташована на території Дубівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, який був зареєстрований у Красноокнянському районному відділі Одеської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру (запис №040952600128 від 06 вересня 2009 року). Строк дії договору становить 20 років.

Пунктом 7 вказаного договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки 970 грн. Над друкованим текстом «1,5 % вартості» міститься рукописний текст «3 % з 2010 р.»

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і вноситься у такі строки 20.08 і 30.12 (пункти 8, 9 договору).

У пункті 30 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.(а.с.11-13) .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер ( а.с.9).

СВК «Ягорлик» з 28.10.2016 року перейменовано на ТОВ «ЯГОРЛИК», протокол №1 від 28.0.2016 р ( а.с.17).

03 лютого 2020 року на підставі рішення суду було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,19 га з кадастровим номером 5123181700:01:002:0057, розташованої на території Дубівської сільської ради Окнянського району Одеської області ( а.с. 10).

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки, станом на 31 серпня 2020 року, складає 237948.23 грн. ( а.с.22).

02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЯГОРЛИК» для проведення розрахунку за 2016-2019 роки, повідомивши номер своєї карти Приватбанку ( а.с.57).

18 березня 2020 року ТОВ «ЯГОРЛИК» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) кошти орендодавцеві за орендну плату 2016-2019 рр у розмірі 22000 грн. (зворот а.с.33).

Відповідно до платіжного доручення № 32 від 07 червня 2022 року ТОВ «ЯГОРЛИК» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 ( UA923052990000026206663951694) орендну плату за 2020 рік за земельну ділянку кадастровий номер 5123181700:01:002:0057 у сумі 5500 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 35 від 07 червня 2022 року ТОВ «ЯГОРЛИК» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 (UA923052990000026206663951694) орендну плату за 2021 рік за земельну ділянку кадастровий номер 5123181700:01:002:0057 у сумі 5500 грн .(а.с.75).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.).

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2020 та 2021 роки.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, не заперечуючи, що орендна плата у 2020 - 2021 рр не сплачувалася, зазначав, що несплата орендної плати відбувалася виключно через те, що позивач ухилявся від погодження та підписання додаткової угоди ,де саме пропонувалися підвищення орендної плати, а крім того, відповідач не був впевнений, чи саме той рахунок для здійснення фінансових операцій і залишися у позивача.

Однак такі доводи відповідача є безпідставними, так як позивач після реєстрації свого права власності у порядку спадкування на земельну ділянку, яка перебувала у оренді у відповідача, у березні 2020 року повідомив номер своєї карти «Приватбанку» для перерахування коштів за 2016-2019 рр, куди і були 18 березня 2020 року перераховані вказані кошти. При цьому інформації про те, що до 30 грудня 2020 року та до 30 грудня 2021 року, тобто у строки, передбачені оспорюваним договором, відповідач намагався перерахувати орендну плату, суду не надано, і відповідач суду не повідомляв.

Проте відповідачу після відкриття провадження нічого не завадило перерахувати кошти за 2020-2021 роки на той же рахунок, що був вказаний позивачем ще у березні 2020 року.

При цьому перерахування грошових коштів після відкриття провадження у цій справі не може свідчити про належне виконання зобов`язання.

Посилання як позивача, так і відповідача про обмін проектами додаткових угод немає жодного доказового значення, так як договір має виконуватися на тих умовах, на яких його уклали сторони і до того часу, поки він за згодою сторін не буде змінений.

Саме тому суд і не приймає посилання відповідача про те, що орендна плата не виплачувалася через нібито не узгодження нових умов оплати договору, що не звільняло відповідача від сплати орендну плату на тих умовах, що було зазначено в договорі, тобто погодженого розміру орендної плати

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що позивачу було значно переплачена орендна плата, так як у всіх призначеннях платежів чітко зазначено, за які роки сплачувалася орендна плата - 2016-2019 рр, 2020 рік, 2021 рік, без зазначення на кшталт авансовий платіж на наступний рік тощо. При цьому, слід зауважити, що у розрахунку, зробленому у відзиві відповідача, жодним чином не йдеться про обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, як передбачено у п.9 оспорюваного договору та ст. 21 Закону від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» .

Також судом не беретеся до уваги посилання відповідача на те, що вони провели розрахунок не із 1,5 % вартості , а з 3% вартості, що значно перевищує розмір визначеної договором орендної плати, так як відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України мінімальний розмір орендної плати складає саме 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, тому сплата орендної плати за користування земельною ділянку саме у такому розмірі є законодавчо визначеним мінімумом, а не доброю волею відповідача.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати у стоки, визначені договором, є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, що така заборгованість у подальшому виплачена, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року № 527/603/17, від 04 листопада 2022 року у справі № 131/891/19-ц(провадження № 61-10510св21), у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року усправа № 485/1697/20 (провадження № 61-13925св21).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшов висновку про те, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем неналежним чином виконувалися обов`язки щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом 9 договору оренди, зокрема, шляхом сплати орендної плати на вказаний орендодавцем рахунок, а також здійснення обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації, а сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди.

Тому вимоги позивача є такими, що ґрунтуються на законі і тому підлягають задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, то слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Так як позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі в сумі 992,40 грн.

Так як останній день строку, протягом якого суд зобов`язаний виготовити повний текст рішення, припав на вихідний день (15 квітня 2023 року), то повне судове рішення виготовлене в перший робочий день - 17 квітня 2023 року.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 257, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі № 167, укладений 19 лютого 2008 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), та СВК «Ягорлик», правонаступником якого є ТОВ «ЯГОРЛИК» (адреса місцезнаходження: с.Ткаченка Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 03767185) щодо земельної ділянки площею 6,19 га, кадастровий номер 5123181700:01:002:0057, розташованої на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, який був зареєстрований у Красноокнянському районному відділі Одеської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру (запис №040952600128 від 06 вересня 2009 року).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯГОРЛИК» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992 грн. 40 коп.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 квітня 2023 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко