Постанова

від 11.04.2023 по справі 911/3883/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2023 р. Справа№ 911/3883/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання Бондар Л.В.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 11.04.2023

розглянувши апеляційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області, Госпрозрахункового підприємства "Магістраль",

на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022

у справі №911/3883/16

за позовом Білоцерківської міської ради Київської області

до

1. Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова Михайла Юрійовича,

2. Голови комісії з припинення Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" Шкабрія Михайла Петровича,

3. Арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. ОСОБА_1 ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Будсервіс",

3. Госпрозрахункового підприємства "Магісталь",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Девелопмент",

про скасування державної реєстрації на нерухоме майно та визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу

в межах справи №911/3883/16

за заявою Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №911/3883/16 за заявою Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам" (далі - ПАТ НВФ "Ферокерам") про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Київської області від 14.12.2016.

У жовтні 2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Білоцерківської міської ради Київської області до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова Михайла Юрійовича (далі - Потапов М.Ю.) та Голови комісії з припинення ПАТ НВФ "Ферокерам" Шкабрія Михайла Петровича (далі Шкабрій М.П.) з вимогами (в редакції заяви від 18.12.2018) наступного змісту:

- визнати неправомірними дії попереднього ліквідатора ПАТ НВФ "Ферокерам" Шкабрія М.П. і приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28769690 від 16.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 876684632103) нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 50,4 кв. м та споруд: вбиральня на 2 осіб - літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювач - літ. Д, ворота №1, огорожа з металевої сітки №2, покриття з щебня та бетону (загальною площею 3830 кв. м) № 3, асфальтобетонне покриття (загальною площею 720 кв. м) № 4 і запис про право власності №13720177 від 15.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ НВФ "Ферокерам";

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31029627 від 19.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного нерухомого майна та запис про право власності №16005145 від 19.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31325597 від 10.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного нерухомого майна та запис про право власності №16320913 від 06.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ленд Будсервіс";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ПАТ НВФ "Ферокерам" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. від 19.08.2018 за реєстровим № 3474 (із змінами).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2019 у справі №911/3883/16 закрито провадження у вказаній справі в частині вимог про визнання неправомірними дій Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; в іншій частині в задоволенні позовних вимог Білоцерківської міської ради Київської області відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у даній справі вищевказана ухвала Господарського суду Київської області від 15.05.2019 у справі №911/3883/16 залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та ухвала Господарського суду Київської області від 15.05.2019 у справі №911/3883/16 скасовані; справа №911/3883/16 в скасованій частині направлена на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у цій справі викладено вказівку, яка полягала у необхідності при новому розгляді справи належним чином дослідити на підставі чого державним реєстратором 25.07.2016 та 28.07.2016 було внесено відповідні зміни, в тому рахунку щодо загальної площі нерухомого майна, зокрема щодо покриття з щебеню та бетону (загальною площею 3820 кв. м) - №3, асфальтобетонного покриття (загальною площею 720 кв. м) - №4 та інших (пункти 30.1, 30.2 постанови), надати оцінку правомірності таких дій, встановити чи є це майно нерухомим майном в розумінні містобудівного законодавства, а відтак чи підлягало воно державній реєстрації як нерухоме майно, дослідити які правовстановлюючі документи були підставою для державної реєстрації цього майна як нерухомого, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.08.2020 у справі №911/3883/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у цій справі рішення господарського суду Київської області від 05.08.2020 у справі №911/3883/16 залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2020 у справі №911/3883/16 скасовані повністю; справа №911/3883/16 у скасованій частині направлена на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що об`єкти, право власності на які зареєстровано за ПАТ НВФ "Ферокерам", підпадають під ознаки об`єктів нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації згідно з частиною 1 статті 5 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зазначив, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівок Верховного Суду, чим порушено норми процесуального права, а саме частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що суд не позбавлений права призначити судову експертизу у справі в порядку, передбаченому статтею 99 ГПК України.

Верховним Судом встановлено порушення вимог статті 86 ГПК України, оскільки судами попередніх інстанцій вдруге належним чином не досліджено та не встановлено чи є майно: нежитлова будівля (літ. А), загальною площею 50,4 кв. м., яка розташована з адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, буд. 95-б, вбиральня на 2 особи літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловиловлювач літ. Д, ворота - №1, огорожа з металевої сітки - №2, покриття з щебеню та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - №3, асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м) - №4 (далі - спірне майно), нерухомим майном в розумінні містобудівного законодавства, а відтак чи підлягало воно державній реєстрації як нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у цій справі викладено вказівку, яка полягає в необхідності при новому розгляді справи належним чином дослідити, чи є вищевказане майно нерухомим майном в розумінні містобудівного законодавства, а відтак чи підлягало воно державній реєстрації як нерухоме майно, та у разі необхідності і за наявності на те правових підстав для встановлення вказаних обставин призначити судову експертизу, дослідити та встановити чи у встановленому законом порядку надавалася земельна ділянка з метою будівництва автостоянки як капітальної, постійної споруди, тобто як об`єкта нерухомості, дослідити та встановити чи вказане майно не має ознак самочинного будівництва та чи не підпадає під регулювання статті 376 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16 відмовлено у задоволенні позову Білоцерківської міської ради Київської області до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю., голови комісії з припинення ПАТ НВФ "Ферокерам" Шкабрія М. П., арбітражного керуючого Гусара І.О., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ТОВ "Ленд Будсервіс", Госпрозрахункового підприємства "Магісталь", ТОВ "Гранд Інвест Девелопмент", про скасування державної реєстрації на нерухоме майно та визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

- нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Потапов М.Ю. є неналежним відповідачем за вимогами про скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора;

- вимога щодо визнання неправомірними дій попереднього ліквідатора ПАТ НВФ «Ферокерам» Шкарбія М.П. і приватного нотаріуса Києво-Святошинського РНО Київської області Потапова М.Ю. є неналежним та неефективним способом захисту спірних правовідносин;

- оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.08.2018, укладений між ПАТ НВФ "Ферокерам" та ОСОБА_1 , які не є відповідачами у даній справі.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Білоцерківської міської ради Київської області.

ГП "Магістраль", не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2022 у справі №911/3883/16, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції долучив до матеріалів справи консультативний висновок з рецензування висновку експерта від 05.10.2021 №1803/21, виготовлений неуповноваженою на те особою, а тому вказаний консультативний висновок не є належним та допустимим доказом в цій справі;

- суд першої інстанції не встановив виникнення у ПАТ НВФ "Ферокерам" та ОСОБА_1 речових прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне майно;

- суд першої інстанції не урахував те, що ПАТ НВФ "Ферокерам" добровільно відмовилось від права користування вищевказаною земельною ділянкою;

- з урахуванням встановлених обставин справи спірне майно не може вважатись нерухомим.

Також, скаржник наголошує, що розгляд цієї справи відбувся в перший день введення воєнного стану в Україні, а матеріали справи не містять звукозапису судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГП "Магістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3883/16.

27.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3883/16.

У зв`язку з перебуванням у відпустці та звільненням у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 судді Зубець Л.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Пантелієнко В.О., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 поновлено ГП "Магістраль" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГП "Магістраль" на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16; призначити розгляд справи.

13.02.2023 Білоцерківська міська рада Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2022 у справі №911/3883/16, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав оцінку наступним обставинам справи:

- відповідно до складеного на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 13.05.2021 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 05.10.2021 №1803/21 спірне майно не може класифікуватись як об`єкт нерухомого майна та має ознаки самочинного будівництва;

- у ПАТ НВФ "Ферокерам" не виникло право тимчасового користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно;

- акт від 30.12.1993 не є актом введення в експлуатацію спірного майна та підставою для реєстрації речового права;

- дозвільна документація на будівництво спірного майна не видавалась.

Також, скаржник наголошує, що розгляд цієї справи відбувся в перший день введення воєнного стану в Україні за відсутності представника Білоцерківської міської ради Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Яковлєв М.Л.

У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Пантелієнко В.О., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3883/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 поновлено Білоцерківській міській раді Київської області строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16; апеляційні скарги ГП "Магістраль", Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16 ухвалено розглядати спільно, об`єднавши в одне апеляційне провадження.

04.04.2023 ТОВ "Ленд Будсервіс" засобами поштового зв`язку надіслало відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

04.04.2023 ТОВ "Гранд Інвест Девелопмент" засобами поштового зв`язку надіслало відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

11.04.2023 від ліквідатора ПАТ НВФ "Ферокерам" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (далі Гусар І.О.) надійшла заява, в якій він просить апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржене у справі судове рішення залишити без змін та здійснювати розгляд справи без його участі.

10.04.2023 від директора ГП "Магісталь" надійшла заява про перенесення судового засідання, обґрунтована тим, що його представник знаходиться у Збройних Силах України, у зв`язку з чим не може брати безпосередню участь в судових засіданнях. Також у заяві йдеться про отримання заявником відзиву на апеляційну скаргу 10.04.2023. Докази, на підтвердження доводів вказаної заяви, заявник не надав.

11.04.2023 від представника Білоцерківської міської ради Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку в судове засідання своїх представників у зв`язку з відпусткою одного з представників та зайнятістю іншого представника в розгляді справи №357/14323/18, призначеної до розгляду на 11.04.2023. Також у заяві йдеться про бажання заявника скористатися правом участі в судовому засіданні. До клопотання додані копії наказу від 15.03.2023 № 72-к(в) та ухвали Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №357/14323/18.

Розглянувши клопотання ГП "Магісталь", Білоцерківської міської ради Київської області та дослідивши матеріали даної справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Частиною 1 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що їх викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Судом не встановлено існування обставин, що унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З урахуванням вищезазначеного, оскільки всі учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні 11.04.2023 за відсутності представників ГП "Магісталь", Білоцерківської міської ради Київської області.

Отже, підстави для задоволення клопотань ГП "Магісталь", Білоцерківської міської ради Київської області та відкладення чи оголошення перерви в судовому засіданні відсутні.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено, предметом судового розгляду у цій справі є вимоги Білоцерківської міської ради Київської області, заявлені в межах провадження у справі про банкрутство ПАТ НВФ "Ферокерам", наступного змісту:

- визнати неправомірними дії попереднього ліквідатора ПАТ НВФ "Ферокерам" Шкабрія М.П. і приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28769690 від 16.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 876684632103) нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 50,4 кв. м та споруд: вбиральня на 2 осіб - літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювач - літ. Д, ворота №1, огорожа з металевої сітки №2, покриття з щебня та бетону (загальною площею 3830 кв. м) № 3, асфальтобетонне покриття (загальною площею 720 кв. м) № 4 і запис про право власності №13720177 від 15.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ НВФ "Ферокерам";

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31029627 від 19.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного нерухомого майна та запис про право власності №16005145 від 19.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31325597 від 10.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного нерухомого майна та запис про право власності №16320913 від 06.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ленд Будсервіс";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.08.2018, кукладений між ПАТ НВФ "Ферокерам" та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. 19.08.2018 за реєстровим № 3474.

Матеріалами справи підтверджується, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3883/16 про банкрутство ПАТ НВФ "Ферокерам", провадження в якій порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2016 за заявою боржника.

До заяви про банкрутство ПАТ Науково-виробничої фірми "Ферокерам" додано протокол № 1 загальних зборів учасників боржника від 27.04.2015, витяг з Бюлетеня державної реєстрації № 318 (13) 2015 рік, проміжний ліквідаційний баланс ПАТ Науково-виробничої фірми "Ферокерам" станом на 30.09.2016, рішення учасників боржника про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону, оформлене протоколом загальних зборів учасників ПАТ Науково-виробничої фірми "Ферокерам" від 28.10.2016 №6.

Зокрема, на загальних зборах учасників ПАТ НВФ "Ферокерам", у зв`язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на ринку товарів та послуг, учасниками боржника прийнято рішення про припинення діяльності ПАТ НВФ "Ферокерам" шляхом його ліквідації, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ПАТ Науково-виробничої фірми "Ферокерам" від 27.04.2015 №1, головою ліквідаційної комісії боржника призначено Шкабрія М.П.

Постановою Господарського суду Київської області від 14.12.2016 ПАТ НВФ «Ферокерам» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шкабрія М.П.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2018 звільнено арбітражного керуючого Шкабрія М.П. від виконання обов`язків ліквідатора ПАТ НВФ "Ферокерам", ліквідатором ПАТ НВФ "Ферокерам" призначено арбітражного керуючого Гусара І. О.

Раніше, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради народних депутатів прийняв розпорядження від 04.05.1992 №І-3-95, згідно з яким дозволено Виробничому об`єднанню "Ферокерам" (наразі ПАТ НВФ "Ферокерам") провести вишукування та складання проектно-кошторисної документації на будівництво тимчасової платної автостоянки по бульвару Перемоги строком до початку будівництва Палацу Культури об`єднання. Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 26.05.1992 №175, земельну ділянку площею 0,34 га що надано для обладнання тимчасової платної автостоянки, із зазначенням, що у разі не освоєння ділянки до 01.08.1992 вона буде передана іншому замовнику; таке рішення було прийнято у зв`язку із суспільною необхідністю громади в облаштуванні стоянки.

В подальшому, 30.12.1993 начальником Управління капітального будівництва Науково-виробничої фірми "Ферокерам" Бовтенко А.Н. затверджений акт про приймання в експлуатацію робочою комісією завершеної будівництвом окремо збудованої будівлі, споруди, добудованого або прибудованого приміщення промислового та допоміжного призначення, яке входить до складу об`єкта тимчасової автостоянки на 105 автомобілів (далі іменується - Акт). Згідно з пунктом 1 вказаного Акта встановлено, що тимчасова платна автостоянка розташована по бульвару Олександрійському, 95-Б в м. Біла Церква Київської області. Відповідно до пункту 6 Акта проектно-кошторисна документація затверджена генеральним директором ВО "Ферокерам". У пункті 10 Акта зазначено, що тимчасова стоянка характеризується наступними даними: огорожа зі смольної сітки, 2-поверхове приміщення павільйону, цегляне з залізобетонним перекриттям; вбиральня на 2; залізобетонний бензомаслоутримувач; 2 гаража із залізобетонних конструкцій.

Відповідно до пункту 10 Акта, автостоянка складається з: огорожі зі смольної сітки; 2-поверхового приміщення павільйону, цегляної з залізобетонним перекриттям; вбиральні на 2; залізобетонного бензомаслоутримувача; 2-х гаражів із залізобетонних конструкцій.

21.12.1994 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів прийнято рішення №379 "Про наділення земельних ділянок та дозвіл підприємствам і організаціям міста на будівництво", яким внесено зміни до пункту 1.2 розділу І рішення міськвиконкому від 26.05.1992 №175 про надання виробничому об`єднанню "Ферокерам" земельної ділянки, площею 0,34 га для обладнання тимчасової платної автостоянки по бульвару Перемоги строком до початку будівництва Палацу культури об`єднання, шляхом збільшення земельної ділянки на 135 кв. м.

На підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 18.02.2016 №81-07-VII "Про перейменування вулиць та інших поіменованих об`єктів м. Біла Церква" перейменовано бул. 50 річчя Перемоги на бул. Олександрійський.

У травні 2015 року засновниками (учасниками) ПАТ НВФ "Ферокерам" прийнято рішення щодо припинення юридичної особи - ПАТ НВФ "Ферокерам" шляхом її ліквідації, про що 12.05.2015 державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Тодоренком О.В. здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 13531100021000263.

Згодом, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Потаповим М.Ю. 16.03.2016 прийнято рішення №28769690, згідно з яким за ПАТ НВФ "Ферокерам" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 47,6 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 95-б.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставами для прийняття вищевказаного рішення від 16.03.2016 про державну реєстрацію права власності є наступні документи:

- договір від 18.12.2002 №18/175;

- договір оренди земельної ділянки від 28.02.2012 №16;

- акт про приймання в експлуатацію від 30.12.1993 №0361;

- витяг з рішення Білоцерківської міської ради народних депутатів від 21.12.1994 №379;

- рішення Білоцерківської міської ради від 18.02.2016 №81-07-VII.

24.05.2016 приватним нотаріусом Києво-Святошинського округу Потаповим М.Ю. прийнято рішення №29737523 про державну реєстрацію змін до права власності на вказану вище нежитлову будівлю. Зокрема, внесені зміни до підстав виникнення права власності, а саме: видалено договір №18/175 від 18.12.2002 та додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.04.2011 №НВ-3206485342016, виданий Управлінням Держкомзему у місті Біла Церква Київської області.

Також, 27.05.2016 приватним нотаріусом Києво-Святошинського округу Потаповим М.Ю. прийнято рішення №29777108 про державну реєстрацію змін до прав власності на вказану вище нежитлову будівлю, згідно з яким внесені зміни до підстав виникнення права власності, зокрема, видалено договір оренди землі №16 від 28.02.2012.

Крім того, 25.07.2016 державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради "Реєстраційне агентство" Рябим Д.С. прийнято рішення №30623238 про державну реєстрацію змін щодо вказаної вище нежитлової будівлі, згідно з яким внесені зміни до реєстру, зокрема:

- загальна площа (кв. м) 47,6 змінено на загальна площа (кв. м): 50,4;

- нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Ні" змінено на Нежитлова будівля літ. А, споруди: Туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота - №1, Огорожа - №2, об`єкт житлової нерухомості: Ні;

- нежитлова будівля літ. А, споруди: Туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота - №1, Огорожа - №2, об`єкт житлової нерухомості: ні, змінено на нежитова будівля (літ. А), об`єкт житлової нерухомості: ні, додаткові відомості змінено на: "споруди: туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота - №1, Огорожа - №2".

Підставою для прийняття вказаного рішення були довідка та технічний паспорт від 22.07.2016, видані ТОВ "БТІМ".

28.07.2016 державним реєстратором Комунального підприємства Кагарлицької районної ради "Реєстраційне агентство" Рябим Д.С. прийнято рішення №30681436 про державну реєстрацію змін, згідно з яким внесені зміни до додаткових відомостей про об`єкт нерухомого майна: "споруди: туалет літ. Б, Бензомасловловлювач літ. Д., Ворота - №1, Огорожа - №2" змінено на Споруди: Вбиральня на 2 осіб літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), Бензомасловиловлювач літ. Д, Ворота - №1, Огорожа з металевої сітки - №2, Покриття з щебеню та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - №3, Асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м) - №4.

Підставою для прийняття вказаних змін вказано технічний паспорт від 22.07.2016, виданий ТОВ "БТІМ".

Так, у довідці ТОВ "БТІМ" від 22.07.2016 йдеться про те, що при проведенні технічної інвентаризації нежитлової будівлі виявлено збільшення загальної площі об`єкта нерухомого майна на 2,8 кв. м, з 47,6 кв. м до 50,4 кв. м за рахунок демонтування перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок та демонтування оздоблення стін гіпсокартоном, а отже згідно з Інструкцією про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затв. наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 перепланування, пов`язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок та демонтування оздоблення стін гіпсокартоном не є самочинним. Також за результатами проведеної інвентаризації ТОВ "БТІМ" виготовлений технічний паспорт, датований 22.07.2016.

У відповідності до "Характеристики будинку, господарських будівель та споруд" технічного паспорту вбачається наступні проінвентаризовані об`єкти на автостоянці, окрім нежитлового приміщення літ. А: вбиральня на 2 особи, літ. Б, бетонний фундамент, цегляні стіни, рулонна покрівля, підлога з плитки, висота 2,2 м., площа 9,9 кв. м; навіс, літ. В, металеві стовпи, метал шифер, висота 2,7 м, площа 32,5 кв. м, навіс, літ. Г, металеві стовпи, метал шифер, висота 2,4 м, площа 19,2 кв. м; бензомаслоуловлювач, літ. Д; сходи металеві; огорожа з металевої сітки; ворота; покриття з щебня та бетону, площа 3820,0 кв. м, асфальтобетонне покриття, площа 720 кв. м.

Отже, вказаними вище рішеннями приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Потапова М.Ю. та державного реєстратора Рябого Д.С. здійснено державну реєстрацію будівель та споруд автостоянки на 105 автомобілів по бульвару 50-річчя Перемоги, 95 "б" як нерухомого майна за ПАТ НВФ "Ферокерам".

19.08.2016 між ПАТ НВФ "Ферокерам" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. та зареєстрований в реєстрі 19.08.2016 за №3474 (далі - Договір №3474), відповідно до пункту 1 якого (в редакції договору від 01.09.2016 про внесення змін до договору №3474) продавець передав у власність, а покупець прийняв і оплатив відповідно до вимог цього договору належну продавцю на праві приватної власності нежитлову будівлю (літ. А), з відповідними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква Київської області, бульвар Олександрійський, будинок номер дев`яносто п`ять літера б (№ 95-б) .

Вказана нежитлова будівля має розмір загальної площі 50,4 кв. м, розташована на земельній ділянці, площею 0,3499 га (кадастровий номер 3210300000:03:022:0114), з такими спорудами: вбиральня на 2 осіб - літ. "Б" (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювач - літ. "Д", ворота - №1, огорожа з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - № 3, асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м) - №4 (п. 3 договору №3474 в редакції договору від 01.09.2016 про внесення змін до договору №3474).

Право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 876684632103); індексний номер рішення 31029627, про що вчинений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16005145 від 19.08.2016.

В подальшому, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Ленд Будсервіс" від 25.08.2016 №01 ОСОБА_1 прийнято рішення про створення товариства одним учасником з внесенням до статутного капіталу майна на суму 80 000 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства, а саме: нежитлову будівлю - літ. А (загальною площею 50,4 кв. м); споруди: вбиральня на 2 осіб - літ. "Б" (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювач - літ. "Д", ворота - № 1, огорожа з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - № 3, асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м) - № 4, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 95-б .

Згідно з вказаним вище протоколом загальних зборів визначено місцезнаходження ТОВ "Ленд Будсервіс" за адресою: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 95-б. Директором ТОВ "Ленд Будсервіс" призначено ОСОБА_1

Право власності на нерухоме майно, яке внесено ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Ленд Будсервіс", зареєстровано за останнім у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 876684632103); індексний номер рішення 31325597, про що вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16320913 від 06.09.2016.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 13.05.2021 експертами Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у господарській справі №911/3883/16 від 05.10.2021 №1803/21-25.

За результатами проведеної експертизи встановлено наступне:

- автостоянка, що складається з нежитлової будівлі літ. "А" (загальною площею 50,4 кв. м); вбиральні на 2 особи літ. «Б» (площею 9,9 кв. м); бензомасловловлювача літ. "Д", воріт № 1, огорожі з металевої сітки №2, покриття з щебеню та бетону (площею 3820 кв. м №3); асфальтобетонного покриття (площею 720 кв. м) №4, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 95-Б, не може класифікуватись як об`єкт нерухомого майна, оскільки відповідно рішення місцевих органів самоврядування, проектної документації та акта введення в експлуатацію об`єкт є тимчасовою платною автостоянкою;

- окремі складові частини автостоянки, а саме нежитлова будівля літ. "А" (загальною площею 50,4 кв. м) та бензомасловловлювач літ. "Д", мають ознаки самочинного будівництва, оскільки їхнє влаштування не передбачено проектом та не відповідає меті, відповідно до якої була відведена земельна ділянка за адресою Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 95-Б, а саме обладнання тимчасової платної автостоянки;

- переміщення майна автостоянки без знецінення та зміни цільового призначення можливо частково. Зокрема неможливо перемістити без знецінення та зміни цільового призначення нежитлову будівлю літ. «А», вбиральню на дві особи літ. «Б», бензомасловловлювач літ. «Д», покриття з щебеню та бетону №3 та асфальтобетонне покриття №4, а ворота №1 та огорожа з металевої сітки №2 можуть бути переміщені без знецінення та зміни цільового призначення;

- в чинних нормативно-правових актах в галузі будівництва відсутнє визначення поняття «єдиний комплекс». Разом з тим нежитлова будівля літ. «А» (загальною площею 50,4 кв.м); вбиральня на 2 особи літ. «Б» (площею 9,9 кв.м); бензомасловловлювач літ. «Д», ворота № 1, огорожа з металевої сітки №2, покриття з щебеню та бетону (площею 3820 кв.м №3); асфальтобетонне покриття (площею 720 кв.м) №4, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 95-Б, є складовими частинами автостоянки.

На підставі зазначеного висновку експерта, який містить відповідь на порушені судом питання, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наступні обставини справи:

- нежитлова будівля літ. «А», вбиральня на дві особи літ. «Б», бензомасловловлювач літ. «Д», покриття з щебеню та бетону №3 та асфальтобетонне покриття №4 підпадають під ознаки об`єктів нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV, оскільки їх неможливо перемістити без знецінення та зміни цільового, тоді як ворота №1 та огорожа з металевої сітки №2 під такі ознаки не підпадають, оскільки можуть бути переміщені без знецінення та зміни цільового призначення;

- автостоянка, що складається з нежитлової будівлі літ. «А» (загальною площею 50,4 кв. м); вбиральні на 2 особи літ. «Б» (площею 9,9 кв. м); бензомасловловлювача літ. «Д», воріт №1, огорожі з металевої сітки №2, покриття з щебеню та бетону (площею 3820 кв.м №3); асфальтобетонного покриття (площею 720 кв. м) №4, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 95-Б, не може класифікуватись як об`єкт нерухомого майна, оскільки відповідно рішення місцевих органів самоврядування, проектної документації та акта введення в експлуатацію об`єкт є тимчасовою платною автостоянкою.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи, яка розглядається, вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 (далі КУзПБ).

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України, є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17).

При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії (аналогічний висновок міститься у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як вже зазначалося, предметом судового розгляду у цій справі є вимоги за позовом Білоцерківської міської ради Київської області про оскарження вказаних вище рішень державного реєстратора, згідно з якими здійснено реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією права власності ПАТ НВФ "Ферокерам", а згодом права власності ОСОБА_1 та ТОВ "Ленд Будсервіс" на нерухоме майно, розташоване за адресою: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, б-р. Олександрійський, буд. 95-б.

Також, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу вищевказаного майна, укладений між ПАТ НВФ "Ферокерам" та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. від 19.08.2018 за реєстровим № 3474.

Зі змісту заявленого позову вбачається, що його подано з підстав, встановлених статтею 152 Земельного кодексу України, на захист порушених матеріальних інтересів власника земельної ділянки, на якій ПАТ НВФ "Ферокерам" здійснило самочинне будівництво.

Підставою оскарження вказаних вище рішень державного реєстратора та договору купівлі-продажу позивач зазначає те, що він є власником земельної ділянки, на якій ПАТ НВФ "Ферокерам" здійснило самочинне будівництво, а тому відповідно до статті 152 Земельного кодексу України наділений правом вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Вирішуючи питання щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1- 4 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що з вимогою про знесення спірного майна, як це передбачено статтею 376 ЦК України, позивач до суду не звертався, в той же час, як власник земельної ділянки, він прагне усунення порушень права власності на цю земельну ділянку шляхом скасування оскаржених рішень державного реєстратора, відповідно до яких здійснено реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією права власності ПАТ НВФ "Ферокерам", ОСОБА_1 та ТОВ "Ленд Будсервіс" на нерухоме майно, розташоване за адресою: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, б-р. Олександрійський, буд. 95-б.

У цьому зв`язку підлягають урахуванню наступні висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті".

Враховуючи встановлені обставини цього спору, з огляду також на наведені вище приписи статті 376 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування положень вказаної норми, колегія суддів зазначає, що факт державної реєстрації права власності щодо спірного майна, в будь-якому разі не змінює його правовий режим, в тому числі у разі, якщо будівництво відбулося на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети.

Спір у цій справі є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації таких прав.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

За змістом висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами.

Відтак, позивач звертаючись лише з позовною вимогою про скасування рішень державного реєстратора, яким здійснено реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією права власності ПАТ НВФ "Ферокерам", ОСОБА_1 та ТОВ "Ленд Будсервіс" на нерухоме майно, розташоване за адресою: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 95-б, обрав спосіб захисту, який не є ефективним, оскільки не відновить його порушених прав.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на таке.

Спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Юрисдикційність такого спору не залежить від того, чи дотримано державним реєстратором вимог законодавства. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18, пункт 36), від 28 січня 2020 року у справі №917/259/19 (провадження №12-149гс19, пункт 5.18) та інших.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 903/833/17 сформульовано висновок, зокрема про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 907/225/20.

Ураховуючи зазначені правові висновки, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на положення частин 1, 2 статті 20 ЦК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 903/833/17.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.

Таким чином, вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 23.11.2019 у справі №911/1681/18 та від 16.02.2022 у справі №907/225/20.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом, Білоцерківська міська рада Київської області визначила як відповідачів приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. та голову комісії з припинення ПАТ НВФ "Ферокерам" Шкабрія М.П.

Проте спір у цій справі, пов`язаний із захистом прав позивача на земельну ділянку від його порушення з боку ПАТ НВФ "Ферокерам", а згодом - ОСОБА_1 та ТОВ "Ленд Будсервіс", якими було зареєстроване право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці позивача за адресою: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 95-б.

Отже, належними відповідачами у цій справі за вимогами про оскарження рішень державного реєстратора є особи, які є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин, право на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме - ПАТ НВФ "Ферокерам", ОСОБА_1 та ТОВ "Ленд Будсервіс".

Окрім того, належними відповідачами за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного між ПАТ НВФ "Ферокерам" та ОСОБА_1 , та посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. від 19.08.2018 за реєстровим №3474, є сторони оспорюваного договору.

Таким чином, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапов М.Ю. та колишній голова комісії з припинення ПАТ НВФ "Ферокерам" Шкабрій М.П., до яких позивач пред`явив позов, не є належними відповідачами у цій справі.

Як зазначалося вище, відповідно до положень статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У справі, що розглядається, позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20).

Враховуючи те, що вказані вище постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 907/225/20 та від 29.06.2022 у справі №903/833/17 ухвалені після перегляду справи судом касаційної інстанції, позовні вимоги задоволенню не підлягають з наведених підстав.

З огляду на все вищевикладене, аргументи скаржників визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки не впливають на результат розгляду даної справи.

З наведених підстав Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції в цілому правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів враховує що розгляд цієї справи відбувся 24.02.2022 за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, у зв`язку з чим відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Викладена обставина, на думку суду, не є підставою для скасування законного рішення суду.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області, Госпрозрахункового підприємства "Магістраль" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №911/3883/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.04.2023.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Яковлєв