Постанова

від 21.03.2023 по справі 920/1369/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 920/1369/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився від відповідача: адвокат - Кузченко Т.М.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дамової Юлії Леонідівни на рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 (суддя Вдовенко Д.В., м. Суми, повний текс складено - 07.11.2022)

за позовом Сумської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Дамової Юлії Леонідівни

про стягнення 398 979,81 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Сумська міська рада звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Дамової Юлії Леонідівни, в якій просила суд стягнути з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 398 979,81 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди зав період з 01.01.2018 по 31.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2018-2020 років відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Дамової Ю.Л. на користь Сумської міської ради 307 215,36 грн за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди, а також 4 608,23 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними в частині стягнення з відповідача на користь позивача за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, без оформлення договору оренди, 307 215,36 грн, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 2 880 144,02 грн.

Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про долучення доказів, а саме копії витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 08.09.2011 №3368/01-24, та поновлення строків на їх подання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням ФОП Дамова Ю.Л. звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 та відмовити в задоволені позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив основоположні засади та принципи здійснення правосуддя, неналежно дослідив обставини справи та оцінив докази, що мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Також, заявник апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи у їх сукупності, зокрема, судом невірно застосовано норми права, що регулюють порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, що регулюється статтею 20 Земельного кодексу України, порядок внесення змін про цільове призначення земельної ділянки, що регулюється статтею 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" та невірному застосуванні коду класифікації виду цільового призначення землі 03.10 "Для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури".

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказав, що місцевий господарський суд правомірно встановив, що за весь період існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав коефіцієнт її функціонального призначення залишався незмінним.

Крім того, позивач зазначив, що перебіг позовної давності переривався у зв`язку з вчиненням скаржником дій по визнанню обов`язку з укладення договору оренди та сплати орендної плати, а тому позов подано в межах трирічної позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022 апеляційну скаргу ФОП Дамової Ю.Л. у справі №920/1369/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ФОП Дамової Ю.Л. подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи №920/1369/21 з Господарського суду Сумської області, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

29.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1369/21.

Проте суддя Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці з 26.12.2022 по 20.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №920/1369/21; розгляд апеляційної скарги ФОП Дамової Ю.Л. на рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 призначено на 14.02.2023; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Дамової Ю.Л. про призначення у справі експертизи №920/1369/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги ФОП Дамової Ю.Л. на рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 до 21.03.2023.

Явка сторін

У судове засідання 21.03.2023 з`явилася представник відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

Відповідно до вимог частини 5 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав та просила її задовольнити. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Дамової (попереднє прізвище Трет`як) Юлії Леонідівни на праві приватної власності належить нежитлове приміщення (адмінбудівля, гаражі, навіси, вбиральня, огорожа) за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1 (підстава для реєстрації права власності - договір міни від 18.02.2013 зареєстрований за №1273).

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 площею 0,2491 га.

Земельна ділянка за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, площею 0,2491 га, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер; тип власності комунальна, власник Сумська міська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69339659101, цільове призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується інформаційною довідкою від 21.12.2019 №194343793 наявною у матеріалах справи.

Відповідно до інформації з Державного земельної кадастру (витяг від 16.02.2018 №НВ-0001276572018), земельна ділянка належить до категорії "Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", вид використання та цільове призначення 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

13.07.2018 Дамова Ю.Л. звернулася до Сумської міської ради з заявою про надання земельної ділянки в оренду терміном на п`ять років під розміщеними адміністративними будинками, офісними приміщеннями та іншими будівлями громадської забудови, категорія земель "Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення" та встановлення відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 3% відповідно до рішення Сумської міської ради від 26.04.2017 №2041-МР.

Рішенням Сумської міської ради від 19.12.2018 №4392-МР відповідачу в оренду надана земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 площею 0,2491 га за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, під розміщеними адміністративними будинками, офісними приміщеннями та іншими будівлями громадської забудови, терміном на п`ять років, з розміром орендної плати 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладений, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Сумській області від 22.12.2020 №925/9/18-28-04-17 інформація про сплату відповідачем за 2018-2020 роки земельного податку чи орендної плати за земельну ділянку площею 0,2491 га за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, відсутня.

Позивач вказує на те, що протягом 2018-2020 років відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки, що і стало підставою для звернення позивачем з даним позовом про стягнення основного боргу та штрафних санкцій з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За приписами статей 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є власником нерухомого майна (нежитлове приміщення: адмінбудівля, гаражі, навіси, вбиральня, огорожа) за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, копіями договору міни від 18.02.2013, зареєстрованого в реєстрі за №1273, витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.02.2013 №548419.

Згідно з частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об`єкту нерухомості, що належить відповідачу на праві власності, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується його користування земельною ділянкою, якщо іншого не доведено.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції також встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За приписами частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Відповідно до розрахунку позивача, за період з 01.01.2018 до 31.08.2020 місцевий бюджет недоотримав 398 979,81 грн. орендної плати через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

У розрахунку позивач врахував: нормативно-грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 3 740 435,78 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.01.2020 (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури); розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішень Сумської міської ради від 26.04.2017 №2041-МР (3.9.4 для будівництва та обслуговування офісів та адміністративних приміщень об`єктів комерційного використання 4%), від 20.06.2018 №3576-МР (03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) 4%), від 19.06.2019 №5298-МР (03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) 4%).

Щодо доводів відповідача про неправомірну зміну позивачем цільового призначення земельної ділянки, що впливає на коефіцієнт Кф та розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Сумської міської ради від 27.04.2005 №1189-МР Івашині О.Б. (колишній власник нерухомого майна) була надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1.

Згідно з проектом землеустрою ПП "Кадастр-С" 2005 року щодо відведення підприємцю Івашині О.Б. земельної ділянки під розміщення офісу, стоянки автомобілів, гаражних боксів за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, та технічної документації із землеустрою ПП "Мегаполіс" 2006 року щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку підприємцю Івашині О.Б. під розміщення офісу, стоянки автомобілів, гаражних боксів за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, категорія земельної ділянки землі промисловості, транспорту, зв`язку та іншого призначення; цільове використання земельної ділянки площею 2491 кв.м землі змішаного використання (транспорту та комерційного використання), код згідно з УКЦВЗ 1.13.4.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2007 коефіцієнт Кф згідно з рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 №1627-МР складав 2,50.

22.03.2007 між Сумською міською радою та підприємцем Івашиною О.Б. був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, під розміщення офісу, стоянки автомобілів, гаражних боксів за цільовим використанням землі змішаного використання.

Земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 31.05.2007 на підставі технічної документації із землеустрою ПП "Мегаполіс" від 25.04.2006.

Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205, цільове використання землі за кодом 1.13.4. землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення (змішаного використання).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, що набрав чинності 15.02.2011, було затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

До земель громадської забудови за кодом 03.10 належать землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування; підрозділ за кодом 03.10. землі для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

До земель промисловості за кодом 11 належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

До земель транспорту за кодом 12 - землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

КВЦПЗ не передбачає такого виду цільового призначення як землі змішаного використання, зокрема промисловості, комерційного використання і громадського призначення.

У зв`язку з наведеним вище, 22.11.2017 за заявою Сумської міської ради до Державного земельного кадастру були внесені відомості щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 за кодом КВЦПЗ - 03.10 Землі для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Коефіцієнт Кф після внесення відомостей щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 за кодом КВЦПЗ 03.10 не змінився і становить 2.50.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно змінив цільове призначення земельної ділянки на 03.10, оскільки таке призначення відсутнє у категорії землі промисловості, транспорту, зв`язку та іншого призначення, не відповідає містобудівній документації, посилання на неможливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням 03.10, враховуючи функціональні зони територій, на якій знаходиться земельна ділянка, відповідно до Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2012 №2180-МР, є необґрунтованими, оскільки до внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру цільове використання земельної ділянки було визначене за кодом, що належить до розділу 1.13 Землі змішаного використання, зокрема 1.13.4 - землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення. Земельна ділянка надавалась в оренду попередньому власнику під розміщення офісу, стоянки автомобілів, гаражних боксів за цільовим використанням землі змішаного використання. 13.07.2018 відповідач звернувся до позивача з заявою про надання земельної ділянки в оренду під розміщеними адміністративними будинками, офісними приміщеннями та іншими будівлями громадської забудови. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.09.2022 №18-18-0.99.4-1396/15-22, цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 не змінювалось.

Відповідно до частини 10 статті 20 Земельного кодексу України, включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов`язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони.

Суд враховує, що згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, що є додатком №59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, у редакції від 11.08.2021, код згідно з УКЦВЗ 1.13.4 відповідає коду згідно з КВЦПЗ 03.10.

Суд першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з технічної документації від 08.01.2020, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 становить 3 740 435,78 грн.

Водночас, у відповідному витязі не враховані локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки.

Згідно з витягом з технічної документації від 05.10.2021, з урахуванням локальних коефіцієнтів, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 становить 2 880 144,02 грн.

Наявності локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 позивач не спростував.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:06:002:0042, без оформлення договору оренди, 307 215,36 грн, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 2 880 144,02 грн.

Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення коштів за період з 01.01.2018 до 16.12.2018 колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом від 30.03.2020).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до постанови від 09.12.2020 №1236, в редакції від 23.08.2022 Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 19.12.2020 до 31.12.2022 установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»"(Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061), від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) та від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №63, ст. 2029).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності, і суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

На підставі викладеного вище, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 307 215,36 грн за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:06:002:0042 площею 0,2491 га за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 9/1, без оформлення договору оренди, а також відмовив у задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача 91 764,45 грн, за його необґрунтованістю, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо наданого скаржником до апеляційної скарги клопотання про долучення доказів, а саме копії витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 08.09.2011 №3368/01-24, та поновлення строків на їх подання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був позбавлений подати такі докази до місцевого господарського суду. Крім того, такий доказ існував на час розгляду справи у суді першої інстанції, що не позбавляло відповідача надати такий доказ до місцевого господарського суду.

Водночас відповідачем не зазначено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність обставин, які б унеможливлювали своєчасне подання вищенаведеного доказів до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вищенаведеного клопотання та прийнятті додаткового доказу.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні статті 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21, та, відповідно, апеляційна скарга ФОП Дамової Ю.Л. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 на покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 197, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дамової Юлії Леонідівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.10.2022 у справі №920/1369/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №920/1369/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 17.04.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко