Постанова

від 18.04.2023 по справі 202/2538/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2160/23 Справа № 202/2538/22 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л.П. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю К.О.Д. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року (головуючий у суді першої інстанції Слюсар Л.П.),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю К.О.Д. (далі ТОВ К.О.Д.) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира знаходиться на дев`ятому поверсі дев`ятиповерхового будинку.

Відповідно до договору № 1 від 24 січня 2020 року про надання послуги з управлінням багатоквартирними будинками, що входять до об`єкту № 1 (багатоповерхові будинки Індустріального району м. Дніпро), укладеного між ТОВ Управбуд-Сервіс (пізніше змінило назву на ТОВ К.О.Д.) та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , управитель зобов`язувався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирними будинками. Згідно до переліку складових послуги з управління багатоквартирними будинками, викладеними в додатку № 2 до договору, до переліку входить, у тому числі, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення та зливної каналізації.

04 квітня 2022 року з початком дощової погоди почалося залиття квартири позивача, про що було повідомлено диспетчера управляючої компанії К.О.Д. про аварійну ситуацію. Управляючою компанією К.О.Д. за адресою було направлено аварійну бригаду, яка виконала лише прочищення труби зливної каналізації з покрівлі даху, при цьому обґрунтовані зауваження мешканців щодо протікання самої труби, яка потребувала негайної заміни для усунення аварійної ситуації, відповідальними співробітниками управляючої компанії К.О.Д. були проігноровані.

У період з 12 по 14 квітня 2022 року, під час безперервної дощової погоди, від мешканців корпусу 1 будинку АДРЕСА_2 , у тому числі позивача, надходили неодноразові звернення до диспетчера управляючої компанії К.О.Д. щодо аварійної ситуації, яка призвела до затоплення чотирьох квартир (двох на дев`ятому та двох на восьмому поверхах).

Тільки 14 квітня 2022 року на третю добу безперервного протікання, ремонтною бригадою управляючої компанії К.О.Д. було здійснено заміну зливною труби, що нарешті призвело до кінцевого усунення аварійної ситуації та припинило протікання.

Факт залиття зафіксовано комісійним актом від 11 квітня 2022 року, який складено управляючою компанією ТОВ К.О.Д..

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , наданого ТОВ ЕКСПЕРТ +, ринкова вартість матеріальних збитків від залиття квартири станом на 17 квітня 2022 року склала 97 118,40 грн.

Крім матеріальної шкоди (реальних збитків), внаслідок залиття квартири позивачу завдано моральної шкоди. Позивач є пенсіонером похилого віку, під час залиття квартири знаходився за кордоном у Німеччині на стаціонарному лікуванні з оперативним втручанням. Все це негативно відобразилося на фізичному здоров`ї позивача, ускладнився процес реабілітації після оперативного втручання, погіршився сон, почастішали випадки підвищення артеріального тиску, з`явилися періодичні головні болі. Позивач оцінив моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на його користь майнової шкоди в розмірі 97 118,40 грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., завданої внаслідок залиття квартири, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 984,80 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 2 500,00 грн. витрати на проведення експертизи по оцінці вартості матеріальних збитків; 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявив вимогу про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що ним доведено належними та допустимими доказами факт залиття його квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивача.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18 січня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Черненко І.М., зареєстровано в реєстрі за № 2-230, ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в МБТІ 15 лютого 2001 року та записано в реєстрову книгу № 344п за реєстровим № 54-107. ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі з 25 січня 2001 року.

Відповідно до договору № 1 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до об`єкту № 1 (багатоповерхові будинки Індустріального району м. Дніпро), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Управбуд-Сервіс (назва змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю К.О.Д.) управителем будинку АДРЕСА_2 є ТОВ К.О.Д..

Згідно з переліком складових послуги з управління багатоквартирними будинками, викладеними у додатку № 2 до договору, до переліку входить технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення та зливної каналізації.

11 квітня 2022 року сталося залиття квартири АДРЕСА_4 .

Факт залиття зафіксовано актом від 11 квітня 2022 року, який складено комісією ТОВ К.О.Д., в якому зазначено: «відбулося залиття квартири АДРЕСА_4 . Квартира розташована на 9 поверсі 9-ти поверхового будинку на момент перевірки 11.04.2022 року, знаходиться у наступному стані. Зал залита натяжна стеля 4,0 м х 5,0 -20 м.кв., стіни шпалери 8 м.кв. Кухня стеля пластик 2,7м х 3,0м 8 м.кв., стіни шпалери 2,0х2,0м. 4,0 м.кв. Коридор стеля шпалери -1,1 м. х 3,0 3,3 м.кв.; Тамбур стеля шпалери 2,5 м х 2,0 5,0 м.кв.

Залиття квартири АДРЕСА_4 трапилося у зв`язку з засміченням будівельним сміттям зливної каналізаційної труби. Ключі від виходу на покріплю знаходяться у мешканців квартири АДРЕСА_5 . Станом на теперішній час зливова каналізаційна труба знаходиться у задовільному технічному стані».

17 квітня 2022 року оцінювач ОСОБА_2 відповідно до договору № 19-Д/22 від 18 квітня 2022 року, склала звіт про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 . Згідно з висновком оцінювача про вартість оцінюваного майна (визначення ринкової вартості матеріальних збитків від залиття), яким визначено розрахункову ринкову вартість матеріальних збитків від залиття житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , яка станом на 17 квітня 2022 року без урахування ПДВ склала 80 932,00 грн.

Звіт складено для визначення ринкової вартості об`єкту для приймання управлінських рішень (в тому числі визначення ціни позову).

Огляд об`єкту оцінки виконаний 17 квітня 2022 року у світлий час.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем акт комісії ТОВ К.О.Д. від 11 квітня 2022 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, тому не може бути належним та допустимим доказом спричинення відповідачем майнової шкоди позивачу. Будь-яких інших доказів на підтвердження вини балансоутримувача будинку у залитті квартири позивачем не надано. Крім того, звіт про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року та інші матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на обґрунтування розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття квартири, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою. Вина відповідача не доведена.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом частини другої статті 1166 ЦК України цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичної підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках врегульовані нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до підпунктів 12, 14 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі управитель) фізична особа-підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг (підпункт 1 частина четверта статті 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за реєстр. № 76 управитель особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Згідно статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги під утриманням будинків і прибудинкових територій розуміється господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Вказана стаття також визначає, що виконавцем послуг є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Стаття 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, визначає, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе, зокрема, обслуговування внутрішньо будинкових мереж та поточний ремонт.

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності своєї вини несе відповідач.

Згідно усталеної судової практики при розгляді позовів про відшкодування шкоди необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними /діями/ і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Встановлено, що факт залиття квартири позивача 11 квітня 2022 року підтверджений актом обстеження житлового приміщення від 11 квітня 2022 року, що визнається відповідачем.

Причиною залиття квартири позивача у зазначеному акті вказано засмічення будівельним сміттям зливної каналізаційної труби.

Посилання відповідача ТОВ К.О.Д., з чим погодився суд першої інстанції, про те, що позивачем не доведено вину відповідача у завданні шкоди позивачу внаслідок залиття його квартири, є безпідставними та не узгоджується із приписами статті 1166 ЦК України, так як цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (заподіювача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 757/31418/15-ц (провадження № 61-17928св18).

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Судом апеляційної інстанції враховується звіт про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року, який складений оцінювачем ОСОБА_2 , виконаний на замовлення позивача, згідно якого розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири позивача складає 80 932,00 грн. без урахування ПДВ.

Зазначений звіт з боку відповідача жодним чином не спростований, а обсяг пошкоджень зафіксованих оцінювачем у квартирі позивача узгоджується з обсягом виявлених слідів залиття та пошкоджень, зафіксованих у комісійному акті від 11 квітня 2022 року, складеному ТОВ К.О.Д. (а.с.34 т.1).

На підставі зазначеного, виходячи з приписів статтей 76-78, 102, 106 ЦПК України, звіт про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення є належним та допустимим доказом.

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди в розмірі 80 932,00 грн., як вартість відновлювальних робіт, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що завдана позивачу шкода в цій частині підлягає відшкодуванню відповідачем.

Отже, ТОВ К.О.Д. є відповідальною особою за належне утримання багатоквартирного будинку. Наявні у справі докази підтверджують, що саме на відповідача як виконавця послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , покладено обов`язок по утриманню в належному технічному стані зазначеного будинку, здійснення технічного обслуговування і ремонту внутрішньо будинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій в межах зазначених чинним законодавством меж відгалуження (зон відповідальності).

Відповідно до договору № 1 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до об`єкту № 1 (багатоповерхові будинки Індустріального району м. Дніпро), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Управбуд-Сервіс (назва змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю К.О.Д.) управителем будинку АДРЕСА_2 є ТОВ К.О.Д. (а.с.17-23, т.1).

Згідно з переліком складових послуги з управління багатоквартирними будинками, викладеними у додатку № 2 до договору, до переліку входить технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення та зливної каналізації (а.с.28, т.1).

Встановивши доведеним факт залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить позивачу ОСОБА_1 , вину відповідача, яка ним не спростована, що підтверджується актом обстеження житлового приміщення від 11 квітня 2022 року, а розмір завданої шкоди майну позивачу, підтверджений звітом про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року, який складений оцінювачем ОСОБА_2 , виконаний на замовлення позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Вину у завданні шкоди позивачу внаслідок залиття його квартири, відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доводи відповідача про недоведеність факту залиття є безпідставними, оскільки факт залиття належної позивачу квартири зафіксовано в акті про залиття від 11 квітняя 2022 року, який визнається судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ залиття квартири.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що форма акта про залиття від 11 квітня 2022 року, відповідає встановленій формі акта, визначеній наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.

Крім того, апеляційний суд критично оцінює доводи відповідача про те, що залиття квартири позивача сталося внаслідок засмічення зливової каналізації будівельним сміттям в результаті неконтрольованих ремонтних робіт на даху будинку або неконтрольованої утилізації залишків будівельного сміття, а ключ від горища знаходиться у мешканців будинку. Оскільки, відповідач як управитель будинку має право вільного доступу до всіх приміщень загального користування будинку, належних до нього будівель та споруд.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував заявлений позивачем до відшкодування розмір майнової шкоди, а позивач довів наявність саме такого розміру майнової шкоди належними та допустимими доказами, зокрема, звітом про оцінку вартості матеріальних збитків.

Твердження відповідача про те, що звіт про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири позивача складає 80 932,00 грн. (без урахування ПДВ), є неналежним та недостовірним доказом, так як договір про проведення оцінки вартості майна датований 18 квітня 2022 року, датою оцінки майна у звіті зазначено 17 квітня 2022 року та акт виконаних робіт підписано також 17 квітня 2022 року, тобто за день до укладення договору, є необґрунтованими та нічим не підтвердженими, відповідачем не надано належних доказів на спростування розміру завданої позивачу шкоди.

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.

Визначаючи до стягнення розмір матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ К.О.Д. матеріальну шкоду в розмірі 97 118,40 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року, складеному оцінювачем ОСОБА_2 , ринкова вартість матеріальних збитків від залиття житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 , складає 80 932,00 грн. без урахування ПДВ.

Крім того, у звіті про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року оцінювач ОСОБА_2 не визначала вартість матеріальних збитків з урахуванням ПДВ.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 97 118,40 грн. з урахуванням ПДВ є безпідставною, оскільки податок на ПДВ у даному випадку не повинен нараховуватися, оскільки ремонт не був проведений організацією платником цього податку.

Так само, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було проведено ремонт квартири після її залиття.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди та з відповідача на користь позивача слід стягнути 80 932,00 грн. матеріальної шкоди без урахування ПДВ, яка визначена у звіті про оцінку вартості матеріальних збитків від залиття житлового приміщення від 17 квітня 2022 року оцінювачем ОСОБА_2 , оскільки встановлено, що з вини відповідача відбулося залиття квартири позивача, внаслідок чого пошкоджено майно, тобто установлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою завданою ОСОБА_1 .

Щодо стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовну вимогу про відшкодування позивачу моральної шкоди враховує те, що в ході судового розгляду справи знайшов своє підтвердження факт пошкодження належної позивачу квартири, що є наслідком її залиття. Так, позивач тривалий час був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, вільно користуватися житловим приміщенням, бо відповідач вчинив протиправну бездіяльність та ухилився від добровільного вирішення спору.

Тому, відповідно до статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка була визнана винною в спричиненні шкоди, тобто відповідачем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем до відшкодування у 20 000,00 грн., є необґрунтовано завищеним, а тому з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Отже, вина відповідача у завданні позивачу майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири була встановлена в ході судового розгляду справи, та наявність складу правопорушення, що є підставою деліктної відповідальності відповідача підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене,суд апеляційноїінстанції вважаєнеобхідним рішення Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від01листопада 2022року скасуватита ухвалитинове судоверішення прочасткове задоволенняпозовних вимог,яким стягнутиз ТОВК.О.Д.на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду,заподіяну внаслідокзалиття квартирив розмірі80932,00грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1 984,80 грн., виходячи з двох заявлених вимог майнового характеру, що підтверджується квитанціями № 0.0.2568697956.1 від 07 червня 2022 року та № 0.0.2568696787.1 від 07 червня 2022 року (а.с.1 т.1).

За подачу апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 977,20 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.2764471469.1 від 05 грудня 2022 року та № 0.0.2883446307.1 від 01 березня 2023 року (а.с.15,33 т.2).

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ ЕКСПЕРТ + та ОСОБА_1 було укладено договір № 19-Д/22 від 18 квітня 2022 року на надання послуг з незалежної оцінки вартості майна, відповідно до пункту 2.1 якого загальна вартість зазначених у розділі 1 робіт становить 2 500,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.36 т.1).

17 квітня 2022 року складено акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 19-Д/22 від 18 квітня 2022 року, згідно якого вартість робіт склала 2 500,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.37 т.1).

21 квітня 2022 року ОСОБА_1 сплатив 2 500,00 грн. за послуги з незалежної оцінки вартості майна по договору № 19-Д/22 від 18 квітня 2022 року, що підтверджується квитнацією № 0.0.2523465761.1 від 21 квітня 2022 року (а.с.38 т.1).

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 465/3424/10-ц (провадження № 61-3038св21).

Встановлено, що у позовній заяві представник ОСОБА_1 адвокат Бервено О.М. заявляв про необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу та вказував, що у зв`язку з розглядом позовної заяви позивач поніс та очікує понести витрати на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с.2-7, т.1).

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду першої інстанції надано договір про надання правової допомоги № 2105/2022 від 21 травня 2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 06 червня 2022 року, рахунок фактуру № А-2105/2022 від 21 травня 2022 року на оплату (попередню оплату) виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10 000,00 грн., квитанцію № А-2105/2022 від 21 травня 2022 року про сплату ОСОБА_1 гонорару за надання правової допомоги в сумі 10 000,00 грн. та акт виконаних робіт (наданих послуг) № А-2605/2022 від 26 травня 2022 року із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Заяву про зменшення цих витрат відповідач ТОВ К.О.Д. не подавав, хоча згідно із наявними у матеріалах справи довідками про доставу електронного листа був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн. та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 962,00 грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 2 500,00 грн. за проведення експертизи по оцінці вартості матеріальних збитків; 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю К.О.Д. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.О.Д. на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири в розмірі 80 932,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.О.Д. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири відмовити.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністюК.О.Д.на користь ОСОБА_1 судовівитрати,що складаютьсяіз судового збору в розмірі 4 962,00 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 2 500,00 грн. за проведення експертизи по оцінці вартості матеріальних збитків; 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2023 року.

Судді: