Рішення

від 17.04.2023 по справі 911/191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2023 р. Справа № 911/191/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром", 61046, Харківська область, місто Харків, вулиця Хабарова, будинок 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ТРЕЙДИНГ", 07301, Київська область, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 59

про стягнення 72 635,61 грн за договором поставки № 4404-р від 17.03.2020

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ТРЕЙДИНГ" про стягнення заборгованості за договором поставки № 4404-р від 17.03.2020 у розмірі 72 635,61 грн, з яких 50 469,60 грн сума основної заборгованості, 4 350,90 грн пеня, 2 218,73 грн 3% річних та 15 596,38 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані умови договору поставки в частині сплати коштів за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 відкрито провадження у справі № 911/191/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим повідомлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив. Цією ж ухвалою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2023 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 07301, Київська область, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 59, яка вказана в позовній заяві, що збігається із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 23.01.2023 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на адресу сторони, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ТРЕЙДИНГ" (Покупець) укладено договір поставки № 4404-р, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язався постачати та передавати у власність Покупця, а покупець зобов`язався приймати та сплачувати вартість товару за ціною, відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 Договору).

Під терміном "товар" сторони розуміють морозиво, заморожені продукти, напівфабрикати, батончики-мюслі та хлібобулочні заморожені напівфабрикати (пункт 1.2 Договору).

Згідно із пунктом 3.7 Договору, кожна поставка товару повинна супроводжуватися видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою постачальника.

Відповідно до пункту 3.8 Договору, товар переходить у власність Покупця з моменту його фактичної передачі Покупцю за належним чином оформленими видатковими накладними, які є підтвердженням передачі товару від Постачальника Покупцю.

Згідно із пунктом 3.9 Договору сторони гарантують, що особи, які підписують видаткові накладні, мають на це право та належним чином уповноважені на їх підписання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що загальна вартість договору визначається сторонами у розмірі вартості товару поставленого за видатковими накладними у період дії договору.

Розрахунки між Покупцем та Постачальником проводяться у безготівковій формі на умовах 100% попередньої оплати, але не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту передачі у власність Покупця товару, відповідно до видаткових, або іншим способом не забороненим діючим законодавством України (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 6.2 Договору за порушення термінів оплати вартості отриманого товару, зазначених у п. 4.3 цього договору, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню за затримку оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін та скріплення печатками (за наявності) та діє по 31.12.2020. закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 8.1, 8.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 до договору поставки № 4404-р від 17.03.2020 сторони вирішили внести зміни до пункту 4.3 Договору, виклавши його в наступній редакції:

Розрахунки між Покупцем та Постачальником проводяться у безготівковій формі на умовах оплати, але не пізніше:

21 (двадцять однин) календарних днів з моменту передачі у власність Покупця товару в період з сезону (квітень-вересень), відповідно до видаткових накладних, або іншим способом не забороненим діючим законодавством України;

30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі у власність Покупця товару в зимовий період (жовтень-березень), відповідно до видаткових накладних, або іншим способом не забороненим діючим законодавством України.

Копія зазначеного договору поставки та додаткової угоди наявні в матеріалах справи.

На виконання укладеного сторонами договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 50 469,60 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами, а саме:

-від 14.06.2021 № 210614/30426 на суму 8 309,10 грн;

-від 16.06.2021 № 210616/31003 на суму 386,40 грн;

-від 16.06.2021 № 210616/31033 на суму 2 590,80 грн;

-від 23.06.2021 № 210623/30830 на суму 5 024,10 грн;

-від 30.06.2021 № 210630/30589 на суму 5 752,50 грн;

-від 07.07.2021 № 210707/31138 на суму 9 529,50 грн;

-від 13.07.2021 № 210713/31411 на суму 3 729,90 грн;

-від 21.07.2021 № 210721/31454 на суму 9 224,70 грн;

-від 27.07.2021 № 210727/31022 на суму 5 922,60 грн.

Також на підтвердження поставки товару позивачем долучено товарно-транспортні накладні.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов`язання по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, сума заборгованості станом на день подання позовної заяви становить 50 469,60 грн, що також підтверджується підписаним 01.09.2021 між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 31.08.2021.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, пунктом 4.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що Покупець розраховується з Постачальником протягом 21 (двадцять однин) календарного дня з моменту передачі у власність Покупця товару в період сезону квітень-вересень.

Отже, строк оплати отриманого відповідачем у червні-липні товару, за наведеними вище видатковими накладними та, відповідно, обов`язок покупця оплатити отриманий товар є таким що настав.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими накладними.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 50 469,60 грн, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки позивач просить суд стягнути з ТОВ "ФУД ТРЕЙДИНГ" 4 350,90 грн пені, 2 218,73 грн 3% річних та 15 596,38 грн інфляційні втрати.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється в письмовій формі (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення термінів оплати вартості отриманого товару, зазначених у п. 4.3 цього договору, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню за затримку оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Водночас відповідно до статей 610, 612, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди прострочення за кожною видатковою накладною окремо, а саме: № 210614/30426 від 14.06.2021 з 06.07.2021 по 05.01.2022; № 210616/31003 та № 210616/31033 від 16.06.2021 з 08.07.2021 по 07.01.2022; № 210623/30830 від 23.06.2021 з 15.07.2021 по 14.01.2022; № 210630/30589 від 30.06.2021 з 22.07.2021 по 21.01.2022; № 210707/31138 від 07.07.2021 з 29.07.2021 по 28.01.2022; № 210713/31411 від 13.07.2021 з 04.08.2021 по 03.02.2022; № 210721/31454 від 21.07.2021 з 12.08.2021 по 11.02.2022; № 210727/31022 від 27.07.2021 з 18.08.2021 по 17.02.2022 для розрахунку пені та по 12.01.2023 для розрахунку 3% річних та інфляційних.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства, однак при визначенні загальної суми 3% річних за договором позивачем допущено описку в сумі 3% річних обрахованих за ВН № 210727/31022 від 27.07.2021, у зв`язку з чим невірно підраховано загальну суму (замість 27 коп. позивач вказав 72 коп). Таким чином, загальна сума 3% річних складає 2 218,27 коп.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню із-за арифметичної описки та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: 50 469,60 грн основної заборгованості, 4 350,90 грн пені, 2 218,27 грн 3% річних та 15 596,38 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту надання адвокатом послуг (виконаних робіт), підстави для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн відсутні.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдинг" (07301, Київська область, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 59, код ЄДРПОУ 43402312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" (61046, Харківська область, місто Харків, вулиця Хабарова, будинок 1, код ЄДРПОУ 39106394) 72 635 (сімдесят дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн 15 коп. (з яких 50 469,60 грн сума основної заборгованості, 4 350,90 грн пеня, 2 218,27 грн 3% річних та 15 596,38 грн інфляційні втрати) та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 17.04.2023