Рішення
від 04.04.2023 по справі 200/331/23
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року Справа№200/331/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

за участю:

секретаря судового засідання Мухіної Є.О.

від позивача Різниченко О.О.

від відповідача 1 Штагер Н.Ю. (в режимі відеоконференції)

від відповідача 2 Вірченко Ю.М. (в режимі відеоконференції)

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» звернулось до суду із позовом до Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни, Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни, а саме N 62081024 від 06.12.2021, N 62080428 від 06.12.2021, N 62079297 від 06.12.2021, N 62078799 від 06.12.2021, N 62078055 від 06.12.2021, N 62077397 від 06.12.2021, N 62074950 від 06.12.2021, N 62079733 від 06.12.2021, N 62088290 від 07.12.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»;

зобов`язання Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію іншого речового права (права оренди землі) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0730 загальною площею 5,5036 га ріллі; 1422783000:01:000:0731 загальною площею 5,5037 га ріллі; 1422783000:01:000:0734 загальною площею 7,7400 га ріллі; 1422783000:01:000:0735 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0736 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0737 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0739 загальною площею 6,2600 га ріллі; 1422783000:01:000:0740 загальною площею 6,7856 га ріллі; 1422783000:01:000:0741 загальною площею 7,1200 га ріллі за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на підставі договору оренди землі від 01.07.2011;

визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України по незабезпеченню погашення запису про інше речове право (право оренди землі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 - на підставі договору оренди землі від 01.07.2011 після їх поділу, а саме: незакриття відповідних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційних справ та нескасування реєстраційних номерів цих об`єктів;

зобов`язання Міністерства юстиції України здійснити погашення запису про інше речове право (право оренди землі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 - на підставі договору оренди землі від 01.07.2011 після їх поділу, а саме закрити відповідні розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційні справи, а реєстраційні номери цих об`єктів скасувати.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що товариство протягом тривалого часу на підставі укладеного договору є орендарем земельних ділянок не витребуваного пайового фонду, зокрема, земельної ділянки за кадастровим номером 1422783000:01:000:0690 загальною площею 49,9488 га та земельної ділянки за кадастровим номером 1422783000:01:000:0572 загальною площею 11,0073 га. Відповідні відомості щодо цих земельних ділянок були внесені до спецрозділу Державного реєстру речових прав.

У березні 2021 року за органу місцевого самоврядування - Гродівську сільську раду прийнято низку рішень, відповідно до яких земельні ділянки за кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 поділені на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1422783000:01:000:0734; 1422783000:01:000:0735; 1422783000:01:000:0736; 1422783000:01:000:0737; 1422783000:01:000:0739; 1422783000:01:000:0740; 1422783000:01:000:0741 та 1422783000:01:000:0730; 1422783000:01:000:0731; у зв`язку із проведеним поділом припинено право оренди позивача на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572, сформовані за наслідком поділу земельні ділянки передані позивачу в оренду.

На виконання рішень між сторонами договору від 01.07.2011 укладено відповідні додаткові угоди, після чого позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про державну реєстрацію прав на новоутворені земельні ділянки, за наслідком чого отримав відмови. Рішення про відмову в реєстрації прав на новоутворені земельні ділянки вмотивовані наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами. Зазначено, що припинити право оренди на земельні ділянки, що були поділені, технічно неможливо, оскільки інформація щодо цих земельних ділянок відсутня в Державному земельному кадастрі через їх поділ. Таким чином, проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права оренди на новостворені земельні ділянки призведе до того, що в спецпідрозділі буде існувати два записи щодо речового права на фактично на одну й ту саму земельну ділянку (яку поділено та новостворену).

Позивач в обґрунтування протиправності прийнятих державним реєстратором рішень зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 у разі відсутності відкритого на об`єкт нерухомого майна розділу в Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, якщо така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна. Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів.

Статтею 26 цього Закону передбачено, що право державного реєстратора під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав самостійно виправити технічну помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому п. 2 ч. 7 статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

Зазначене відповідає передбаченому Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

На підставі цих положень позивач вважає, що законодавцем визначено, що у разі поділу земельної ділянки, відомості щодо наявних інших речових прав переносяться до відкритих розділів по новоствореним земельним ділянкам, а припинення права оренди щодо земельної ділянки, яку поділено, має бути припинено як і всі речові права відносно такої ділянки.

Посилаючись на відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572, через їх поділ відсутні та доводи державного реєстратора щодо відсутності у нього технічної можливості здійснити виправлення помилки шляхом погашення запису про інше речове право щодо цих земельних ділянок, позивач наполягав, що вказані дії можуть бути вчинені держателем Державного реєстру речових прав.

Окрім цього, позивач вважає, що відсутність технічної можливості здійснити дії, про які товариство просить, є наслідком неналежної взаємодії державних реєстраторів та Міністерства юстиції України, а також технічних недоліків самого Державного реєстру речових прав, свідчить про порушення з боку зазначених державних органів та принципу «належного врядування», як однієї з основоположних концепцій публічного права.

Позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04), у справі «Федоренко проти України», у справі "Дорани проти Ірландії", у справі "Афанасьєв проти України", на рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002, від 30.01.2003 № З-рп/2003), Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21.Також позивач зазначає, що за актуальною практикою Верховного Суду повноваження державного органу не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

У відповіді на відзив позивач навів доводи своєї незгоди із викладеним у відзиві відповідачем 2.

В судовому засіданні представник позивача підтримала викладене в позові, просила суд задовольнити вимоги.

Відповідач 1 проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, підстави незгоди із позовом навів у відзиві та доповненнях до нього.

За змістом відзиву та доповненнях до нього ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 визначено, що у разі поділу об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Відповідно до п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, утворене у результаті поділу, виділу частки або об`єднання, подається документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу, виділу частки або об`єднання, крім випадків, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене у результаті поділу, виділу частки або об`єднання, у випадку втрати, пошкодження чи псування документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або об`єднання, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Оскільки земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 є невитребуваними паями, орендодавець (рада) не є їх власником, в той час як відповідно до ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13,14-1Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав; державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеномустаттями 13,14-1Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.

Враховуючи наведене, розділи в Реєстрі на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 не відкривались, оскільки такі земельні ділянки не мають власників, у зв`язку з чим інше речове право було зареєстровано в спеціальному розділі.

Відповідач 1 зауважив, що припинення іншого речового права, права оренди на зазначені земельні ділянки було б проведено державним реєстратором навіть без заяви позивача під час реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки за заявою власника і відкриття відповідних розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно та їх обтяжень. Разом з тим, органом місцевого самоврядування прийнято низку рішень відносно зазначених земельних ділянок, зокрема, щодо їх поділу, без проведення державної реєстрації припинення права оренди на них та реєстрацією права оренди на новоутворені земельні ділянки. Зазначені обставини, призвели до того, що у разі задоволення заяв позивача в спецрозділі існували би два записи про інше речове право, фактично на одні й ті ж земельні ділянки. Саме така ситуація виникла з новоутвореною земельною ділянкою 1422783000:01:000:0738 (в результаті поділу земельної ділянки 1422783000:01:000:0690), яку витребував власник, у зв`язку з чим її було виключено рішенням ради з переліку тих, що надаються позивачу в оренду за договором, та щодо якої технічно неможливо було припинити право оренди за позивачем, через що на цю земельну ділянку зареєстровано право власності і право оренди в спецпідрозділі.

У доповненнях до відзиву відповідач 1 також посилався на ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004, де вказано, що державний реєстратор: під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).

Таким чином, законодавство в цій частині чітке та послідовне і не стосується взаємодії між відповідачами 1 та 2, як зазначає позивач.

Згідно з викладеним відповідачем 1 у відзиві позивач помилково ототожнює поняття обтяження та права оренди, у зв`язку з чим посилання на порядок реєстрації обтяжень прав є безпідставними. До того ж, на думку відповідача 1, позивач звертає увагу тільки на ті норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які регламентують загальні підстави та механізми відкриття розділів та не звертає на ті, що регулюють особливості реєстрації права оренди саме на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, де немає власника.

Відповідач також зауважував на нетотожності понять погашення запису та припинення права. Позивач необґрунтовано посилається на можливість виправлення технічних помилок відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, який визначає такі типи помилок у відомостях Державного реєстру прав: технічна помилка у відомостях Державного реєстру прав з вини заявника; технічна помилка у відомостях Державного реєстру прав з вини державного реєстратора; погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач підкреслює абзац пункту, де йдеться про погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. При цьому, ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно.

Тобто, Реєстр прав власності на нерухоме майно є тільки архівом, який, зокрема, використовується для встановлення наявності зареєстрованих прав до 01.01.2023 та погашення у ньому записів для уникнення подвоєння записів з Державним реєстром прав.

Таким чином, відповідач 1 діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

В судовому засадні державний реєстратор надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та доповненнях до нього.

Відповідач 2 також надав суду відзив на позовну заяву, де заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що Міністерство юстиції України не перебуває у жодних правових відносинах із позивачем, не має у своїй структурі державних реєстраторів прав та обтяжень та не несе відповідальності за їх дії чи бездіяльність. Тобто, Міністерство не є належним відповідачем.

Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію щодо нерухомого майна, а відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідач 2 також зауважив, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає погашення записів про інше речове право, а порядок дій, що вчинюються під час державної реєстрації прав визначений ст. 18 цього закону.

Також відповідач 2 зазначив, що відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав та передбачено, що її державна реєстрація скасовується, зокрема: в разі поділу або об`єднання земельних ділянок та якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, у наданих позивачем

витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 17.09.2020: 1422783000:01:000:0730, 1422783000:01:000:0731 площею 5,5037 га; від 25.11.2020: 1422783000:01:000:0741, 1422783000:01:000:0740, 1422783000:01:000:0737, 1422783000:01:000:0736, 1422783000:01:000:0735, 1422783000:01:000:0734 інформація про зареєстроване право власності відсутня.

Таким чином, відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України речове право на земельні ділянки припинено.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 06.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалою від 27.02.2023 справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні у підготовчому судовому засіданні на 22.03.2023. У підготовчому судовому засіданні 22.03.2023 судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні 04.04.2023, участь в якому представників відповідачів у режимі відеоконференції забезпечено ухвалами від 30.03.2023 та від 03.04.2023.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

01.07.2011 між позивачем та Красноармійською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендарю передано в оренду строком на 5 років низку земельних ділянок невитребуваного пайового фонду. Договір зареєстровано 28.07.2011 за № 142270004000953.

Додатковою угодою від 07.11.2014 внесено зміни до вищевказаного договору в частині переліку наданих в оренду земельних ділянок. Відповідно до вказаної угоди в оренду передано, у тому числі, земельні ділянки з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 (площею 49,9488 га) та 1422783000:01:000:0572 (площею 11,0073 га).

Додатковими угодами від 19.07.2016 до договору від 01.07.2011 термін дії договору продовжено на 7 років та замінено орендодавця за договором: Покровська районна державна адміністрація замість Красноармійської районної державної адміністрації.

Додатковою угодою від 25.05.2020 до договору від 01.07.2011, укладеною між сторонами та Миролюбівською сільською радою, замінено орендодавця за договором: Миролюбівська сільська рада замість Красноармійської районної державної адміністрації.

Згідно витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.06.2020 № 211836286 та 211838700 право оренди земельних ділянок 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 зареєстровано 02.12.2014. У витязі в розділі «Актуальна інформація про спеціальний розділ» у відомостях про суб`єктів речового права позивач зазначений як орендар, Миролюбівська сільська рада зазначена орендодавцем.

Рішеннями Гродівської сільської ради від 15.03.2021 № VIII/4-13 та від 17.06.2021 № VIII/6-15, від 22.09.2021 № VIII/8-19 (якими внесено зміни до рішення від 15.03.2021 № VIII/4-13), внесено зміни до договору від 01.07.2011, відповідно до яких, крім іншого:

- змінено орендодавця Миролюбівську сільську раду на Гродівську сільську раду;

- враховуючи рішення Миролюбівської сільської ради від 12.12.2019 № VІІ/ХХХІУ, від 20.10.2020 № УІІ/XL-4, заяву позивача від 17.07.2020, накази позивача від 23.12.2020 №№ 18, 19, в зв`язку з поділом земельної ділянки 1422783000:01:000:0690 на земельні ділянки, у тому числі, з кадастровими номерами: 1422783000:01:000:0734 загальною площею 7,7400 га; 1422783000:01:000:0735 загальною площею 5,5100 га; 1422783000:01:000:0736 загальною площею 5,5100 га; 1422783000:01:000:0737 загальною площею 5,5100 га; 1422783000:01:000:0739 загальною площею 6,2600 га; 1422783000:01:000:0740 загальною площею 6,7856 га; 1422783000:01:000:0741 загальною площею 7,1200 га ріллі та земельної ділянки 1422783000:01:000:0572 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1422783000:01:000:0730 загальною площею 5,5036 га; 1422783000:01:000:0731 загальною площею 5,5037 га припинено право оренди позивача на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- передано позивачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі, земельні ділянки (невитребувані частки (паї)), що утворились в результаті поділу: 1422783000:01:000:0730 загальною площею 5,5036 га; 1422783000:01:000:0731 загальною площею 5,5037 га, 1422783000:01:000:0734 загальною площею 7,7400 га; 1422783000:01:000:0735 загальною площею 5,5100 га; 1422783000:01:000:0736 загальною площею 5,5100 га; 1422783000:01:000:0737 загальною площею 5,5100 га; 1422783000:01:000:0739 загальною площею 6,2600 га; 1422783000:01:000:0740 загальною площею 6,7856 га; 1422783000:01:000:0741 загальною площею 7,1200 га ріллі (далі за текстом судового рішення новоутворені земельні ділянки).

Відповідні зміни внесені до договору додатковими угодами від 12.05.2021, від 02.07.2021, від 13.10.2021.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.09.2020 цього ж дня проведено державну реєстрацію утворених внаслідок поділу земельних ділянок 1422783000:01:000:0730, 1422783000:01:000:0731, згідно з витягом від 25.11.2020 - реєстрацію утворених внаслідок поділу земельних ділянок 1422783000:01:000:0734, 1422783000:01:000:0735, 1422783000:01:000:0736, 1422783000:01:000:0737, 1422783000:01:000:0739, 1422783000:01:000:0740, 1422783000:01:000:0741.

01.12.2021 у зв`язку з набуттям права оренди земельних ділянок позивачем подано до державного реєстратора прав на нерухоме майно Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області в заяви про державну реєстрацію за собою цих прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав на земельні ділянки 1422783000:01:000:0741, 1422783000:01:000:0740, 1422783000:01:000:0739, 1422783000:01:000:0737, 1422783000:01:000:0736, 1422783000:01:000:0735, 1422783000:01:000:0734, 1422783000:01:000:0731, 1422783000:01:000:0730.

За наслідком розгляду заяв позивача державним реєстратором прийняті рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень стосовно земельних ділянок, які утворились в результаті поділу:

земельної ділянки 1422783000:01:000:0690: рішення N 62081024 від 06.12.2021 щодо земельної ділянки 1422783000:01:000:0740, N 62080428 від 06.12.2021 щодо 1422783000:01:000:0739, N 62079297 від 06.12.2021 1422783000:01:000:0736, N 62078799 від 06.12.2021 1422783000:01:000:0735, N 62078055 від 06.12.2021 1422783000:01:000:0734, N 62079733 від 06.12.2021 1422783000:01:000:0737, N 62088290 від 07.12.2021 1422783000:01:000:0741.

земельної ділянки 1422783000:01:000:0572: рішення N 62077397 від 06.12.2021 стосовно земельної ділянки 1422783000:01:000:0731, N 62074950 від 06.12.2021 стосовно 1422783000:01:000:0730.

Підставою відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації права оренди на новоутворені в результаті поділу земельні ділянки, відповідач 1 визначив наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами. Згідно документів, наданих заявником новостворені земельні ділянки утворились в результаті поділу земельних ділянок 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572, що є невитребуваною земельною часткою (паєм). Відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. Відповідно до рішень Гродівської селищної ради від 22.09.2021 № VІІІ/8-19 право оренди на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 припинено у зв`язку з поділом, в оренду натомість передаються новостворені земельні ділянки. Разом із цим, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку. Враховуючи наведене, припинити право оренди на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572, які зареєстровані в спецпідрозділі технічно неможливо оскільки інформація в Державному земельному кадастрі щодо цих земельних ділянок вже відсутня через поділ. В рішеннях зазначено, що проведення реєстраційних дії щодо реєстрації права оренди на новостворені земельні ділянки приведе до того, що в спецпідрозділі буде існувати два записи про речове право фактично на одну й ту саму земельну ділянку (яку поділено та новостворену).

СТОСОВНО ДОТРИМАННЯ СТРОКІВ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів 29.12.2021 позивач подав скарги на оскаржувані ним рішення в цій справі до Міністерства юстиції України, на день звернення позивача до суду надані ним скарги не розглянуті.

21.10.2022 представник позивача направив адвокатський запит щодо стану розгляду скарг, у відповідь на який отримав лист Міністерства юстиції України від 01.11.2022, за змістом якого скарги товариства направлені листом Міністерства від 15.02.2022 за належністю для розгляду до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09.11.2022 у відповідь на адвокатський запит від 15.11.2022 позивача повідомлено про надходження скарг 08.06.2022 та зазначено, що розгляд скарг відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1128 має здійснюватися на засіданні відповідної колегії. Втім, на період воєнного стану запроваджено дистанційну роботу державних службовців управління, через що проведення засідань колегії не поновлено. Після поновлення роботи колегії позивача буде повідомлено про час проведення засідання.

Беручи до уваги введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, що триває дотепер, отримання Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) наданих позивачем скарг лише у червні 2022 року та об`єктивну неможливість їх розгляду у встановлені строки та враховуючи надання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати строк звернення до суду пропущеним позивачем з неповажних причин та не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, через що розглядає справу по суті.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон №1952-IV, тут і далі у редакції чинній, на час виникнення спірних відносин).

Згідно частини 1статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону № 1952-IV до загальних засад державної реєстрації прав належать, крім інших:

гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами 2, 4статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.0.12013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності; інші речові права відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За приписами ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, низкою законодавчих актів передбачено обов`язковість проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, при цьому, речове право на майно виникає з моменту такої реєстрації; безпосередньо використання земельної ділянки орендарем допускається не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації, також можуть вчинятися, лише якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами Закону № 1952-IV. Тобто, реалізація орендарем землі в повній мірі своїх речових прав неможлива без проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Як встановлено судом, на підставі договору оренди 01.07.2011, зареєстрованого 28.07.2011 за № 142270004000953 та подальшими змінами до нього, у тому числі, з урахуванням додаткових угод від 12.05.2021, від 02.07.2021, від 13.10.2021, укладених на підставі рішень Гродівської сільської ради від 15.03.2021 № VIII/4-13, від 17.06.2021 № VIII/6-15, від 22.09.2021 № VIII/8-19, позивачем набуто право оренди на земельні ділянки (невитребувані частки (паї)), з кадастровими номерами: 1422783000:01:000:0734; 1422783000:01:000:0735; 1422783000:01:000:0736; 1422783000:01:000:0737; 1422783000:01:000:0739; 1422783000:01:000:0740; 1422783000:01:000:0741 (що утворились в результаті поділу земельної ділянки 1422783000:01:000:0690, яка також була в оренді у позивача на підставі договору оренди 01.07.2011) та земельні ділянки з кадастровими номерами: 1422783000:01:000:0730; 1422783000:01:000:0731 (що утворились в результаті поділу земельної ділянки 1422783000:01:000:0572, яка теж була у позивача в оренді на підставі цього договору) (далі за текстом рішення новоутворені земельні ділянки).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Згідно зі ст. 30 Закону № 1952-IV право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13,14-1Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеномустаттями 13,14-1Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.

Тобто, у період до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку не витребуваного пайового фонду вона може передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням, що і має місце в даному випадку.

В свою чергу, зі змісту ч. 2 ст. 30 Закону № 1952-IV та наведених вище приписів законодавства щодо обов`язковості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки виходить, що право оренди має бути зареєстровано у Державному реєстрі прав.

У зв`язку з наведеним 01.12.2021 позивачем подано заяви про державну реєстрацію права оренди на новостворені земельні ділянки, що утворились в результаті поділу земельних ділянок 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 (невитребуваних часток (паїв)), та їх обтяжень у Державному реєстрі прав, у відповідь на що отримано спірні рішення про відмову в такій реєстрації.

Частинами 1, 2, 4 ст. 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, крім іншого: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у передбачених цією нормою випадках, зокрема, у разі подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Розгляд заяв позивача, за наслідком якого прийнято спірні рішення, не зупинявся, позивач не повідомлявся про перелік документів (додаткових), необхідних для державної реєстрації прав, відтак, доводи відповідачів про недоліки у договорі, відсутність згоди власників земельних ділянок на їх поділ тощо суд до уваги не приймає. Крім цього, такі доводи не були підставою для відмови у проведенні реєстрації прав.

Договір оренди землі від 01.07.2011 (зі змінами відповідно до додаткових угод) є чинним, в межах даної справи не вирішується питання його дійсності, умови договору визначені сторонами та не оспорюються в межах цієї справи. Зауваження до договору також не визначались підставою відмови у проведенні реєстрації в оскаржуваних рішеннях.

Рішення Гродівської селищної ради від 15.03.2021 № VІІІ/4-13 (в редакції рішень про внесення змін) про внесення змін до договору оренди від 01.07.2011, яким радою здійснено поділ земельних ділянок 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 та передачу новоутворених земельних ділянок в оренду позивача, також не оспорюється, є чинним.

Таким чином, позивач при зверненні із заявами про державну реєстрацію подані відповідні та достатні документи на підтвердження набуття прав оренди на новоутворені земельні ділянки. В матеріалах справи відсутні документи, які б спростовували це.

Посилання відповідача 1 на ч. 4 ст. 20 Закону № 1952-IV суд не бере до уваги, оскільки відповідно до цієї норм, заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі, зокрема, відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).

Водночас, заяви позивача були прийняті до розгляду. Відповідно до матеріалів справи в Державному земельному кадастрі наявні відомості про новостворені земельні ділянки, про реєстрацію прав оренди на які позивач просить, відповідні витяги з ДЗК про реєстрацію новостворених земельних ділянок наявні в матеріалах судової справи.

Відповідач 2 в ході розгляду справи посилався на частину 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, якою встановлені підстави припинення існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав та передбачено, що їх державна реєстрація скасовується, зокрема: в разі поділу або об`єднання земельних ділянок та якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Відповідач 2 вважає, що позивач надав витяги з Державного земельного кадастру про новоутворені земельні ділянки від 17.09.2020 та від 25.11.2020, у яких інформація про зареєстроване право власності відсутня, а тому відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України речове право на земельні ділянки припинено.

Вказані твердження відповідача 2, за переконанням суду, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Тобто, поняття реєстрації земельної ділянки (що врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр») та реєстрації прав на таку ділянку (що унормовано Законом № 1952-IV) є різними за своєю суттю.

Виключний перелік підстав скасування Державним кадастровим реєстратором реєстрації земельної ділянки визначений ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»: у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Суду не надано доказів відбуття жодної з цих подій стосовно новостворених земельних ділянок та взагалі доказів здійснення Державним кадастровим реєстраторомскасування реєстрації новостворених земельних ділянок в ДЗК, при цьому, як вже зазначалось, позивачем надано суду витяги з ДЗК про державну реєстрацію цих ділянок.

Виходячи з того, що згідно з ч. 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується з тих же підстав, що передбачені ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, в суду відсутні докази припинення існування як об`єктів цивільних прав новостворених земельних ділянок.

Крім того, такі посилання відповідача не були підставою відмови позивачу у державній реєстрації прав на новостворені земельні ділянки.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав можуть бути наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Спірні рішення про відмову в реєстрації прав відповідачем 1 вмотивовані наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме проведення реєстраційних дії щодо реєстрації права оренди на новостворені земельні ділянки приведе до того, що в спецпідрозділі буде існувати два записи про речове право фактично на одну й ту саму земельну ділянку (яку поділено та новостворену), оскільки припинити право оренди на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572, які зареєстровані в спецпідрозділі технічно неможливо через відсутність інформації в ДЗК у зв`язку з їх поділом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 13 Закону № 1952-IV Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 1952-IVрозділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про об`єкт, передбачені абзацами 2-5 цієї статті. Відомостями про земельну ділянку, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про її кадастровий номер (абз. 6 ч. 3).У разі відсутності відкритого на об`єкт нерухомого майна розділу в Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, якщо така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності (абз. 9 ч. 3).

Після відкриття на об`єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу (абз. 9 ч. 3).

Згідно з пп. 6 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі Порядок № 1141) ведення Державного реєстру прав передбачає: відкриття та, у випадках, передбачених законом, закриття розділів у Державному реєстрі прав, внесення до розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав відомостей про набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав.

Пунктом 29 Порядку № 1141 до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про нерухоме майно: зокрема, про земельну ділянку - її кадастровий номер.

Відомості про кадастровий номер земельної ділянки за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав автоматично вносяться на підставі відомостей, отриманих з Державного земельного кадастру.

У даному випадку, відомості про право оренди позивача на земельні ділянки 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 були внесені до спеціального розділу (що відповідає абз. 9 ч. 3 ст. 13 Закону № 1952-IV), нові розділи не відкривались (що відповідає ч. 2 ст. 13 Закону № 1952-IV, відповідно до якої новий розділ відкривається на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше).

З огляду на те, що реєстрація права власності на новоутворені земельні ділянки не відбулась, відомості про такі ділянки у відповідності до абз. 9 ч. 3 ст. 13 Закону № 1952-IV також мають бути внесені до спеціального розділу Державного реєстру прав, без відкриття нового розділу.

Відповідно до п. 31 Порядку № 1141 до Державного реєстру прав вносяться відомості про інше речове право, похідне від права власності, передбачені цим пунктом.

У разі, коли відомості про інше речове право, похідне від права власності, вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав додатково до відомостей, передбачених цим пунктом, вносяться відомості про власника та про нерухоме майно, передбаченіпунктом 29іпідпунктом 1пункту 30 цього Порядку (крім випадків, коли відповідно до законодавства власник відсутній).

Тобто, відповідно до останнього абзацу п. 31 Порядку № 1141 відомості про власника майна можуть не зазначатись у разі його відсутності відповідно до законодавства, що спростовує доводи відповідача 1 про неможливість внесення до реєстру відомостей про новостворені земельні ділянки через відсутність відомостей про їх власника та про необхідність їх зазначення при реєстрації прав на новоутворені земельні ділянки.

У даному випадку, станом на цей час власник новостворених земельних ділянок, про реєстрацію права оренди на які просить позивач, відсутній, оскільки на сьогоднішній день власником/власниками не витребувані ці земельні ділянки (невитребувані частки (паї)).

Згідно з п. 33 Порядку № 1141 у випадках, передбачених законодавством, до відомостей, передбачених пунктами 31 та 32 цього Порядку, додатково вноситься номер відомостей про інше речове право, похідне від права власності, обтяження речового права, перенесеного з іншого розділу чи спеціального розділу Державного реєстру прав. При цьому дата та час державної реєстрації іншого речового права, похідного від права власності, обтяження речового права у відповідних розділах чи спеціальному розділі Державного реєстру прав залишаються незмінними.

Після перенесення відомостей про інше речове право, похідне від права власності, обтяження речового права з розділу чи спеціального розділу Державного реєстру прав державний реєстратор робить у відповідному розділі чи спеціальному розділі Державного реєстру прав відмітку про погашення таких відомостей.

З аналізу наведеного вище вбачається, що Закон № 1952-IV та Порядок № 1141 розрізняють такі дії при веденні Державного реєстру прав: 1) відкриття та у випадках, передбачених законом, закриття розділів у Державному реєстрі прав, 2) внесення до розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав відомостей про набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав.

Аналогічне витікає зі змісту п. 19 Порядку 1127, відповідно до якого державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав:

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав,

вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Порядок № 1141 передбачає здійснення відмітки про погашення відомостей у відповідному розділі чи спеціальному розділі Державного реєстру у випадках, передбачених п. 33 цього Порядку.

Тобто, законодавством передбачено закриття лише тих розділів, які були відкриті як нові та це не стосується спеціального розділу Державного реєстру.

Хибними є посилання позивача в даному випадку на норми, якими врегульовано порядок проведення реєстрації права власності (а не іншого речового права) на земельні ділянки, утворені в результаті поділу, та відкриття нового розділу на такі ділянки. Новий розділ щодо кожної з новоутворених земельних ділянок при розгляді заяв позивача про реєстрацію прав оренди на них відкриватись не мав, оскільки право власності на ці об`єкти власником не оформлене та не зареєстроване, тобто, мала здійснюватися реєстрація іншого речового права на об`єкт, право власності на який не зареєстровано. При цьому, відповідні відомості щодо іншого речового права, похідного від права власності (в даному випадку права оренди позивача на новостворені земельні ділянки, право власності на які не зареєстроване) мають бути внесені до спеціального розділу Державного реєстру прав, а в подальшому, у випадку перенесення відомостей про це речове право до іншого розділу (в разі його відкриття), у спеціальному розділі Державного реєстру прав має бути здійснена відмітка про погашення таких відомостей згідно з п. 33 Порядку № 1141.

Посилання позивача на законодавчі норми, що регулюють порядок реєстрації обтяжень прав суд також не приймає, оскільки згідно з п. 5 частини 1статті 2 Закону № 1952-IV обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину. Для цілей цього Закону обтяженням вважається також: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, щодо якої встановлено переважне право її купівлі, продати її особі, яка не є суб`єктом такого переважного права; переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі на підставі відповідного правочину. Таким чином, право оренди позивача на новоутворені ділянки не може ототожнюватися з обтяженням прав.

Відповідно до п. 21 Порядку № 1127 у разі проведення державної реєстрації прав без відкриття розділу в Державному реєстрі прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру до відкритого розділу або у випадках, передбачених законом, до спеціального розділу Державного реєстру прав вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

При цьому, слід зауважити, що Закон № 1952-IV передбачає випадки виправлення ситуацій, коли в Державному реєстрі прав існують два і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна, оскільки за приписами цього Закону такі випадки вважаються помилками. Порядку вчинення дій у випадку наявності у спеціальному розділі Державного реєстру прав (коли нові розділи невідкрито) відомостей про певний об`єкт та об`єкти, утворені в результаті його поділу Закон № 1952-IV, Порядок № 1141, Порядок № 1127 не містять, як не містять і визначення поняття суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за якихдержавні органимають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей(див. mutatis mutandis рішенняЄСПЛ від 24.04.2008 у справі «C. G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, § 39), від 9.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

Крім цього, у даному випадку, земельні ділянки, що були поділені, та що утворились в результаті їх поділу, не можуть вважатись однією тою самою земельною ділянкою, оскільки новоутворені ділянки є окремими об`єктами цивільних прав, їх окремо сформовано та зареєстровано у ДЗК, вони мають інші межі, іншу площу, інший кадастровий номер.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на таке, наведені вище висновки суду та оцінку доводів сторін, суд вважає, що спірні рішення відповідачем прийняті, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, оскільки позивачем набуто права оренди на новоутворені земельні ділянки, державна реєстрація права оренди є обов`язковою, речове право на майно виникає з моменту такої реєстрації, без її проведення неможлива реалізація орендарем землі в повній мірі своїх речових прав, зокрема, не допускається використання земельної ділянки до державної реєстрації відповідного права оренди; будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації, також можуть вчинятися, лише якщо речові права на таке майно зареєстровані.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд дійшов висновку, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна нормазакону, тобто встановленазакономнорма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, щозаконмає бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Європейський суд з прав людини в цьому рішенні також підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилокі сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Враховуючи наведене, спірні рішення відповідача 1 не відповідають викладеним вище принципам, ані у рішеннях Європейського суду з прав людини, а ні у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

З огляду на таке, вимоги позивача, де він просить суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни, а саме N 62081024 від 06.12.2021, N 62080428 від 06.12.2021, N 62079297 від 06.12.2021, N 62078799 від 06.12.2021, N 62078055 від 06.12.2021, N 62077397 від 06.12.2021, N 62074950 від 06.12.2021, N 62079733 від 06.12.2021, N 62088290 від 07.12.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України обраний судом спосіб захисту права особи має забезпечувати ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 зазначено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантіїефективногопоновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Українине може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 № 8-рп/2002).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюванихзакономінтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18).

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 810/2240/18 зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідачами не наведено суду обґрунтованих доводів нездійснення реєстрації прав позивача на новоутворені земельні ділянки.

З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість зобов`язати Шахівську сільську раду Покровського району Донецької області в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію іншого речового права (права оренди землі) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0730 загальною площею 5,5036 га ріллі; 1422783000:01:000:0731 загальною площею 5,5037 га ріллі; 1422783000:01:000:0734 загальною площею 7,7400 га ріллі; 1422783000:01:000:0735 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0736 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0737 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0739 загальною площею 6,2600 га ріллі; 1422783000:01:000:0740 загальною площею 6,7856 га ріллі; 1422783000:01:000:0741 загальною площею 7,1200 га ріллі за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на підставі договору оренди землі від 01.07.2011. Відтак, відповідні возовні вимоги теж є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача, заявлених до Міністерства юстиції України суд зазначає, що даний спір стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з поданням позивачем заяв про держану реєстрацію прав оренди на новоутворені земельні ділянки та отриманням ним спірних вимов у такій реєстрації, оформлених рішеннями відповідача 1.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог до відповідача 2 посилається на п. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV, відповідно до якого у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися; у разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченомупідпунктом "в"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.

Так, позивач вказує, що оскільки відповідач 1 самостійно не виправив помилку стосовно того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 через їх поділ відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, та у зв`язку з посиланням державного реєстратора на відсутність у нього технічної можливості здійснити виправлення помилки шляхом погашення запису про інше речове право щодо цих земельних ділянок, то вказані дії можуть бути вчинені держателем Державного реєстру речових прав - Міністерством юстиції України, яке відповідно до ч. 7 Закону № 1952-IV забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав та є його держателем.

Суд зауважує, що відповідно до підпункту "в"пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, відсилку до якої містить п. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції Українита його територіальні органи приймають мотивоване рішення про виправлення помилки, допущеної державним реєстратором.

Водночас, в межах цієї справи позивачем не висувалось позовних вимог з приводу розгляду відповідачем 2 скарг позивача.

Обставина допущення відповідачем 1 технічної помилки не є встановленою.

Само по собі те, що відповідач 2 забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем, організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав та виконує інші повноваження, передбачені Законом № 1952-IV, не зобов`язує його у даному конкретному випадку до погашення певного запису у Державному реєстрі речових прав.

Таким чином, вимоги позивача до Міністерства юстиції України є необґрунтованими та суд дійшов висновку про відмову у визнанні протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України по незабезпеченню погашення запису про інше речове право (право оренди землі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 - на підставі договору оренди землі від 01.07.2011 після їх поділу, а саме: незакриття відповідних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційних справ та нескасування реєстраційних номерів цих об`єктів; зобов`язанні Міністерства здійснити погашення запису про інше речове право (право оренди землі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0690 та 1422783000:01:000:0572 - на підставі договору оренди землі від 01.07.2011 після їх поділу, а саме закрити відповідні розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційні справи, а реєстраційні номери цих об`єктів скасувати.

Отже, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004,керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни N 62081024 від 06.12.2021, N 62080428 від 06.12.2021, N 62079297 від 06.12.2021, N 62078799 від 06.12.2021, N 62078055 від 06.12.2021, N 62077397 від 06.12.2021, N 62074950 від 06.12.2021, N 62079733 від 06.12.2021, N 62088290 від 07.12.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес».

Зобов`язати Шахівську сільську раду Покровського району Донецької області в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Штагер Наталії Юріївни здійснити державну реєстрацію іншого речового права (права оренди землі) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1422783000:01:000:0730 загальною площею 5,5036 га ріллі; 1422783000:01:000:0731 загальною площею 5,5037 га ріллі; 1422783000:01:000:0734 загальною площею 7,7400 га ріллі; 1422783000:01:000:0735 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0736 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0737 загальною площею 5,5100 га ріллі; 1422783000:01:000:0739 загальною площею 6,2600 га ріллі; 1422783000:01:000:0740 загальною площею 6,7856 га ріллі; 1422783000:01:000:0741 загальною площею 7,1200 га ріллі за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на підставі договору оренди землі від 01.07.2011.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 14.04.2023.

Суддя А.С. Михайлик

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.04.2023
Оприлюднено20.04.2023
Номер документу110283098
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки)

Судовий реєстр по справі —200/331/23

Ухвала від 04.08.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Рішення від 01.08.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 26.07.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Рішення від 04.04.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 04.04.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 03.04.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 30.03.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 22.03.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 27.02.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

Ухвала від 06.02.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Михайлик А.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні