Рішення

від 14.04.2023 по справі 440/11304/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/11304/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Садошенко А.П.,

представника позивача Петракова В.А.,

представника відповідачів Срібної Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі УДМС України в Полтавській області), Державної міграційної служби України (надалі ДМС України), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви /том 1 а.с. 23-35/, позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби у Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 09.08.2022 №77;

- скасувати рішення Державної міграційної служби України про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.12.2022 №34-22;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Полтавської області повторно розглянути питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Полтавської області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з травня 2022 року він здійснював волонтерську діяльність в Україні, сестра його дружини також здійснює волонтерську діяльність, уряд Республіки Азербайджан має подвійні стандарти щодо оцінки війни в Україні, у Республіці Азербайджан наявний конфлікт у ОСОБА_2 , де знаходиться військовий контингент Росії, дорога до Республіки Азербайджан, якою зазвичай користується позивач, проходить через Росію, стверджує, що до його родичів, які проживають у Республіці Азербайджан, приходили невідомі особи, які погрожували позивачу фізичною розправою, якщо він не припинить свою волонтерську діяльність, тому позивач вказує, що має обґрунтовані побоювання за своє життя та великий ризик переслідувань у Росії та в Республіці Азербайджан через свою політичну позицію та волонтерські дії. Пояснює, що має дружину в Україні та малолітню доньку. Зазначає, що під час подання заяви та співбесіди перекладач не залучався, правову допомогу та переклад з української мови на російську, яку розуміє позивач, здійснювався його адвокатом Петраковим В.А., повідомлення про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вручено йому без перекладача та без роз`яснення права на оскарження та порядку оскарження. Вказує, що розглядаючи його скаргу, ДМС України не перевірила обставин справи та прийняла незаконне рішення про відхилення скарги. Вважає, що на стадії попереднього розгляду за поданою ним заявою неможливо було встановити обґрунтованість та реальність наведених ним побоювань стати жертвою переслідувань в Азербайджані через свою політичну та громадянську позицію, здійснення волонтерської діяльності для допомоги громадянам України, він та його сім`я можуть стати жертвою тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у Азербайджані.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

08 лютого 2023 року до суду на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла позовна заява (уточнена), а також копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи з додатками.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11304/22, клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:30 год. 09 березня 2023 року, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від відповідачів докази та встановлено строк для їх надання до суду.

24 лютого 2023 року від Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до суду надійшли витребувані документи /том 1 а.с. 57-117/.

02 березня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача Управління ДМС України в Полтавській області на позовну заяву /том 1 а.с. 184-188/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що описана позивачем діяльність як волонтерська не відповідає критеріям, визначеним у Законі України "Про волонтерську діяльність", зокрема, роботу, яку виконував заявник, за яку йому заплатили кошти, не можна віднести до волонтерської діяльності. Позивач стверджує, що його діяльність у організації "Мелек" полягала у доставці продуктів харчування, проте, детальніше про зазначену роботу позивач розповісти не зміг, документів на підтвердження факту виконання ним робіт не надав, а посвідчення волонтера видане позивачу 06.05.2022 з порушенням вимог Закону України "Про волонтерську діяльність", оскільки на момент його видачі позивач знаходився на території України без законних підстав. Пояснює, що 29.06.2022 Лубенським відділом УДМС в Полтавській області було прийнято рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, до Лубенського відділу УДМС в Полтавській області на його запит надійшов лист від Благодійного фонду "Мелек", у якому зазначено, що позивач був виключений зі списку волонтерів організації рішенням №8/017 від 15.06.2022. З огляду на викладене відповідач вважає факт належності заявника до волонтерської діяльності неправдоподібним. Відповідач вказує, що позивач не був членом жодних політичних, релігійних, військових або громадянських організацій, до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які б були пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами причетний не був. Вважає, що ризик застосування шкоди, якої побоюється позивач у разі повернення до Республіки Азербайджан не пов`язаний із жодною з ознак, перерахованих у визначенні біженця, серед повідомлених позивачем фактів немає підстав для визнання його біженцем. Зазначає, що з офіційної інформації по країні походження Республіці Азербайджан встановлено, що Республіка Азербайджан не охоплена загальним широкомасштабним збройним конфліктом, місто Баку, звідки походить позивач, не охоплено конфліктом, що існує у ОСОБА_2 , фактів загрози життю, безпеці чи свободи членам родини заявника не встановлено, на питання, яким чином мати чи рідні заявника отримували усні погрози саме від російських осіб, позивач не пояснив, прізвищ таких осіб назвати не зміг, натомість, оцінюючи ступінь безпечності для позивача була врахована Позиція УВКБ ООН щодо повернення в Україну від 03.2022, у якій зроблено висновок про те, що Україна не є безпечною країною походження у зв`язку із війною, тому перебування позивача в Україні може бути більш небезпечним, ніж в Республіці Азербайджан. Вказує, що відсутні умови, за яких особа може бути визнана біженцем або такою, яка потребує додаткового захисту, визначені пунктами 1, 13 ч. 1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Відповідач вважає, що перебуваючи на території України без документів на право перебування, позивач використовує процедуру отримання статусу біженця для легалізації свого статуту в Україні.

02 березня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача Державної міграційної служби України на позовну заяву /том 1 а.с. 191-198/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент звернення із заявою позивач знаходиться на території України нелегально, за порушення правил перебування в Україні Лубенським відділом УДМС у Полтавській області 29.06.2022 було прийнято рішення про його примусове видворення до країни походження. Заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач мотивує побоюваннями бути покараним в Республіці Азербайджан російськими особами через волонтерську діяльність в Україні, при цьому, конкретних осіб заявник не назває, у заяві позивач не довів достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява, показав низький рівень освіченості стосовно роботи волонтерської організації "Мелек" та його особистої участі у діяльності цієї організації, а описана ним діяльність не відповідає визначенню волонтерської діяльності. Вказує, що посвідчення волонтера отримано позивачем з порушенням вимог Закону України "Про волонтерську діяльність", натомість, Благодійний фонд "Мелек" повідомив про те, що позивач був виключений зі списку волонтерів організації рішенням №8/017 від 15.06.2022, тому відповідач дійшов висновку про факт належності заявника до волонтерської діяльності не є правдоподібним. Вважає, що немає жодних підстав вважати, що заявник має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідування, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Зважаючи на подані позивачем пояснення, отриману інформацію по країні походження, відповідач дійшов висновку про відсутність будь-яких обставин, за яких позивачу загрожує застосування смертної кари або вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання у країні громадянської належності. Натомість, Україна, на сьогоднішній день може бути більш небезпечним місцем перебування заявника, ніж Республіка Азербайджан. Вказує, що позивач скористався своїм право на подання скарги на рішення УДМС України в Полтавській області, розгляд скарги був проведений за участі представника позивача в режимі відеоконференції. Зазначає, що при розгляді скарги враховано інформацію по країні громадянської належності заявника Республіці Азербайджан, у якій багато хто співчуває Україні, у Баку проходили проукраїнські мітинги, азербайджанські ЗМІ часто цитують світові та українські ЗМІ під час висвітлення російського вторгнення, інформація щодо переслідування осіб, що підтримують Україну проросійськими елементами в Республіці Азербайджан на час прийняття рішень відсутня. Вважає, що звернення позивача із заявою про надання статусу біженця викликано лише необхідністю офіційно отримати право проживання в Україні, а не наявністю побоювань щодо можливих переслідувань, тоді як правовідносини, пов`язані з в`їздом іноземців на територію України для вирішення особистих питань є сферою правового регулювання Законів України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про імміграцію" з відповідним набуттям правових статусів у порядку, визначеному цими Законами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:30 05 квітня 2023 року.

16 березня 2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 1 а.с. 220-226/, у якій зазначено, що аргументація відповідачів зводиться до суб`єктивної оцінки сприйняття відомостей особи, що звернулась за захистом в Україні, за відсутності належно перевірених відомостей та фактів. Пояснює, що з керівником благодійного фонду "Мелек" у позивача виник конфлікт, внаслідок чого вони не спілкуються. Вказує, що позивачу видано посвідчення волонтера, тому він є волонтером, який здійснює або може здійснювати волонтерську діяльність в Україні, та наполягає, що приймав участь у благодійних заходах з розвезення та розвантаження продуктів харчування як волонтер. Вказує, що на території республіки Азербайджан більше 20 років триває збройний конфлікт із присутністю російських військових, що можна кваліфікувати як підтвердження наявності у Республіці Азербайджан антиукраїнські налаштованих військових осіб та агентури з РФ, що становить дійсну небезпеку для позивача у разі відвідування ним країни його походження та обґрунтованого побоювання за свою безпеку та безпеку своїх близьких, розуміючи психологічне ставлення та відношення до конфлікту, що триває на території України з 24.02.2022, та усвідомлення того, що він перебував в статусі волонтера. Вважає, що розглянувши скаргу, центральний орган ДМС не з`ясував всіх суттєвих обставин, не перевірив наведених позивачем фактів, обставин, що склалися в Азербайджані, не надав оцінки, зокрема, впливу сил, що підтримують російське військове вторгнення до України, та дуже слабкому захисту з боку держави Азербайджан прав людини, не оцінив індивідуальний ризик позивача. Вказує, що безпідставна відмова у оформленні документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позбавляє його права отримати притулок та захист в Україні та призведе до ризику для життя за умови повернення до країни походження в Республіку Азербайджан. Зазначає, що спірні наказ та рішення були прийняті з порушенням вимог статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та наполягає на тому, що у нього є побоювання, що у разі повернення в Республіку Азербайджан його будуть переслідувати через його політичну та громадянську позицію, здійснення волонтерської допомоги громадянам України, наявності у родинних зв`язках з ним діючих волонтерів сестри жінки, через що позивач та його сім`я можуть стати жертвою тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження.

До Полтавського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача Петракова Володимира Анатолійовича про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було зареєстровано канцелярією суду 05 квітня 2023 року за вх. №17482/23 /том 1 а.с. 238-241/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року клопотання представника позивача Петракова Володимира Анатолійовича про відкладення розгляду справи №440/11304/22 задоволено. Розгляд справи №440/11304/22 відкладено до 09:30 14 квітня 2023 року. Клопотання представника позивача Петракова Володимира Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Судове засідання, призначене на 09:30 14 квітня 2023 року, вирішено провести за участю представника позивача Петракова Володимира Анатолійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /том 1 а.с. 245, 248-249/.

Представник позивача у судовому засіданні 14 квітня 2023 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні 14 квітня 2023 року проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Азербайджан /том 1 а.с. 75-83/, місце проживання м. Баку, паспорт Азербайджанської Республіки виданий 07.11.2019, одружений з громадянкою України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 /том 1 а.с. 88/, останній раз в`їхав на територію України згідно штампу в його паспорті 18.01.2022 через КПП "Гоптівка" по паспортному документу громадянина Республіки Азербайджан /том 1 а.с. 82/, строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 25.01.2021, терміном дії до 22.01.2022, закінчився 22.01.2022, після цієї дати позивач не виїхав за межі України.

29.06.2022 Лубенським відділом УДМС України в Полтавській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким вирішено повернути до країни походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його покинути територію України у термін до 20.07.2022 /том 1 а.с. 97-99/.

20.07.2022 ОСОБА_3 звернувся до УДМС України в Полтавській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №2 /том 1 а.с. 61-62/.

20.07.2022 за реєстраційним №2 зареєстрована анкета особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_3 /том 1 а.с. 63-68/.

20.07.2022 складено реєстраційний листк на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_3 /том 1 а.с. 69-70/ та позивачем у присутності його адвоката підписано протокол ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту /том 1 а.с. 71-72/.

21.07.2022 за вих. №5301.5/10333-22 УДМС України в Полтавській області направлено до головних управлінь (управлінь) ДМС в областях та місті Києві запит відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" щодо особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Азербайджану /том 1 а.с. 148/, на який отримано у відповідь листи про надання інформації, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 149-155/.

26.07.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 проведено співбесіду, оформлену протоколом №1 /том 1 а.с. 101-106/, який містить блоки питань та відповідей щодо уточнення анкетних даних, уточнення країни походження, уточнення маршруту, перебування в Україні, причини неможливості повернення в свою країну. На початку цієї співбесіди на питання, на якій мові позивач може спілкуватися чи потребує перекладача, він дав відповідь: розумію російську, перекладачем буде його адвокат Петраков Володимир Анатолійович.

04.08.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 проведено співбесіду, оформлену протоколом №2 /том 1 а.с. 107-108/, у ході якою з`ясовані питання, що стосуються волонтерської діяльності.

Обидві співбесіди з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 проведені в присутності його представника адвоката Петракова Володимира Анатолійовича.

Матеріали справи №2022РL0002 містять роздруківки з мережі Інтернет з інформацією по країні походження позивача Республіці Азербайджан /том 1 а.с. 109-116/, а також Позицію УВКБ ООН щодо повернення в Україні за березень 2022 р. /том 1 а.с. 125-127/.

09.08.2022 УДМС України в Полтавській області за результатами розгляду справи №2022РL0002 заявника ОСОБА_1 складено висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за змістом якого не було встановлено умов, за яких особа може бути визнана біженцем або такою, яка потребує додаткового захисту, зазначені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". На підставі частини 6 статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" вважає доцільним прийняти рішення про відмову громадянину Азербайджанської Республіки Ширінову ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту /том 1 а.с. 129-131/.

09.08.2022 УДМС України в Полтавській області прийнято наказ №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту", яким у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Азербайджанської Республіки Ширінову ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /том 1 а.с. 128/.

11.08.2022 УДМС України в Полтавській області надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача /том 1 а.с. 84/ повідомлення УДМС України в Полтавській області №8 від 09.08.2022 про те, що відповідно до статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане повідомлення, серед іншого, містить роз`яснення про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" заявник має право оскаржити рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувшись до Державної міграційної служби України, а також до суду в установленому Законом порядку. У цьому повідомленні як підстава вказано наказ №77 від 09 серпня 2022 року /том 1 а.с. 132/.

Проте, конверт з цим повідомленням був повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою /том 1 а.с. 132-135/.

22.08.2022 позивач надіслав по пошті до ДПС України скаргу на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (наказ від 09.08.2022 №77) /том 1 а.с. 140-145, а.с. 168-172/.

Листом УДМС України в Полтавській області №5301.5-6608/53/3-22 від 23.08.2022 на звернення ОСОБА_1 від 22.08.2022 /том 1 а.с. 138-139/ позивачу 23.08.2022 надано засвідчені копії наказу УДМС України в Полтавській області №77 від 09.08.2022 та висновку про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підтвердження розпискою позивача на цьому супровідному листі, копія якого міститься у матеріалах справи /том 1 а.с. 147/.

На вимогу ДМС України про витребування матеріалів №8.5/1995-22 від 27.09.2022 /том 1 а.с. 155/ УДМС України в Полтавській області надіслало до ДМС України особову справу №2022РL0002 та фото заявника разом із супровідним листом №5301.5-8006/53.2-22 від 28.09.2022 /том 1 зворот а.с. 155/.

21.10.2022 ДПС України прийнято наказ №206 "Про продовження строку прийняття рішення за скаргою громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 " /том 1 зворот а.с. 167/.

Листом УДМС України в Полтавській області №5301.5-19434/53.3-22 від 30.11.2022 позивачу надіслано лист ДМС України №8.5-11973/1-22 від 30.11.2022 "Про розгляд скарги", яким запрошено позивача взяти участь у розгляді скарги, який відбудеться о 11:00 08.12.2022 в режимі відеоконференції за допомогою скайп-зв`язку /том 1 а.с. 159-161/. Конверт з цими листами повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою /том 1 зворот а.с. 161/.

08.12.2022 в режимі відеоконференції за допомогою скайп-зв`язку був проведений розгляд скарги ОСОБА_1 від 22.08.2022 за участі адвоката Петракова В.А., який є представником позивача.

14.12.2022 ДМС України складено висновок за результатами розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у справі №2022РL0002 /том 1 а.с. 164-166/, за змістом якого територіальним органом ДМС, де розглядалася заява громадянина Азербайджанської Республіки Ширінова ОСОБА_6 були належним чином проаналізовано всі подані ним відомості про його особу та причини звернення за захистом і на підставі частини 6 статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" прийнято обґрунтоване рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі частини 5 статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" вважають за доцільне відхилити скаргу громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

14.12.2022 ДПС України прийнято рішення №54-22 про відхилення скарги громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 від 22.08.2022 на наказ УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 /том 1 а.с. 163/ з посиланням на те, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 прийнято УДМС України в Полтавській області на підставі повного і всебічного вивчення обставин наявних у матеріалах справи та є правомірним і обґрунтованим.

21.12.2022 УДМС України в Полтавській області надіслало рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача повідомлення від 21.12.2022 №12 про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" ДМС прийнято рішення №54-22 про відхилення скарги на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Роз`яснено, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги і не використала права на його оскарження до суду протягом п`яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебуванням в Україні, встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" /том 1 а.с. 173, зворот а.с. 173/.

Конверт з цим повідомленням був повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою /том 1 зворот а.с. 176/.

Водночас, 28.12.2022 позивач був ознайомлений зі змістом повідомлення про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 21.12.2022 №12, та зазначив про те, що суть повідомлення його зрозуміла та з порядком звернення до суду він ознайомлений, про що позивач залишив розписку на примірнику повідомлення, копія якого міститься у матеріалах справи /том 1 а.с. 174/.

Позивач не погодився з наказом УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" та з рішенням Державної міграційної служби України від 14.12.2022 №34-22 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказу УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" та рішенню Державної міграційної служби України від 14.12.2022 №34-22 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 14 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

Частиною 2 статті 26 Конституції України передбачено, що іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Порядок правового регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року № 3671-VI (надалі - Закон № 3671-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

У статті 1А (2) Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року також дано поняття "біженець", який означає особу, що внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 року, і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Відповідно до частини 2 статті 1 Протоколу щодо статусу біженців від 4 жовтня 1967 року для цілей цього Протоколу термін "біженець", за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року..." та слів "... внаслідок таких подій" у статті 1A (2).

Пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI установлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

За приписами частини 1 статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Як передбачено у частині 5 статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Статтею 6 Закону № 3671-VI передбачено, що не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа:

яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;

яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй;

стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні;

яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).

Порядок попереднього розгляду заяв встановлено статтею 8 Закону № 3671-VI, відповідно до частини 2 якого за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону № 3671-VI під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов`язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.

Оскільки позивач на початку першої співбесіди повідомив, що володіє російською мовою, у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, в силу частини 3 статті 8 Закону № 3671-VI не було обов`язку забезпечити позивачу перекладача.

Як встановлено судом, 26.07.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 проведено співбесіду, оформлену протоколом №1 /том 1 а.с. 101-106/, який містить блоки питань та відповідей щодо уточнення анкетних даних, уточнення країни походження, уточнення маршруту, перебування в Україні, причини неможливості повернення в свою країну.

На початку цієї співбесіди на питання, на якій мові позивач може спілкуватися чи потребує перекладача, він дав відповідь: розумію російську, перекладачем буде його адвокат Петраков Володимир Анатолійович.

04.08.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 проведено другу співбесіду, що оформлена протоколом №2 /том 1 а.с. 107-108/, у ході якої були з`ясовані питання, що стосуються волонтерської діяльності.

Обидві співбесіди з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 були проведені посадовими особами УДМС України в Полтавській області в присутності представника позивача адвоката Петракова Володимира Анатолійовича.

Отже, дії відповідача УДМС України в Полтавській області відповідають вимогам частин 2, 3 статті 8 Закону № 3671-VI.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 (далі по тексту - Правила №649), під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:

а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону. У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника (додаток 11). Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди (додаток 12) з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);

б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13). У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

За приписами частин 4, 6 Закону № 3671-VI рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Отже, однією з підстав для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є очевидна необґрунтованість заяви, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI.

Згідно з пунктами 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців, для того, щоб вважитися біженцем, особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування, надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов`язана подати відповідному органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина 2 статті 13 Закону № 3671-VI).

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Відповідно до пункту 195 цього Керівництва у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця, повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Суд зазначає, що залежно від певних обставин отримання і надання документів, які можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особою, котра звертається за встановленням статусу біженця, може бути взагалі неможливим, тому така обставина не є підставою для визнання відсутності умов, за наявності яких надається статус біженця або визнання особи такою, що потребує додаткового захисту.

Таким чином, підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації, а також з інформаційних носіїв, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.

Згідно із статтею 4 Директиви Європейського Союзу Про мінімальні стандарти для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин, а також змісту цього захисту (29 квітня 2004 року) в разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" №1 від 25.06.2009 зазначено, що при розгляді зазначених справ судам слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з`ясування суб`єктивних обставин є першочерговим завданням судів під час вирішення таких спорів.

Суб`єктивна оцінка залежить від особистості, і те, що для однієї особи є нормою, для іншої може бути нестерпним. Побоювання ґрунтується не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової або соціальної групи тощо).

Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Ситуація у країні походження при визнанні статусу біженця є доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об`єктивним положенням у країні та історією, яка відбулася особисто із заявником.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Азербайджан /том 1 а.с. 75-83/, місце проживання м. Баку, паспорт Азербайджанської Республіки виданий 07.11.2019, одружений з громадянкою України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 /том 1 а.с. 88/, строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 25.01.2021, терміном дії до 22.01.2022, закінчився 22.01.2022, після цієї дати позивач не виїхав за межі України.

Доводи позивача про те, що він має доньку не підтверджені належними та допустимими доказами, натомість, у свідоцтві про народження, виданому 02.04.2018, копія якого міститься у матеріалах справи, батьком дитини зазначена особа з прізвищем " ОСОБА_7 " /том 1 а.с. 87/.

Під час співбесіди 26.07.2022 на питання назвіть мету виїзду? позивач надав відповідь: "родина, дружина-дитина, там не хотів жити, а на питання: чому не повернулися в Азербайджан? позивач надав відповідь: тому, що тут моя родина. Я ще працюю волонтером. Допомагаю народу України. В Азербайджані мені погрожують, будуть проблеми. ОСОБА_8 люди, які російські настроєні. Мене попередив двоюрідний брат, щоб я не повертався. Це будуть проблеми мені, моїй родині. Мене можуть вбити. Я ніколи не любив російських людей. Вони вбивали наших азербайджанських людей. Я голосно вимовляв в Баку, що російські люди - ніхто. Я ругав їх", а на питання: чому він приїхав саме в Україну? позивач надав відповідь: "мені подобалася Україна. Аксакал говорив мені, що українці схожі за характером на нас. Я хотів собі дружину українку" /том 1 зворот а.с. 103/.

На питання назвати причину, за якої позивач не може повернутися в свою країну він надав відповідь: "в мене тут дружина, дитина. Я працюю волонтером. Я не можу повернутися тому, що мені погрожують російські люди. Назвати прізвища цих людей я не можу. Мої родичі повідомили мені, що тим, чим я займаюсь (допомагаю українцям) закінчиться поганим для мене, якщо я повернуся додому" /том 1 зворот а.с. 104/.

На питання про те, що в заяві на отримання притулку в Україні позивач заявив, що його шукають, та прохання пояснити детальніше кого конкретно він мав на увазі, говорячи це, позивач надав відповідь: "якісь російські люди. Прізвищ я їх не знаю. (на питання, яким чином родичі можуть стверджувати, що це російські люди, заявник не відповів). До моїх родичів ці люди приходили двічі. Місяць тому назад" /том 1 а.с. 105/.

На питання щодо прізвищ осіб, які могли брати участь у подіях, про які зазначив позивач (що його шукають через родичів та друзів родини) він дав таку відповідь: "я не можу назвати прізвища цих осіб. Я боюся назвати їх прізвища, щоб у них не було проблем" /том 1 а.с. 105/.

Позивач зазначив також, що прізвищ та імен (осіб від кого були погрози) він не знає.

На питання про те, яким чином російські громадяни можуть нести загрозу для позивача в Азербайджані позивач відповідь так: "вони погрожують, що можуть мене вбити" /том 1 зворот а.с. 105/.

На питання чи звертався позивач в правоохоронні органи своєї країни з приводу загрози для нього в Азербайджані позивач відповів: "ні, я знаходжуся в Україні" /том 1 зворот а.с. 105/.

Суд звертає увагу на той факт, що під час співбесіди 26.07.2022 на питання: назвіть дату в`їзду в Україну? позивач надав відповідь: "останній раз - в 2019 році, жовтень-листопад, точно не пам`ятаю" /том 1 зворот а.с. 103/. У анкеті №2 від 20.07.2022 позивач також вказав відомості про дату і місце перетину кордону України: " ОСОБА_9 , 12.11.2019 р." /том 1 а.с. 67/.

Однак, останній раз позивач в`їхав на територію України згідно штампу в його паспорті 18.01.2022 через КПП "Гоптівка" по паспортному документу громадянина Республіки Азербайджан /том 1 а.с. 82/. При цьому, загальновідомою є обставина, що Гоптівка - це пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Росією.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач 18.01.2022 в`їхав на територію України з території Росії та не зазначив про цей факт, заповнюючи анкету та під час співбесіди з відповідачем.

За приписами статті 1 Закону України "Про волонтерську діяльність" у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою - анкетою про визнання біженцем або іншою особою, яка потребує додаткового захисту 20.07.2022, волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги, а згідно з частиною 1 статті 7 цього Закону волонтер - фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Частинами 2, 3 статті 7 Закону України "Про волонтерську діяльність" передбачено, що волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.

Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов`язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим частини третьої статті 1 цього Закону.

Волонтер може отримати посвідчення волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність в організаціях та установах, що залучають до своєї діяльності волонтерів.

Договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з Благодійною організацією БФ "МЕLEК", позивач не надав.

Позивач надав до УДМС України в Полтавській області копію посвідчення волонтера №017, виданого Благодійною організацією БФ "МЕLEК" 06.05.2022 /том 1 зворот а.с. 90/, та довідку Благодійної організації БФ "МЕLEК" від 06.05.2022 про те, що він веде волонтерську діяльність і представляє інтереси Благодійної організації БФ "МЕLEК" згідно статутної діяльності фонду /том 1 а.с. 90/.

На питання під час співбесіди 04.08.2022 з якою метою позивач оформив посвідчення волонтера, коли отримав, де отримав, позивач надав таку відповідь: "Я не знаю навіщо. Дали. Саме головне - це допомагати. В лютому 2022 року, 24-25 лютого. Видала ОСОБА_10 . Ставив підпис при отриманні в самому офісі організації" /том 1 а.с. 108/.

Однак, надана позивачем до УДМС України в Полтавській області копія посвідчення волонтера №017, містить відомості про видачу посвідчення Благодійною організацією БФ "МЕLEК" 06.05.2022 /том 1 зворот а.с. 90/, що суперечить відомостям, які позивач повідомив під час співбесіди 04.08.2022 щодо дати отримання посвідчення.

Листом Благодійної організації "Благодійний фонд "МЕLEК" на запит Лубенського відділу УДМС України в Полтавській області повідомлено, що 06.05.2022 ОСОБА_3 був включений в списки волонтерів Благодійної організації "Благодійний фонд "МЕLEК", номер посвідчення №017. Однак був виключеним протокольним рішенням №8/017 від 15.06.2022, бо на дзвінки не відповідав, жодного разу не допомагав розвозити допомогу, їжу. Не приймав участі у виїздах до військових, евакуації цивільних та поранених до шпиталів, чим грубо порушив умови статуту Благодійної організації "Благодійний фонд "МЕLEК" /том 1 а.с. 58/.

Як встановлено судом, під час другої співбесіди 04.08.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_3 , оформленої протоколом №2 /том 1 а.с. 107-108/, УДМС України в Полтавській області з`ясовувалися питання, що стосуються безпосередньо волонтерської діяльності позивача.

На питання чим конкретно займається ця організація позивач відповів, що "допомогою, любою, продукти, одяг біженцям, нужденним, показати дорогу тим, хто іде з Харкова, те що він бачив" /том 1 зворот а.с. 107/.

На питання описати свою діяльність у організації позивач відповів так: "Я возив продукти в Суми, Полтаву, сторону ОСОБА_11 . За адресою по списку. Це маленька машина. Машина не моя. За кермом я не сидів" /том 1 зворот а.с. 107/.

На питання в чому саме полягає робота позивача він дав таку відповідь: "Це моя допомога. Коли каже ОСОБА_10 , я допомагаю. Коли я іду туди в організацію. Ходжу туди кожен день" /том 1 зворот а.с. 107/.

На уточнююче питання назвати конкретно, що позивач робив на минулому, позаминулому тижні в БФ "Мелек" (співбесіда відбувалася 04.08.2022), позивач дав таку відповідь: "На минулому тижні я сказав, що мене не буде. Я оформлюю документи. Два рази я вийшов на роботу. Косив траву в дворі. Чий був двір я не знаю. ОСОБА_12 заплатили грошей. Це робити мені сказала дружина. На позаминулому тижні вийшов два рази в організацію. Один раз вийшов на роботу. Обої клеїв в будинку сусідів в с. Березняки. Це робити мені сказала дружина. Трохи заплатили кошти. Головне, щоб дружина і дитина не були голодні. Але треба і допомагати іншим. Роботи в БФ "Мелек" не було /том 1 а.с. 108/.

На питання, чи позивач щось купував, де, як часто? позивач відповів, що нічого не купував ні за свої гроші, ні за волонтерські /том 1 а.с. 108/.

На питання кому та як позивач відправляв, передавав товар, яким чином, позивач відповів: "Я не знаю кому. Нужденним. Я бачу це по вигляду, по обличчю. Товар передавав тільки автомобілем. Було 8-10 коробок. Консерви, чий автомобіль я не знаю. Їздимо вдвох. Водій і я" /том 1 а.с. 108/.

На уточнююче питання щодо документального підтвердження його діяльності позивач відповів, що не має документів.

Позивач стверджує, що через його волонтерську діяльність у Благодійній організації "Благодійний фонд "МЕLEК" є загроза його життю, життю дружини та дочки в Азербайджанській республіці.

Разом з тим, за змістом повідомлення Азербайджанського державного інформаційного агентства (https://azertag.az/ru/xeber/Kakuyu_pomoshch_Ukraine_okazal_Azerbaidzhan_vo_vremya_voiny-2456417) з перших днів війни Азербайджан почав передавати Україні гуманітарну допомогу. Перша допомога була доставлена вже через три дні після початку війни - 27 лютого. На територію України було доставлено гуманітарну допомогу вагою біля 137 тонн. Азербайджан передав Україні близько 1050 тонн гуманітарної допомоги на загальну суму понад 17,6 млн. доларів (близько 30 млн. манатів). Зазначається, що вона включає продукти харчування, ліки, товари медичного призначення, обладнання, генератори та трансформатори. Гуманітарну допомогу до України відправляли також приватні компанії та громадяни Азербайджану. Повідомляється, що за організаційної підтримки Фонду ОСОБА_13 , міністерств охорони здоров`я, праці та соціального захисту населення Азербайджану близько 90 українських дітей були розміщені у різних соціально-реабілітаційних центрах країни.

Українські ЗМІ також неодноразово повідомляли про надання Азербайджаном Україні різних видів гуманітарної допомоги: ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 (https://www.rbc.ua/ukr/news/azerbaydzhan-predostavil-ukraine-pomoshch-1657026173.html), тощо.

За повідомленням ЗМІ у мережі Інтернет (https://telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2022-12-27/5727436-azerbaydzhantsy-napravili-v-ukrainu-15-generatorov) напередодні Нового року азербайджанська громадськість продемонструвала солідарність з українським народом. Понад 170 передплатників азербайджанського Telegram-каналу AZfront у містах Баку, Сумгаїт, Гянджа взяли участь у збиранні коштів на підтримку українців. Так прості азербайджанці зібрали майже $40 000. На ці гроші команда AZfront закупила 15 потужних генераторів та оплатила їх доставку в Україну.

Отже, Республіка Азербайджан надавала Україні гуманітарну допомогу, у тому числі, у вигляді продуктів харчування, а під час співбесіди позивач повідомив, що займався у Благодійній організації "Благодійний фонд "МЕLEК" супроводженням перевезення продуктів харчування, тому відсутні підстави вважати, що за таку діяльність він буде підданий чи може бути підданий переслідуванню у Республіці Азербайджан у м. Баку, яке контролюється владою Республіки Азербайджан, та яке знаходиться на відстані більш як 350 км від зони конфлікту території ОСОБА_14 .

Тобто діяльність, про яку позивач повідомив відповідачу під час співбесіди, зокрема, супроводження перевезення продуктів харчування, не може бути підставою для обґрунтованих побоювань позивача стати жертвою переслідувань в Республіці Азербайджан за ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів.

Матеріалами справи підтверджено, що на питання, яким чином події, пов`язані з азербайджано-вірменським конфліктом впливають на його обставини, позивач відповів, що ніяким чином /том 1 зворот а.с. 105/.

На питання, чи є для нього загроза в Азербайджані через проблеми на релігійному ґрунті, позивач відповів, що ні /том 1 а.с. 106/.

На питання, чи є для нього в Азербайджані проблеми з політичних мотивів, позивач взагалі не дав відповіді /том 1 а.с. 106/.

До інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які б були пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами позивач причетний не був.

З офіційної інформації по країні походження Республіці Азербайджан встановлено, що Республіка Азербайджан не охоплена загальним широкомасштабним збройним конфліктом, зокрема, місто Баку, звідки походить позивач, не охоплено конфліктом, що існує у ОСОБА_2 .

Щодо загострення конфлікту між Вірменією і Азербайджаном, то у матеріалах справи наявні відомості з мережі Інтернет, які досліджувалися відповідачами, за змістом яких заява про припинення вогню підписана 09 листопада, з 10 листопада сторони зупиняються на вже зайнятих позиціях /том 1 а.с. 109-112/.

Діяльність, про яку повідомив позивач відповідачів, не є масштабною чи резонансною для того, щоб привернути до себе увагу з боку невстановлених російських осіб в Азербайджані, які, як стверджує позивач, погрожували його рідним та знайомим.

Позивач відмовився назвати під час співбесіди рідних та знайомих, яким за твердженнями позивача надходили такі погрози /том 1 а.с. 105/, крім матері та двоюрідного брата.

На питання про те, яким чином родичі можуть стверджувати, що це російські люди, заявник не відповів /том 1 а.с. 105/.

Зважаючи на зміст наданих позивачем пояснень під час співбесіди з відповідачем та інформацію по країні походження Республіці Азербайджан, суд погоджується з доводами відповідачів про відсутність на час розгляду заяви позивача обґрунтованих підстав вважати, що в Республіці Азербайджан позивачу чи його дружині загрожує застосування смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширене насильство в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини.

Щодо доводів позивача про те, що дорога до Республіки Азербайджан, якою зазвичай користується позивач, проходить через Росію, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості скористатися іншою дорогою через треті країни, як то Польща чи інші.

Суд враховує, що відповідно до Позиції УВКБ ООН стосовно повернення в Україну від 02.03.2022 в поточних обставинах УВКБ ООН не вважає Україну "безпечною країною походження". У цій Позиції вказано, що конфлікт може призвести до погіршення ситуації з дотриманням прав людини та загибелі мирних громадян, а також зазначено, що станом на 27.02.2022 загинуло біля 352 цивільних осіб, включаючи 14 дітей, ще 1684 людини отримали поранення /том 1 а.с. 125-127/.

Ключова інформація ООН і війна в Україні міститься за посиланням: https://unric.org/en/the-un-and-the-war-in-ukraine-key-information/#.

Так, за даними Управління Верховного комісара з прав людини, станом на 10 квітня 2023 року зафіксовано 22734 жертв серед цивільного населення, в тому числі 8490 загиблих. Фактичне число може бути значно більшим, оскільки повідомлення про жертви підтверджуються. Десятки мільйонів людей знаходяться у "потенційній небезпеці смерті".

Отже, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка триває, перебування осіб на території України не може вважатися безпечним, люди знаходяться у "потенційній небезпеці смерті".

Підсумовуючи все викладене вище, суд погоджується з висновками відповідачів про очевидну необґрунтованість заяви позивача, а саме, відсутність у заявника умов, зазначених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI, що є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в силу статті 8 Закону № 3671-VI.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону № 3671-VI у разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.

Судом встановлено, що 11.08.2022 УДМС України в Полтавській області надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача /том 1 а.с. 84/ повідомлення УДМС України в Полтавській області №8 від 09.08.2022 про те, що відповідно до статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане повідомлення, серед іншого, містить роз`яснення про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" заявник має право оскаржити рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувшись до Державної міграційної служби України, а також до суду в установленому Законом порядку. Вказана підстава наказ №77 від 09 серпня 2022 року /том 1 а.с. 132/.

Проте, конверт з цим повідомленням був повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою /том 1 а.с. 132-135/.

Водночас, позивач скористався своїм правом на оскарження рішення та 22.08.2022 надіслав по пошті до ДПС України скаргу на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (наказ від 09.08.2022 №77) /том 1 а.с. 140-145, а.с. 168-172/, яка була розглянута в режимі відеоконференції за допомогою скайп-зв`язку за участі представника позивача - адвоката Петракова В.А.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що наказ УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" та рішення Державної міграційної служби України від 14.12.2022 №34-22 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийняті відповідачами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень.

Позивач скористався своїм правом на звернення до адміністративного суду, право ОСОБА_1 на звернення до суду не було обмежено, позовні вимоги розглянуто судом по суті, проте, враховуючи обставини справи, підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 відсутні.

При прийнятті рішення у даній справі суд також врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039), Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код 37508470, вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001) про визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 квітня 2023 року.

Суддя С.С. Сич