Постанова

від 16.08.2023 по справі 440/11304/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 р.Справа № 440/11304/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 (суддя Сич С.С.; м. Полтава; повний текст складено 17.04.2023) по справі № 440/11304/22

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі по тексту відповідач-1, УДМС України в Полтавській області), Державної міграційної служби України (далі по тексту відповідач-2, ДМС України), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (том 1, а.с. 23-35), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби у Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 09.08.2022 №77;

- скасувати рішення Державної міграційної служби України про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 14.12.2022 №34-22;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Полтавської області повторно розглянути питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Полтавської області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з травня 2022 року ОСОБА_2 здійснював волонтерську діяльність в Україні. При цьому, Уряд Республіки Азербайджан має подвійні стандарти щодо оцінки війни в Україні. Зазначає, що у Республіці Азербайджан наявний конфлікт у ОСОБА_3 , де знаходиться військовий контингент Росії. Також вказав, що дорога до Республіки Азербайджан, якою зазвичай користується позивач, проходить через Росію. Стверджує, що до його родичів, які проживають у Республіці Азербайджан, приходили невідомі особи, які погрожували позивачу фізичною розправою, якщо останній не припинить свою волонтерську діяльність, тому позивач вказує, що має обґрунтовані побоювання за своє життя та великий ризик переслідувань у Росії та в Республіці Азербайджан через свою політичну позицію та волонтерські дії. Пояснює, що має дружину в Україні та малолітню доньку. Зазначає, що під час подання заяви та співбесіди перекладач не залучався, правову допомогу та переклад з української мови на російську, яку розуміє позивач, здійснювався його адвокатом Петраковим В.А., повідомлення про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вручено йому без перекладача та без роз`яснення права на оскарження та порядку оскарження. Вказує, що, розглядаючи скаргу позивача, ДМС України не перевірила обставин справи та прийняла незаконне рішення про відхилення скарги. Вважає, що на стадії попереднього розгляду за поданою ним заявою неможливо було встановити обґрунтованість та реальність наведених ним побоювань стати жертвою переслідувань в Азербайджані через свою політичну та громадянську позицію, здійснення волонтерської діяльності для допомоги громадянам України. Стверджує, що він та його сім`я можуть стати жертвою тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження у Азербайджані.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 440/11304/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039), Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код 37508470, вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001) про визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 440/11304/22 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги фактично посилається на доводи, аналогічні, викладеним в адміністративному позові. Зокрема, вказує, що оскаржувані наказ та рішення є протиправними, з огляду на той факт, що існує ризик переслідувань позивача та членів його родини за політичними ознаками. Вказує, що у випадку повернення до країни походження Азербайджану, він та його сім`я можуть стати жертвою тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

Відповідач-1, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач-2, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Азербайджан (том 1, а.с. 75-83), місце проживання - м. Баку, паспорт Азербайджанської Республіки виданий 07.11.2019, одружений з громадянкою України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 88), останній раз в`їхав на територію України, згідно зі штампом в його паспорті, 18.01.2022 через КПП "Гоптівка" по паспортному документу громадянина Республіки Азербайджан (том 1, а.с. 82). Строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 25.01.2021 закінчився 22.01.2022. Після вказаної дати позивач не виїхав за межі України.

29.06.2022 Лубенським відділом УДМС України в Полтавській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким вирішено повернути до країни походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 20.07.2022 (том 1, а.с. 97-99).

20.07.2022 ОСОБА_2 звернувся до УДМС України в Полтавській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, №2 (том 1, а.с. 61-62).

20.07.2022 за реєстраційним №2 зареєстрована анкета особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 (том 1, а.с. 63-68).

20.07.2022 складено реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_2 (том 1, а.с. 69-70) та позивачем у присутності його адвоката підписано протокол ознайомлення з прийняттям рішення за заявою, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (том 1, а.с. 71-72).

21.07.2022 за вих. №5301.5/10333-22 УДМС України в Полтавській області направлено до головних управлінь (управлінь) ДМС в областях та місті Києві запит відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" щодо особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Азербайджану (том 1, а.с. 148), на який отримано у відповідь листи про надання інформації, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1, а.с. 149-155).

26.07.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 проведено співбесіду, оформлену протоколом №1 (том 1, а.с. 101-106), який містить блоки питань та відповідей щодо уточнення анкетних даних, уточнення країни походження, уточнення маршруту, перебування в Україні, причини неможливості повернення в свою країну. На початку вказаної співбесіди на питання «На якій мові позивач може спілкуватися чи потребує перекладача?» останній надав відповідь: «Розумію російську, перекладачем буде адвокат Петраков Володимир Анатолійович».

04.08.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 проведено співбесіду, оформлену протоколом №2 (том 1, а.с. 107-108), у ході якої з`ясовані питання, що стосуються волонтерської діяльності.

Обидві співбесіди з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 проведені в присутності його представника - адвоката Петракова Володимира Анатолійовича.

Матеріали справи №2022РL0002 містять роздруківки з мережі «Інтернет» з інформацією по країні походження позивача Республіці Азербайджан (том 1, а.с. 109-116), а також Позицію УВКБ ООН щодо повернення в Україні за березень 2022 року (том 1, а.с. 125-127).

09.08.2022 УДМС України в Полтавській області за результатами розгляду справи №2022РL0002 заявника ОСОБА_1 складено висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за змістом якого не було встановлено умов, за яких особа може бути визнана біженцем або такою, яка потребує додаткового захисту, зазначених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". На підставі частини 6 статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" вказано, що доцільним буде прийняти рішення про відмову громадянину Азербайджанської Республіки Ширінову ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (том 1, а.с. 129-131).

09.08.2022 УДМС України в Полтавській області прийнято наказ №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту", яким у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Азербайджанської Республіки Ширінову ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с. 128).

11.08.2022 УДМС України в Полтавській області надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача (том 1, а.с. 84) повідомлення УДМС України в Полтавській області №8 від 09.08.2022 про те, що відповідно до статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане повідомлення, серед іншого, містить роз`яснення про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" заявник має право оскаржити рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувшись до Державної міграційної служби України, а також до суду в установленому Законом порядку (підстава - наказ №77 від 09 серпня 2022 року) (том 1, а.с. 132).

Проте, конверт з вказаним повідомленням був повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою (том 1, а.с. 132-135).

22.08.2022 позивач надіслав поштою до ДПС України скаргу на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (наказ від 09.08.2022 №77) (том 1, а.с. 140-145, а.с. 168-172).

Листом УДМС України в Полтавській області №5301.5-6608/53/3-22 від 23.08.2022 на звернення ОСОБА_1 від 22.08.2022 (том 1, а.с. 138-139) останньому 23.08.2022 надано засвідчені копії наказу УДМС України в Полтавській області №77 від 09.08.2022 та висновку про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується розпискою позивача на цьому супровідному листі, копія якого міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 147).

На вимогу ДМС України про витребування матеріалів №8.5/1995-22 від 27.09.2022 (том 1, а.с. 155) УДМС України в Полтавській області надіслало до ДМС України особову справу №2022РL0002 та фото заявника разом із супровідним листом №5301.5-8006/53.2-22 від 28.09.2022 (том 1, зворот а.с. 155).

21.10.2022 ДПС України прийнято наказ №206 "Про продовження строку прийняття рішення за скаргою громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 " (том 1, зворот а.с. 167).

Листом УДМС України в Полтавській області №5301.5-19434/53.3-22 від 30.11.2022 позивачу надіслано лист ДМС України №8.5-11973/1-22 від 30.11.2022 "Про розгляд скарги", яким запрошено позивача взяти участь у розгляді скарги, який відбудеться о 11:00 08.12.2022 в режимі відеоконференції за допомогою скайп-зв`язку (том 1, а.с. 159-161). Конверт з вказаними листами повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою (том 1, зворот а.с. 161).

08.12.2022 в режимі відеоконференції за допомогою скайп-зв`язку проведений розгляд скарги ОСОБА_1 від 22.08.2022 за участі адвоката Петракова В.А., який є представником позивача.

14.12.2022 ДМС України складено висновок за результатами розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у справі №2022РL0002 (том 1, а.с. 164-166), за змістом якого територіальним органом ДМС, де розглядалася заява громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , були належним чином проаналізовано всі подані ним відомості про його особу та причини звернення за захистом і на підставі частини 6 статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" прийнято обґрунтоване рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі частини 5 статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" вказано, що доцільним буде відхилити скаргу громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

14.12.2022 ДПС України прийнято рішення №54-22 про відхилення скарги громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 від 22.08.2022 на наказ УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (том 1, а.с. 163), з посиланням на те, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 прийнято УДМС України в Полтавській області на підставі повного і всебічного вивчення обставин, наявних у матеріалах справи, правомірно і обґрунтовано.

21.12.2022 УДМС України в Полтавській області надіслало рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача повідомлення від 21.12.2022 №12 про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" ДМС прийнято рішення №54-22 про відхилення скарги на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Роз`яснено, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги і не використала права на його оскарження до суду протягом п`яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебуванням в Україні, встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (том 1, а.с. 173, зворот а.с. 173).

Конверт з вказаним повідомленням був повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою (том 1, зворот а.с. 176).

Водночас, 28.12.2022 позивач був ознайомлений зі змістом повідомлення про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 21.12.2022 №12, про що зазначив, що суть повідомлення йому зрозуміла та з порядком звернення до суду ознайомлений, що підтверджується розпискою на примірнику повідомлення, копія якого міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 174).

Позивач, не погодившись з наказом УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" та рішенням Державної міграційної служби України від 14.12.2022 №34-22 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" та рішення Державної міграційної служби України від 14.12.2022 №34-22 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийняті відповідачами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 14 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

Частиною 2 статті 26 Конституції України передбачено, що іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Порядок правового регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року № 3671-VI (далі по тексту - Закон № 3671-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI, біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

У статті 1А (2) Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року також дано поняття "біженець", який означає особу, що внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 року, і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Відповідно до частини 2 статті 1 Протоколу щодо статусу біженців від 4 жовтня 1967 року, для цілей цього Протоколу термін "біженець", за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року..." та слів "... внаслідок таких подій" у статті 1A (2).

Пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI установлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Статтею 6 Закону № 3671-VI передбачено, що не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа:

яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;

яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй;

стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні;

яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).

Порядок попереднього розгляду заяв встановлено статтею 8 Закону № 3671-VI, відповідно до частини 2 якої, за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону № 3671-VI, під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов`язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.

Оскільки позивач на початку першої співбесіди повідомив, що володіє російською мовою, у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, в силу частини 3 статті 8 Закону № 3671-VI, не було обов`язку забезпечити позивачу перекладача.

Як встановлено судом, 26.07.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 проведено співбесіду, оформлену протоколом №1 (том 1, а.с. 101-106), який містить блоки питань та відповідей щодо уточнення анкетних даних, уточнення країни походження, уточнення маршруту, перебування в Україні, причини неможливості повернення в свою країну.

Так, на початку цієї співбесіди на питання «На якій мові позивач може спілкуватися чи потребує перекладача?» останній надав відповідь: «Розумію російську, перекладачем буде адвокат Петраков Володимир Анатолійович».

04.08.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 проведено другу співбесіду, що оформлена протоколом №2 (том 1, а.с. 107-108), у ході якої були з`ясовані питання, що стосуються волонтерської діяльності останнього.

Обидві співбесіди з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 були проведені посадовими особами УДМС України в Полтавській області в присутності представника позивача - адвоката Петракова Володимира Анатолійовича.

Отже, дії відповідача - УДМС України в Полтавській області, відповідають вимогам частин 2, 3 статті 8 Закону № 3671-VI.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 (далі по тексту - Правила №649), під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:

а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону. У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференцзв`язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника (додаток 11). Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди (додаток 12) з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);

б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13). У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

За приписами частин 4, 6 Закону № 3671-VI, рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Отже, однією з підстав для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є очевидна необґрунтованість заяви, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI.

Згідно з пунктами 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців, для того, щоб вважитися біженцем, особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування, надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов`язана подати відповідному органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина 2 статті 13 Закону № 3671-VI).

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Відповідно до пункту 195 вказаного Керівництва, у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця, повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Колегія суддів зазначає, що залежно від певних обставин отримання і надання документів, які можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особою, котра звертається за встановленням статусу біженця, може бути взагалі неможливим, тому така обставина не є підставою для визнання відсутності умов, за наявності яких надається статус біженця або визнання особи такою, що потребує додаткового захисту.

Таким чином, підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації, а також з інформаційних носіїв, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.

Згідно зі статтею 4 Директиви Європейського Союзу «Про мінімальні стандарти для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин, а також змісту цього захисту» (29 квітня 2004 року), в разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" №1 від 25.06.2009 зазначено, що при розгляді зазначених справ судам слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з`ясування суб`єктивних обставин є першочерговим завданням судів під час вирішення таких спорів.

Суб`єктивна оцінка залежить від особистості, і те, що для однієї особи є нормою, для іншої може бути нестерпним. Побоювання ґрунтується не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової або соціальної групи тощо).

Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Ситуація у країні походження при визнанні статусу біженця є доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об`єктивним положенням у країні та історією, яка відбулася особисто із заявником.

Так, судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Азербайджан (том 1, а.с. 75-83), місце проживання - м. Баку, паспорт Азербайджанської Республіки виданий 07.11.2019, одружений з громадянкою України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с. 88), строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 25.01.2021 закінчився 22.01.2022, після цієї дати позивач не виїхав за межі України.

Доводи позивача про те, що він має доньку не підтверджені належними та допустимими доказами, натомість, у свідоцтві про народження, виданому 02.04.2018, копія якого міститься у матеріалах справи, батьком дитини зазначена особа з прізвищем " ОСОБА_8 " (том 1, а.с. 87).

Під час співбесіди 26.07.2022 на питання « ОСОБА_9 мету виїзду.» позивач надав відповідь: « ОСОБА_10 , дружина-дитина, там не хотів жити.», а на питання «Чому не повернулися в Азербайджан?» позивач надав відповідь: «Тому, що тут моя родина. Я ще працюю волонтером. Допомагаю народу України. В Азербайджані мені погрожують, будуть проблеми. ОСОБА_11 люди, які російські настроєні. Мене попередив двоюрідний брат, щоб я не повертався. Це будуть проблеми мені, моїй родині. Мене можуть вбити. Я ніколи не любив російських людей. Вони вбивали наших азербайджанських людей. Я голосно вимовляв в ОСОБА_12 , що російські люди - ніхто. Я ругав їх.», а на питання «Чому він приїхав саме в Україну?» позивач надав відповідь: «Мені подобалася Україна. Аксакал говорив мені, що українці схожі за характером на нас. Я хотів собі дружину українку.» (том 1, зворот а.с. 103).

На питання «Назвати причину, за якої позивач не може повернутися в свою країну.» він надав відповідь: «В мене тут дружина, дитина. Я працюю волонтером. Я не можу повернутися тому, що мені погрожують російські люди. Назвати прізвища цих людей я не можу. Мої родичі повідомили мені, що тим, чим я займаюсь (допомагаю українцям) закінчиться поганим для мене, якщо я повернуся додому» (том 1, зворот а.с. 104).

На питання про те, що в заяві на отримання притулку в Україні позивач заявив, що його шукають, та прохання пояснити детальніше кого конкретно він мав на увазі, говорячи це, позивач надав відповідь: "Якісь російські люди. Прізвищ я їх не знаю. (на питання «Яким чином родичі можуть стверджувати, що це російські люди?» заявник не відповів). До моїх родичів ці люди приходили двічі. Місяць тому назад.» (том 1, а.с. 105).

На питання щодо прізвищ осіб, які могли брати участь у подіях, про які зазначив позивач (що його шукають через родичів та друзів родини) він надав таку відповідь: "Я не можу назвати прізвища цих осіб. Я боюся назвати їх прізвища, щоб у них не було проблем." (том 1, а.с. 105).

Позивач зазначив також, що прізвищ та імен (осіб, від кого були погрози) він не знає.

На питання про те, яким чином російські громадяни можуть нести загрозу для позивача в Азербайджані позивач відповів : "Вони погрожують, що можуть мене вбити." (том 1, зворот а.с. 105).

На питання чи звертався позивач в правоохоронні органи своєї країни з приводу загрози для нього в Азербайджані позивач відповів: "Ні, я знаходжуся в Україні." (том 1, зворот а.с. 105).

Слід також зауважити, що під час співбесіди 26.07.2022 на питання « ОСОБА_9 дату в`їзду в Україну?» позивач надав відповідь: «Останній раз - в 2019 році, жовтень-листопад, точно не пам`ятаю.» (том 1, зворот а.с. 103). У анкеті №2 від 20.07.2022 позивач також вказав відомості про дату і місце перетину кордону України: «Київ, Жуляни, 12.11.2019» (том 1, а.с. 67).

Однак, останній раз позивач в`їхав на територію України, згідно зі штампом в його паспорті, 18.01.2022 через КПП "Гоптівка" по паспортному документу громадянина Республіки Азербайджан (том 1, а.с. 82). При цьому, загальновідомою є обставина, що Гоптівка - це пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Росією.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач 18.01.2022 в`їхав на територію України з території Росії та не зазначив про цей факт, заповнюючи анкету, та під час співбесіди з відповідачем.

Також, слід зазначити, що за приписами статті 1 Закону України "Про волонтерську діяльність", у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою - анкетою про визнання біженцем або іншою особою, яка потребує додаткового захисту, 20.07.2022, волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги, а згідно з частиною 1 статті 7 цього Закону, волонтер - фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Частинами 2, 3 статті 7 Закону України "Про волонтерську діяльність" передбачено, що волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.

Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов`язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим частини третьої статті 1 цього Закону.

Волонтер може отримати посвідчення волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність в організаціях та установах, що залучають до своєї діяльності волонтерів.

Колегія суддів зауважує, що договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з Благодійною організацією БФ "МЕLEК", позивач не надав.

Позивач надав до УДМС України в Полтавській області копію посвідчення волонтера №017, виданого Благодійною організацією БФ "МЕLEК" 06.05.2022 (том 1, зворот а.с. 90), та довідку Благодійної організації БФ "МЕLEК" від 06.05.2022 про те, що він веде волонтерську діяльність і представляє інтереси Благодійної організації БФ "МЕLEК" згідно статутної діяльності фонду (том 1, а.с. 90).

На питання, поставлене під час співбесіди 04.08.2022, «З якою метою позивач оформив посвідчення волонтера, коли отримав, де отримав?», позивач надав відповідь: "Я не знаю навіщо. Дали. Саме головне - це допомагати. В лютому 2022 року, 24-25 лютого. Видала ОСОБА_13 . Ставив підпис при отриманні в самому офісі організації." (том 1, а.с. 108).

Однак, надана позивачем до УДМС України в Полтавській області копія посвідчення волонтера №017 містить відомості про видачу посвідчення Благодійною організацією БФ "МЕLEК" 06.05.2022 (том 1, зворот а.с. 90), що суперечить відомостям, які позивач повідомив під час співбесіди 04.08.2022 щодо дати отримання посвідчення.

Також, листом Благодійної організації "Благодійний фонд "МЕLEК" на запит Лубенського відділу УДМС України в Полтавській області повідомлено, що 06.05.2022 ОСОБА_2 був включений в списки волонтерів Благодійної організації "Благодійний фонд "МЕLEК", номер посвідчення №017. Однак, був виключеним протокольним рішенням №8/017 від 15.06.2022, бо на дзвінки не відповідав, жодного разу не допомагав розвозити допомогу, їжу. Не приймав участі у виїздах до військових, евакуації цивільних та поранених до шпиталів, чим грубо порушив умови статуту Благодійної організації "Благодійний фонд "МЕLEК" (том 1, а.с. 58).

Як встановлено судом, під час другої співбесіди 04.08.2022 з громадянином Азербайджану ОСОБА_6 , оформленої протоколом №2 (том 1, а.с. 107-108), УДМС України в Полтавській області з`ясовувалися питання, що стосуються безпосередньо волонтерської діяльності позивача.

На питання «Чим конкретно займається ця організація?» позивач відповів, що "Допомогою, любою, продукти, одяг біженцям, нужденним, показати дорогу тим, хто іде з Харкова, те що він бачив." (том 1, зворот а.с. 107).

На прохання описати свою діяльність у організації позивач відповів: "Я возив продукти в Суми, Полтаву, сторону ОСОБА_14 . За адресою по списку. Це маленька машина. Машина не моя. За кермом я не сидів." (том 1, зворот а.с. 107).

На питання в чому саме полягає робота позивача відповів: "Це моя допомога. Коли каже ОСОБА_13 , я допомагаю. Коли я іду туди в організацію. Ходжу туди кожен день." (том 1, зворот а.с. 107).

На уточнююче питання назвати конкретно, що позивач робив на минулому, позаминулому тижні в БФ "МЕLEК" (співбесіда відбувалася 04.08.2022), позивач відповів: "На минулому тижні я сказав, що мене не буде. Я оформлюю документи. Два рази я вийшов на роботу. Косив траву в дворі. Чий був двір я не знаю. ОСОБА_15 заплатили грошей. Це робити мені сказала дружина. На позаминулому тижні вийшов два рази в організацію. Один раз вийшов на роботу. Обої клеїв в будинку сусідів в с. Березняки. Це робити мені сказала дружина. ОСОБА_15 заплатили кошти. Головне, щоб дружина і дитина не були голодні. Але треба і допомагати іншим. Роботи в БФ " МЕLEК" не було. (том 1, а.с. 108).

На питання «Чи позивач щось купував, де, як часто?» позивач відповів, що «Нічого не купував ні за свої гроші, ні за волонтерські.» (том 1, а.с. 108).

На питання «Кому та як позивач відправляв, передавав товар, яким чином?» позивач відповів: "Я не знаю кому. Нужденним. Я бачу це по вигляду, по обличчю. Товар передавав тільки автомобілем. Було 8-10 коробок. Консерви, чий автомобіль я не знаю. Їздимо вдвох. Водій і я." (том 1, а.с. 108).

На уточнююче питання щодо документального підтвердження його діяльності позивач відповів, що не має документів.

Позивач стверджує, що через його волонтерську діяльність у Благодійній організації "Благодійний фонд "МЕLEК" є загроза його життю, життю дружини та дочки в Азербайджанській республіці.

Разом з тим, за змістом повідомлення Азербайджанського державного інформаційного агентства (https://azertag.az/ru/xeber/Kakuyu_pomoshch_Ukraine_okazal_Azerbaidzhan_vo_vremya_voiny-2456417), з перших днів війни Азербайджан почав передавати Україні гуманітарну допомогу. Перша допомога була доставлена вже через три дні після початку війни - 27 лютого. На територію України було доставлено гуманітарну допомогу вагою біля 137 тонн. Азербайджан передав Україні близько 1050 тонн гуманітарної допомоги на загальну суму понад 17,6 млн. доларів (близько 30 млн. манатів). Зазначається, що вона включає продукти харчування, ліки, товари медичного призначення, обладнання, генератори та трансформатори. Гуманітарну допомогу до України відправляли також приватні компанії та громадяни Азербайджану. Повідомляється, що за організаційної підтримки ОСОБА_16 , міністерств охорони здоров`я, праці та соціального захисту населення Азербайджану близько 90 українських дітей були розміщені у різних соціально-реабілітаційних центрах країни.

Українські ЗМІ також неодноразово повідомляли про надання Азербайджаном Україні різних видів гуманітарної допомоги: ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 (https://www.rbc.ua/ukr/news/azerbaydzhan-predostavil-ukraine-pomoshch-1657026173.html), тощо.

За повідомленням ЗМІ у мережі «Інтернет» (https://telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2022-12-27/5727436-azerbaydzhantsy-napravili-v-ukrainu-15-generatorov), напередодні Нового року азербайджанська громадськість продемонструвала солідарність з українським народом. Понад 170 передплатників азербайджанського Telegram-каналу AZfront у містах Баку, Сумгаїт, Гянджа взяли участь у збиранні коштів на підтримку українців. Так прості азербайджанці зібрали майже $40 000. На ці гроші команда AZfront закупила 15 потужних генераторів та оплатила їх доставку в Україну.

Отже, Республіка Азербайджан надавала Україні гуманітарну допомогу, у тому числі, у вигляді продуктів харчування, а під час співбесіди позивач повідомив, що займався у Благодійній організації "Благодійний фонд "МЕLEК" супроводженням перевезення продуктів харчування, тому відсутні підстави вважати, що за таку діяльність він буде підданий чи може бути підданий переслідуванню у Республіці Азербайджан у м. Баку, яке контролюється владою Республіки Азербайджан, та яке знаходиться на відстані більш як 350 км від зони конфлікту території ОСОБА_17 .

Тобто діяльність, про яку позивач повідомив відповідачу під час співбесіди, зокрема, супроводження перевезення продуктів харчування, не може бути підставою для обґрунтованих побоювань позивача стати жертвою переслідувань в Республіці Азербайджан за ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів.

Матеріалами справи підтверджено, що на питання «Яким чином події, пов`язані з азербайджано-вірменським конфліктом впливають на його обставини?» позивач відповів, що ніяким чином (том 1, зворот а.с. 105).

На питання «Чи є для нього загроза в Азербайджані через проблеми на релігійному ґрунті?» позивач відповів, що ні (том 1, а.с. 106).

На питання «Чи є для нього в Азербайджані проблеми з політичних мотивів?» позивач взагалі не дав відповіді (том 1, а.с. 106).

До інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які б були пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами позивач причетний не був.

З офіційної інформації по країні походження позивача - Республіці Азербайджан, встановлено, що Республіка Азербайджан не охоплена загальним широкомасштабним збройним конфліктом, зокрема, місто Баку, звідки походить позивач, не охоплено конфліктом, що існує у ОСОБА_3 .

Щодо загострення конфлікту між Вірменією і Азербайджаном, то у матеріалах справи наявні відомості з мережі «Інтернет», які досліджувалися відповідачами, та за змістом яких, заява про припинення вогню підписана 09 листопада, з 10 листопада сторони зупиняються на вже зайнятих позиціях (том 1, а.с. 109-112).

Діяльність, про яку повідомив позивач відповідачам, не є масштабною чи резонансною для того, щоб привернути до себе увагу з боку невстановлених російських осіб в Азербайджані, які, як стверджує позивач, погрожували його рідним та знайомим.

Позивач відмовився назвати під час співбесіди рідних та знайомих, яким, за твердженнями позивача, надходили такі погрози (том 1, а.с. 105), крім матері та двоюрідного брата.

На питання про те, яким чином родичі можуть стверджувати, що це російські люди, заявник не відповів (том 1, а.с. 105).

Зважаючи на зміст наданих позивачем пояснень під час співбесіди з відповідачем та інформацію по країні походження Республіці Азербайджан, колегія суддів погоджується з доводами відповідачів про відсутність на час розгляду заяви позивача обґрунтованих підстав вважати, що в Республіці Азербайджан позивачу чи його дружині загрожує застосування смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширене насильство в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини.

Щодо доводів позивача про те, що дорога до Республіки Азербайджан, якою зазвичай користується позивач, проходить через Росію, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості скористатися іншою дорогою через треті країни, як-то Польща чи інші.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до Позиції УВКБ ООН стосовно повернення в Україну від 02.03.2022, в поточних обставинах УВКБ ООН не вважає Україну "безпечною країною походження". У цій Позиції вказано, що конфлікт може призвести до погіршення ситуації з дотриманням прав людини та загибелі мирних громадян. Крім того, зазначено, що станом на 27.02.2022 загинуло біля 352 цивільних осіб, включаючи 14 дітей, ще 1684 людини отримали поранення (том 1, а.с. 125-127).

Ключова інформація ООН і війна в Україні міститься за посиланням: https://unric.org/en/the-un-and-the-war-in-ukraine-key-information/#.

Так, за даними Управління Верховного комісара з прав людини, станом на 10 квітня 2023 року зафіксовано 22734 жертв серед цивільного населення, в тому числі 8490 загиблих. Фактичне число може бути значно більшим, оскільки повідомлення про жертви підтверджуються. Десятки мільйонів людей знаходяться у "потенційній небезпеці смерті".

Отже, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка триває, перебування осіб на території України не може вважатися безпечним, люди знаходяться у "потенційній небезпеці смерті".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками відповідачів про очевидну необґрунтованість заяви позивача, а саме, відсутність у заявника умов, визначених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI, що є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в силу статті 8 Закону № 3671-VI.

Оскільки позивачем не наведено конкретних фактів та обставин, які можна розцінювати як переконливі докази обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань, смертної кари та нелюдського поводження, надані позивачем відомості свідчать про те, що до міграційного органу позивач звернувся не з метою отримання міжнародного захисту, а виключно з метою легалізації свого статусу в Україні.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону № 3671-VI, у разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.08.2022 УДМС України в Полтавській області надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача (том 1, а.с. 84) повідомлення УДМС України в Полтавській області №8 від 09.08.2022 про те, що відповідно до статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане повідомлення, серед іншого, містить роз`яснення про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", заявник має право оскаржити рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувшись до Державної міграційної служби України, а також до суду в установленому Законом порядку (підстава - наказ №77 від 09 серпня 2022 року) (том 1, а.с. 132).

Проте, конверт з вказаним повідомленням був повернутий відправнику з відміткою поштової організації із зазначенням причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою (том 1, а.с. 132-135).

Водночас, позивач скористався своїм правом на оскарження рішення та 22.08.2022 надіслав поштою до ДПС України скаргу на рішення УДМС України в Полтавській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, (наказ від 09.08.2022 №77) (том 1, а.с. 140-145, а.с. 168-172), яка була розглянута в режимі відеоконференції за допомогою скайп-зв`язку за участі представника позивача - адвоката Петракова В.А..

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, колегія суддів приходить до висновку, що наказ УДМС України в Полтавській області від 09.08.2022 №77 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" та рішення Державної міграційної служби України від 14.12.2022 №34-22 про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийняті відповідачами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень.

Разом з цим, варто зазначити, що позивач скористався і своїм правом на звернення до адміністративного суду, право ОСОБА_1 на звернення до суду не було обмежено, позовні вимоги розглянуто судом по суті.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, зібрані докази та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 440/11304/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 24.08.2023 року