Постанова

від 13.04.2023 по справі 620/7819/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7819/22 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 р. адміністративну справу позовом Державного підприємства «Корюківське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Корюківське лісове господарство» (надалі за текстом - ДП «Корюківське лісове господарство») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 9711/25010700 від 23.12.2021 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 1 175 271 грн.; податкове повідомлення-рішення № 9712/25010700 від 23.12.2021 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 3 487 435 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Головне управління ДПС у Чернігівській області дійшло помилкового висновку про те, що витрати на відновлення лісів не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 р. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача стягнуто 24 810 грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 34 810 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., що заявлена до відшкодування з відповідача, є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове судове рішення і ухвалити постанову про відмову у відшкодуванні судових витрат.

Зокрема, апелянт стверджує, що вартість послуг з надання правничої допомоги є завищеною з огляду на незначну складність справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, стверджуючи про законність та обгрунтованість судових рішень, звертає увагу на те, що ним надано усі необхідні документи, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.10.2022 № 20/10/22_LE;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер від 31.10.2022;

- копію рахунку № 1 від 04.01.2023;

- копію платіжної інструкції № 12613 від 05.01.2023;

- копію акту № 1 прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 04.01.2023.

Колегія суддів зазначає, що такі документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та у своїй сукупності підтверджуються їхній розмір.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на правову допомогу буде стягнення з відповідача таких витрат у розмірі 10 000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України надав оцінку розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи співмірність таких витрат та відповідно зменшив їхній розмір.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення часткового задоволення вимог заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем є безпідставним.

При цьому, з огляду на обставини справи, наявні у ній матеріали, колегія суддів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, підстав для перегляду та зміни встановленого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню не вбачає.

Враховуючи положення статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів констатує, що при ухваленні оскаржуваного додаткового судового рішення суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування додаткового судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 18 квітня 2023 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко