Постанова

від 18.04.2023 по справі 620/6002/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6002/21 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій Управління соціального захисту населення Деснянського району (через Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради) у відмові провести перерахунок та здійснити виплату недонарахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році; стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов було задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В решті позову відмовлено.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просила встановити судовий контроль шляхом зобов`язання боржника Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати звіт про виконання судового рішення у справі № 620/6002/21 від 07.07.2021, встановити відповідний строк для цього (7 робочих днів); постановити відповідну ухвалу про встановлення судового контролю у справі № 620/6002/21 від 07.07.2021, та направити її для виконання боржнику - Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів - відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що на виконання рішення суду Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради було здійснено нарахування ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, в сумі 7354,00 грн. Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради вказує на неможливість виплати позивачеві нарахованої заборгованості через відсутність додаткових бюджетних асигнувань.

Суд першої інстанції вважав, що фактично Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради вчинено всі залежні від нього дії по виконанню судового рішення. На момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

З аналізу змісту зазначених норм законодавства випливає, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У зазначеній нормі процесуального кодексу законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення у справі № 620/6002/21 Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради у повному обсязі виконано не було, оскільки нарахована сума недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік виплачена не була, про що свідчать, зокрема, відомості, надані самим відповідачем у відзиві на заяву позивача (а.с. 85-111).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що станом на час розгляду Чернігівським окружним адміністративним судом заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення рішення суду у справі № 620/6002/21 не було виконано у повному обсязі.

Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач має намір ухилитися від виконання судового рішення, а тому колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви та вбачає існування правових підстав для її задоволення із встановленням Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради строку для подачі до Чернігівського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у цій справі.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 620/6002/21 протягом десяти днів з дати отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна