Постанова

від 18.04.2023 по справі 2270/7792/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 2270/7792/11

адміністративне провадження № К/990/37379/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Губської О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №2270/7792/11

за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про застосування санкцій,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року

(головуючий суддя: Польовий О.Л.)

і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року

(головуючий суддя: Сушко О.О., судді: Мацький Є.М., Залімський І.Г.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У травні 2011 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області звернулось до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просило суд:

- застосувати і стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі: 7528000,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- застосовано до ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі: 7528000 грн та стягнуто з нього указану суму.

В січні 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої частиною третьою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), в якій просив:

- скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2011 року, відмовити у задоволенні позову та визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №2270/7792/11 від 27 липня 2012 року про стягнення з нього: 7528000,00 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами в адміністративний справі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування санкцій.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2022 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року скасовано, а справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у адміністративній справі №2270/7792/11 відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у перегляді оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, задовольнити заяву ОСОБА_1 , скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2011 року і визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2270/7792/11 від 27 липня 2012 року.

Ухвалою Верховного Суду від 5 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області свого відзиву на касаційну скаргу не подало, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримало 10 січня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №2270/7792/11 за адміністративним позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування санкцій.

Указаною постановою позов Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області задоволено, застосовано до ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі: 7 528 000 грн і стягнуто її з відповідача на користь держави.

З фактичних обставин справи також вбачається, що це судове рішення було ухвалено з огляду на встановлення факту порушення відповідачем вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», який забороняв організацію та проведення азартних ігор на території України. Факт порушення відповідачем Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» підтверджувався, зокрема, вироком суду від 17 травня 2011 року.

Тож, з огляду на підтвердження факту здійснення відповідачем діяльності з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку (доходу), суд застосував до ОСОБА_1 фінансову санкцію і стягнув її розмір у дохід держави.

Відповідно до пункту 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який набрав чинності 13 серпня 2020 року, визнаний таким, що втратив чинність, Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні». Сутнісно зміни в законодавстві полягали у виведенні грального бізнесу з незаконного сектору й встановлення щодо цієї підприємницької діяльності певних законодавчих вимог та обмежень.

У своїй заяві ОСОБА_1 наполягає, що така обставина, як зміна законодавчого регулювання питання законності грального бізнесу в Україні, що має наслідком скасування відповідальності скаржника за її проведення, є нововиявленою обставиною в розумінні положень частини третьої статті 361 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою вказаної статті визначено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Частиною третьою статті 361 КАС України визначено, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Варто наголосити, що у вказаній нормі йдеться про пом`якшення або скасування відповідальності саме фізичної особи. Тобто законодавцем обмежено коло суб`єктів, які мають право звернутися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі частини третьої статті 361 КАС України, та надано таке право виключно фізичним особам.

Верховний Суд звертає особливу увагу, що зі змісту постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року вбачається, що справа розглядалась стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а встановлені у ній фактичні обставини стосувались проведення незаконної підприємницької діяльності, яка полягала в організації та проведенні азартних ігор.

Своєю чергою, «фізична особа» та «фізична особа-підприємець», у статусі якої перебував позивач, - мають різну правову природу.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Подібне тлумачення не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно- правові акти, що діяли на час розгляду справи, допускається в разі подання такої заяви лише фізичною особою.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Оскільки станом на час розгляду справи (щодо застосування санкції) позивач перебувала у статусі фізичної особи-підприємця, до якої застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, а також враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок здійснення саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що положення КАС України, на яке посилається позивач у поданій заяві, в цьому випадку є незастосовним.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій по суті спірного питання й підтверджує, що справу вирішено судами попередніх інстанцій з дотриманням норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій постановлено законні й обґрунтовані судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року у справі №2270/7792/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

О.А. Губська,

Судді Верховного Суду