Ухвала від 14.04.2023 по справі 481/637/23

Справа № 481/637/23 Провадження № 2-о/478/30/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2023 року смт. Казанка

Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Іщенко Х.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: Новобузька міська рада Баштанського району Миколаївської області як орган опіки та піклування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: Новобузька міська рада Баштанського району Миколаївської області як орган опіки та піклування.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 27.03.2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, передано до канцелярії Новобузького районного суду Миколаївської області для виконання вимог ч. 4 ст. 31 ЦПК України.

На підставі розпорядження В.о. голови Новобузького районного суду Миколаївської області від 04.04.2023 року цивільну справу № 481/637/23 відповідно до ч. 4ст.31ЦПК Українинаправлено на розгляд до Казанківського районного суду Миколаївської області, як найбільш наближеного до Новобузького районного суду Миколаївської області.

11.04.2022 вказана цивільна справа надійшла до Казанківського районного суду Миколаївської області та, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена головуючому судді Іщенко Х.В.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, приходжу такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2Цивільного процесуальногокодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтями296,297 ЦПК Українивизначено вимоги до заяви про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною.

Однак заяву подано без додержання вимог, викладених уст. 297 ЦПК України, що перешкоджає відкриттю провадження за такою заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частиною першою статті 294ЦПК України встановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Згідно ч. 3 ст. 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

Відповідно дост. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

У порушення ч. 1 ст. 297 ЦПК Українизаявник в обґрунтування своїх вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 , психічних захворювань, докази підтверджуючи, що він не може розуміти значення своїх дій та ( або ) керувати ними, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою, а саме: виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування та постановку на облік особи у психіатричних або лікувальних закладах, виписку з історії хвороби.

До заяви не додано жодного доказу, які б підтверджували вказані обставини, які в свою чергу є ключовими при вирішенні питання щодо визнання особи обмежено дієздатною, чи недієздатною, що в свою чергу передбачено ч. 1 ст. 36ЦК України. До заяви долучено лише довідка МСЕК Серії 12 ААВ № 650461 від 14.03.2023 року про призначення ОСОБА_2 першої групи інфалідності на підставі загального захворювання з рекомендацією спостереження та лікування у психіатра та висновком про потреби постійного сторонього догляду.

До заяви не надано доказів, чи перебуває ОСОБА_2 на обліку у психіатра та в якому медичному закладі, на час звернення заявника з дійсною заявою до суду та чи були звернення до лікаря психіатра, що є необхідним для призначення судової психіатричної експертизи та витребування медичної карти за місцем перебування на обліку у психіатра.

Частиною 1 ст. 84ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Заявник не вказує про причини неможливості самостійно надати вищевказані докази.

Разом з тим, в порушення ст. ст. 175, 177, 297ЦПК України заявником не вказано обставин та не долучено до матеріалів справи доказів , які свідчать про психічний розлад ОСОБА_2 , які істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 страждає на будь-який психічний розлад на день подання заяви, суду не додано.

Обмеження особи у здатності самостійно обслуговувати себе та потребування сторонньої допомоги не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу.

Фізична хвороба може бути підставою для визнання особи інвалідом, надання такій особі постійного догляду, соціальних послуг у відповідності до Закону України «Про соціальні послуги», але не є підставою для визнання фізичної особи недієздатною.

Суд лише за наявністю таких доказів та достатніх даних про розлад психічного здоров`я фізичної особи (ст. 298 ЦПК України) призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу і відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи - одної з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, чого в свою чергу вимагає ч. 1 ст. 298ЦПК України.

Призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих письмових доказів про наявність у ОСОБА_2 душевної хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 64 Конституції України.

Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст.60Цивільного кодексуУкраїни суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 300 ЦПК Українисуд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає, їй піклувальника чи опікуна.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав особою, дієздатність якої обмежена.

Однак, в доданих до заяви матеріалах немає відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки встановлення опіки над фізичною особою і призначення їй опікуна можливе лише за відповідним поданням (ч. 1 ст. 60 ЦК України).

Крім того, КЦС ВС зазначив, що згідно зі ст.300ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (постанова від 7 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16-ц (провадження № 61-9500св20).

Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.

Також в матеріалах поданої заяви відсутні медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном, а також довідка про судимість.

Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

В прохальній частині заявником не зазначено строк, на який він просить визнати особу недієздатною.

Заявником такожне дотримановимог ч.4ст. 175 ЦПК України, оскільки з описової частини позову не вбачається відображення того, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Заявник в резолютивній частині заяви зазначає, що відповідно до ч. 2ст. 299 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Як встановлено з матеріалів поданої заяви,заявник просить, окрім визнання недієздатним ОСОБА_2 , за що не передбачена сплата судового збору, оскільки таки вимога відповідає вимогам, передбаченим ч. 2ст. 299 ЦПК України, просить ще встановити опіку над недієздатною фізичною особою ОСОБА_2 , а також просить призначити опікуном ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 , що не підпадає під вимоги ч. 2ст. 299 ЦПК України.

Згідно ч. 2ст. 133 ЦПК Українирозмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

В порушення зазначених вимог процесуального закону, заявником ОСОБА_1 до заяви не в повному обсязі додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону, а зміст вимог заяви не містить усіх посилань на підстави для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Згідно п. 11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.

Суд наголошує, що за змістом цієї норми Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, і такі витрати відносяться на рахунок держави.

Проте, як встановлено судом, окрім вимоги про визнання недієздатним ОСОБА_2 , заявник висуває вимоги встановити опіку над недієздатною фізичною особою ОСОБА_2 , а також просить призначити опікуном ОСОБА_2 себе, ОСОБА_1 , що не підпадає під вимоги ч. 2ст. 299 ЦПК України.

Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначеноЗаконом України від 08.07.2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року. При цьому з 15.12.2017 року набули чинності зміни до вказаногоЗакону Українищодо сплати судового збору на підставіЗакону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до ч.1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за заяву у справах окремого провадження визначено ставку судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно дост.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 року, який набрав чинності з 01.01.2023 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року становить 2684 гривень.

Отже, враховуючи характер заяви, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги в частині встановлення піклування та призначення піклувальником у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, заява заявника підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогокодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3статті 185 ЦПК Українипередбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що заява заявника не відповідає вимогам ст. 175, 297, 318 ЦПК України, її необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів.

Керуючись ст. ст. 175 - 177, 185, 259, 260, 297 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: Новобузька міська рада Баштанського району Миколаївської області як орган опіки та піклування - залишити без руху.

Надати заявнику ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вказаних в мотивувальній частині недоліків, шляхом надання оновленої заяви, яка відповідає вимогам ст. 175,297ЦПК України та надання вказаних документів.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк, заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Х.В.Іщенко