Постанова

від 19.04.2023 по справі 583/1763/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м.Суми

Справа №583/1763/22

Номер провадження 22-ц/816/495/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

учасники справи:

позивач Охтирська міська рада Сумської області,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Абрамовича Олексія

Володимировича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2023 року в складі судді Ярошенко Т.О., постановленого в м. Охтирка, повний текст судового рішення складено 30 січня 2023 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у грудні 2022 року, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:11:009:0020, площею, 0,1043 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 1 вересня 2018 року по 4 вересня 2019 року в розмірі 35508 грн. 20 коп. Стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 з 2018 року по 04.09.2019 року була власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 315,2 м2, реєстраційний номер майна 32696859000 від 29.12.2006 року. Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910200000:11:009:0020, загальною площею 0,1043. Заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору відповідачка не вчинила, у зв`язку з чим Охтирська міська рада зазнала збитків. Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17.02.2016 року №30 затверджено Порядок з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради та утворена відповідна комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі. ОСОБА_1 листом виконавчого комітету Охтирської міської ради від 04.01.2022 року № 0-14/46 була запрошена на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі, яке мало відбутися 18.01.2022 року. За результатами роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі Охтирської міської ради було складено акт про визначення збитків № 02-09/66 від 18.01.2022 року, згідно якого було встановлено, що розмір збитків внаслідок використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1043 га, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів складає за 4 місяці 2018 року та 4 дні 8 місяців 2019 року складає 35508,20 грн. Вказаний акт разом з пропозицією добровільно відшкодувати збитки та укласти відповідний договір були направлені на адресу відповідачки. Відповідачка добровільно не сплатила завдані збитки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в рахунок відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в розмірі 35508,20 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області 35 508,20 гривень в рахунок відшкодування збитків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, без достатньої правової підстави, за рахунок позивача, який є власником цієї земельної ділянки, зберігає у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, а тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки, що буде в повній мірі відповідати законним інтересам позивача та відновленню його прав. Крім того, позовну заяву подано в межах строку позовної давності, передбаченого положеннями ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Абрамович Олексій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи скарги мотивує тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення не дочекавшись закінчення строку подачі відповідачем заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, який закінчився 04.09.2019 року. Норми прикінцевих положень ЦК щодо строку позовної давності набрала законної сили 17.03.2022 року, тому вимоги позивача не можуть бути задоволені. Крім того, розрахунок нарахованих збитків завищено позивачем вдвічі. Вказує, що відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням норм земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Тобто, позивач повинен застосовувати ставку орендної плати не 6 %, а 3%. Вказує, що відповідача не запрошували на засідання комісії з визначення розміру збитків, не надсилали протоколу комісії, акту визначення та відшкодування збитків, повідомлення про необхідність добровільного відшкодування.

Від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що ним не пропущено строків позовної давності так як їх було продовжено на час дії воєнного стану. Процедура визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284. Вказує, що безпідставно утримані кошти за користування земельною ділянкою обраховуються як збитки. Оскільки розмір збитків, спричинених внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів було прийнято виконавчим комітетом 16.02.2022 року, то саме з цієї дати позивач має право пред`явити вимоги до відповідача стосовно стягнення грошових коштів. Вказує, що ставка в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки землі застосовується у випадку укладання договору оренди землі з відповідним цільовим призначенням. В свою чергу підвищуючий коефіцієнт ставки орендної плати К 2 застосовується у випадку нарахування збитків. Таким чином, нарахування розміру збитків в із розрахунку 6 % від нормативно грошової оцінки землі є правомірним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, з 2018 року по 04.09.2019 року ОСОБА_1 була власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 315,2 м2, реєстраційний номер майна 32696859000 від 29.12.2006 року, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 6-7).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-59097861422018 від 28.09.2018 року, земельна ділянка за кадастровим номером 5910200000:11:009:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1043 га з цільовим призначенням 1.10.5 землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, зареєстрована 01.04.2013 року Відділом в Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та знаходиться в комунальній власності Охтирської міської ради Сумської області (а.с.8).

ОСОБА_1 в період з 2018 року по 04.09.2019 року використовувала земельну ділянку кадастровий номер 5910200000:11:009:0020 по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів та не здійснюючи плату за фактичне користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 30 від 17.02.2016 року з додатками до нього, затверджено Порядок з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради (а.с.11-17).

Рішенням Охтирської міської ради №1175-МР від 26.06.2018 року затверджено Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок (а.с.23-32).

Рішенням Охтирської міської ради №17 від 16.02.2022 року затверджено акти з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с.38-40)

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 207 від 28.12.2021 року утворена відповідна комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі, Охтирської міської ради (а.с.16-17).

За результатами роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було складено акт про визначення збитків №02-09/66 від 18.01.2022 року, згідно якого було встановлено, що розмір збитків, завданих територіальній громаді міста внаслідок використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1043 га, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів 4 місяці 2018 року та 4 дні 8 місяців 2019 року складає 35508,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 20.07.2022 року № 01-14/2058 за підписом міського голови Охтирської міської ради відповідачка ОСОБА_1 повідомлялася про необхідність добровільно відшкодувати збитки шляхом укладення відповідного договору у розмірі зазначеному в доданому акті від 18.01.2022 року (а.с.41).

На виконання положень Порядку з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради вказаний акт разом з пропозицією щодо добровільного відшкодування визначених збитків в досудовому порядку шляхом укладення відповідного договору про відшкодування збитків з Охтирською міською радою були направлені на адресу відповідачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що територіальні громади, реалізують право власності на землі комунальної власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2, 3 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно ізст.206ЗК Українивикористання землів Україніє платним.Об`єктомплати заземлю єземельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За правилами встановленими нормами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 152 ЗК України власникам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

При цьому підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

За правиламивстановленими ч.1,2ст.1212ЦК Україниособа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно.Особа зобов`язанаповернути майноі тоді,коли підстава,на якійвоно булонабуте,згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року по справі № 917/1739/17.

При цьому, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись із позовними вимогами відповідач просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти орендної плати за використання земельної ділянки (ст. 1212 ЦК України), а не завдані йому збитки, з огляду на що, суд першої інстанції не вірно визнав спірні правовідносини та безпідставно застосував до їх вирішення матеріальне право не підставі яких вирішуються питання стягнення завданих збитків.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, що викладені в його апеляційній скарзі відносно того, що позивачем при обрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки необґрунтовано застосовано ставку 6 % орендної плати замість 3% з огляду на те, що предметом спору у цій справі є стягнення не збитків чи орендної плати за користування земельною ділянкою, а суми, яка відповідає її еквіваленту, і яку відповідач має сплатити за фактичне користування земельною ділянкою. Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Розмір суми коштів, заявлений до стягнення у цій справі, повинен дорівнювати розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов`язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на ній. При цьому, положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки.

Відповідно до розділу 4 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 року № 1175 МР обчислення розміру орендної плати за користування земельними ділянками здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, коефіцієнту індексації та індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено у розмірі не більше 3 % їх нормативно грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 % їх нормативно грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативно грошової оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що нерухомість відповідача знаходиться на земельній ділянці з цільовим призначенням: землі промисловості.

Відповідно до ставок орендної плати за земельні ділянки адміністративно територіальної одиниці, на яку поширюється дія рішення органу місцевого самоврядування затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 року № 1175 МР, ставка орендної плати на землі промисловості становить 3%.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що нарахування безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за використання нею земельної ділянки без правовстановлюючих документів повинне здійснюватися виходячи з 3 % ставки орендної плати від нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідно до довідки управління в Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яку використовувала відповідач становить 585300,36 грн., три відсотки від якої складає 17559,01.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача безпідставно збережені відповідачем грошові кошти за використання нею земельної ділянки за 4 місяці 2018 року в сумі 5853 грн., а за 4 дні 8 місяців 2019 року - 11901 грн. 10 коп.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача було використано її право та заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

15.03.2022 року Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022 року.

Вказаним законом було доповнено розділ«Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Разом з тим, відносно заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених нею грошових коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період 4 місяці 2018 року та по 16.03.2019 року сплив строк позовної давності ще до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», з огляду на що колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача, що викладені нею в її апеляційній скарзі відносно необхідності застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та вважає, що в задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача безпідставно збережені відповідачем грошові кошти за використання нею земельної ділянки за період з 17.03.2019 по 04.09.2019, що становить 5 місяців 19 днів в сумі 8242 грн. 98 коп. ((17559,01:12 х 5) + (17559,01:12:30 х 19)).

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, через неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно доч.2ст.137ЦПК Україниза результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених судових витрат відповідачем було надано до суду першої інстанції договір про надання професійної правничої допомоги № 2 від 16.01.2023 року, відповідно до якого, адвокат взяв на себе обов`язки надавати правову допомогу клієнту в ході розгляду справи в суді першої інстанції, а саме Охтирському міськрайонному суді Сумської області, при цьому про представництво адвоката інтересів в суді апеляційної інстанції вказаний договір відомостей не містить, а тому колегія суддів не приймає до уваги доданий відповідачем до апеляційного суду акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.02.2023 року за договором від 16.01.2023 року № 2, відповідно до якого адвокатом за вказаним договором надавалися відповідачу юридичні послуги в суді апеляційної інстанції та відмовляє у відшкодуванні понесених позивачем судових витрат по сплаті витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи.

Відповідно до акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.01.2023 року за договором від 16.01.2023 року № 2 вартість наданих адвокатом послуг в суді першої інстанції склала 14762 грн. Разом з тим, враховуючи незначну складність вказаної справи та обсяг відмовлених позовних вимог, колегія суддів з врахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по наданню професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст.19ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст.389ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Абрамовича Олексія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені грошові кошти за використання земельної ділянки за період з 17.03.2019 по 04.09.2019 в сумі 8242 грн. 98 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області понесені витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 575 грн. 84 коп.

Стягнути з Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 2857 грн. 74 коп. та витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 3000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко