Ухвала

від 18.04.2023 по справі 314/633/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/633/23

Провадження № 1-кп/314/225/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.23 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082340000131 від 13.08.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Левадне, Токмацький район, Запорізька область, громадянина України, освіта вища, фізична особа підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що згідно з ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, ч 1 ст. 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту затвердження будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Встановлено, що з 18.05.2015 відповідно до договору оренди № 252, укладеного між Приморською міською радою Запорізької області та ОСОБА_3 , останнім використовується земельна ділянка з кадастровим номером 2324810100:12:001:0089 загальною площею 0,0690 га за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до умов договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: котедж літ. А, а, al, а2, аЗ, а4; сходи до А, 2 шт.; Д, Ж - навіси.

У подальшому, в період часу з 2015 по 2018 рік, більш точний час досудовим розслідуванням невстановлений, з метою збагачення та задоволення власних потреб, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на самовільне зайняття не сформованої земельної ділянки загальною площею 0,0169 га, що належить Приморській міській раді Запорізької області на праві комунальної власності, яка примикає до земельної ділянки площею 0,0690 га з кадастровим номером 2324810100:12:001:0089 на межі поворотних точок меж земельної ділянки від 7 до 8, поза її межами.

Крім того, в цей же період часу, з метою збагачення та задоволення власних потреб, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво споруди на вказаній вище самовільно зайнятій не сформованій земельній ділянці.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , всупереч встановленому законом порядку, у порушення вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, ч. 1 ст. 81, ст. 83, ч. 1 ст. 116, ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 328, ч. 2 ст. 331, ч. 1 ст. 375, ч.ч. 1. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою збагачення та задоволення власних потреб, самовільно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав набуття права на землю, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю та державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, у період часу з 2015 по 2018 рік, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, самовільно зайняв не сформовану земельну ділянку загальною площею 0,0169 га, що належить Приморській міській раді Запорізької області на праві комунальної власності, яка примикає до земельної ділянки площею 0,0690 га з кадастровим номером 2324810100:12:001:0089 на межі поворотних точок меж земельної ділянки від 7 до 8, поза її межами, та в цей же період часу на вказаній вище самовільно зайнятій не сформованій земельній ділянці, за допомогою найманої праці невстановлених досудовим розслідуванням працівників, здійснив самовільне будівництво двоповерхової споруди - котеджу для відпочинку під літерою «З», який є нерухомим майном та має наступні технічні показники: площа першого поверху 89,3 кв. м; площа другого поверху 48,0 кв. м; загальна площа котеджу 137,3 кв. м; фундамент - залізобетонні блоки; стіни - шлакоблочні (газобетон); перекриття - балки з брусу; підлога - цементна вкрита дошками; покрівля - металочерепиця; вікна та двері - металопластикові.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 197-1 КК України, як самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав до суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, яке він підтримав у судовому засіданні, просив задовольнити, а також зазначив, що наслідки закриття кримінального провадження йому зрозумілі.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження підтримав, просив задовольнити.

12.04.2023 на електронну адресу суду, а 14.04.2023 безпосередньо до суду від начальника Приморської міської військової адміністратрації Бердянського району Запорізької області ОСОБА_6 надійшов лист про проведення підготовчого судового засідання без їхньої участі.

18.04.2023 від представника Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі потерпілого за наявними у справі доказами.

Заслухавши думку прокурора, який погодився з обґрунтованістю заявленого клопотання та не заперечував щодо його задоволення, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття даного кримінального провадження виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами ч. 4 ст.286КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована законом відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 12 КК України, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, яке відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Із дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України сплило більше п`яти років, тому він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому, у судовому засіданні не встановлено обставин, які б об`єктивно перешкоджали закриттю кримінального провадження, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю.

На підставі ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно вимог ч. 3 ст.288КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку (ст. 124 КПК України), натомість, у разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються (постанова ВС ККС від 03.06.2020 року № 712/1710/19).

Як вбачається з практики Верховного суду, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити дане питання, поклавши судові витрати на державу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі наведеного, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 285, ст. 286, ст. 288, ст. 372 КПК України, суд, -

постановив:

клопотання обвинуваченого - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12021082340000131 від 13.08.2021, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12021082340000131 від 13.08.2021, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 9610,72 грн. та у розмірі 10571,68 грн. - віднести на рахунок держави.

Ухвала, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу проголошено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя ОСОБА_1

18.04.2023