Постанова

від 19.04.2023 по справі 920/84/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Справа№ 920/84/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Костюк Ю.В.,

від відповідача - Брухно В.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Путивльської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 (повний текст рішення складено 08.02.2023)

у справі № 920/84/22 (суддя Котельницка В.Л.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд"

до Путивльської міської ради

про визнання недійсними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Путивльської міської ради про:

1. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 731-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0106».

2. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 732-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0508».

3. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 733-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0509».

4. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 734-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0536».

5. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 735-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:03:000:0934».

6. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 736-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1010».

7. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 737-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1011».

8. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 738-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1027».

9. Визнання недійсним та скасування рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 р. № 739-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1034».

09.06.2022 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про зміну підстав позову.

29.08.2022 року через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.11.2022 року у справі №920/84/22 прийнято до розгляду заяви представника позивача про зміну підстав позову від 09.06.2022 року та від 29.08.2022 року.

Отже, позовні вимоги з врахуванням заяв про зміну підстав позову обґрунтовані тим, що дії відповідача є протиправними і такими, що порушують право оренди позивача на землю, оскільки розірвання договорів оренди землі на підставі, яка вказана у Рішеннях - «переходу права власності на земельні ділянки», яке фактично відбулося на виконання вимог законодавства та по суті є лише зміною розпорядника земельних ділянок, буде непропорційним втручанням в право мирного володіння майном орендарем, тобто, не буде забезпечений справедливий баланс інтересів, і на останнього буде покладений «надмірний індивідуальний тягар»

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано:

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №731-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0106";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №732-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0508";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №733-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0509";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №734-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0536";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №735-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:03:000:0934";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №736-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1010";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №737-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1011";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №738-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1027";

- рішення чотирнадцятої сесії Путивльської міської ради восьмого скликання від 27.08.2021 року №739-МР "Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1034".

Присуджено до стягнення з Путивльської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" 22 329,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні рішення Путивльської міської ради від 27.08.2021 року були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що виключає наявність законних підстав для одностороннього припинення (розірвання) договорів оренди землі, у зв`язку зі зміною власника земельних ділянок.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Путивльська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що оспорювані рішення в першу чергу були спрямовані на реалізацію процедури позасудового врегулювання питання розірвання договорів оренди землі за згодою сторін. При цьому, скаржник зазначає, що при укладанні договорі оренди землі сторони погодили підставу для їх розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, якою є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, що не суперечить приписам ст. 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та статтям 31, 32, Закону України «Про оренду землі». Відтак, відповідача вважає, що позивач при розгляді даної справи у суді першої інстанції, посилаючись на формальні порушення своїх прав, як землекористувача оскаржуваними рішеннями, не подав жодного доказу, який би свідчив про незаконність прийнятих Путивльською міською радою рішень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Путивльської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року та витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/84/22.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №920/84/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Путивльської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року, розгляд справи призначено на 19.04.2023 року.

27.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

06.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Путивльської міської ради, позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 року клопотання Путивльської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

В судовому засіданні 19.04.2023 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» (далі - позивач, орендар) та Путивльською районною державною адміністрацією (далі орендодавець, відповідач) укладено наступні договори оренди землі державної власності на території Стрільниковської сільської ради Путивльського (нині Конотопського) району:

1)договір №1, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2010 за №041063302493; (т.1, а.с. 18-22)

2)договір №2, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2010 за № 041063302492; (т.1, а.с. 27-31)

3)договір №3, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2010 за № 041063302491; (т.1, а.с. 36-40)

4)договір №4, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинене запис від 22.12.2010 за № 041063302490; (т.1, а.с. 45-51)

5)договір №5, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинене запис від 22.12.2010 за № 041063302489; (т.1, а.с. 55-59)

6)договір №6, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2010 за №041063302488; (т.1, а.с. 65-69)

7)договір №7, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2010 за № 041063302487; (т.1, а.с. 74-78)

8)договір №9, який зареєстровано Путивльським районним відділом Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2010 за № 041063302485. (т.1, а.с. 83-87)

В подальшому 22.02.2012 року, також між позивачем та Путивльською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі №6, який зареєстровано у відділі Держкомзему Путивльському районі Сумської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2012 року за № 592380004001232. (т.1, а.с. 92-95).

Згідно з п. 1 договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування за рахунок земель державної власності Стрільниківської сільської ради, земельні ділянки сільськогосподарського призначення - для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за адресою: Сумська обл., Путивльський район, Стрільниківська сільська ради (договори від 21.12.2010 №1-7, №9), та земельна ділянка сільськогосподарського призначення - для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за адресою: Сумська обл., Путивльський район, Ревякинської сільська ради (договір оренди землі від 22.02.2012 №6).

Відповідно до п. 8 договорів договори укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договорів орендар має право на поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

Згідно з п. 34 договорів зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договорів спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 35 договорів дія договору припиняється у разі:

-закінчена строку на який його було укладено;

-придбання орендарем орендованої земельної ділянки у власність;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

-ліквідація юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 36 договорів дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-за взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункти 37-38 договорів).

Крім того, 05.03.2018 року підписано додаткові угоди до договорів, а саме:

- додатковою угодою №1 до договору №1 продовжено дію договору №1 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 31,5727 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:04:000:0509, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 23-24)

- додатковою угодою до договору №2 продовжено дію договору №2 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 26,1880 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:05:000:1010, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»;(т.1, а.с. 32-33)

- додатковою угодою до договору №3 продовжено дію договору №3 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 29,1805 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:05:000:1011, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 41-42)

- додатковою угодою до договору №4 продовжено дію договору №4 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 42,6139 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:05:000:1009, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 50-51)

- додатковою угодою №5 до договору №5 продовжено дію договору №5 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 22,2505 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:04:000:0103, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 60-61)

- додатковою угодою до договору №6 продовжено дію договору №6 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 2,3255 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:04:000:0106, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 70-71)

- додатковою угодою до договору №7 продовжено дію договору №7 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 46,8243 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:05:000:1034, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 79-80)

- додатковою угодою до договору №9 продовжено дію договору №9 на 7 років, в т.ч.: викладено п. 2 зазначеного договору в наступній редакції: « 2. В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 46,8243 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:04:000:0508, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області». (т.1, а.с. 88-89).

Крім цього, 07.03.2018 року відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права:

1)№116838349 від 13.03.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №1 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:04:000:0509; (т.1, а.с. 25-26)

2)№116850328 від 13.03.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №2 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1010; (т.1, а.с. 34-35)

3)№116854139 від 13.03.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №3 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1011; (т.1, а.с. 43-44)

4)№116863320 від 13.03.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №6 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:04:000:0106; (т.1, а.с. 72-73)

5)№116866749 від 13.03.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №7 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1034; (т.1, а.с. 81-82)

7)№116874889 від 13.03.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №9 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:04:000:0508. (т.1, а.с. 90-91).

В подальшому, 28.03.2018 року також підписано додаткові угоди до договорів, а саме:

1)додаткову угоду до договору №4, відповідно до якої п. 2 договору №4 від 21.12.2010 викладено в наступній редакції: « 2.В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 42,6139 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:05:000:1027, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 52)

2)додаткову угоду до договору №5, відповідно до якої п. 2 договору №5 від 21.12.2010 викладено в наступній редакції: « 2.В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 22,2505 га (рілля), кадастровий номер 5923887700:04:000:0536, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області»; (т.1, а.с. 62).

02.04.2018 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права:

1)№119598857 від 04.04.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №4 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:05:000:1027; (т.1, а.с. 53-54)

2)№119604759 від 04.04.2018: на підставі договору оренди від 21.12.2010 №5 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:04:000:0536; (т.1, а.с. 63-64)

10.05.2018 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №180859493 від 13.09.2019 на підставі договору оренди від 22.02.2012 №6 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923887700:03:000:0934. (т.1, а.с. 110-111).

04.07.2019 року рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/237/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною - позов задоволено повністю; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 22.02.2012 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018 номер запису 26114549); визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 02.03.20112 № 592380004001232) в редакції, зазначеній в п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення. Рішення від 04.07.2019 у справі №920/237/19 набрало законної сили 06.08.2019. (т.1, а.с. 96-107)

09.09.2019 року ухвалою Господарського суду Сумської області у справі №920/237/19 задоволено заяву від 06.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт -Норд» про виправлення описки; виправлено описки в описовій та резолютивній частині рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2019 у справі № 920/237/19 шляхом зміни помилково зазначеного кадастрового номеру земельної ділянки з 5923887000:01:000:0934 на вірний кадастровий номер 5923887000:03:000:0934. (т.1, а.с. 108-109).

08.12.2020 року відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2022 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» та наказу головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.12.2020 за №22-ОТГ - ГУ Держгеокадастру у Сумській області передав із державної власності, а Путивльська міська рада прийняла в комунальну власність Путивльської об`єднаної територіальної громади Конотопського (Путивльського) району Сумської області земельні ділянки, зокрема, які є об`єктом оренди за договорами оренди землі, що є предметом спору.

По факту передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну власність Путивльської ОТГ складено відповідний акт, який є у відкритому доступі на сайті ГУ Держгеокадастру у Сумській області (https://sumska.land.gov.ua/peredacha-zemel- hromadam). (т.1, а.с. 190).

24.12.2020 року рішенням Путивльської міської ради №109-МР «Про прийняття в комунальну власність Путивльської об`єднаної територіальної громади Конотопського району (Путивльського району) земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення» прийняті в комунальну власність Путивльської ОТГ в т.ч.: земельні ділянки кадастрові номери: 5923887700:04:000:0106, 5923887700:04:000:0508, 5923887700:04:000:0509, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:03:000:0934, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923887700:05:000:1027, 5923887700:05:000:1034. (т.1, а.с. 187).

14.01.2021 року та 15.01.2021 року відповідно до витягів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою в особі Путивльської міської ради на зазначені земельні ділянки. (т.1, а.с. 191-200).

27.08.2021 року Путивльська міська рада, розглянувши доповідну записку начальника відділу землевпорядкування Олексія Спіцина від 17.08.2021, встановила, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №22-ОТГ від 08.12.2020 року (т.1, зворот а.с. 190) та рішення Путивльської міської ради №109-МР від 24.12.2020 року (т.1, а.с. 187) відбувся перехід права власності на земельні ділянки кадастрові номери: 5923887700:04:000:0106, 5923887700:04:000:0508, 5923887700:04:000:0509, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:03:000:0934, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923887700:05:000:1027, 5923887700:05:000:1034 з державної власності до комунальної власності (право комунальної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.01.2021 за номерами: 40141480, 40140690, 40142203, 26114549, 40143666, 40143452, 40143250, 40141150; 15.01.2021 - за номером 40151054). У ході проведеного аналізу умов договорів оренди землі від 21.12.2010 та договору оренди землі від 22.02.2012, укладених між Путивльської районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» зі змінами, викладеними у додаткових угодах від 05.03.2018 та від 28.03.2018 встановлено, що пунктом 38 вказаного договору передбачено, що при переході права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Таким чином, враховуючи пропозиції постійної комісії з земельних питань, промисловості, будівництва, благоустрою, транспорту, комунального господарства, діючи в інтересах територіальної громади та з метою ефективного та раціонального землекористування в ринкових умовах, відповідно до статей 12, 93, 141 Земельного кодексу України, статтями 31, 32 Закону України «Про оренду землі», керуючись статтею 25, пунктом 34 частини 1 статті 26, частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Путивльська міська рада прийняла наступні рішення:

1)№731-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0106»; (т.1, а.с. 112-113)

2)№732-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0508»; (т.1, а.с. 114-115)

3)№733-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0509»; (т.1, а.с. 116-117)

4)№734-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:04:000:0536»; (т.1, а.с. 118-119)

5)№735-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:03:000:0934»; (т.1, а.с. 120-121)

6)№736-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1010»;(т.1, а.с. 122-123)

7)№737-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1011»; (т.1, а.с. 124-125)

8)№738-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1027»; (т.1, а.с. 126-127)

9)№739-МР «Про розірвання договору оренди землі кадастровий номер 5923887700:05:000:1034». (т.1, а.с. 128-129).

Отже, як вже зазначалось вище, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що дії відповідача є протиправними і такими, що порушують право оренди позивача на землю, оскільки розірвання договорів оренди землі на підставі переходу права власності на земельні ділянки є безпідставним.

В свою чергу, місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, погодився з доводами позивача та встановив, що спірні рішення Путивльської міської ради від 27.08.2021 року були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що виключає наявність законних підстав для одностороннього припинення (розірвання) договорів оренди землі, у зв`язку зі зміною власника земельних ділянок.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Частиною 2 ст. 249 Господарського кодексу України передбачено, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Конституцією України визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Основного Закону), яке здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ради (частини третя, четверта статті 140 Конституції України).

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Територіальною громадою визнаються жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (стаття 1 Закону України Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина перша статті 143 Конституції України).

Цивільна правоздатність територіальних громад в цивільному обороті визнається ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Таким чином, територіальна громада є суб`єктом цивільних правовідносин, який бере участь у цих правовідносинах нарівні з фізичними особами, юридичними особами та державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

До органів місцевого самоврядування належать:

- представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради);

- виконавчі органи ради (виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи).

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування визнаються юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною першою статті 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 327 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання спірних рішень недійсними повинно бути доведено невідповідність таких рішень нормам чинного законодавства та порушення внаслідок прийняття таких рішень прав заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірних договорах сторонами узгоджено предмет, ціну, строк дії договорів оренди, а також інші умови, зокрема підстави їх розірвання.

Частинами першою та другою статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Цивільного кодексу України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.ст. 6,627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

За змістом статей 30 та 31 Закону України «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі», а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, які є предметом договорів, у зв`язку із змінами у законодавстві, були передані з державної у комунальну власність, а відповідач, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, став їх орендодавцем та стороною спірних договорів в силу законодавчих приписів.

У пункті 35 договорів передбачається, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем орендованої земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пунктом 36 договорів визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї з сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Пунктом 37 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до пункту 38 договорів, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Отже, системний аналіз зазначених умов договорів оренди землі свідчить, що сторонами у договорі оренди чітко визначено підстави, за якими договір оренди може бути припинений шляхом розірвання, та відсутність підстав (неможливість) розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. (правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2020 року у справі №920/418/19).

Отже, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення про припинення права оренди земельних ділянок та розірвання договорів оренди земельних ділянок прийняті у зв`язку із переходом права власності на земельні ділянки відповідачем в односторонньому порядку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача порушують норми законодавства, якими врегульовано питання одностороннього припинення договору.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Стаття 27 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном (у тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі «Ентріч проти Франції» (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, с. 19л-20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі «Кушоґлу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria) від 10 травня 2007 року, № 48191/99, п. 50).

Відтак позивач як орендар, який вчинив усі дії, які від нього вимагалися, та у межах процедур, встановлених законодавством України, використовувало на умовах договорів оренди земельні ділянки, не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з передачею цієї земельної ділянки у комунальну власність.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів того, що позивач користуючись земельними ділянками порушив будь-які умови договорів щодо користування земельними ділянками.

Колегія суддів звертає увагу, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

З огляду на наведені вище норми законодавства, умови договорів оренди та фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та підстави поданого позову, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції що спірні рішення Путивльської міської ради від 27.08.2021 були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що виключає наявність законних підстав для одностороннього припинення (розірвання) договорів оренди землі, у зв`язку зі зміною власника земельних ділянок, а тому такі рішення Путивльської міської ради є незаконними.

Що ж до доводів скаржника, який по суті апеляційної скарги не заперечує той факт, що умовами договорів оренди сторони не передбачили права одностороннього розірвання договору, однак вказує, що прийняття спірних рішень було спрямовано на реалізацію процедури позасудового врегулювання питання розірвання договорів оренди землі за згодою сторін колегія суддів зазначає наступне.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина перша статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

З огляду на викладені вище вимогу законодавства, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника, що прийняття спірних рішень є пропозицією для розірвання договору, оскільки зі змісту самих рішень не вбачається такого, оскільки п. 2 спірних рішень затверджено проект додаткової угоди про розірвання, а п. 4 позивачеві встановлено 30-ти денний строку для підписання додаткової угоди про розірвання договору.

З огляду на вказані обставини, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Путивльської міської ради задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Путивльської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року у справі №920/84/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2023 року у справі №920/84/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/84/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко