Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/2349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/2349/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС"

про стягнення 96769,63 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" про стягнення пені у сумі 96769,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №333 від 25.10.2021 в частині своєчасної поставки продукції.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2349/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" пропущеного строку на подання відзиву, визначивши причини його несвоєчасного подання поважними.

Ухвалою від 04.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 27.03.2023.

10.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про відшкодування витрат на професійну допомогу.

Ухвалою від 19.04.2023 виправлено описки, допущені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 та від 04.04.2023 по справі №910/2349/23 щодо найменування позивача.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов п.4.1 та п.7.4 договору поставки №333 від 25.10.2021, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку продукції до 31.03.2022 року після отримання від позивача 100% попередньої оплати вартості продукції.

01.11.3021 та 01.2.2021 позивач здійснив оплату вартості продукції у сумі 486514,00 грн.

24.05.2022, 15.07.2022, 31.08.2022 позивач направив на адресу відповідача претензії вих.№29.734/334-55.29 від 23.05.2022, вих.№29.734/388-55.29 від 14.07.2022, вих.№29.734/416-55.29 від 30.08.2022, у яких вимагав здійснити поставку продукції.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань поставку продукції здійснив 28.11.22 та 05.12.2022, тобто з порушенням встановленого у договорі строку.

23.12.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№834.55/74-22 від 23.12.2022, у якій вимагав у строк до 20.01.2023 сплатити нараховану у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання пеню у розмірі 96 769,63 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 19.01.2023 повідомив, що неможливість виконання зобов`язання зі своєчасної поставки продукції обумовлена виникненням форс-мажорних обставин.

Оскільки відповідач не сплатив нараховану суму пені на вимогу позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ" звернулося до суду з позовом про стягнення пені у сумі 96769,63 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив викладені у відзиві обставини, посилаючись, зокрема, на таке: сторони в п.8.3 договору поставки чітко та однозначно передбачили настання для відповідача негативних наслідків у разі порушення ним відповідних зобов`язань з поставки; базою нарахування пені є вартість невиконаного зобов`язання, що випливає як із змісту п.8.3 договору поставки так і із змісту положень всього розділу 8 договору поставки; наведена відповідачем судова практика не є аналогічною у спірних правовідносинах; протягом всього періоду прострочення виконання свого зобов`язання з поставки відповідач не здійснив заходів щодо позасудового врегулювання ситуації та відповіді на претензії позивача не надав; відповідач не повідомляв позивача про наявність у нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконати поставку продукції.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на такі обставини:

оскільки, в укладеному між сторонами договорі не встановлено базу нарахування пені за прострочення поставки обов`язок та умови сплати пені не визначено жодним законодавчим актом, то відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми пені;

настання форс-мажору через військову агресію РФ проти України є загальновідомою обставиною, засвідченою уповноваженим органом (ТПП України) в офіційному документі (загальному листі, розміщеному у відкритому публічному доступі), а тому позивач не потребував окремого доведення відповідачем до його відома інформації про початок дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають своєчасному виконанню зобов`язань за договором поставки;

відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання своїх зобов`язань перед позивачем (зокрема, завчасно уклав контракт з німецьким виробником та заздалегідь розмістив у нього замовлення на необхідну кількість тротуарної цегли), однак виникли обставини, які не залежали від волі відповідача та які відповідач не міг передбачити чи уникнути. Внаслідок таких дій стало неможливим своєчасно отримати від німецького постачальника товар (цеглу дорожню хербстлауб-хел), що виступає предметом договору поставки, укладеного з позивачем, та, як наслідок, відвантажити останньому цей товар у строк до 31 березня 2022 року;

за доводами відповідача збройна агресія РФ проти України призвела до унеможливлення своєчасного виконання відповідачем його зобов`язань за договором поставки, а відтак наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами і нездатністю відповідача своєчасно виконати зобов`язання з поставки товару, що за умовами п.9.1. договору поставки є узгодженою сторонами підставою для звільнення від відповідальності;

враховуючи обставини, за яких відбулось порушення відповідачем строків поставки та які не залежали від волі відповідача і такі обставини не можна передбачити чи уникнути, а також зважаючи на те, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором поставки, а позивач не наводить в позові жодних негативних наслідків для нього через затримку поставки, відповідач заявив про зменшення нарахованої позивачем та заявленої до стягнення з відповідача суми пені.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" (постачальник, відповідач) укладений договір поставки №333 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник, зобов`язується поставити на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та здійснити оплату цієї продукції за номенклатурою, кількістю, цінами строками поставки, що обумовлені у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.2.2. договору разом з продукцією постачальник зобов`язаний передати покупцю наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна.

Продукція приймається покупцем виключно за наявності супроводжувальних документів, підтвердженням факту отримання покупцем всіх вищезазначених документів є підпис належного представника покупця на видатковій накладній (п.2.3. договору).

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 31 березня 2022 року, згідно п.7.4. договору.

Відповідно до п.7.4. договору покупець зобов`язується оплатити 50% передоплату за продукцію 01.11.2021 в розмірі 243257,00 грн та 50% передоплату за продукцію 01.12.2021 в розмірі - 243 257,00 грн з ПДВ на наступний день дати укладання договору.

Згідно із п.4.2. договору передача продукції покупцю здійснюється у місці поставки с. Залізне, вул. Прорізна, буд. 1, Київська обл., Фастівський р-н., за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування продукції, що постачається, кількість, узгоджену ціну продукції та загальну вартість продукції, що постачається. На загальну вартість продукції нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття продукції, є датою поставки продукції постачальником.

У пункті 8.3. договору сторони погодили, що за прострочення в поставці продукції, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.

На виконання п.7.4. договору позивач здійснив оплату вартості продукції у сумі 486514,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №13055 від 01.11.2021 на суму 243257,00 грн та №13290 від 01.12.2021 на суму 243257,00 грн.

Відповідач здійснив поставку продукції 28.11.2022 та 05.12.2022, що підтверджується видатковими накладними №7 від 28.11.2022 на суму 243257,00 грн та №8 від 05.12.2022 на суму 243257,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем встановлених у договорі строків поставки продукції, позивач на підставі п.8.3 договору нарахував пеню у сумі - 96 769,63 грн (період нарахування з 01.04.2022 по 30.09.2022).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки №333 від 25.10.2021, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити позивачу поставку продукції у строк до 31 березня 2022 року після здійснення позивачем передоплати за продукцію.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №13055 від 01.11.2021 та №13290 від 01.12.2021 підтверджується оплата позивачем на користь відповідача повної вартості продукції у сумі 486514,00 грн.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару 28.11.2022 та 05.12.2022, що підтверджується видатковими накладними №7 від 28.11.2022 на суму 243257,00 грн та №8 від 05.12.2022 на суму 243257,00 грн. Отже, відповідач допустив прострочення поставки продукції.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем на підставі п.8.3. договору здійснено нарахування пені у сумі 96769,63 грн (період нарахування з 01.04.2022 по 30.09.2022).

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Так, у пункті 8.3. договору сторони погодили, що за прострочення в поставці продукції, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (за кожен день прострочення) та передбачено, що пеня нараховується за прострочення поставки продукції.

При цьому, судом враховано, що у п.8.3 договору сторонами не погоджено базу для нарахування пені (суму, на яку підлягає нарахуванню пеня).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі №904/4156/18 надала правовий висновок, згідно із яким господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Так, відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

У відповідності до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту умов договору випливає, що сума продукції, що поставлялася в рамках договору поставки №333 від 25.10.2021 становила 486514,00 грн, інших поставок умовами договору не передбачено. У зв`язку із наведеним, враховуючи положення ч.4 ст.231 ГК України та базу нарахування пені визначені законом, суд дійшов висновку, що не визначення сторонами у п. 8.3 договору бази нарахування пені не нівелює право позивача на нарахування пені відповідачу за прострочення поставки продукції.

Наведеними вище обставинами спростовуються доводи відповідача на відсутність підстав для нарахування пені з огляду на не встановлення у договорі бази нарахування.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної поставки відповідачем продукції, позивач здійснив на підставі пункту 8.3 договору нарахування пені.

Розрахунок пені у сумі 96769,63 грн є арифметично правильним та відповідає умовам договору.

З приводу тверджень відповідача про відсутність підстав для сплати пені за порушення строків поставки товару через виникнення обставин непереборної сили, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У пункті 9.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності при настанні форс-мажорних обставин. При виникненні обставин, які не залежать від діяльності сторін і перешкоджають виконанню зобов`язань у встановлені терміни такі як, але не виключно: стихійні лиха, війни, військові дії, страйки, масові безлади, сторони ставлять питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформляються додатковою угодою з обґрунтуванням обставин та підтвердженням відповідними документами Торгово-промислової палати.

Одночасно у пункті 9.2. договору сторонами погоджено, що при виникненні обставин непоборної сили, інших непередбачених обставин, що перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов`язань, останні повинні попередити одна одну протягом десяти календарних днів та приступити до прийняття всіх необхідних заходів для їх усунення та продовжити виконання своїх обов`язків, як тільки обставини будуть усунені.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів письмового повідомлення позивача про настання дій непереборної сили.

Суд зазначає, що незважаючи на загальновідомість ситуації з введеним воєнним станом та навіть виданням ТПП України листа від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 про підтвердження надзвичайності та невідворотності обставин, не можна ігнорувати положення договору про форс-мажор щодо належного повідомлення контрагента про настання непереборних обставин та строки такого повідомлення.

Само по собі наявність листа ТПП України листа від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 не означає безумовне звільнення від відповідальності.

За наведених обставин, суд вважає посилання відповідача на наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товару через виникнення обставин непереборної сили необґрунтованими.

Також відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення пені.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 10% з наступних підстав.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

У контексті наведеного, суд бере до уваги, що у відповідності до додатку №1 (Специфікації продукції) до договору поставки, виробником товару (цегли дорожньої Хербстлауб-хел), який виступає предметом договору поставки, є німецька група компаній ABC Klinkergruppe. Тобто, відповідач мав поставити продукцію, яка виробляється в Німеччині.

Згідно із наданих відповідачем до відзиву документів, з метою належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки, укладеним з позивачем, відповідач 18.11.2021 розмістив Компанії ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG замовлення №AU85010746 в межах Контракту №21/21/1 від 21.01.2021 на виробництво дорожньої цегли Хербстлауб-хел у кількості 21700 шт.

Як зазначає відповідач з незалежних від нього та компанії ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG причин, остання не змогла у встановлений строк виготовити та поставити замовлену дорожню цеглу. Наведені доводи відповідача підтверджені викладеними у листі Компанії ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG (вих. №2314 від 10.01.2023) обставини. Так, у наданому до відзиву листі Компанії ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG зазначено, що термін виготовлення дорожньої цегли Хербстлауб-хел у кількості 21 700 шт., замовленої на 10-11 тиждень 2022 року (28.02.-13.03.) згідно замовлення №AU85010746 від 18.11.2021, був відкладений, у зв`язку з широкомасштабною агресією російської федерації проти України, прийняттям рішення Європейського Парламенту про призупинення руху транспорту з вантажем не першої необхідності, а також через оголошення страхової компанії HERMES про зняття страхових дій на всі товари, котрі вирушали до України до закінчення всіх військових дій. З відновленням можливості відправлення товарів в Україну, виробництво дорожньої цегли Хербстлауб-хел було додано до плану виробництва, вироблено та поставлено в Україну, як було можливо швидше з урахуванням технологічних термінів виробництва.

Як підтверджується наданими відповідачем електронними митними деклараціями №22UA205030031197U6 та №22UA205030031598U4 дорожня цегла Хербстлауб-хел у кількості 21 700 шт. була поставлена компанією ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG на територію України для відповідача 22.11.2022 та 28.11.2022.

Відповідно 28.11.2022 та 05.12.2022 відповідач поставив дорожню цеглу позивачу, що підтверджується видатковими накладними №7 від 28.11.2022 на суму 243257,00 грн та №8 від 05.12.2022 на суму 243257,00 грн.

Одночасно, судом враховані доводи про відсутність обмежень поставки товарів з Європи, в підтвердження чого ним надано контракт з німецькою компанією АЕСК Technology GmbH, за яким товар був поставлений 21.04.2022, то суд зазначає, що виконання контрагентом позивача зобов`язань з поставки продукції у межах іншого договору не підтверджують можливість безперешкодної поставки в Україну саме дорожньої цегли Хербстлауб-хел Компанією ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG та не спростовують підстав відкладення поставки, які наведені у листі цієї компанії №2314 від 10.01.2023.

Представлені відповідачем у матеріали справи докази підтверджують доводи відповідача щодо вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" залежних від нього заходів для належного виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором поставки №333 від 25.10.2021 (зокрема, завчасно відповідач уклав контракт з німецьким виробником та заздалегідь замовив необхідну кількість дорожньої цегли, що мала бути поставлена за договором). З листа Компанії ABC-Keramik Berentelg GmbH Co. KG вбачається відкладення виконання замовлення відповідача з незалежних від ТОВ "КЛІНКЕР-ХАУС" обставин.

Як встановлено судом вище та підтверджено сторонами, відповідач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання з поставки обумовленої у договорі продукції, а матеріали справи не містять доказів, що прострочення відповідачем зобов`язання з поставки мало наслідком понесення позивачем збитків.

Враховуючи вище викладене та зважаючи на необхідність дотримання співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, беручи до уваги те, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами через несвоєчасність поставки відповідачем продукції або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов вищевказаного договору, з огляду на встановлені вище обставини щодо вжиття відповідачем заходів для виконання договору та те, що несвоєчасне виконання зобов`язання обумовлене обставинами, які не залежали від волі відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до 10%, що становить 9676,96 грн, сума якої і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ", а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" пені у сумі 9676,96 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав у матеріали справи копії: договору про надання правничої (правової) допомоги №1-12/22 від 10.12.2022, укладеного між Адвокатським бюро "Артура Іоффе" та ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ"; рахунку №5/23 від 24.02.2023; акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2023; та платіжну інструкцію №16179 від 29.03.2023.

У відповідності до п.1.1. договору адвокат бере на себе зобов`язання по наданню правничої (правової) допомоги клієнту відповідно до умов цього договору з метою захисту прав і інтересів клієнта та здійснення представництва інтересів Клієнта в господарських судах всіх рівнів у зв`язку із стягненням з ТОВ "Клінкер-Хаус пені за прострочення виконання зобов`язань за договором поставки №333 від 25.10.2021.

Згідно із п.3.1. договору гонорар адвоката є фіксованим і становить в межах провадження, що здійснюється судом першої інстанції - 16500,00 грн.

Оплата гонорару адвоката здійснюється в безготівковій формі на банківський рахунок адвоката протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від адвоката відповідного рахунку на оплату (п.3.2. договору).

В акті приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2023 сторонами погоджено, що з 10.12.2022 по 29.03.2023 адвокатом надані послуги у повній відповідності із договором про надання правничої (правової) допомоги №1-12/22 від 10.12.2022 та наведено опис наданих адвокатом послуг за цим договором. Загальний розмір гонорару адвоката за надані послуги становить 16500,00 грн.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Наданими до матеріалів справи документів на підтвердження витрат на правову допомогу, вбачається, що на виконання умов договору про надання правової допомоги адвокат надав позивачу передбачені договором послуги за спірними правовідносинами по цій господарській справі на суму 16500,00 грн.

Позивачем здійснено оплату гонорару у сумі 16500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16179 від 29.03.2023.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відповідності до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надано заперечень щодо заявленої позивачем до відшкодування суми гонорару успіху та не надано доказів на спростування їх співмірності.

Судом враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, додані до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи із зазначених вище критеріїв, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відповідає критерію розумності.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 1650, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНКЕР-ХАУС" (01042, місто Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, Будинок 7, офіс 129, ідентифікаційний код 40410692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРВЕРМІКУЛІТ" (08606, Київська обл., Фастівський р-н, село Залізне, вулиця Прорізна, будинок 1, ідентифікаційний код 31101383) пеню у сумі 9676,96 грн, витрати на правову допомогу у сумі 1650, 00 грн та судовий збір у сумі 268,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.04.2023.

Суддя С.О. Турчин