Рішення

від 18.04.2023 по справі 910/1438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2023Справа № 910/1438/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬТА-ТРЕЙД»

про стягнення 62 858,16 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬТА-ТРЕЙД» про стягнення 62 858,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №М-02292/21 від 30.03.2021.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.02.2023 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1438/23, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬТА-ТРЕЙД» надійшло клопотання, в якому відповідачем заявлено про відправлення на адресу відповідача копії позову та встановлення додаткового строку для підготовки відзиву.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, за приписами статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

З огляду на викладене та ураховуючи наведені відповідачем пояснення щодо строку на подання відзиву на позов у зв`язку із відсутністю копії позовної заяви та необхідності ознайомитися з матеріалами справи, з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав, виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.03.2023 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ОЛЬТА-ТРЕЙД» про надання документів та встановлення строку для підготовки відзиву у справі, продовжив ТОВ «ОЛЬТА-ТРЕЙД» строк для подання відзиву на позов у справі № 910/1438/23 до 07.04.2023.

10.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

17.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №М-02292/21 від 30.03.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32 207,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 012204001 від 22.04.2021 на суму 29 714,00 грн та № 010705002 від 07.05.2021 на суму 2493, 00 грн.

Відповідачем частково сплачено на користь позивача за поставлений товар у розмірі 3 074,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 29 133,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач визнає факт поставки товару, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за жовтень 2021 року за наявності електронних підписів та печаток сторін.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 2 528,45 грн, 20% річних у сумі 1 058,86 грн, 40% річних у сумі 19 830,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 10307,55 грн.

У відповіді на відзив позивач посилався на те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо поставленого неякісного товару. Також позивач зазначає, що відповідачем не повідомлено позивача у строки, визначені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин.

Позиція відповідача

Відповідач частково визнав позовні вимоги на суму 29 133,00 грн. Відповідачем у відзиві зазначено, що починаючи з 2021 року ТОВ «МІРОПЛАСТ» почало поставляти ТОВ «ОЛЬТА-ТРЕЙД» неякісний, некомплектний та неконденсійний товар, але враховуючи довготривалі комерційні відносини, претензії і повернення відповідачем не складалися, а при наступному поставленні товару усувалися попередні істотні недоліки.

В обґрунтування своїх заперечень щодо інших позовних вимог, а саме 2 528, 45 грн пені, 1 058, 86 грн 20% річних, 19 830, 30 грн - 40% річних, 10 307, 55 грн витрат від інфляції відповідач посилався на те, що з початку військової агресії основні контрагенти підприємства перестали виконувати свої зобов`язання, почали відмовлятися від продукції. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬТА-ТРЕЙД" не змогло виконати свої зобов`язання перед ТОВ "МІРОПЛАСТ" у 2022 та 2023 роках через обставини непереборної сили, а саме військову агресію Російської Федерації проти України. Таким чином відповідач вважає, що пеня, штрафні санкції та витрати від інфляції стягненню не підлягають.

Крім того, відповідач заперечив проти стягнення з останнього сплаченого судового збору, оскільки заходи досудового врегулювання спору позивачем не вживалися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЬТА-ТРЕЙД» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № М-02292/21 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити на умовах цього договору товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений за цим договором товар (п. 1.1. договору).

Договір поставки № М-02292/21 від 30.03.2021 укладений в електронному вигляді, з використанням програмного забезпечення «Мій Електронний Документ M.E.DOC».

Сторони дійшли згоди, що договір, підписаний в електронній формі та будь-які додатки до даного договору, підписані в паперовій формі, матимуть однакову юридичну силу (п. 7.5. договору).

Цей договір укладений на підставі та у відповідності до Умов ведення бізнесу (надалі за текстом «Умови»). Підписанням даного договору, покупець підтверджує, що ознайомлений та прийняв Умови ведення бізнесу (надалі за текстом - Умови). Постачальник має право в будь-який час в односторонньому порядку змінювати дані Умови. Такі зміни вступають в силу з моменту публікації Умов в новій редакції на своєму сайті: https://miroplast.com/ua/ (п. 1. договору).

У пунктах 4.10., 4.11, 4.12 договору сторони дійшли згоди щодо застосовування наступних видів електронних документів (документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством, надалі п о тексту - Е-документ): 1) Рахунок на оплату; 2) Видаткова накладна; 3)Акт звіряння взаємних розрахунків. Обмін Е - документами здійснюється з застосуванням положень Закону України від 22.05.2003 №851-ІУ «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України від 05.10.2017 №2155-УІІІ «Про електронні довірчі послуги». Сторони погодили, що строк підписання документів з використанням ЕП становить 5 (п`ять) робочих днів з дати їх надіслання.

Відповідно до п. 3.1. договору, покупець подає заявку встановленого зразка на конкретну партію товарів. Заявка на поставку приймається вповноваженим представником постачальника у письмовому вигляді, з допомогою факсу, електронної пошти, а у виняткових випадках по телефону за місцезнаходженням постачальника чи його представника.

За змістом пунктів 3.2., 3.4., 3.5. договору поставка товару здійснюється згідно Правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року) та на умовах, зазначених в додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною даного договору та у відповідності до умов ведення бізнесу. Постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи на товар: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (у разі, якщо транспортування здійснюється за рахунок постачальника). Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

Згідно з пунктів 4.1., 4.2. договору вартість товару встановлюється в доларах США та перераховується в національну валюту станом на момент поставки товару або передоплати (якщо така була раніше). Курс перерахунку долару США в гривню розраховується за формулою, зазначеною в Умовах ведення бізнесу. Курс перерахунку долару США в гривню вказується в видаткових накладних або рахунку-фактурі (якщо дата передоплати була раніше ніж дата відвантаження). Вказана вартість є звичайною ціною у відповідності до п. 14.1.71. Податкового Кодексу України. Поставка Товару здійснюється на умовах які визначається за згодою сторін у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.3. сторонами погоджено, що покупець має право здійснити передоплату за товар, постачання якого узгоджено сторонами. Якщо покупець при цьому має заборгованість перед постачальником, то сума такої передоплати зараховується у рахунок боргу за попередні поставки.

30.03.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № М-02292/21 від 30.03.2021 відповідно до якої сторони дійшли згоди, що розрахунки за поставку товару, згідно із договором поставки № М-02292/21 від 30.03.2021 здійснюються покупцем на таких умовах: 100% передоплата.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення по оплаті товару покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.3. договору сторони передбачили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком до 60 календарних днів, покупець крім пені (п. 5.2. даного договору) сплачує постачальнику 20% річних від суми, простроченої до оплати (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 5.4. сторонами було погоджено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком понад 60 календарних днів, покупець, крім пені (п. 5.2. даного договору) сплачує постачальнику 40% річних від суми, простроченої до оплати, за весь період прострочки (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Нарахування і сплата штрафних санкцій за прострочення по оплаті товару здійснюється за весь час прострочення по оплаті (п. 5.6. договору).

Пунктом 7.1. договору сторонами було погоджено, що цей договір укладений терміном на 1 (один) рік і набирає сили з моменту його підписання сторонами. У випадку неможливості виконання будь-якою із сторін якого-небудь прийнятого зобов`язання у вказаний термін, дія договору продовжується на час його повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення договору не заявить про свої наміри припинити дію договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, при чому кількість таких продовжень строку дії договору необмежена.

Також на виконання умов договору поставки сторонами підписано Умови ведення бізнесу до договору № М-02292/21 від 30.03.2021, відповідно до яких Умови ведення бізнесу ТОВ «МІРОПЛАСТ» (надалі за текстом - Умови) є офіційними правилами продажу товару Товариством з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ», публічними та однаковими для всіх потенційних покупців. Розміщення даних Умов на сайті не є публічною офертою. Однак, потенційний покупець після ознайомлення з даними Умовами вправі зробити замовлення товару та підписати відповідний Договір поставки (п.п. 1.1. та 1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.2. Умов оплата за товар здійснюється на умовах, передбачених договором поставки та додатковими угодами до нього.

Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент одержання товару від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, кількість, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, повідомити про це постачальника. При відсутності такого повідомлення товар вважається прийнятим покупцем (п. 5.1. Умов).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32 207,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 012204001 від 22.04.2021 на суму 29 714,00 грн та № 010705002 від 07.05.2021 на суму 2493, 00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на суму 3 074,00 грн, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 29 133,00 грн (32 207,00 грн - 3 074,00 грн).

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором поставки № М-02292/21 від 30.03.2021, оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 29 133,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 2 528,45 грн, 20% річних у сумі 1 058,86 грн, 40% річних у сумі 19 830,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 10307,55 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 012204001 від 22.04.2021 та № 010705002 від 07.05.2021 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 32 207,00 грн.

Видаткову накладну № 010705002 від 07.05.2021 зі сторони відповідача не підписано.

При цьому, факт поставки позивачем товару за відповідною накладною відповідачем не заперечується та не спростовується, про що зазначено самим відповідачем у відзиві на позов.

Також в матеріалах справи наявна копія акту звіряння взаємних розрахунків за період грудень 2021 року щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі 29 133,00 грн, з електронним підписом відповідача.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.3. договору сторонами погоджено, що покупець має право здійснити передоплату за товар, постачання якого узгоджено сторонами. Якщо покупець при цьому має заборгованість перед постачальником, то сума такої передоплати зараховується у рахунок боргу за попередні поставки.

У Додатковій угоді до договору № М-02292/21 від 30.03.2021 сторони погодили, що розрахунки за поставку товару, згідно із договором поставки № М-02292/21 від 30.03.2021 здійснюються покупцем на таких умовах: 100% передоплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений договором та погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 29 133,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 29 133,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 2 528,45 грн, 20% річних у сумі 1 058,86 грн, 40% річних у сумі 19 830,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 10307,55 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за прострочення по оплаті товару покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Нарахування пені здійснено позивачем за загальний період з 23.04.2021 по 23.10.2021 та з 08.05.2021 по 08.11.2021.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що сума пені за період з 23.04.2021 по 23.10.2021 становить 2358,40 грн та за період з 08.05.2021 по 08.11.2021 становить 201,08 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 2330,72 грн за період з 23.04.2021 по 23.10.2021 та 197,73 грн за період з 08.05.2021 по 08.11.2021, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 2 528,45 грн підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У п. 5.3. договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком до 60 календарних днів, покупець крім пені (п. 5.2. даного договору) сплачує постачальнику 20% річних від суми, простроченої до оплати (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 5.4. сторонами було погоджено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком понад 60 календарних днів, покупець, крім пені (п. 5.2. даного договору) сплачує постачальнику 40% річних від суми, простроченої до оплати, за весь період прострочки (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Здійснивши перерахунок 20% річних та 40% річних судом встановлено, що сума 20% річних становить 10 349,91 грн та сума 40% річних становить 20 699,81 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 20% річних у загальному розмірі 1 058,86 грн та 40% річних у загальному розмірі 19 830,30 грн підлягають задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 9 163,85 грн, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних, інфляційних втрат зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за договором поставки через настання форс-мажорних обставин.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно п. 9.1. Умов передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даними Умовами та договором поставки у разі обставин непереборної сили (форс-мажору), такими як: пожежа, повінь, землетрус, загроза війни, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на виконання умов, викладених в даних Умовах та договорі поставки. У такому випадку термін виконання зобов`язань, передбачених даними Умовами та договором поставки, буде продовжений на час дії зазначених обставин.

Сторона, яка не може виконати свої зобов`язання в силу таких обставин, зобов`язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону та не пізніше ніж через 10 (десять) робочих днів надати підтвердження початку, тривалості і припинення таких обставин. Достатнім підтвердженням дії форс-мажорних обставин та їх тривалість є Сертифікат, що видається регіональною Торгово-промисловою палатою або іншим відповідним органом. Не надання вищевказаного підтвердження або порушення терміну надання підтвердження позбавляють сторони права посилатися на обставини форс-мажору, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором поставки (п. 9.2. Умов).

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Однак, судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, а також доказів повідомлення позивача про настання таких обставин у строк, визначений п. 9.2. Умов.

При цьому, судом враховано, що строк прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань почався до настання обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позов.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що укладаючи договір відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вище наведеного суд вважає необґрунтованими викладені у відзиві заперечення відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано неналежного виконання договору поставки та факту наявності заборгованості за вказаним договором.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬТА-ТРЕЙД».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬТА-ТРЕЙД» (01601, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 3, офіс 1/3, ідентифікаційний код 36386727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОПЛАСТ» (49083, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СОБІНОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 34230288) заборгованість у сумі 29133,00 грн, пеню у сумі 2 528,45 грн, інфляційні втрати у сумі 9 163,85 грн, 20% річних у сумі 1058,86 грн, 40 % річних у сумі 19 830,30 грн та судовий збір у сумі 2 635,16 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.04.2023.

Суддя О.В. Гулевець