Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/1438/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Справа№ 910/1438/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Корсака В.А.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2023 р.

у справі № 910/1438/23 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міропласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд"

про стягнення 62858,16 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міропласт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" про стягнення 29133,00 грн заборгованості за договором поставки № М-02292/21 від 30.03.2021 р., 2528,45 грн пені, 1058,86 грн 20% річних, 19830,30 грн 40% річних та 10397,55 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 р. відкрито провадження у справі № 910/1438/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2023 р. у справі № 910/1438/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міропласт" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" на користь Товариства з обмеженою "Міропласт" заборгованість у розмірі 29133,00 грн, пеню у розмірі 2528,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 9163,85 грн, 20% річних у розмірі 1058,86 грн, 40 % річних у розмірі 19830,30 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 29133,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за грудень 2021 року, відповідно до якого сума заборгованості відповідача складає 29133,00 грн. При цьому, жодних додаткових виплат, штрафів та пені сторони у вказаному акті не погоджували, відтак позивачем безпідставно нараховано пеню, інфляційні втрати та відсотки річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1438/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/1438/23.

До суду 17.05.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/1438/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1438/23, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

07.06.2023 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (документа) на відповідні електронні адреси, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 р. процесуальних строків на подачу всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

30.03.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міропласт» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольта-Трейд» (далі - покупець) було укладено договір поставки № М-02292/21 (далі - договір) в електронному вигляді, з використанням програмного забезпечення «Мій Електронний Документ M.E.DOC».

Цей договір укладений на підставі та у відповідності до Умов ведення бізнесу (далі - Умови). Підписанням даного договору, покупець підтверджує, що ознайомлений та прийняв Умови ведення бізнесу. Постачальник має право в будь-який час в односторонньому порядку змінювати дані Умови. Такі зміни вступають в силу з моменту публікації Умов в новій редакції на своєму сайті: https://miroplast.com/ua/ (п. 1 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити на умовах цього договору товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений за цим договором товар.

Згідно з п. 3.1 договору покупець подає заявку встановленого зразка на конкретну партію товарів. Заявка на поставку приймається уповноваженим представником постачальника у письмовому вигляді, з допомогою факсу, електронної пошти, а у виняткових випадках по телефону за місцезнаходженням постачальника чи його представника.

Як передбачено п. п. 3.2, 3.4, 3.5 договору, поставка товару здійснюється згідно Правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року) та на умовах, зазначених в додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною даного договору та у відповідності до умов ведення бізнесу. Постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи на товар: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (у разі, якщо транспортування здійснюється за рахунок постачальника). Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

У відповідності до п. п. 4.1, 4.2 договору вартість товару встановлюється в доларах США та перераховується в національну валюту станом на момент поставки товару або передоплати (якщо така була раніше). Курс перерахунку долару США в гривню розраховується за формулою, зазначеною в Умовах ведення бізнесу. Курс перерахунку долару США в гривню вказується в видаткових накладних або рахунку-фактурі (якщо дата передоплати була раніше ніж дата відвантаження). Вказана вартість є звичайною ціною у відповідності до п. 14.1.71 Податкового Кодексу України. Поставка товару здійснюється на умовах, які визначаються за згодою сторін у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 сторони погодили, що покупець має право здійснити передоплату за товар, постачання якого узгоджено сторонами. Якщо покупець при цьому має заборгованість перед постачальником, то сума такої передоплати зараховується у рахунок боргу за попередні поставки.

У пункті 4.10 договору сторони дійшли згоди щодо застосовування наступних видів електронних документів (документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством, надалі по тексту - Е-документ): 1) рахунок на оплату; 2) видаткова накладна; 3) акт звіряння взаємних розрахунків.

Згідно з п. п. 4.11, 4.12 договору обмін Е - документами здійснюється з застосуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги». Сторони погодили, що строк підписання документів з використанням ЕП становить 5 (п`ять) робочих днів з дати їх надіслання.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення по оплаті товару покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком до 60 календарних днів, покупець крім пені (п. 5.2 даного договору) сплачує постачальнику 20% річних від суми, простроченої до оплати (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

За п. 5.4 договору, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком понад 60 календарних днів, покупець, крім пені (п. 5.2 даного договору) сплачує постачальнику 40% річних від суми, простроченої до оплати, за весь період прострочки (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Згідно з п. 5.6 договору нарахування і сплата штрафних санкцій за прострочення по оплаті товару здійснюється за весь час прострочення по оплаті (п. 5.6 договору).

Цей договір укладений терміном на один рік і набирає сили з моменту його підписання сторонами. У разі неможливості виконання стороною прийнятого зобов`язання у вказаний термін, дія договору продовжується на час його повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення договору не заявить про свої наміри припинити дію договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, при чому кількість таких продовжень строку дії договору необмежена (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору сторони дійшли згоди, що договір, підписаний в електронній формі та будь-які додатки до даного договору, підписані в паперовій формі, матимуть однакову юридичну силу.

30.03.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № М-02292/21 від 30.03.2021 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди, що розрахунки за поставку товару згідно із договором поставки № М-02292/21 від 30.03.2021 р. здійснюються покупцем на таких умовах: 100% передоплата.

Також, на виконання умов договору поставки сторонами підписано Умови ведення бізнесу до договору № М-02292/21 від 30.03.2021 р., відповідно до яких данні Умови є офіційними правилами продажу товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Міропласт», публічними та однаковими для всіх потенційних покупців. Розміщення даних Умов на сайті не є публічною офертою. Однак, потенційний покупець після ознайомлення з даними Умовами вправі зробити замовлення товару та підписати відповідний договір поставки (п. п. 1.1, 1.3 Умов).

Відповідно до п. 3.2 Умов оплата за товар здійснюється на умовах, передбачених договором поставки та додатковими угодами до нього.

Згідно з п. 5.1 Умов приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент одержання товару від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, кількість, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, повідомити про це постачальника. При відсутності такого повідомлення товар вважається прийнятим покупцем.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 32207,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 012204001 від 22.04.2021 р. на суму 29714,00 грн та № 010705002 від 07.05.2021 р. на суму 2493,00 грн.

Оплату за поставлений позивачем товар відповідач здійснив частково на суму 3074,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки не виконав свої зобов`язання щодо повної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору поставки позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 32207,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 012204001 від 22.04.2021 р. та видатковою накладною № 010705002 від 07.05.2021 р.

Видаткову накладну № 010705002 від 07.05.2021 р. зі сторони відповідача не підписано, однак останнім не заперечується факт поставки позивачем товару за відповідною накладною, про що зазначено відповідачем а апеляційній скарзі.

Також, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за грудень 2021 року відповідач погодився щодо наявності у нього заборгованості у розмірі 29133,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № М-02292/21 від 30.03.2021 р. у розмірі 29133,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2528,45 грн пені за період з 23.04.2021 р. по 23.10.2021 р. та з 08.05.2021 р. по 08.11.2021 р.

Пунктом 5.2 укладеного договору сторони погодили, що за прострочення по оплаті товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що сума пені за період з 23.04.2021 р. по 23.10.2021 р. становить 2358,40 грн та за період з 08.05.2021 р. по 08.11.2021 р. становить 201,08 грн, що є більшою ніж сума, яка заявлена позивачем у розмірі 2528,45 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 2528,45 грн

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1058,86 грн 20% річних, 19830,30 грн 40% річних та 10397,55 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.3 договору сторони передбачили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком до 60 календарних днів, покупець крім пені (п. 5.2 даного договору) сплачує постачальнику 20% річних від суми, простроченої до оплати (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 5.4 сторонами було погоджено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов даного договору та додаткових угод строком понад 60 календарних днів, покупець, крім пені (п. 5.2. даного договору), сплачує постачальнику 40% річних від суми, простроченої до оплати, за весь період прострочки (стаття 625 Цивільного Кодексу України).

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

З розрахунку позивача 20% річних та 40% річних вбачається, що сума 20% річних становить 10349,91 грн та сума 40% річних становить 20699,81 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем.

Однак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 1058,86 грн та 40% річних у загальному розмірі 19830,30 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, позивачем було допущено арифметичну помилку.

Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 9163,85 грн.

Посилання скаржника на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за грудень 2021 року, як на доказ, що підтверджує у нього лише основну заборгованість та відсутність заборгованості з пені, інфляційних втрат та відсотків річних, колегія суддів вважає необгрунтовамими.

Так, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав правову позицію про те, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі № 925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2023 р. у справі № 910/1438/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2023 р. у справі № 910/1438/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.А. Корсак