Рішення

від 10.04.2023 по справі 914/334/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2023 Справа № 914/334/23

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуел Трейд», м. Запоріжжядо відповідача:Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львівпро:стягнення заборгованості Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О. Представники сторін:від позивача:Скрима В. А. адвокатка;від відповідачки:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Фуел Трейд» до ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 30.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 27.02.2023.

Ухвалою від 23.02.2023 суд задовольнив клопотання ТОВ «Фуел Трейд» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27.02.2023 підготовче засідання відкладено на 20.03.2023.

Ухвалою від 20.03.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 10.04.2023, судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 10.04.2023 представниця позивача взяла участь у режимі відеоконференції, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. З часу останнього судового засідання від ТОВ «Фуел Трейд» до суду надійшло клопотання (вх. №7421/23 від 24.03.2023), у якому товариство просить долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 10.04.2023 не забезпечив.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 02.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір закупівлі №02/02, згідно із яким постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити дизельне паливо (талони), бензин А-92. Згідно із умовами договору кількість товару, що поставляється становить: дизельне паливо (талони) 15000 л, бензин А-92 (талони) 5000 л.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 639 600,00 грн. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та не сплатив вартість переданого товару, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 639 600,00 грн.

Зважаючи на це, ТОВ «Фуел Трейд» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

1. Позивач не надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення повного пакету документів, визначеного умовами п.п. 4.1., 4.2. Договору, а тому обов`язок з оплати згідно із умовами договору відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

2. Наданий позивачем акт звірки розрахунків за період січень 2022 - серпень 2022 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ньому не вказаний період, за який проводилася звірка взаємних розрахунків, він не підписувався відповідачем, а ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не отримувало такий акт взагалі.

3. В акті прийому-передачі талонів на відпуск ПММ не вказано прізвища, ім`я та по-батькові особи, яка могла прийняти товар, а також представником якої філії відповідача є ця особа. Позивач не надав копії довіреності представника на прийняття товару.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір закупівлі №02/02 (надалі Договір), згідно із яким постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити дизельне паливо (талони), бензин автомобільний А-92 (талони), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у специфікації (додаток №1) до даного договору.

У розділі I «Предмет договору» Договору сторони погодили наступне. Найменування товару дизельне паливо (талони), бензин автомобільний А-92 (талони). Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить: дизельне паливо (талони) 15`000 літрів, бензин автомобільний А-92 (талони) 5`000 літрів.

У розділі III «Ціна договору» Договору передбачено, що ціна цього договору становить 639`600,00 грн., в тому числі ПДВ 106`600,00 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Сторони погодили Специфікацію №1 до Договору, у якій передбачили предмет закупівлі дизельне паливо (талони) у кількості 15`000 л та бензин автомобільний А-92 (талони) 5`000 л, загальною вартістю 639`600,00 грн.

Відповідно до розділу IV «Порядок здійснення оплати» Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №6 від 02.02.2022, складений за Договором, на суму 639`600,00 грн.

Згідно із розділом IV Договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару, актів приймання-передачі товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки.

Сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором, цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа філії підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 639`600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №6 від 02.02.2022, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками останніх.

Між сторонами було також підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі талонів на відпуск ПММ до вказаної вище видаткової накладної, згідно із якою позивач передав, а відповідач прийняв талони на відпуск ПММ у кількості 1`260 шт. на 20`000 л.

Позивачем здійснено нарахування податкових зобов`язань за господарською операцією із постачання відповідачу товару за Договором на суму 639`600,00 грн., що підтверджується зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною №1 від 02.02.2022.

Згідно із бухгалтерською довідкою позивача від 02.11.2022 у відповідача наявна заборгованість за Договором у розмірі 639`600,00 грн.

На підтвердження відповідності поставленого товару умовам Договором щодо якості позивач надав суду сертифікати відповідності, паспорти якості та декларації про відповідність.

Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу Акт звірки взаєморозрахунків за період: січень 2022 серпень 2022, однак жодних зауважень чи заперечень щодо його змісту відповідачем висловлено не було.

Зважаючи на те, що відповідач не сплатив у встановлені строки вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір закупівлі №02/02 від 02.02.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Зі змісту Договору, а також специфікації до нього вбачається, що предметом договірного зобов`язання є дизельне паливо (талони) у кількості 15`000 л та бензин автомобільний А-92 (талони) 5`000 л.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв талони на відпуск паливно-мастильних матеріалів у кількості 1`260 шт. (20`000 л) на загальну суму 639`600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №6 від 02.02.2022 та Актом прийому-передачі талонів на відпуск ПММ, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Із врахуванням вказаних доказів, про факт здійснення відповідної господарської операції свідчить також податкова накладна №1 від 02.02.2022, яка була зареєстрована позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього, факт отримання товару згідно із видатковою накладною відповідачем не заперечується.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що в акті прийому-передачі талонів на відпуск ПММ не вказано прізвища, ім`я та по-батькові особи, яка могла прийняти товар, а також представником якої філії відповідача є ця особа. Позивач не надав копії довіреності представника на прийняття товару.

З цього приводу варто зазначити, що у відповідному акті все ж зазначена інформація щодо особи, яка прийняла талони на відпуск паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_1 , а також міститься печатка філії відповідача, а саме Пустомитівської ДЕД.

Частинами 1, 4 ст. 581 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі №915/878/16, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі).

У письмових поясненнях відповідач не надав суду жодної інформації щодо того, чи вибула печатка, відтиск якої міститься на акті прийому-передачі талонів на відпуск ПММ, із володіння його філії, як і не повідомив про можливий факт її протиправного використання іншими особами. Будь-яких доказів, які б свідчити про втрату чи викрадення печатки на час спірних господарських операцій до суду подано не було.

Слід зауважити, що наявність печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку.

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Зважаючи на викладене вище, суд відхиляє зауваження відповідача у цій частині.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до розділу IV Договору сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором, цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує відповідач, пред`явлений позов є передчасним, оскільки в порушення умов Договору позивач не надіслав йому цінним листом з описом вкладення повного пакету документів, визначеного умовами п.п. 4.1., 4.2. договору. Відтак, він переконаний, що обов`язок з оплати згідно із умовами договору відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

В свою чергу, представниця позивача в судовому засіданні зазначила, що супровідні документи, які долучено до матеріалів справи, було передано відповідачу разом з передачею йому товару.

Проаналізувавши вказані доводи відповідача, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на таке.

Дійсно, умовами Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється за умови та після отримання товару, рахунку на оплату, всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат/паспорт якості тощо), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару, актів приймання-передачі товару.

При цьому уже процитованим вище пунктом Договору визначено обов`язок позивача надіслати такі документи цінним листом з описом вкладення. У випадку затримки виконання такого обов`язку, строк оплати вартості товару відстрочується до моменту виконання позивачем своїх зобов`язань.

Разом з цим, слід зазначити, що згідно зі ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Слід зазначити, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення позивачу товару отриманого за видатковою накладною №6 від 02.02.2022, яка відповідно до умов Договору засвідчує реальне його отримання за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені розділом IV Договору.

Суд наголошує на тому, що відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Таким чином, з огляду на доведення факту поставки товару належними і допустимими доказами, а також на перебування поставленого товару у відповідача, суд доходить висновку, що у останнього наявний обов`язок здійснити оплату за Договором.

Подібні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1189/19.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 639`600,00 грн.

Матеріали даної справи не містять, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Фуел Трейд» та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 9 594,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд зазначає, що позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11`500,00 грн.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та дослідивши докази долучені позивачем на підтвердження понесення судових витрат, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду Договір про надання правничої допомоги №116/22 від 28.12.2022, згідно із п. 1.1. якого Адвокатське бюро «Валерії Скрими» (виконавець) бере на себе зобов`язання надавати будь-яку правову допомогу ТОВ «Фуел Трейд» (клієнт) за його дорученням, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.1. цього договору передбачено, що клієнт зобов`язується сплатити виконавцю вартість правової допомоги (гонорар), що надається у порядку, в строки та на умовах, визначених у додаткових угодах (замовленнях) до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Враховуючи викладений вище зміст п. 4.1. Договору, у суду відсутня можливість пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

За таких умов, суд, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення або відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вбачає необхідність звернутися до інших наявних у матеріалах справи доказів, які надані позивачем на підтвердження понесення ним судових витрат.

Насамперед це стосується додаткової угоди, у якій згідно із п. 4.1. Договору повинні визначатися положення щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару.

Проаналізувавши зміст наданої Додаткової угоди №1 від 15.03.2023 до Договору, судом встановлено, що у ній сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги, однак у спорі про стягнення з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на користь ТОВ «Фуел Трейд» суми завданих збитків внаслідок оскарження процедури державної закупівлі товарів.

Таким чином, відповідний документ стосується іншого спору у іншій справі, а тому не може підтверджувати досягнення сторонами домовленості щодо порядку оплати та вартості послуг із надання професійної правничої допомоги у справі №914/334/23 про стягнення із ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» заборгованості за Договором закупівлі №02/02 від 02.02.2022.

Що стосується Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.03.2023, то з його змісту вбачається, що він складений відповідно до Додаткової угоди №1 від 15.03.2023 до договору. Аналогічна ситуація і у випадку із довідкою №1/116/23 від 15.03.2023, яка подана як доказ оплати позивачем вартості послуг із професійної правничої допомоги.

На користь того, що Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.03.2023 не стосується спору у даній справі свідчить також те, що у переліку наданих послуг сторонами відображено послугу із підготовки відповіді на відзив. Однак, така заява по суті спору у межах цієї справи позивачем не подавалась.

Таким чином, перелічені документи не можуть бути належними та допустимими доказами, поданими на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/334/23.

Враховуючи відсутність в договорі про надання правової допомоги умов про розмір та/або порядок обчислення адвокатського гонорару, а також зважаючи на те, що усі інші надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу не стосуються даної справи, суд вважає, що наданий позивачем разом із позовною заявою детальний опис робіт (наданих послуг) не може виступати тим єдиними та беззаперечним доказом, на підставі якого суд вправі вирішити питання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Зважаючи на те, що будь-яких інших доказів, які б підтверджували заявлену до стягнення суму судових витрат позивачем подано не було, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви ТОВ «Фуел Трейд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 73-74, 76-80, 123-124, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуел Трейд» (69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Верхня, будинок 3Е, код ЄДРПОУ 44351311) 639 600,00 грн. основної заборгованості та 9 594,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуел Трейд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2023.

Суддя Крупник Р.В.