Ухвала

від 17.04.2023 по справі 915/547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

17 квітня 2023 року Справа № 915/547/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О.В., розглянувши матеріали

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120; поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, а/с10, код ЄДРПОУ 07856371; електрон адреса: mbz@ukroboronprom.com),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС «СТАТУС» (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 54, кв.139; код ЄДРПОУ 41641594),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державний концерн «Укроборонпром» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; код ЄДРПОУ 37854297),

про: повернення майна у зв`язку з набуттям та збереженням без достатньої правової підстави.

Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №522 від 03.04.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС «СТАТУС», в якій просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС «СТАТУС» повернути позивачу дизельне паливо ДП 3-0.2-25 в кількості 16734 літрів та автомобільний бензин А-80ДЗ в кількості 12666 літрів.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Частиною 2 статті 162 ГПК України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом ч. ч.1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пп. 11 п. 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Положеннями ч. 5 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Питання самопредставництва не закріплені у нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Таким чином, процесуальне представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник юридичної особи так і керівник, або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником ДП «МБТЗ» за довіреністю на підставі ч.3 ст. 56 ГПК України Єнтіс М.Є.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи зазначено Кравченка Ю.Г., інформація про особу, що підписала позовну заяву в такому реєстрі взагалі відсутня.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що особа, якою підписаний позов, займає посаду начальника юридичної групи ДП «Миколаївський бронетанковий завод». При цьому, належних в розумінні ст.56 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності повноважень у підписанта діяти від імені ДП «Миколаївський бронетанковий завод» як уповноваженої особи в порядку самопредставництва позивача (зокрема, Положення, Статуту, контракту) матеріали позову не містять.

Отже, суд вважає, що заявником до позову від 03.04.2023 № 522 не надано належних доказів, які підтверджують, що позовна заява підписана уповноваженою особою, яка має на це право.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб-підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Так, в позовній заяві не зазначено відомі адреси електронної пошти та офіційні електронні адреси відповідача та третьої особи; в позовній заяві не зазначено відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає ціну позову в розмірі 1062040,02 грн. та сплачує судовий збір у відсотковому співвідношенні до ціни позову. В підтвердження оплати судового збору до матеріалів позову додано платіжну інструкцію №762932 від 03.04.2023 на сплату судового збору в розмірі 15930,61 грн.

Судом перевірено зарахування судового збору в розмірі 15930,61 грн. та встановлено, що факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданою платіжною інструкцією відсутній.

Позивачу необхідно надати довідку органу Державної казначейської служби України про зарахування судового збору сплаченого згідно п/і №762932 від 03.04.2023 у розмірі 15930,61 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

Окрім того з позовної заяви та документів доданих до позову не можливо встановити з чого складається ціна позову у визначеному позивачем розмірі, доказів в обгрунтування матеріали позову не містять.

Відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву №522 від 03.04.2023 Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» залишити без руху.

2. Державному підприємству «Миколаївський бронетанковий завод» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Державному підприємству «Миколаївський бронетанковий завод», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Ткаченко