Постанова

від 05.04.2023 по справі 280/952/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/952/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року

у справі №280/952/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просила:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2021 №Ф-20313-13 в частині суми 30044,74 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 280/952/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 280/952/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 30.09.1998 на загальній системі оподаткування, 16.04.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за рішенням фізичної особи-підприємця, але не знято з обліку. Стверджує, що з 01.01.2017 у зв`язку із змінами в законодавстві, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримали вони дохід (прибуток) чи ні, у випадку, якщо фізична особа-підприємець не отримував дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, він повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки від мінімальної заробітної плати. Відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці платники єдиного внеску, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до чинного законодавства Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.06.2021 №Ф-20313-13 на суму 37788,74 грн., яка надіслана поштою та 20.07.20021 отримана позивачкою, що вважається належним чином надісланою (врученою) та є узгодженою. Також скаржник вказує, що у позивачки обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2017-2020 роки. Позивачкою порушено строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку протягом 10 календарних днів, згідно ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», порушено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки). В заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, до матеріалів справи не надано доказів, підтверджуючих сплату послуг позивачкою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, дата державної реєстрації 01.10.1998, дата запису 06.04.2021, номер запису 2001030170000113041. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця: 16.04.2021, номер запису 2001030060002113041, підстава: власне рішення.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу № Ф-20313-13 від 25.06.2021, якою позивачці нарахована сума боргу (недоїмки) в розмірі 37788,74 грн.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість за спірною вимогою №Ф-20313-13 від 25.06.2021 у розмірі 37788,74 грн. утворилась внаслідок:

- нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15819,54 грн., в тому числі: 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. за І квартал 2018 року; 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року; 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. за ІІІ квартал 2018 року;

- нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі - 10719,72 грн., в тому числі: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за IV квартал 2018 року; 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. за І квартал 2019 року; 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. за ІІ квартал 2019 року; 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн. за III квартал 2019 року;

- нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі - 9049,48 грн. в тому числі: 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. за IV квартал 2019 року; 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн. за січень-лютий 2020 року; 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн. за червень 2020 року; 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн. за III квартал 2020 року; за IV квартал 2020 року в сумі 2200,00 грн.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску склала - 37788,74 грн.

Обставини справи свідчать, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

За даними облікової картки платника податків за позивачкою обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, загальна сума заборгованості - 37788,74 грн.

Не погодившись з винесеною вимогою, позивачка звернулась до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до п.п 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах не повинні сплачувати подвійну суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з грудня 2017 року по жовтень 2018 року (включно) позивачка перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У період з жовтня 2018 року по жовтень 2020 року (включно) перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ). У період з жовтня 2020 року по січень 2021 року (включно) перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ). У період часу з лютого 2021 року по квітень 2021 року (включно) перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Старий Олександрівськ (код ЄДРПОУ 42833483).

При цьому, у цей період роботодавці сплачували за позивачку єдиний внесок, що підтверджується довідками форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що доказів отримання позивачкою у спірний період доходів від провадження господарської діяльності матеріали справи не містять.

Натомість за встановлених вище обставин, які відповідачем не заперечуються, позивачка у періоді, за який контролюючим органом нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску (коли вона була зареєстрована фізичною особою-підприємцем), перебувала у трудових відносинах з вказаними вище роботодавцями, які, нараховуючи позивачці заробітну плату, сплачували за неї як страхувальники єдиний соціальний внесок, що підтверджено наявними в матеріалах справи довідками ОК-5, ОК-7, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Доводи скаржника стосовно того, що доказів сплати роботодавцем за позивачку єдиного внеску та/або самостійної сплати єдиного протягом періоду з січня 2017 року по листопад 2017 року у розмірі меншому, не менше ніж мінімальний місячний розмір єдиного внеску позивачкою суду не надано та матеріали справи не містять, колегія суддів не приймає, оскільки судом першої інстанції визнано правомірним нарахування єдиного внеску за даний період та скасовано спірну вимогу в частині нарахування єдиного внеску лише за період з підтвердженою сплатою єдиного внеску роботодавцем позивачки.

Стосовно доводів скаржника про пропуск строку звернення до суду, колегія суддів відмічає правильність висновків суду першої інстанції про те, що спірну вимогу позивачкою отримано 20.07.2021 року, а до суду остання звернулась 19.01.2022 року тобто в межах строків передбачених КАС України.

Так само колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необґрунтованості стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Матеріалами справи підтверджено в повному обсягу заявлену суму витрат, пов`язану з правничою допомогою. Відповідачем не наведено жодних вагомих підстав вважати заявлену суму необґрунтованою та завищеною, або такою що не відповідає складності справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 280/952/22 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 280/952/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко