Ухвала

від 18.04.2023 по справі 357/4391/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4391/23

Провадження № 2-а/357/55/23

У Х В А Л А

18.04.2023 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування постанови, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в якому просив суд:

- скасувати постанову, складену начальником Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Ашуровою Ларисою Юріївною серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Республіки Білорусь, ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

- скасувати рішення завідувача сектору протидії нелегальній міграції Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 32 від 19.10.2022 року про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Білорусь, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Білоцерківський відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області анулювати у паспорті громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданий 24.01.2018 року штамп та запис «Прийнято рішення про примусове повернення від 19.10.2022 року № 32. Зобов`язаний залишити територію України до 17.11.2022 року».

Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України, дана справа була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2023 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.

З контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді убачається, що 13 квітня 2023 року дана справа була отримана суддею для розгляду.

У силу норм ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 168 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у ст. 160 і 161 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.

Встановлено, що одночасно з позовом, позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення, мотивоване наступним.

Ним подано до суду позовну заяву, однією з вимог якої є скасування постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді накладення адміністративного стягнення у розмірі 1700,00 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Про складання даної постанови він дізнався 19 жовтня 2022 року.

Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, тому строк оскарження постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року є ним пропущеним.

На даний час виникла необхідність в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови, у зв`язку з тим, що на момент її отримання, не будучи обізнаним з нормами українського законодавства, він не розумів, що саме ця постанова стала підставою для прийняття рішення № 32 від 19.10.2022 року про примусове повернення його до країни походження або до третьої країни.

Коли працівники Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вручали йому для підписання протокол про адміністративне правопорушення серії ПРМКО номер 0001862 від 19.10.2022 року та постанову серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року, вони не роз`яснили йому право скористатися юридичною допомогою адвоката.

Хоча, відповідно до статті 268 КУпАП він мав право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, а відповідно до статті 256 КУпАП при складенні протоколу йому повинні були бути роз`яснені права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.

Сам він не усвідомлював наслідків підписання протоколу та постанови.

Йому сказали, що потрібно просто підписати документи та сплатити штраф 1700 грн. і все буде нормально.

Тобто, 19 жовтня 2022 року він, будучи громадянином Республіки Білорусь, не будучи обізнаним з нормами українського законодавства, не усвідомлював наслідків, які за собою тягне постанова серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року.

21.10.2022 року була прийнята постанова КМУ № 1202 від 21.10.2022 року, згідно з якою всі посвідки на тимчасове проживання автоматично продовжуються на період дії воєнного стану. Тому, він продовжував жити та працювати в Україні, усвідомлюючи, що знаходиться тут на законних підставах.

У березні цього року працівник відділу кадрів компанії, в якій він працює, почав готувати для нього пакет документів для отримання нового дозволу на працевлаштування і, коли з`ясував, що він має рішення про примусове повернення, порадив звернутися до адвоката для з`ясування його правового статусу в Україні.

Лише 30 березня 2023 року між ним та адвокатським бюро було підписано договір про надання правової допомоги. Після аналізу його документів, 03 квітня 2023 року під час консультації адвокат роз`яснила йому, що саме постанова серії ПН МКО № 001863 від стала формальною підставою для прийняття рішення № 32 від 19.10.2022 року про примусове повернення його до країни походження або до третьої країни, і що необхідно ініціювати оскарження цієї постанови. Тобто, фактично про порушення своїх прав постановою серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року він дізнався лише 03 квітня 2023 року, а отже строк оскарження постанови повинен початися на наступний день.

З аналізу частини 2 статті 122 КАС України вбачається, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про той факт, що постанова серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року порушує його права, він дізнався лише 30 березня 2023 року. До цього моменту йому було відомо лише про факт складання постанови і він не усвідомлював, що ця постанова стала негативним наслідком у вигляді прийняття рішення про повернення до країни походження або до третьої країни.

У зв`язку з тим, що допомогою адвоката він почав користуватися лише 30 березня 2023 року і враховуючи те, що оскарження постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року матиме важливе значення для нього, просив суд поновити строк на оскарження постанови, щоб оцінити її на предмет законності та обґрунтованості.

Крім цього, при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року, просив врахувати, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, в зимовий період часу застосовувалися стабілізаційні та екстрені відключення світла, що у сукупності призвело до сповільнення вирішення як робочих, так і побутових питань, у тому числі і тих, що пов`язані з незаконними, на його думку, рішенням органів ДМСУ.

Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняють процесуальні дії. Процесуальні строки встановлено законом, а якщо такі строки законом не визначено їх установлює суд.

Процесуальні строки визначають днями, місяцями й роками, а також можуть бути визначені вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Тобто, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

У рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду для оскарження постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення, суддя дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, 12 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який містить три позовні вимоги:

- скасувати постанову, складену начальником Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Ашуровою Ларисою Юріївною серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Республіки Білорусь, ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

- скасувати рішення завідувача сектору протидії нелегальній міграції Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 32 від 19.10.2022 року про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Білорусь, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Білоцерківський відділ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області анулювати у паспорті громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданий 24.01.2018 року штамп та запис «Прийнято рішення про примусове повернення від 19.10.2022 року № 32. Зобов`язаний залишити територію України до 17.11.2022 року».

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З огляду на викладене, убачається, що в частині вимог про скасувати постанови серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду після закінчення строків, установлених законом, оскільки оскаржувана постанова ухвалена начальником Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Ашуровою Ларисою Юріївною 19 жовтня 2022 року, а до суду позивач звернувся лише 12 квітня 2023 року, тобто майже через шість місяців.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 зазначив, що про складання оскаржуваної постанови він дізнався 19 жовтня 2022 року, проте, не будучи обізнаним з українським законодавством, він не розумів, що саме ця постанова стала підставою для прийняття рішення № 32 від 19.10.2022 року про примусове повернення його до країни походження або до третьої країни. Окрім того, коли працівники Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вручали йому для підписання протокол про адміністративне правопорушення серії ПРМКО номер 0001862 від 19.10.2022 року та постанову серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року, вони не роз`яснили йому право скористатися юридичною допомогою адвоката.

Лише 30 березня 2023 між ним та адвокатським бюро було підписано договір про надання правової допомоги. Після аналізу його документів, 03 квітня 2023 року під час консультації адвокат роз`яснила йому, що саме постанова серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року стала формальною підставою для прийняття рішення № 32 від 19.10.2022 року про примусове повернення його до країни походження або до третьої країни, і що необхідно ініціювати оскарження цієї постанови. Тобто, вважає, що фактично про порушення своїх прав постановою серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року він дізнався лише 03 квітня 2023 року, а отже строк оскарження постанови повинен початися на наступний день.

Вивчивши надані позивачем докази та аргументи, наведені в заяві, суддя дійшов висновку, що вони не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду з позовом.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Встановлено, що копію постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року, складену посадовою особою Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, позивач ОСОБА_2 отримав особисто 19.10.2022 року, що підтверджується його особистим підписом в постанові. Дана постанова, в порядку передбаченому чинним законодавством, заявником оскаржена не була. Тобто, з 19.10.2022 року заявник був обізнаний про накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700, грн., про що він і сам зазначив в позовній заяві.

З протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКО № 001862 від 19.10.2022 року, складеного посадовою особою Білоцерківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, убачається, що ОСОБА_1 під час складення протоколу українську мову розумів, просив розглядати справу про адміністративне правопорушення без його участі, що підтверджується його особистим підписом в даному протоколі. А тому, зазначене спростовує доводи заявника про те, що він був позбавлений права скористатися правовою допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

До того ж, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що всупереч вимог ст. 256 КУпУП йому, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, посадовою особою Державної міграційної служби України, не було роз`яснено права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП. Оскільки наведене спростовується тим, що у вищевказаному протоколі міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП, яка засвідчена особистим підписом останнього.

Посилання ж заявника на те, що він, не будучи обізнаним з українським законодавством, уклав договір про надання правової допомоги з адвокатським бюро тільки 30 березня 2023 року, і, що лише після консультації адвоката, 03 квітня 2023 року, йому стало відомо про порушення його прав постановою серії ПН МКО № 001863 від 19.10.2022 року, також не заслуговують на увагу, оскільки заявнику нічого не перешкоджало звернутись вчасно до фахівця в галузі права для захисту своїх інтересів.

Доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів, матеріали справи не містять.

Несвоєчасне здійснення необхідних для захисту своїх прав дій, через байдужість до своїх прав, на думку судді, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз вказаної норм КАС України дає підстави стверджувати про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суддя вважає, що позивачем ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у нього непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне подання позову, а тому останнім пропущено строк звернення до суду з причин, які визнанні суддею не поважними.

Згідно з частиною першою та другою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій слід зазначити інші підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 294 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування постанови, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Орєхов