Ухвала

від 18.04.2023 по справі 193/195/23

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 193/195/23

Провадження № 2/193/173/23

У Х В А Л А

іменем України

18 квітня 2023 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Софіївка Дніпропетровської області цивільну справу запозовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Астрон", про визнання договорів оренди припиненими у зв`язку із закінченням строку їх дії та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В:

14.02.2023 представник позивача ОСОБА_3 адвокат Трофименко М.В. звернулась до Софіївського районного суду з вказаним цивільним позовом до відповідача СФГ "Астрон", згідно з яким просила визнати припиненими два договори оренди землі, укладені між сторонами строком на 10 років, зокрема договору від 03.01.2013 щодо оренди земельної ділянки площею 2,4137 га, за кадастровим номером: 1225284400:01:099:0001, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та договору від 04.01.2013 щодо земельної ділянки розташованою там же, площею 5,6639 га, за кадастровим номером: 1225284400:01:005:0011.

Під час судового розгляду справи на пропозицію суду сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди. Представник відповідача запевняв, що СФГ "Астрон" не претендує на подальшу оренду цих земельних ділянок, якщо орендодавець сам цього не бажає, тому без жодних зволікань передасть належні ОСОБА_3 земельні ділянки по завершенню строку дії їх договорів оренди, яке настане незабаром, менш як за 3 місяці - 07.07.2023, тобто за спливом 10 років після державної реєстрації цих договорів, яка відбулася саме 07.07.2013.

У підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення представникам сторін питання про можливість зупинення провадження у цій справі з огляду на існуючу правову колізію щодо застосування висновків про момент набрання чинності договорами оренди землі, які укладені після 01 січня 2013 року та залежності їх чинності від державної реєстрації права оренди, на вирішення якої цивільну справу № 357/8277/19 з аналогічним предметом спору передано на розгляд Великої Палати Верховного суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Трофименко М.В. заперечила проти зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що це порушить право позивачки на своєчасний розгляд справи, позаяк невідомо коли Велика Палата ВС ухвалить відповідне рішення, водночас вона погодилася з тим, що справді існують різні правові позиції КЦС Верховного Суду щодо моменту набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013.

Представник відповідача СФГ «Астрон» - адвокат Омельченко Ю.А. вважає за доцільне зупинити провадження у справі з тим, щоб у майбутньому правильно розв`язати цей спір.

Вислухавши думку представників сторін, проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження до розгляду Великою Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8277/19 з огляду на таке.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує, що вищезгадані договори оренди землі підписані сторонами 03 та відповідно 04 січня 2013 року строком на 10 років кожний, а тому 03 та відповідно 04 січня 2023 року строк їхньої чинності мав би бути закінчений. Позивачка, як власниця цих земельних ділянок та орендодавець не має намірів продовжувати строк дію цих договорів з орендарем СФГ «Астрон», оскільки бажає обробляти ці земельні ділянки самостійно. Однак, по завершенні строку дії цих договорів відповідач відмовився повертати їй земельні ділянки, що і змусило її звернутися до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти заявленого позову представник відповідача у своєму відзиві на позов зазначив, що згідно пункту 43 спірних договорів, які за змістом є ідентичними, сторонами чітко визначено, що ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їхньої державної реєстрації. Відтак зважаючи на те, що вказані правочини були зареєстровані реєстраційною службою Софіївського РУЮ Дніпропетровської області 07.07.2013, то строк дії згаданих договорів припиняється не 3-4 січня 2023 року, тобто як вважає позивачка лише після самого факту їх підписання, а на його переконання саме 07 липня 2023 року, зокрема після їх державної реєстрації.

Відповідно до пункту 10 частини 1ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 14 частини 1ст. 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини 1ст. 252 цього Кодексудо закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі може бути прийняття палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду іншої справи у подібних правовідносинах (ст. 403 ЦПК України).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Встановлено, що 23 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільну справу № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд виходив з того, що існує різний підхід між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо періоду чинності договорів оренди землі, а також залежності чинності таких договорів від державної реєстрації права оренди.

Так, Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 за правовідносин, які виникли у зв`язку із укладенням 23 грудня 2014 року та 23 лютого 2015 року договорів оренди землі, зробив правові висновки про те, що …[учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації].

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Зі змісту постанови від 13 червня 2016 року, прийнятої у цій справі, вбачається, що на час укладення вказаних договорів, з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин у справі № 6-643цс16, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, станом на час виникнення вказаних правовідносин, законодавчо були закріплені вимоги про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю, проте вказане не свідчить, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду констатує, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди землі, момент реєстрації майнових прав перестав впливати на момент набрання чинності таким договором.

Отже, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за можливе відступити від висновків викладених Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, оскільки, на думку колегії суддів, договір оренди землі набуває чинності з дня, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того колегія суддів зазначає, що статтею 125 та статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом із тим Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року № 44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що «правомірні очікування» мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин його правомірних очікувань є неприпустимим.

Таким чином, сторона договору оренди землі (ТОВ«Олійникова Слобода») після його укладення першою отримує легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, а також реалізацію права користування земельною ділянкою протягом всього погодженого строку за умови належного виконання сторонами договору його умов.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що необхідно відступити від висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 04 березня 2020 року у справі №188/1612/16-ц (провадження № 61-23376св18) та в ухвалі від 29 вересня 2020 року у справі № 705/364/20 (№ 61-11653ск20) щодо моменту набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01 січня 2013 року, та залежності їх чинності від державної реєстрації права оренди.

Вказане свідчить про існування різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо періоду чинності договорів оренди землі, а також залежності чинності таких договорів від державної реєстрації права оренди.

Перед Великою Палатою поставлено питання, що можливості відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), шляхом його уточнення, а саме чітко розмежувати момент укладення і набрання чинності для договорів оренди земельної ділянки, укладених до та після 01 січня 2013 року, які є різними, вказавши, що договори оренди землі, укладені до 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а саме внесення відповідного запису про це до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка є складовою Державного реєстру земель, а договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року - з моменту їх підписання сторонами;

- у доповнення до висновків Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) чітко розмежувати поняття «державна реєстрація договору оренди земельної ділянки» та «державна реєстрація права оренди на земельну ділянку», а також їхні правові наслідки для сторін договору оренди земельної ділянки;

- надати висновок з приводу того, чи має орендар, який уклав договір оренди земельної ділянки після 01 січня 2013 року, але право оренди земельної ділянки якого з певних причин не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оспорити договір оренди земельної ділянки, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем в період дії укладеного таким орендарем договору.

При цьому варто зауважити, що на необхідності зупинення провадження, у т.ч. до закінчення Верховним Судом касаційного провадження у подібній справі за № 357/9440/20 маються правові висновки Верховного Суду у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 357/9184/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 357/9184/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 357/9109/18, від 29 квітня 2021 року у справі № 357/8354/19, від 11 травня 2021 року у справі № 357/8287/19, від 17 травня 2021 року у справі № 357/8305/19, від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18,в яких суд касаційної інстанції визнав правильними висновки судів про необхідність зупинення, до закінчення Верховним Судом касаційного провадження у справі № 357/9440/20, провадження у справах в яких розгадались подібні правовідносини за участі ТОВ «Олійникова Слобода» та ТОВ Агрокомплекс «Узин» та фізичних осіб, які укладали відповідні договори оренди.

Відповідно до вимог частини 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом положення ч. 2 п. 4 ст. 376 ЦПК України підставою дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушеннянорм процесуальногоправа абонеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Правовідносини у справі №357/8277/19 є подібними з даною справою за предметом та підставами позову, умовами застосування правових норм, зокрема спір між сторонами у справі, що розглядається, виник саме щодо початку дії договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013, чинність яких пов`язана з державною реєстрацією.

З огляду на викладене, провадження у цій цивільній справі належить зупинити.

Керуючись п.10 ч. 1 ст.252, п. 14 ч. 1 ст.253,258-261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Зупинити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства "Астрон" про визнання договорів оренди припиненими у зв`язку із закінченням строку їх дії та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, - до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного суду цивільної справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду на протязі 15 днів з часу її проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, апеляційна скарга подається в той же строк з часу складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 20.04.2023.

Суддя О.В. Томинець