Постанова

від 19.04.2023 по справі 645/2675/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

м. Харків

справа № 645/2675/17

провадження № 22-ц/818/135/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркур`єр» в особі філії «Харківська», державний виконавець Другого Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року постановлену у складі судді Федорова О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркур`єр" (ТОВ "Укркурєр") в особі філіалу "Харківський" (код ЄДРПОУ 3634437, юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Новосельського, 1) в межах виконавчого провадження № 55963994, у тому числі на дебіторську заборгованість боржника, яка виникла на підставі резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 в адміністративній справі №815/3479/17 про стягнення на користь ТОВ "Укркур`єр" з ГУ ДФС в Одеській області 2525,34 грн. судового збору, державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси ГУ ДВС в Одеській області 120712,99 грн. судового збору;

- зобов`язати державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження №55963994 на підставі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідності до визначеної ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" процедури провести виявлення та звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркур`єр" (ТОВ "Укркурєр") в особі філіалу "Харківський" (код ЄДРПОУ 3634437, юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Новосельського, 1), у тому числі звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника, яка виникла на підставі резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 в адміністративній справі №815/3479/17 про стягнення на користь ТОВ "Укркур`єр" з ГУ ДФС в Одеській області 2525,34 грн. судового збору, державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси ГУ ДВС в Одеській області 120712,99 грн. судового збору.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що у відповідності до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). При цьому, до скарги ОСОБА_1 не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просив ухвалу скасувати , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з постановою КЦС Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (проваджену № 61-І5520св20) заявник не має попередньо надсилати копії скарги до суду на дії виконавця іншим учасникам справи (провадження).Норми ч. 2 ст. 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення), а тому не підлягають застосуванню у випадку подання до суду скарги на підставі 447 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи в січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що у відповідності до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). При цьому, до скарги ОСОБА_1 не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Судова колегія не погоджується з зазначеним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Ураховуючи викладене, суд у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернули уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказананорма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень»це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, не дослідив доводів ОСОБА_1 зазначених в скарзі.

Даний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду.

Відповідно до ч. 6ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК Українипорушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, щоухвала суду як така що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,368,374,379,381-384,387ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2023 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук