Рішення

від 11.04.2023 по справі 910/9640/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2023Справа № 910/9640/22

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В. судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/9640/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виконроб-82» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35/34, кв. 59)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, буд. 31)

Про стягнення заборгованості у розмірі 1 274 335, 65 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Демянова Н. І. - адвокат, ордер серії АА №1225402 від 29.07.2022;

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виконроб-82» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 274 335, 65 грн. Судові витрати, що складаються із судового збору, просить покласти на відповідача.

28.09.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 28.09.2022.

30.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 28.09.2021.

07.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9640/22, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 13.12.2022.

14.11.2022 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

16.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою відмовив у задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову з мотивів, викладених в ухвалі.

В судове засідання 13.12.2022 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Суд, заслухавши думку представника позивача щодо можливості закриття підготовчого провадження, на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023.

В судове засідання 21.03.2023 прибула представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, у зв`язку з необхідністю надання пояснень позивачем та неявкою представника відповідача, на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 11.04.2023, а також зобов`язав сторін надати суду пояснення щодо пролонгації договору № 06-08/19 відповідно до розділу 11, а також підстав виконання робіт по договору в 2021 році.

29.03.2023 від позивача надійшли письмові пояснення у справі на виконання вимог протокольної ухвали суду від 21.03.2023.

В судове засідання 11.04.2023 прибула представник позивача, відповідач або його уповноважений представник в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши виступ у судових дебатах представника позивача, який просив позовні вимоги задовольнити, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою позову.

06.08.2019 між ТОВ «ВИКОНРОБ-82» (позивач, субпідрядник) та ТОВ «М.КОНСАЛЬТ» (відповідач, підрядник) було укладено Договір субпідряду №06-08/19 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого на умовах та в порядку визначених цим Договором, підрядник зобов`язується прийняти і оплатити, а субпідрядник приймає на себе зобов`язання на власний ризик власними та/або залученими силами, виконати і здати у встановлений цим Договором строк будівельні роботи по об`єкту: Реконструкція Дніпровської водопровідної станції з впровадженням технології знезараження питної води діоксином хлору, за адресою вул. Дніпроводська, 1а в м. Києві 1-ша черга будівництва.

Серед іншого сторони погодили наступне:

Пункт 2.1. Договору - загальна вартість договору вказана в Договірній ціні (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору, визначається відповідно з ДСТУ Б.Д.11-1:2013 є динамічною ціною.

Пункт 2.2. Договору - загальна вартість цього Договору включає в себе весь обсяг робіт, який необхідно виконати відповідно до переданої проектної документації, в т.ч. обсяги робіт, які враховані проектною документацією (робочі креслення, специфікації, проекти організації будівництва (ПОБ), проекти організації дорожнього руху (ОДР), тощо) та проектно-технологічною документацією, що розробляється в процесі виконання робіт (проекти виконання робіт (ПВР), технологічні карти тощо), але не передбачені кошторисною документацією, переданою Субпідряднику згідно з п. 1.3. цього Договору.

Пункт 2.4. Договору - розрахунки за виконані роботи проводяться підрядником на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3.

Пункт 2.5. Договору - оплата виконаних робіт проводиться підрядником щомісячно протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за звітний період.

Пункт 2.6.Договору - остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі - до 5 % від загальної вартості цього Договору, підрядник здійснює на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт у двотижневий термін після підписання підрядником без зауважень кінцевого Акту технічного приймання виконаних будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію відповідно до чинного законодавства в Україні.

Пункт 3.1. Договору - строки виконання робіт визначаються сторонами у додатку №2 до цього договору «Графік виконання робіт», який є невід`ємною частиною.

Пункт 4.3. Договору - Акти приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за відповідний звітний період підписуються підрядником, за умови відсутності у підрядника зауважень до них протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з моменту їх отримання на розгляд.

Пункт 4.4. Договору - датою прийняття підрядником виконаних субпідрядником робіт за звітний період є дата підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Пункт 4.5. Договору - датою закінчення робіт субпідрядника по цьому договору вважається дата підписання сторонами кінцевих Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а також Акту (технічного) приймання виконаних будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію відповідно до чинного в Україні законодавства.

Пункт 8.1. Договору - при невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов`язань по цьому Договору сторони несуть майнову відповідальність у порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством України та положеннями цього Договору.

Пункт 11.1. Договору - цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (в т.ч. гарантійних) та умов цього Договору.

Позивач стверджує, що ним, як субпідрядником, взяті на себе зобов`язання за Договором субпідряду виконано належним чином, що підтверджується Актом №1 приймання виконаних робіт на суму 227 534, 40 грн та Актом №2 приймання виконаних робіт на суму 1 441 371, 46 грн, а також Актом №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 66 756, 23 грн. Вказані Акти були підписані 30.06.2021.

У зв`язку з тим, що відповідач лише частково оплатив вартість виконаних робіт, про що надано виписки по рахункам позивача, а також платіжні доручення про перерахування коштів, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку основний борг у розмірі 718 905, 86 грн, а також керуючись статтею 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 25 644, 26 грн та інфляційних втрат у розмірі 169 997, 77 грн, керуючись статтями 536, 1048 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 224 869, 81 грн, керуючись статтею 343 ГК України пеню у розмірі 134 917, 95 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 1274335, 65 грн заборгованості, що складається з основного боргу у розмірі 7178 905, 86 грн, пені у розмірі 134 917, 95 грн, 3 % річних у розмірі 25 644, 26 грн, інфляційних втрат у розмірі 169 997, 77 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 224 869, 81 грн за період з 15.07.2021 по 21.09.2022.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) виконання Субпідрядником, взятих на себе зобов`язань загальною вартістю 1 735 662, 09 грн підтверджується відповідними актами від 30.06.2021, а саме:

- Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021, відповідно до яких субпідрядником виконано комплекс робіт вартістю 227 534, 40 грн;

- Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021, відповідно до якого субпідрядником виконано комплекс робіт вартістю 1 441 371, 46 грн;

- Актом №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого субпідрядником виконано комплекс робіт вартістю 66 756, 23 грн;

(2) згідно пункту 2.5. Договору оплата виконаних робіт повинна була бути проведена протягом 10 банківських днів з дати підписання актів, тобто з 15.07.2021 відповідач є таким, що прострочив оплату.

(3) проте, підрядником (відповідачем) було здійснено лише часткову оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, а саме:

- 23.09.2019 на суму 100 000, 00 грн;

- 02.10.2019 на суму 50 000, 00 грн;

- 03.10.2019 на суму 800 000, 00 грн;

- 26.07.2021 на суму 66 756, 23 грн;

(4) вартість робіт на суму 718 905, 86 грн залишилась на оплаченою;

(5) окрім суми основного боргу, відповідач, в тому числі, повинен сплатити 3 % річних у розмірі 25 644, 26 грн, інфляційних втрат у розмірі 169 997, 77 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 224 869, 81 грн, пеню у розмірі 134 917, 95 грн за період з 15.07.2021 по 21.09.2022.

В письмових поясненнях, що надійшли до суду 29.03.2023 на вимогу протокольної ухвали від 21.03.2023 позивач зазначає:

(1) закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно з статтею 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України підставою припинення зобов`язання є виконання, проведене належним чином;

(2) Додаток №2 до Договору «Графік виконання робіт» був складений сторонами, втім примірник належний позивачеві не був повернутий відповідачем з відповідними підписами та печатками останнього.

(3) роботи були розпочаті позивачем 25.09.2019 та закінчені 25.11.2019, що підтверджується долученим до даних пояснень Загальним журналом робіт, проте, відповідач зволікав з підписанням відповідних актів, у зв`язку з чим, акти виконаних робіт були підписані лише 30.06.2021 та саме з цієї дати розпочався перебіг строку оплати виконаних робіт, що передбачений п. 2.5. Договору.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

07.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Означеною ухвалою, суд запропонував відповідачеві надати до суду відзив впродовж 15 днів з дня вручення ухвали від 07.11.2022.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Ухвалу про відкриття провадження від 07.11.2022 направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №0105493025542 отримано відповідачем 23.11.2022.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/9640/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України). Крім того, відповідач отримував всі подальші ухвали-виклики про судові засідання у справі, про що також в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи слід вважати роботи за актами, що підписані в червні 2021 такими, що виконані згідно Договору субпідряду в 2019 році, а відтак чи підлягають такі роботи оплаті та в який строк?

- Чи порушені відповідачем умови укладеного договору? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення Договору субпідряду №06-08/19 від 06.08.2019 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Щодо основного боргу.

Статтею 846 Цивільного кодексу України внормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Крім того, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно п. 3.1. Договору підряду строки виконання робіт визначаються сторонами у Додатку №2 до цього Договору «Графік виконання робіт», який є невід`ємною частиною.

Разом з тим умовами п. 11.1. Договору сторони погодили строк дії договору до 31.12.2019, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов цього Договору. Пролонгації (продовження) строку дії договору умовами Договору субпідряду не передбачено.

На необхідність подання графіку виконання робіт вказував суд, в ухвалі про залишення позову без руху від 28.09.2022, а також протокольною ухвалою від 21.03.2023 суд зобов`язав сторін надати суду письмові пояснення щодо пролонгації договору субпідряду.

До письмових пояснень, що надійшли до суду 29.03.2023 на виконання вимог протокольної ухвали від 21.03.2023, долучено Загальний журнал робіт (Додаток А до ДБН А.3.1.-5:2016, що розпочато 25.09.2019 та закінчено 25.11.2019, тобто в строк дії договору, що передбачений п. 11.1. Договору субпідряду. При цьому, позивачем зазначено, що Додаток №2 до Договору неможливо надати суду, оскільки такий не був повернутий позивачеві з належними підписами та печатками відповідача.

Оскільки, дотримання позивачем строку виконання робіт не входить до предмету доказування у даній справі, суд не встановлюватиме преюдиційний факт щодо дотримання позивачем погодженого сторонами графіку виконання робіт.

Натомість, згідно пунктів 4.4. та 4.5. договору датами прийняття виконаних робіт (датою закінчення робіт субпідрядника) є в будь-якому разі дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (кінцевих актів). Отже, датами підписання спірних актів виконаних робіт є 30.06.2021, а роботи були закінчені та прийняті відповідачем саме в цю дату.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо обсягу та якості виконаних робіт, зокрема, обґрунтованої відмови від підписання спірних актів, а отже, суд констатує, виконані роботи згідно договору субпідряду №06-08/19 від 06.08.2019 були прийняті відповідачем 30.06.2021 без зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.

До того ж, згідно п. 2.1. Договору субпідряду - загальна вартість договору вказана в договірній ціні (Додаток №1). Проте, надати суду Додаток №1 до Договору (що долучений до заяви про усунення недоліків позову) не містить підпису відповідача, а отже суд не може вважати такий додаток укладеним.

Згідно п. 2.2. Договору загальна вартість цього Договору включає в себе весь обсяг робіт, який необхідно виконати відповідно до переданої проектної документації, в т.ч. обсяги робіт, які враховані проектною документацією (робочі креслення, специфікації, проекти організації будівництва (ПОБ), проекти організації дорожнього руху (ОДР), тощо) та проектно-технологічною документацією, що розробляється в процесі виконання робіт (проекти виконання робіт (ПВР), технологічні карти тощо), але не передбачені кошторисною документацією, переданою Субпідряднику згідно з п. 1.3. цього Договору.

З огляду на сукупність наданих позивачем доказів в контексті їх зв`язку із доведенням факту виконання позивачем та прийняття таких робіт відповідачем згідно умов Договору субпідряду №06-08/19 від 06.08.2019, суд вважає з більшою вірогідністю доведеним факт виконання будівельних робіт з реконструкції Дніпровської водопровідної станції з впровадженням технології знезараження питної води діоксином хлору у відповідності до умов Договору субпідряду, та прийняття таких робіт відповідачем (підписання Актів) лише 30.06.2021 згідно погодженої ціни договору, що становить загальну вартість будівельних робіт, яка зазначена у спірних Актах, а саме:

- згідно Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021, відповідно до яких субпідрядником виконано комплекс робіт вартістю 227 534, 40 грн;

- згідно Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021, відповідно до якого субпідрядником виконано комплекс робіт вартістю 1 441 371, 46 грн.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо обсягу та якості виконаних робіт позивачем згідно умов договору субпідряду №06-08/19 від 06.08.2019.

Таким чином, сторони своїми конклюдентними діями та з метою виконання умов Договору субпідряду прийняли виконані роботи та погодили загальну вартість виконаних робіт у розмірі 1 668 905, 86 грн.

Щодо Акту №ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (надання послуг), то суд не погоджується з позивачем в тій частині, що такий Акт підтверджує факт виконання позивачем комплексу робіт вартістю 66 756, 23 грн.

Дослідивши зміст наявного в матеріалах справи Акту, суд встановив, що вказаним Актом підтверджується факт надання відповідачем послуг генерального підряду згідно умов Договору субпідряду та свідчить про прийняття позивачем, наданих відповідачем послуг.

Так, згідно п. 1.8. Договору субпідряду за надані підрядником послуги, субпідрядник щомісячно проводить генпідрядні відрахування в розмірі 4 % від вартості виконаних робіт по договірній ціні.

Отже, такий Акт свідчить про обов`язок позивача здійснити розрахунок з відповідачем в порядку п. 1.8. Договору за надані послуги генерального підряду. До того ж, факт виконання такого обов`язку позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1120 від 26.07.2021 про оплату послуг генерального підряду відповідачеві у відповідному розмірі (сплачена сума відповідає 4 % вартості виконаних робіт згідно Актів №1 та №2 від 30.06.2021), що помилково було зараховано позивачем в якості часткової оплати відповідачем виконаних робіт згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 від 30.06.2021.

Дослідивши решту наявних в матеріалах справи доказів, суд констатує, що відповідачем на виконання умов Договору субпідряду було здійснено попередню оплату робіт в сумі 950 000, 00 грн, що підтверджується долученими до позову виписками по особовому рахунку та платіжними дорученнями, а саме:

- платіжним дорученням №343 від 23.09.2019 на суму 100 000, 00 грн;

- платіжним дорученням №355 від 02.10.2019 на суму 50 000, 00 грн;

- платіжним дорученням №362 від 03.10.2019 на суму 800 000, 00 грн;

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що кореспондується з умовами п. 11.1. Договору, що вказують на те, що договір субпідряду діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Оскільки, датою закінчення виконання будівельних робіт на суму 1 668 905, 86 грн є 30.06.2021, що підтверджується підписаними та скріпленими сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 від 30.06.2021, з врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, що доводять протилежне, або доказів повної оплати виконаних робіт на решту суми, що становить 718 905, 86, суд дійшов висновку, що виконані роботи підлягають оплаті в строки передбачені пунктами 2.5. та 2.6. Договору.

Згідно пункту 2.5. Договору - оплата виконаних робіт проводиться підрядником щомісячно протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за звітний період.

Пунктом 2.6.Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі до 5 % від загальної вартості цього Договору, підрядник здійснює на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт у двотижневий термін після підписання підрядником без зауважень кінцевого Акту технічного приймання виконаних будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію відповідно до чинного законодавства в Україні.

Оскільки, передбачений умовами п. 2.5. щодо строку оплати та передбачений п. 2.6. Договору строк кінцевого розрахунку у розмірі до 5 % від загальної вартості договору співпадають (одна дата настання строків оплати - 14.07.2021), суд констатує, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати вартості виконаних будівельних робіт на суму 718 905, 86 грн настав на дату пред`явлення позову (22.09.2022).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 718 905, 86 грн. Оскільки, відповідач порушив строк оплати вартості виконаних робіт, останній, в тому числі зобов`язаний понести відповідальність передбачену договором та законом за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно наданого суду розрахунку, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 25 644, 26 грн та інфляційні втрати у розмірі 169 997, 77 грн за період з 15.07.2021 по 21.09.2022.

Суд, за допомогою ІПС «Прецедент» перевіривши проведений позивачем розрахунок 3 % річних в межах позовних вимог встановив, що дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 25 585, 17 грн, а не 25 644, 26 грн як визначено позивачем. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 3 % річних у розмірі 25 585, 17 грн, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою ІПС «Прецедент», суд встановив, що дійсний розмір інфляції є більший (186 886, 93 грн), аніж зазначено позивачем (169 997, 77 грн), втім, оскільки, керуючись ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі, що визначений позивачем та становить 169997, 77 грн.

Щодо вимог про стягнення пені та процентів за користування грошовими коштами.

Позивач, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» що становить 134 917, 95 грн за період прострочення з 15.07.2021 по 21.09.2022.

Як встановлено статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України.

Із змісту ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Правова позиція щодо необхідності визначення у правочині умов щодо розміру та бази нарахування пені викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі N 904/4156/18.

Згідно з п. 8.1. Договору при невиконанні або неналежному виконанні своїх зобов`язань по цьому Договору сторони несуть майнову відповідальність у порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством України та положеннями цього Договору.

При цьому, п. 8.2. Договору передбачена відповідальність саме позивача, як субпідрядника, у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення умов договору щодо своєчасного виконання робіт.

Відповідальність відповідача (підрядника) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт розділом 8 «Відповідальність сторін» Договору або будь-яким іншим розділом договору не передбачена.

Отже, умов якими передбачається відповідальність відповідача за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені та її розмір, укладений сторонами договір не містить. Іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення також не встановлено, з огляду на що, вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 134 917, 95 грн задоволенню не підлягають.

Позивач, керуючись статтею 536 ЦК України, також просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, що встановлений статтею1048 ЦК України та що становить 224 869, 81 грн за період прострочення з 15.07.2021 по 21.09.2022.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 6.20. постанови).

Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положеннями статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (пункт 6.21. постанови).

Натомість, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання (неправомірне користування чужими грошовими коштами), врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, в разі порушення грошового зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт в силу приписів статті 625 ЦК України нараховуються 3 % річних, що є правом кредитора та передбаченим вказаною статтею способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, суд констатує, що у даному випадку розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та позивач реалізував своє право на стягнення 3 % річних в даному спорі, з огляду на що суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами згідно статті 536 ЦК України у розмірі облікової ставки Національного банку України, що встановлений статтею1048 ЦК України та що становить 224 869, 81 грн, а відтак відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач в позові зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 19 115, 03 грн. Інші витрати у позивача відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, позивачем в тому числі було подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 16.11.2022, а відтак судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 240, 50 грн покладається на позивача.

Судовий збір сплачений за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України сформованої судом у матеріали справи, позивачем згідно платіжного доручення №1/31 від 29.07.2022 було сплачено судовий збір у розмірі 24 810, 00 грн, 19 115, 03 грн з яких зараховано в якості судового збору за подання позовної заяви та 1 240, 50 грн з решти зараховано в якості судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Отже, позивачем здійснено переплату судового збору у розмірі 4 454, 47 грн.

Суд зазначає, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких підстав, суд інформує позивача, що за його клопотанням, у зв`язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, позивачу підлягає поверненню сума судового збору у розмірі 4 454, 47 грн, сплаченого за платіжним дорученням №1/31 від 29.07.2022.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виконроб-82» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» про стягнення 1 274 335 65 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 31; ідентифікаційний код: 32046528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виконроб-82» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35/34, кв. 59; ідентифікаційний код: 39742805) 718 905 (сімсот вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ять) грн 86 коп. - основного боргу, 25 585 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 17 коп. - 3 % річних, 169 997 (сто шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 77 коп. - інфляційних втрат, а також 13 717 (тринадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 32 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 134 917, 95 грн, відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 224 869, 81 грн, 59, 09 грн 3 % річних - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2023.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких