Рішення

від 10.04.2023 по справі 916/3720/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3720/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/3720/22

за позовом Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 11-Б) в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022),

2) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1-А; код ЄДРПОУ 08124865),

до відповідачів:

1) Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська обл., Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; код ЄДРПОУ 04379203),

2) Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича (68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт Сарата, вул. Вернера Крістіана, буд. 84; код ЄДРПОУ 04379189),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БОРОДІНО А» (68544, Одеська обл., Тарутинський район, Веселодолинська сільська рада, комплекс будівель та споруд, буд. 1; код ЄДРПОУ 33840317)

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки;

учасники справи:

від прокуратури Балишев М.В. (в режимі відеоконференції),

від позивача-1 Добров М.В.,

від позивача-2 не з`явився,

від відповідача-1 не з`явився,

від відповідача-2 не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області та Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-VІІІ «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» щодо 1 земельної ділянки загальною площею 7,9843 га за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327;

- скасувати рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на земельну ділянку, а саме рішення за індексним № 58624947 від 08.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327;

- витребувати у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (вул. Миру, 132, сел. Бородіно, Болградського району Одеської області, 68540, ідентифікаційний код 04379203) на користь держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) земельну ділянку загальною площею 7,9843 га, за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327.

В обґрунтування позову прокуратура вказує, що рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-VІІІ «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» є незаконним, грубо порушує право державної власності на землю та спричиняє шкоду інтересам держави. Зазначає, що на підставі вказаного рішення Державний реєстратор Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренко Дмитро Володимирович прийняв рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на 1 земельну ділянку загальновійськового полігону «Тарутинський» загальною площею 7,9843 га, з кадастровим номером 5124780700:01:002:0327 (рішення № 58624947 від 08.06.2021).

Ухвалою від 03.01.2023 позовну заяву (вх. № 3844/22 від 29.12.2022) Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: належних доказів надсилання іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів з урахуванням вимог даної ухвали; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналу постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 № 2002/063 «По відвід 20 000 гектарів землі на території Бородинського, Тарутинського і Саратського районів Ізмаїльської області для організації окружного артполігону ОДВО»., копію якої додано до заяви; належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

16.01.2023 до суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків.

Ухвалою від 26.01.2023 прийнято позовну заяву (вх. № 3844/22 від 29.12.2022) Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3720/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2023, запропоновано відповідачам подати відзиви.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БОРОДІНО А», якому запропоновано надати пояснення по суті спору з урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

23.02.2023 до суду надійшли пояснення представника позивача-1 Міністерства оборони України щодо позову.

У поясненнях позивач-1 підтримав позицію прокурора та зазначив, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 відноситься до земель оборони, належить державі в особі Кабінету міністрів України на праві власності та Міністерству оборони України на праві постійного користування та оперативного управління. З урахуванням вказаного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 27.02.2023 відкладено підготовче судове засідання на 21.03.2023.

21.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.04.2023.

06.04.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача-2 про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач-1 та відповідач-2 відзивів до суду не надали, про розгляд справи повідомлялися належним чином, судову кореспонденцію щодо повідомлення про дату, час та місце розгляду справи отримували.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БОРОДІНО А» пояснень в порядку ст. 168 ГПК України не надало, про розгляд справи повідомлялося належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, які поверталися до суду з відміткою про вручення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

10.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин 1-3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Статтею 10 Закону України "Про оборону України" унормовано, що Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Таким чином, саме Міністерство оборони України уповноважене здійснювати захист інтересів держави у випадку порушення прав на нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки, надані для потреб оборони.

Господарським судом встановлено, що листом від 18.06.2021 за №15/1-2204вих-21 (а.с.134-135) заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону повідомив Міністерство оборони України та Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району про прийняття Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області рішення від 28.05.2021 №125-VIII, яким спірні земельні ділянки в межах загальновійськового полігону Тарутинський виведено із державної власності в комунальну та про реєстрацію відповідних прав на підставі вказаного рішення, а також повідомив про намір звернутись до суду за захистом інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Листом від 02.07.2021 за вих.№1035 (а.с.137) Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району у відповідь на лист від 18.06.2021 за №15/1-2204вих-21 повідомила, що зазначені у рішенні від 28.05.2021 №125-VIII земельні ділянки входять до складу загальновійськового полігону Тарутинський, є землями державної власності, які перебувають у постійному користуванні Міністерства оборони України, відносяться за цільовим призначенням до земель оборони та знаходяться на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району. При цьому, Білгород-Дністровська КЕЧ району повідомила, що не зверталась до суду за захистом прав на земельні ділянки.

Листом від 14.07.2021 за вих.№370/1/6823 (а.с.136) у відповідь на лист від 18.06.2021 за №15/1-2204вих-21 Командування сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України повідомило прокуратуру про те, що до суду за захистом прав на земельну ділянки не зверталось.

Отримання таких відповідей і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, вирішуючи виключну правову проблему щодо представництва інтересів держави прокурором, зробила такі висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає про правомірність звернення прокуратури з позовом та про наявність у останньої підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, суд встановив наступне.

Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 №2002/063 Об отводе 20000 га земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации артполигона ОДВО було вирішено відвести на території зазначених районів під окружний артполігон Одеського військового округу 20000 га землі.

У подальшому, 10.06.1946 обласна комісія з передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання Постанови Ради народних комісарів Української PCP від 18.12.1945 №2002/063 та Постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 № 53/9-ОП, склала акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га. При цьому в акті від 10.06.1946 (а.с. 162) зазначено, що під час відводу земель в натурі, у зв`язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв`язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.

Як вбачається з індивідуальної картки №97 (а.с.110-111) на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району перебуває земельна ділянка, загальної площею 24 229,5 га.

Поряд з цим 05.05.2005 Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області (далі - Тарутинська РДА) прийняла розпорядження № 101/А-2005 «Про вилучення із користування військової частини НОМЕР_2 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради», яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської РДА від 14.12.2005 № 368/А-2005 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями», було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військовій частині НОМЕР_2 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради (на цей час, після зміни адміністративно-територіального устрою, - територія Бородінської селищної ради), а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Вказане розпорядження було предметом судового розгляду в адміністративній справі № 2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 у справі № К/9991 /43671/12), яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовані вищенаведені розпорядження Тарутинської РДА від 05.05.2005 № 101/А-2005 «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» та п. 1 розпорядження Тарутинської РДА від 14.12.2005 № 368/А-2005 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями».

При розгляді вказаної справи судами зроблено наступний висновок: «...незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування».

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року у справі №5017/3724/2012 якими задоволено позов заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської РДА та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Бородіно А» (далі - ТОВ «ВКФ «Бородіно- А»), визнано недійсними договір оренди землі б/н від 17.12.2007 року щодо земельної ділянки загальною площею 7,9843 га, яка входить до складу загальновійськового полігону «Тарутинський», та зобов`язано ТОВ «ВКФ «Бородіно-А» повернути вказану земельну ділянку Міністерству оборони України. Відповідно до умов визнаного недійсним договору оренди у користування ТОВ «ВКФ «Бородіно-А» було передано, зокрема, 1 земельну ділянку загальною площею 7,9843 га за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327.

На виконання вказаного рішення суду, за участі державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції Одеської області, в березні 2017 року державі в особі Міністерства оборони України повернуто вищевказану земельну ділянку за актом приймання- передачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, згідно зі ст. ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони», вищевказані землі належать за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Разом з тим, 28.05.2021 Бородінська селищна рада прийняла рішення № 125- VIII «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області».

На підставі вказаного рішення Бородінська селищна рада незаконно вивела із державної власності та перевела у комунальну власність 71 земельну ділянку загальною площею понад 10 тис. га, розміщенні в межах загальновійськового полігону «Тарутинський», зокрема, земельну ділянку загальною площею 7,9843 га, за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327.

У подальшому, на підставі рішення Бородінської селищної ради від 28.05.2021 № 125-VIII вказану земельну ділянку вилучено із державної власності та, упродовж червня 2021 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки внесено відомості про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки (Орендодавець - Бородінська селищна рада, Орендар - ТОВ «ВКФ «Бородіно- А»).

Статтею 317 ЦК України передбачено, що право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику цього майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 ЦК України передбачено непорушність права власності. Крім того, відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Поряд із цим ч. 1 ст. 19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, землі оборони.

Відповідно до ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Статтею 20 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Частиною 2 ст. 77 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Згідно з п. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Разом з тим, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які належать до земель оборони (п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VІ).

Отже, вищевказана земельна ділянка загальною площею 7,9843 га дотепер мають належати за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності - до державної власності.

Відповідно до ст. ст. 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок належать до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, згідно зі ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення Бородінська селищна рада не врахувала вимоги ст. 142 ЗК України, відповідно до якої існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями державної власності у зв`язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

Вказаний порядок передбачає:

- добровільну відмову землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки;

- прийняття, на підставі заяви землекористувача, рішення власником земельної ділянки про припинення права постійного користування.

Отже, саме з моментом прийняття рішення власником земельної ділянки законодавець пов`язує момент припинення права постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про припинення права користування земельною ділянкою, що входить до складу загальновійськового полігону Тарутинський, чи будь-якою її частиною, на підставі чого суд доходить висновку, що як вказана земельна ділянка в цілому, так і сформовані з її складу спірні земельні ділянки станом на день прийняття оскаржуваного рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 №125-VIII відносились до земель оборони та перебували у державній власності.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що Міністерство оборони України дало відповідну згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки загальновійськового полігону «Тарутинський» загальною площею 7,9843 га та її вилучення на користь органів місцевого самоврядування.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи відповідно до положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 21, 393 ЦК України, ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України є визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 24, п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Бородінська селищна рада незаконно, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 116, 141, 142 ЗК України, Закону України «Про використання земель оборони» прийняла рішення про вилучення із державної власності та переведення в комунальну власність земельної ділянки загальною площею 7,9843 га, розпорядившись землями державної форми власності, без дозволу землекористувача та власника земельної ділянки та без прийняття відповідних рішень про зміну її цільового призначення.

На підставі вказаного рішення Бородінська селищна рада незаконно вивела із державної власності та перевела в комунальну власність, зокрема 1 земельну ділянку загальною площею 7,9843 га, яка розміщена в межах земельної ділянки загальновійськового полігону «Тарутинський» загальною площею понад 24 тис. га (військове містечко № 11), яка знаходиться на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки №97 (форма 403) Білгород-Дністровської КЕЧ району.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність у Бородінської селищної ради повноважень на розпорядження земельними ділянками державної власності, які належать до земель оборони, враховуючи передбачене ст. 16 ЦК України право особи оскаржувати рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин з точки зору його законності, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-VIII Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області щодо спірної земельної ділянки.

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора.

На підставі рішення Бородінської селищної ради від 28.05.2021 № 125-VІІІ державний реєстратор Саратської селищної ради Білгород- Дністровського району Одеської області Димитренко Д.В. прийняв рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на 1 земельну ділянку загальновійськового полігону «Тарутинський» загальною площею 7,9843 га за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327 (рішення №58624947 від 08.06.2021).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регламентовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на цей час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, підлягає задоволенню позовна вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на земельну ділянку, а саме рішення за індексним № 58624947 від 08.06.2021 щодо спірної земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327.

Щодо вимоги про витребування майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст.ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що судове рішення про витребування майна від особи, за якою воно зареєстровано в державному реєстрі речових прав, є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю), керуючись вимогами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за умовами якої ухвалення судом рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням рішенням речових прав, враховуючи вибуття земельної ділянки із державної власності за відсутності волі уповноваженого органу, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для витребування з володіння Бородінської селищної ради спірної земельної ділянки на користь держави в особі Міністерства оборони України.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

За приписами ч.ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням вказаних приписів витрати зі сплати судового збору у сумі 7 443,00 грн суд покладає на Бородінську селищну раду Болградського району Одеської області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 11-Б) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022), Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1-А; код ЄДРПОУ 08124865), до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська обл., Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; код ЄДРПОУ 04379203), Державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича (68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт Сарата, вул. Вернера Крістіана, буд. 84; код ЄДРПОУ 04379189),за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «БОРОДІНО А» (68544, Одеська обл., Тарутинський район, Веселодолинська сільська рада, комплекс будівель та споруд, буд. 1; код ЄДРПОУ 33840317) про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 28.05.2021 № 125-VІІІ «Про прийняття земельних ділянок товарно сільськогосподарського виробництва з земель державної власності у комунальну власність Бородінської селищної територіальної громади Одеської області» щодо 1 земельної ділянки загальною площею 7,9843 га за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327;

3. Скасувати рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Димитренка Дмитра Володимировича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на земельну ділянку, а саме рішення за індексним № 58624947 від 08.06.2021 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327;

4. Витребувати у Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (вул. Миру, 132, сел. Бородіно, Болградського району Одеської області, 68540, ідентифікаційний код 04379203) на користь держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) земельну ділянку загальною площею 7,9843 га, за кадастровим номером 5124780700:01:002:0327.

5. Стягнути з Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська обл., Болградський район, с. Бородіно, вул. Миру, 132; код ЄДРПОУ 04379203) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1-А; код ЄДРПОУ 08124865) 7 443,00 грн витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 10 квітня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков