Рішення від 10.04.2023 по справі 925/988/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Справа № 925/988/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Бойко Н.В. - адвокат,

від відповідача Нестеренко В.В. - адвокат,

від третьої особи Твердохліб В.Ю. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД,

м. Умань, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС,

с. Іванівка, Іванівського району, Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1 ,с. Богунове, Березівського

району, Одеської області

про стягнення 1 343 856 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД до товариства з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС про стягнення 1 343 856 грн. 20 коп. майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 01 листопада 2022 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 01 листопада 2022 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 30 хв. 24 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 24 листопада 2022 року продовжено строк підготовчого провадження строком на тридцять днів, а також залучено громадянина ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 03 січня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 січня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 26 січня 2023 року.

03 січня 2023 року від представника відповідача надійшла заява (клопотання) про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання відповідача про призначення експертизи залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 23 лютого 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 лютого 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 10 березня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 березня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 27 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року, перед судовими дебатами, суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 10 квітня 2023 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, однак відзиву на позовну заяву суду не надавав.

Згідно ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Представник третьої особи проти позову також заперечував, проте, письмових пояснень до суду не надходило.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 квітня 2023 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/988/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників провадження, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 15 грудня 2021 року о 23:15 на ділянці 168 км + 950 м автодороги Київ-Одеса (М05) ОСОБА_1 , який працює водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС, керуючи вантажним транспортним засобом Volvo (державний номерний знак НОМЕР_1 ), допустив зіткнення з транспортним засобом позивача MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , завдавши пошкоджень останньому та навісному обладнанню, що знаходилося на ньому.

За фактом вчиненого діяння, 16 грудня 2021 року інспектором ВП №1 Уманського районного управління поліції, лейтенантом поліції Заславським Сергієм Васильовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 154004 (т.1 а.с. 9).

04 березня 2022 року Ширяївським районним судом Одеської області було розглянуто матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , визнано обставини наведені в протоколі про адміністративне правопорушення доведеними та прийнято постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що набрала законної сили 15 березня 2022 року.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зміст адміністративного порушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення полягало в тому, що водій відповідача ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volvo державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить відповідачу, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, відволікся від керування та допустив зіткнення з автомобілем MAN, який рухався попереду, таким чином скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач з метою визначення обсягу матеріальної шкоди, якої зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 29 грудня 2021 року звернувся до оцінювача ОСОБА_2 із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля MAN TGS 33.360.

Згідно звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 01 лютого 2022 року було встановлено, що вартість матеріального збитку позивача (вартість відновлювального ремонту техніки) в цінах станом на момент виконання дослідження становить: 1 473 856,20 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб MAN TGS 33.360. (2021 року випуску) позивач придбав 19 серпня 2021 року (т.1 а.с.41), а додаткове обладнання (установку піскосолерозкидач, відвали по очищенню снігу) - 01 листопада 2021 року (т.1 а.с.42).

Дорожньо-транспортна пригода сталася 15 грудня 2021 року.

Тобто, строк експлуатації автомобіля та встановленого на нього додаткового обладнання на момент ДТП був незначним.

Позивач звернувся до страховика відповідача щодо відшкодування завданих матеріалів збитків та отримав страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн. 00 коп., що підтверджується заявою про досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування та копією платіжного доручення № ЗР022261 від 24 березня 2022 року.

Виплачене страхове відшкодування не у повній мірі компенсувало заподіяну позивачу майнову шкоду.

В зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 343 856 грн. 20 коп., що є різницею між загальним розміром заподіяних збитків (шкоди) та виплаченим страховим відшкодуванням (1 473 856,20 грн. - 130 000, 00 грн.).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою. Це один з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності виступає юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто, особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати.

Водночас, ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року зі справи № 426/16825/16-ц, висловлено позицію, згідно якої: аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

З урахуванням матеріалів про адміністративне правопорушення та матеріалів справи судом встановлено, що власником транспортного засобу Volvo державний номерний знак НОМЕР_1 є товариство з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС.

ОСОБА_1 в момент скоєння ДТП працював водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС, що було встановлено Ширяївським районним судом Одеської області під час розгляду справи №518/97/22.

Як вже зазначалося вище, відповідач просив суд для визначення розміру шкоди призначити судову експертизу.

У своїй заяві відповідач зазначав, що для обґрунтування розміру шкоди позивач надав суду звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Проте, огляд автомобіля для виконання висновку здійснювався без присутності представника відповідача і відсутні докази про належне повідомлення відповідача про дату та час здійснення обстеження (огляду) пошкодженого автомобіля позивача.

У запереченні щодо призначення судової експертизи позивач вказував, що 21 грудня 2021 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. №101 від 21 грудня 2021 року, яким відповідача було запрошено на огляд автомобіля MAN TGS 33.360, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який мав відбутися 28 грудня 2021 року о 9 год. 30 хв.

При цьому позивачем також було зазначено місце проведення огляду.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 24 грудня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу (копія листа №101, доказів його відправлення та вручення відповідачу додаються).

Оскільки представник відповідача не прибув для участі в огляді пошкодженого автомобіля, то його огляд було проведено за відсутності представника відповідача.

За результатом огляду пошкодженого автомобіля MAN TGS 33,360, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був складений звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 01 лютого 2022 року.

Крім того, позивач вказував, що автомобіль MAN TGS 33.360, реєстраційний номер НОМЕР_2 було відремонтовано в лютому 2022 року, а тому проведення судової автотоварознавчої експертизи вказаного автомобіля наразі вбачається неможливим та недоцільним, оскільки на даний час пошкодження транспортного засобу усунуті.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судом враховано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Також судом під час вирішення питання про призначення судової експертизи було враховано, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абз. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ч.1 ст. 5 Закону про оцінку майна).

Згідно зі ст.12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 ст. 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно зі статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки.

Пункти 56 та 57 Національного стандарту №1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту.

Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (згідно із п. 59 Національного стандарту №1). Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (абз. 9 п. 60 Національного стандарту №1).

Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством (абз. 1 п. 55 Національного стандарту № 1).

Згідно з приписами п.50 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 вказаного Національного стандарту незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктом 53 зазначеного стандарту передбачено, що незалежно від обраних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Відповідно до абзацу 12 п.56 Національного стандарту звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту №1 дає чітке визначення необ`єктивної оцінки. Її встановлення має відбуватись у відповідності до конкретних фактів, а не припущень.

Необ`єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки (абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту №1).

Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (абзац п`ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту №1).

Оскільки відповідачем на момент звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи (03 січня 2023 року) не було доведено фактів, що підтверджують проведення необ`єктивної чи неякісної оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а також з урахуванням доводів позивача наведених у письмових запереченнях, суд не вбачав підстав для проведення судової експертизи, у зв`язку з чим клопотання позивача було відхилено судом.

В подальшому відповідач звернувся до суду з клопотанням від 22 лютого 2023 року про долучення до матеріалів справи рецензії на звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку.

Пунктом 62 Національного стандарту №1 передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності.

Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як вже зазначалося вище, відзиву на позов відповідач суду не подав.

Копію рецензії на звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку відповідачем було подано до суду з пропущенням процесуального строку для подання письмових доказів та без відповідного клопотання про його поновлення.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, ч.10 ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

З урахуванням наведених вище процесуальних норм, приєднання (долучення) до матеріалів справи доказів та їх прийняття судом до розгляду не є тотожними поняттями.

Копія рецензії, що міститься в матеріалах справи, всупереч ч. 2 ст.91 ГПК України не засвідчена в порядку встановленому чинним законодавством.

Даний доказ надійшов до суду в електронній копії, проте, він не посвідчений електронним підписом.

Отже, наявну в матеріалах копію рецензії на звіт, як доказ суд не оцінює.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та обладнання є іншою ніж та, що вказана оцінювачем у своєму звіті.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю ШРБУ-48) (виконавець) було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору предметом договору є надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля, чи їх складових частин (ДК 016-2010:45.20,1), у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем.

Конкретний перелік послуг з технічного обслуговування та ремонту визначається в додаткових угодах на кожний вид таких послуг. Перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, що використовує виконавець, зазначається в актах наданих послуг, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

07 лютого 2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, згідно п. 1.1. якого виконавець надає замовнику послуги по відновлювальному ремонту автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а замовник приймає та оплачує ці послуги.

Загальна вартість послуг складає 744 187 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 124 031 грн. 19 коп. (п.2.1. додаткової угоди).

В подальшому 01 серпня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю ШРБУ-48) (виконавець) було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля від 13 жовтня 2022 року, згідно п. 2.1. якої загальна вартість послуг складає 599 669 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ 99 944 грн. 84 коп.

Згідно п. 1.1. додаткової угоди виконавець надає замовнику послуги по відновлювальному ремонту установки піскосолерозкидач для зимового утримання доріг SCMIDT STRATOS на автомобіль MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 , а замовник приймає та оплачує ці послуги.

07 лютого 2022 року було складено акт дефектний на ремонт автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 .

01 серпня 2022 року було складено акт дефектний на установку піскосолерозкидач для зимового утримання доріг SCMIDT STRATOS на автомобіль MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 .

04 квітня 2022 року сторонами договору від 13 жовтня 2021 року було підписано акт приймання-передачі наданих послуг. Загальна вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг становить 744 187 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 124 031 грн. 19 коп.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 05 жовтня 2022 року загальна вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг становить 599 669 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ 99 944 грн. 84 коп.

Тобто, розмір шкоди підтверджується не лише звітом про оцінку майна, а й іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто обсяг відповідальності страхувальника (відповідача) обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС як страхувальник цивільно-правової відповідальності за полісом №ЕР-207105400 є відповідальною особою за шкоду, спричинену водієм ОСОБА_1 під час керування вантажним транспортним засобом Volvo (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та зобов`язане відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД майнову шкоду в розмірі 1 343 856 грн. 20 коп., що є різницею між загальним розміром заподіяних збитків та виплаченим страховим відшкодуванням (1 473 856,20 грн. 130 000 грн.).

Враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини і матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, докази, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог є більш вірогідними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДВД РОСТ ТРАНС, вул. Новоселів, 20-а, кв. 27, с. Іванівка, Іванівського району, Одеської області, ідентифікаційний код 35344403 на користь товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД, вул. Червоногвардійська, 4, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 21377944 1 343 856 грн. 20 коп. збитків та 20 157 грн. 84 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20 квітня 2023 року.

Суддя А.В.Васянович