Рішення

від 18.04.2023 по справі 332/315/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/315/22

Провадження № 2/332/41/23

Рішення

Іменем України

18 квітня 2023 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

секретаря: Мусаєва Р.Д.,

за участю:

представника позивача: Кравченко О.В.,

представника відповідачів: Соколова Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області, Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

У січні 2022 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кравченко Ольги Василівни, звернулась до суду з позовом до Запорізької гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області, Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона з 01.09.2006 працює на посаді вчителя англійської мови у Запорізькій гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області. На підставі наказу Запорізької гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області № 139 к/тр від 31.12.2021 її, вчителя англійської мови, відсторонено від роботи з 04.01.2022 на час відсутності у неї щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Наказ виданий на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 № 227 від 15.11.2021. Зі спірним наказом позивач категорично не згодна, своє відсторонення вважає незаконним.У зв`язку з тим, що дії відповідача порушують її право на роботу, закріплене Конституцією України, вона просить визнати наказ про її відсторонення від роботи незаконним та скасувати його, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.

Від представника відповідачів надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладені заперечення щодо позиції відповідачів, викладеній у відзиві на позов.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кравченко О.В., позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачів - ОСОБА_2 , просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що позивач з 01.09.2006 обіймає посаду вчителя англійської мови Запорізької гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області (надалі - Запорізька гімназія № 47), про що в трудовій книжці позивача міститься відповідний запис (а.с. 12 - зворотній бік).

Відповідно до Наказу № 139 к/тр від 31.12.2021, виданого Запорізькою гімназією № 47,позивача відсторонено від роботи з 04.01.2022. Підставами для видачі цього наказу слугувало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 № 227 від 15.11.2021 (а.с. 80).

Не погоджуючись з позовними вимогами представник відповідачів надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Запорізька гімназія № 47діяла згідно вимог чинного законодавства при вирішення питання щодо відсторонення позивача від роботи. Відповідачем зі свого боку були прийняті усі міри задля попередження працівників щодо обов`язкового щеплення проти COVID-19. Позивач також попереджалась про обов`язковість профілактичного щеплення, однак вона неодноразово виказувала свою незгоду, а 29.10.2021 надала заяву про утримання від щеплення. Будь-яких доказів про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 вона не надала. 31.12.2021 позивач під підпис ознайомлена з наказом про її відсторонення, однак вона зазначила про свою категоричну незгоду із застосованим до неї обмеженням.

Разом з цим, до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких представник відповідачів посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21, в якій ВП дійшла до висновку, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дії щодо такого працівника (п. 11.35). Також, у п. 12.5 зазначеної постанови визначено, що чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів не відповідають чинному законодавству України та фактичним обставинам.

Відповідь на відзив ґрунтується на доводах, викладених у позовній заяві. Позивач вважає позицію відповідача необґрунтованою та наполягає на задоволенні своїх позовних вимог.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, вказаною статтею до обов`язкових віднесені щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу і не передбачає у своєму переліку обов`язкового щеплення від COVID-19. Нормами цієї статті передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень, однак лише виключно в порядку, встановленому законом.

Наведене узгоджується з ч.ч. 1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», якими визначено наступне: профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до приписів ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Ним визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 встановлено карантин та запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до цієї постанови, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій необхідно забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Разом з цим, зміст права на працю, закріплений положеннями ст. 43 Конституції України, включає крім вільного вибору праці також і відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 04.09.2019, № 6-р(II)/2019).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Наказ винесений на підставі ст. 46 КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 416 ПКМУ № 1236 від 09.12.2020 (а.с. 80).

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ч. 7 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Тобто, аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Наведене узгоджується з позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21.

Суду не надано достатніх та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю в ОСОБА_1 щеплення проти COVID-19, дотримані вимоги ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», якою, зокрема, визначено, що у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 26.03.2022 до Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 внесені зміни, якими визначено наступне: на період воєнного стану: фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендувати дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19; фізичним особам рекомендувати забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану. Пункт 416 доповнити абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 380 від 25.02.2022, що набрав чинності 01.03.2022 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Тобто, після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, що належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

Окрім зазначеного вище, суд зазначає, що за статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Зокрема, п. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні № 10-р/2020 від 28.08.2020 Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень п. 1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ та Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Згідно ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції України, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, що передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно Наказу № 17 к/тр від 24.02.2022 про поновлення на роботі ОСОБА_3 , на підставі норм чинного законодавства, враховуючи приписи Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 380 від 25.02.2022, яким зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021, позивача ОСОБА_1 допущено до роботи з 24.02.2022 (а.с. 81).

Разом з тим, за час незаконного відсторонення від роботи в період з 04.01.2022 по 23.02.2022 включно, позивач не мала професійної взаємодії та не отримувала заробітної плати, а тому суд визнає за необхідне зобов`язати відповідача Департамент освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради (надалі - Департамент освіти та науки)виплатити позивачеві середній заробіток за час відсторонення від роботи (вимушеного прогулу).

Розрахунок середньомісячного заробітку відбувається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (надалі - Постанова КМУ № 100).

Абзацом 3 п. 2 Розділу ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Постанови КМУ № 100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абз. 1 п. 8 Розділу IV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» Постанови КМУ № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в період з 01.12.2021 по 29.12.2021 ОСОБА_1 перебувала на лікарняних (а.с. 74-78). Тобто, в грудні 2021 року позивач відпрацювала 2 дні (30.12 та 31.12).

Згідно довідки № 09/02-4 від 08.06.2022, кількість робочих днів ОСОБА_1 за листопад 2021 року складає 14 робочих днів (а.с. 79).

Доходи позивача за листопад 2021 року складають 9 558,44 грн, за грудень 2021 року - 5 685,41 грн (а.с. 25).

Виходячи з наведеного, середньоденна заробітна плата позивача вираховується наступним чином: (9 558,44 грн + 5 685,41 грн) : 16 робочих днів (14 робочих днів + 2 робочі дні) = 15 243,85 грн : 16 = 952,74 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 04.01.2022 по 23.02.2022 складає 36 робочих днів (20 робочих днів у січні 2022 року та 16 - у лютому 2022 року).

Відтак, сума заробітної плати, що підлягає до сплати відповідачем Департаментом освіти та наукипозивачеві складає 34 298,64 грн (середньоденна заробітна плата * кількість робочих днів, тобто 952,74 грн * 36 робочих днів).

Відповідачами вказаний розрахунок не спростований, контррозрахунку ними не надано.

Рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України

Разом з тим, суд критично ставиться до долученого з боку представника відповідачів Наказу № 83р від 20.08.2021, адже зазначений наказ не містить ані підпису відповідальної особи, ані печатки відповідної організації, а тому він є неналежним доказом в розумінні норм чинного ЦПК України.

Крім того, цей Наказ жодним чином не підтверджує висловлену представником відповідачів позицію та не спростовує позицію представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 992,40 грн, по 496,20 грн з кожного відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 64, 92 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.ст. 46, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Запорізької гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, буд. 9, ЄДРПОУ 26291851), Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Радіаторна, буд. 49, ЄДРПОУ 37611443) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ № 139 к/тр від 31.12.2021, виданий Запорізькою гімназією № 47 Запорізької міської ради Запорізької області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 04.01.2022 на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської радина користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2022 по 23.02.2022 включно в розмірі 34 298,64 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із Запорізької гімназії № 47 Запорізької міської ради Запорізької області та Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської радина користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 496,20 грн з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 19.04.2023.

Суддя О.С. Яцун