Постанова

від 12.04.2023 по справі 160/8251/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/8251/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Давіденко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (суддя Врона О.В., м. Дніпро) у справі № 160/8251/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" (далі позивач або скаржник) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405 на суму 1643199,00 грн. (1095466, 00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибутку та 547733,00 грн. штрафні санкції);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.219 року № 0022471405, на суму 1516225,00 грн. (зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 30.05.2019 року № 0012991405 на суму 884 грн (застосовано штрафну санкцію);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.05.2019 року № 0014681306 на суму 1020,00 грн. (застосовано штрафні санкції);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.05.2019 року № 0013201410 на суму 1565983,50 грн. (застосовано штрафну санкцію).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012971405 від 03.05.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 1 054 091,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 527 045,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0022471405 від 31.07.2019 у частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 195 241,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012991405 від 03.05.2019 на суму 884,00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0014681306 від 03.05.2019 на суму 1020,00 грн.;

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс» задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 160/8251/19 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405 на суму 1590381,60, 00грн. (1060254, 76 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибутку та 530127,00 грн. штрафні санкції).;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.05.2019 року № 0013201410 на суму 1565983,50 грн.;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.219 року № 0022471405, на суму 1516225,00 грн.;

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 16/8251/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень №0022471405 від 31.07.2019 та № 0012971405 від 03.05.2019 скасовано і направлено в цій частині справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року залишено без змін.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Триплекс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 від 31.07.2019 №0022471405 на суму 1516225,00 грн. (зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість) та в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 03.05.2019 №0012971405 на суму 1643199,00 грн. (1095466,00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та 547733,00 грн. штрафні санкції) - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги позивача мотивовано зокрема тим, що податок на прибуток, який підлягає донарахуванню на прибуток на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість визначено контролюючим органом шляхом обкладення вартості товару податком у розмірі 18%, однак без врахування, що у вартості товару також є ПДВ, який помилково визначено відповідачем у розмірі 26934,54 грн., який не може оподатковуватися податком на прибуток. Скаржник зазначає, що право на податковий кредит виникло на підставі першої з подій, а чинним законодавством не передбачено обов`язку коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості. Змін сум компенсації вартості отриманих товарів, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, повернення товарів не відбувалися, а отже відсутні підстави для коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань відповідно до п.192.1 ст.192 ПКУ. Вказує, що Верховний Суд підтвердив правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Агротрейдінг Ойл» (ТОВ «АТО») та віднесення до податкового кредиту придбання товарів і послуг з організації маркетингових заходів, однак суд першої інстанції вийшов за межі розгляду, на який було направлено справу. Отже, на думку скаржника спірним є: 1)донарахування податку на прибуток на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість; 2) зменшення розміру податкового кредиту від списаної кредиторської заборгованості та ПДВ від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості.

З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, підтримавши висновки суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що на підставі направлень на проведення перевірки від 14.02.2019р. №995, №999, №998, №997, №996, №993 службовими особами відповідача відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 ПКУ у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2019 рік та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2019 року №731-п проведена документальна планова виїзна перевірки позивача.

За результатом проведення перевірки відповідачем складено акт №18424/04-36-14-05/20244069 від 03.04.2019 року.

У зв`язку з виявленням порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405 та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.2019 року № 0022471405.

Вважаючи спірні рішення від 31.07.2019 року № 0022471405 та від 03.05.2019 року № 0012971405 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 , відповідно до підп. 135.5.4 п. 135 ст. 135 ПК України сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання, яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для коригування податкового кредиту відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України. Відтак, відповідачем правильно встановлено, що кредиторська заборгованість у загальній сумі 229860,00 грн., у тому числі ПДВ 26934,52 грн., яка виникла за взаєморозрахунками з контрагентами-постачальниками, які припинились, є безнадійною і простроченою та повинна відображатись у складі доходу позивача в сумі 229860, а ПДВ в сумі 26934,52 грн., віднесений платником до складу податкового кредиту повинен бути відкоригований. Також, суд першої інстанції зазначив, що відсутність всіх необхідних документів в підтвердження надання/отримання послуг стала обґрунтованою підставою для висновку податкового органу про порушення податкового законодавства в частині неправомірного віднесення сум до складу валових витрат і до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів 2016 по взаємовідносинах з ТОВ «АТО». Крім того, судом першої інстанції вказано, що для підтвердження платниками податків витрат на маркетингові послуги необхідним є детальне документальне фіксування надання таких послуг, доведення їх доцільності та наявність економічного ефекту від використання таких послуг. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405 на суму 1643199,00 грн. і податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.219 року № 0022471405, на суму 1516225,00 грн.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.п. «а» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що безнадійна заборгованість, зокрема - це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.п. «з» п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ передбачено, що безнадійна заборгованість, зокрема це заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією

Також приписами п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних-стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно правомірності спірного рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405.

Апеляційним судом встановлено, що спірне рішення форми «Р» від 03.05.2019 року

№ 0012971405 складається з:

- донарахованих податкових зобов`язань (податок на прибуток) на безнадійну та прострочену кредиторську заборгованість у розмірі 41375,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 20687,00 грн.;

- донарахованих податкових зобов`язань (податок на прибуток) у зв`язку з невизнанням господарських операцій (придбання товару) з ТОВ «АТО» у розмірі 1054091,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 527045,50 грн..

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що безнадійна заборгованість у позивача станом на 30.09.2018 обліковувалась у розмірі 229860,00 грн., що складається з 205454,29 грн. (в т.ч. ПДВ 34242,39 грн.) та 24405,71 грн. (без ПДВ), по взаємовідносинам з наступними контрагентами-постачальниками:

- ТОВ «Акаді» у розмірі 13 284,72 грн.;

- ЗАТ «Гали» у розмірі 18 712,05 грн.;

- ПП «Гарлен» у розмірі 5375,81 грн.;

- ТОВ «Лаярд» у розмірі 98995,45 грн.;

- ТОВ «Сальвіа» у ромзірі 1655,98 грн.;

- ТОВ «Стард-Д» у розмірі 3157,00 грн.;

-ТОВ «Юнізо» у розмірі 1898,64 грн.;

- ТОВ «Юність ТК Славитуч» у розмірі 1349,47 грн.;

- ТОВ «Іюль» у розмірі 43 847,18 грн. - податковий кредит у розмірі 7307,87 грн. відкориговано платником самостійно;

- ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1274,71 грн. (без ПДВ);

- ТОВ «Промстен» у розмірі 17178 грн.;

- ФОП ОСОБА_2 у розмірі 23131 грн. (без ПДВ).

На виконання вимог Верховного Суду під час судового розгляду справи апеляційним судом було з`ясовано, що розбіжності в обрахунку сторонами суми ПДВ (за даними відповідача 26 934,52 грн, за даними позивача 34 242,38 грн) пов`язані з тим, що позивачем не було враховано, що деякі господарські операції були здійснені з неплатниками ПДВ, або податковий кредит був відкоригований позивачем (ТОВ «Іюль»).

Контролюючим органом визначено податок на прибуток, який підлягає донарахуванню, а саме шляхом множення безнадійної заборгованості позивача у розмірі 229860,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26934,52 грн.) на 18%.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що у вартості неоплачених позивачем товарів, за якими виникла безнадійна заборгованість, є непрямий податок на додану вартість ПДВ, що не може оподатковуватися податком на прибуток.

Апеляційний суд зазначає, що в спірному випадку, податок на прибуток, який підлягає донарахуванню, визначається шляхом множення безнадійної заборгованості позивача без ПДВ у розмірі 202925,48 грн. на 18%, що складає 36526,59 грн.

Таким чином, спірне рішення № 0012971405 є протиправним в частині надмірно донарахованих податкових зобов`язань (податок на прибуток) у розмірі 4848,42 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2424,21 грн.

Разом з тим, як правильно звертає увагу скаржник, Верховний Суд у постанові 29 червня 2022 року у справі, що переглядається, погодився з висновками судів стосовно реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» (в акті перевірки ТОВ «АТО»), а відповідно до ч.5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Проте, суд першої інстанції помилково здійснив новий розгляд справи стосовно реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» (в акті перевірки ТОВ «АТО») і дійшов протилежних висновків.

З цих підстав, колегія суддів зазначає, що спірне рішення № 0012971405 є протиправним в частині донарахованих податкових зобов`язань (податок на прибуток) у зв`язку з невизнанням господарських операцій (придбання товару) з ТОВ «АТО» у розмірі 1054091,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 527046,00 грн..

Підсумовуючи, апеляційний суд висновку, що спірне рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1058939,42 грн. та штрафних санкцій у розмірі 529469,71 грн.

Стосовно правомірності спірного рішення форми «В4» від 31.07.219 року № 0022471405.

Апеляційним судом встановлено, що до податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.2019 року № 0022471405 на суму 1516225,00 грн. увійшли суми зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, а саме за:

-24029,00 грн - товари та послуги не пов`язані з господарською діяльністю (маркетингові послуги);

-1171208,00 грн - податковий кредит по невизнаних господарських операціях з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» (в акті перевірки ТОВ «АТО»);

-1080,20 грн - помилки підприємства в податковому кредиті;

-292972,74 грн - ПДВ від списаної кредиторської заборгованості;

-26935,00 грн - ПДВ від несписаної безнадійної кредиторської заборгованості.

Крім того, як вже було колегією суддів встановлено, безнадійна заборгованість у позивача станом на 30.09.2018 обліковувалась у розмірі 229860,00 грн, в т.ч. ПДВ 26934,52 грн.

Апеляційний суд зазначає, що товари/послуги, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит стосовно таких товарів/послуг платник податків втрачає.

Підстави коригування раніше відображеного ПДВ наведені в п. 192.1 ст.192 ПК України, згідно з яким якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання, яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №290 від 29.11.1999р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р.) та за правилами підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Висновки з цього приводу також наведені у постанові Верховного Суду в цій справі.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку коригувати податковий кредит у разі списання кредиторської чи дебіторської заборгованості та про відсутність підстави для коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань відповідно до п.192.1 ст.192 ПКУ, тому в частині донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 292972,74 грн + 26934,52 грн = 319 907,26 грн. податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Також, позивачем не спростовано правомірність зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ у зв`язку з помилками в податковому кредиті на сму 1080 грн.

В свою чергу, оскільки Верховний Суд у постанові 29 червня 2022 року у справі, що переглядається, погодився з висновками судів стосовно реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Агротрейдінг ОЙЛ» (в акті перевірки ТОВ «АТО») та в цій частині висновки Верховного Суду є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції при новому розгляді відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, спірне рішення форми «В4» від 31.07.2019 року № 0022471405 є протиправним в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1171208,00 грн.

Крім того, висновки Верховного Суду стосуються також правомірності віднесення до податкового кредиту ПДВ від придбання товарів і послуг з організації маркетингових заходів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума заниження податкових зобов`язань за рахунок не відображення сум ПДВ по товарам, які, на думку контролюючого органу, не використані в господарській діяльності, складає 24029,00 грн. З цих підстав, спірне рішення форми «В4» від 31.07.2019 року № 0022471405 є протиправним також в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 24029,00 грн.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення форми «В4» від 31.07.2019 року № 0022471405 є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1195236,80 грн.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно приписів п. 1-4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Триплекс" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 160/8251/19 скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 31.07.219 року № 0022471405 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1195236,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.05.2019 року № 0012971405 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1058939,42 грн. та штрафних санкцій у розмірі 529469,71 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19.04.2023 р.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко